справа № 274/317/22
провадження № 2/0274/718/22
Іменем України
18.07.2022 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичева Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
Позивачка 18.01.2022 року звернулася в суд з зазначеним позовом, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів згідно рішення Чуднівського районного суду Житомирської області у справі №625/458/2012 від 14.05.2012 року в розмірі 102396,801 грн. станом на 01.02.2020 року.
В обґрунтування позову зазначила, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, мають двох дітей. На даний час, шлюб між ними розірвано. Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області у справі №625/458/2012 від 03.04.2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 21.01.2012 року, і до повноліття дітей.. Відповідач нерегулярно та не в повному розмірі сплачував аліменти, визначені судовим рішенням, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.02.2020 року склала 102396,80 грн.
Враховуючи факт наявності у відповідача систематичної заборгованості зі сплати аліментів, обізнаність відповідача про наявність у нього зобов"язань про утриманню дітей, а також те, що несвоєчасна сплата ( або її повна відсутність) аліментів відповідачем протягом тривалого часу спричиняла їй та їх дітям значні матеріальні труднощі, позивачка вважає за потрібне стягнути з відповідача неустойку ( пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 102396,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.02.2022 року призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін ( а.с.17).
Позивачка в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх не обґрунтованими, доказів. Відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог суду не надав.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області у справі №625/458/2012 від 03.04.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 21.01.2012 року до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, після чого продовжувати стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини доходу відповідача, але не менше встановленого законодавством мінімального аліментного платежу до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття. (а.с.6).
Згідно довідок розрахунків від 08.11.2017 №2047, від 06.02.2020 №2200 та від30.06.2021 №4152 виданих Чуднівським районним відділом державної виконавчої служби ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький), станом на 01.02.2020 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість по аліментам, яка становить 102396,80 грн. (а.с.9-11).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відносини щодо обов'язків батьків з утримання своїх дітей регулюються положеннями СК України.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
Згідно з ч.4 ст. 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
Статтею 196 СК України передбачена, зокрема, відповідальність за прострочення сплати аліментів. У частині 1 зазначеної статті зазначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
При цьому частиною 1статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу стягнення заборгованості та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи вказане, суд приймає розрахунок розміру пені за період прострочення сплати аліментів з лютого 2018 року по лютий 2020 року, виконаний позивачкою, згідно якого загальна сума пені за порушення відповідачем аліментних зобов'язань становить 156283,21 грн.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідач в порушення вимог ст. ст. 12,76-81 ЦПК України не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини.
Відтак, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у розмірі загальної суми заборгованості по аліментам, що складає 102396,80 грн.
Згідно вимог пункту 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення пені за несплату аліментів на дитину у розмірі 992,40 грн, оскільки позивач у силу статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від його сплати при зверненні до суду з вказаною позовною вимогою.
Керуючись ст. ст. 4,12- 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , неустойку ( пеню) за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2018 року по січень 2020 року в сумі 102 396 ( сто дві тисячі триста дев"яносто шість ) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2022 року.
Суддя Т.М. Вдовиченко