Справа № 357/4907/22
3/357/3263/22
19.07.2022 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О. Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України ДПП УПП у Київській області БПП в м. Біла Церква відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, адреса проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , на підставі ч.1 ст.130 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 050062, складеного 11.06.2022 о 09 год. 46 хв. на вул. Гайок, 224б водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився в установленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки за допомогою приладу «Alkotest 7510 Drager» ARLM 0358. Проба становить 0, 69 %.В медичному закладі проходити огляд для визначення стану сп'яніння водій відмовився, чим порушив п.2.9 а Правил Дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, зазначив, що алкоголь не вживає, що перед цим випив квасу із бузини, не планував нікуди їхати, але так склались обставини, просив протколу складений відносно нього закрити.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, які надіслані до суду, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 суддя вважає, що справа підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9 а «Правил дорожнього руху України» водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП
Відповідно до ст.130 ч.1 КУпАП керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В той же час, порядок дій працівників поліції з цього приводу не відповідає таким вимогам, що вбачається з матеріалів справи.
Матеріали справи не містять належних доказів тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння і був правомірно зупинений працівниками поліції, а тому зафіксовані на відеозаписах обставини не доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Згідно із досліджених судом відеозаписів з нагрудних відеокамер працівників поліції, момент руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не зафіксовано, зафіксовано, факт, коли приїхав евакуатор та підпис ОСОБА_1 протоколу, також на відео відсутній відеозапис перевірки на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» ОСОБА_1 . Також на перших 3-х відеозаписах із нагрудної камери поліцейських, які містяться в матеріалах справи, зафіксований факт правопорушення, який складений на іншу особу. Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. А тому на підставі вище викладеного, суд критично оцінює інші докази, які наявні в матеріалах справи, та вважає, що працівниками поліції не доведено факт порушення особою, яка притягається до відповідальності вимог п.2.9 а ПДР, та, відповідно, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, вказаними відеозаписами, які є об'єктивним доказом у справі не підтверджено факт керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З цього приводу, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням оголошених вище доказів, на думку судді, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення є недоведеною належними та допустимими доказами.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді, - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суд оцінює критично.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
На підставі викладеного, статтями 62 Конституції України ч. 1 ст. 130, ст. 9, 221, 247, 251, 252, 284 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП .
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяО. Л. Гавенко