Справа № 292/230/22
Номер провадження 2/292/118/22
19 липня 2022 року смт.Пулини
Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Лотуги В.Ф.
при секретарі судового засідання Володіній В.В.
у відкритому судовому засіданні в смт.Пулини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна та приватний виконавець Лужинецький Павло Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "Фінансова компанія "К9" та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. від 23.11.2021, зареєстрованого в реєстрі за №1241 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. 23.11.2021 видано виконавчий напис про стягнення з нього на користь відповідача кошти у сумі 28 100 грн. На підставі виконавчого напису приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №6810912 з примусового виконання виконавчого напису.
Вважає, що виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором 1667704 від 10.03.2021, який був укладений, не підлягає виконанню, так як він вчинений з порушенням ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат".
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання або витребування у стягувача документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87-91 ЗУ "Про нотаріат" та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 за №1172 (зі змінами внесеними постановою КМУ від 26.11.2014 №662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", яка постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 визнана незаконною та нечинною).
Станом на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалося.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису окремим документом та він позбавлений можливості вчиняти такі написи щодо правочину, який не був нотаріально посвідчений.
Як вбачається із оспорюваного виконавчого напису, нотаріусом не зазначено на підставі яких документів його було вчинено та з яких документів було підтверджено розмір заборгованості та безспірність стягнення.
Заборгованість він не визнає, повідомлення про порушення основного зобов"язання не отримував.
Ухвалою судді від 13.05.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 06 червня 2022 року, яке неодноразово відкладалось.
Позивач та його представник у судове засідання не з"явилися, надали суду письмові клопотання, в яких просять розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Проти прийняття заочного рішення не заперечують.
Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний виконавець Лужинецький П.В. у судові засідання не з"явилися, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується відстеженнями на інтернет-сайті "Укрпошта" поштових відправлень рекомендованих листів.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М. в судові засідання, призначені на 06.06.2022 та 16.06.2022, не з"явилася, як вбачається з конверту та відстеження на інтернет-сайті "Укрпошта" поштового відправлення рекомендованих листів, судові повістки не врученні за закінченням терміну зберігання.
У судове засідання, призначене на 19.07.2022 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М. не з"явилася, в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України), будь-яких заяв від неї на адресу суду не надходило.
З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст.280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст.ст.15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 23.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "К9" заборгованості за кредитним договором № 1667704 від 10.03.2021, укладеним з ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", правонаступником усіх прав та обов'язків якого за договором відступлення права вимоги № 1-01102021 від 12.10.2021 є ТОВ "Фінансова компанія "К9". Строк платежу за кредитним договором № 1667704 від 10.03.2021, настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.10.2021 по 03.11.2021. Сума заборгованості складає 28050,00, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 18050,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 ЗУ "Про нотаріат" стягнуто плату із стягувача в розмірі 50 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 28100,00 грн. (а.с.7).
Згідно заяви про примусове виконання рішення ТОВ "Фінансова компанія "К" від 30.11.2021 останнє просить приватного виконавця Лужинецького П.В. відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. за №1241 від 23.11.2021 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 28 100 грн. та у випадку встановлення доходу боржника звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану за місцем його реєстрації (а.с.6).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №68010912 від 28.12.2021 та постанови про арешт коштів боржника серії ВП №68010912 від 14.02.2022 приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1241 від 23.11.2021 приватного нотаріуса Київського МНО Журавльової Л.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "К9" заборгованості в розмірі 28 100 грн. та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення даної постанови, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 8-9).
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У даній постанові визначено, що стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою КМУ від 26.11.20214 № 662 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:
"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення - 22.02.2017.
Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Відповідно до п.1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
У п.3.2 Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, а п. 3.5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Судом встановлено, що кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не був посвідчений нотаріусом.
Таким чином, вчиняючи 23.11.2021 виконавчий напис приватний нотаріус Журавльова Л.М. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року № 23.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: "Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника".
З вказаною позицією погодилась і Велика Палата Верховного Суду, про що зазначено у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.
Зазначене дає підстави для визнання спірного виконавчого напису приватного нотаріуса Журавльової Л.М. від 23.11.2021 такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Як зазначено в ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зазначено, що затрати на правову допомогу повинні буди документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16.
Рішенням Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення, тощо. Вибір форми та суб'єктів надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №1602, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу та квитанцію про сплату/отримання гонорару від 16.02.2022 в розмірі 3000 грн.
Враховуючи, що позивачем надано суду розрахунок витрат із зазначенням конкретних видів та вартості правничої допомоги, а відповідачем неспівмірності витрат не доведено, суд вважає, що ОСОБА_1 надані належні докази на їх підтвердження, а тому вимоги про стягнення витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги в розмірі 3000 грн. підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено повністю, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992, 40 грн., суд стягує з відповідача.
Керуючись ст.ст.3, 81, 259, 263-265, 268, 274, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна та приватний виконавець Лужинецький Павло Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною від 23.11.2021, зареєстрованого в реєстрі за №1241.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9" (вул.Ярославів Вал, 14А, м.Київ, код ЄДРПОУ - 44024387) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) витрати, пов"язані з оплатою правничої допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) грн. та судовий збір у розмірі 992 (дев"ятсот дев"яносто два) грн. 40 (сорок) коп.
Відповідачу, який не з"явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "К9", знаходиться за адресою: вул. Ярославів Вал, 14А, м.Київ, код ЄДРПОУ - 44024387.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, знаходиться за адресою: вул. Данила Щербаківського, 52, прим.421, м.Київ;
2) приватний виконавець Лужинецький Павло Вікторович, знаходиться за адресою: бульвар Новий, 5 офіс 2.8, м.Житомир.
Суддя В. Ф. Лотуга