справа № 156/1040/21
Номер провадження: 1-кп/156/28/22
Іменем України
19 липня 2022 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030520000601 від 15 листопада 2021року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич Львівської області, українця, громадянина України, без освіти, не одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
15 листопада 2021 року, в період часу з 09 год. по 10 год. 00 хв., точного часу досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, умисно, таємно, шляхом вільного доступу проник в будинок АДРЕСА_3 , де шляхом віджиму дверей у одній із кімнат житлового будинку та шляхом пошкодження замка шафи, яка використовувалась потерпілою ОСОБА_6 , як сховище для зберігання грошових коштів, проник у вищевказане сховище, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 40 400 гривень та 3 000 доларів США, що згідно курсу НБУ, станом на день вчинення злочину, становить 78 330 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 118 730 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаними з проникненням у сховище, що завдало значної шкоди потерпілому, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив обставини викладенні в пред'явленому йому обвинуваченні та показав, що проник в будинок АДРЕСА_3 , пошкодивши замок шафи, викрав з неї грошові кошти у розмірі 40 400 грн та 3 000 доларів США. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 визнає повністю.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала, що єдині вимоги до обвинуваченого - відшкодування шкоди. Заявлений нею цивільний позов про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням уточнила, з врахуванням сплачених (повернутих) їй сум обвинуваченим, просить стягнути з останнього 106730 грн. матеріальну шкоду та 10000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди. Щодо покарання, то просить призначити обвинуваченому реальну міру покарання.
Оскільки обвинувачений повністю визнав вину у вчинені кримінального правопорушення і після роз'яснення учасникам судового розгляду положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд з'ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного злочину, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих його особу матеріалів.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до сховища, що завдала значної шкоди потерпілому.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді на ОСОБА_4 , яка підготовлена старшим інспектором Дрогобицького РВ філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб). У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання із випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язків передбачених ст. 76 КК України: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, а також обставини вчинення такого, особу обвинуваченого, який у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимий, ніде не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, особисте ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, вчинення правопорушення вперше, часткове відшкодування заподіяної шкоди, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства з призначенням покарання згідно санкції статі закону за якою він притягується до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, із застосуванням ст. 76 КК України, що на думку суду буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Враховуючи визнання обвинуваченим цивільного позову в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди та беручи до уваги наявність для того законних підстав, цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідно задовольнити, однак частково.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, наявність шкоди заподіяної потерпілій обвинуваченим, розмір якої обвинуваченим визнано повністю.
З врахуванням того, що обвинуваченим частково відшкодовано спричинену матеріальну шкоду у розмірі 7000 грн. про що потерпілою написано відповідну розписку, потерпілою підтримано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 106730 грн.
При матеріалах справи наявні грошові кошти: п'ять купюр номіналом «1000 гривень» серії «АА 4003310», «АА 0933916», « БА 5512907», «БА 5512911», «АБ 470119» та дві купюри номіналом «100 доларів США» серії «FL 13303205В» та «LF 81277121 J», на які накладено арешт та які визнано речовими доказами у справі.
В судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що це кошти, що викрадені ним у потерпілої.
Станом на 15.11.2021 року курс НБУ відносно долара становив 26,11 грн., 200 дол. США еквівалентно 5222 грн.
З врахуванням наведеного, суд вважає за доцільне у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди зарахувати вказані суми, розмір яких становить 10222 грн.
Тому до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягає 96508 грн. у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При визначенні розміру відшкодування суд виходить також з роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Так, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом серед іншого враховано конкретні обставини вчинення злочину, а також матеріальне становище обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також визнання ним вказаного позову.
З врахуванням вказаного, визнання пред'явленої суми обвинуваченим, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягає 10000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались.
Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.
Накладені ухвалами Нововолинського міського суду Волинської області від 19 листопада 2021 року, 16 листопада 2021 року та 25 листопада 2021 року арешти слід скасувати.
Дія запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого закінчилась і підстав для його обрання на думку суду не має.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Накладені ухвалами Нововолинського міського суду Волинської області від 16 листопада 2021 року, 19 листопада 2021 року та від 25 листопада 2021 арешти - скасувати.
Речові докази у справі: сліди низу взуття, слід низу взуття, який поміщено у пакет НПУ ГСУ № 4323023, слід руки, які поміщено у пакет НПУ ГСУ № 4323022, кросівки із написом « Nike Air», які поміщені у пакет НПУ № SUD 4020914 - знищити; п'ять купюр номіналом «1000 гривень» серії «АА 4003310», «АА 0933916», « БА 5512907», «БА 5512911», «АБ 470119» та дві купюри номіналом «100 доларів США» серії «FL 13303205В» та «LF 81277121 J», які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - повернути потерпілій; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , довіреність НРН 472462 від 11 листопада 2021 року на право керування транспортним засобом - повернути власнику; сім карту, яка поміщена у спец пакет НПУ ГСУ 7002882 - повернути власнику; викрутку, 2 пари рукавиць, 3 медичні пов'язки, які упаковані у спец пакет НПУ SUD 3043526 - знищити; автомобіль марки ВАЗ 2106 д.н.з НОМЕР_2 , який зберігається на арешт майданчику ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області - повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1372,96 грн. витрат за проведену експертизу.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 96508 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот вісім гривень) у відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 10000 (десять тисяч) грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1