Справа №:755/3439/22
Провадження №: 1-кс/755/995/22
"22" червня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та обронній сфері Центрального регіону ОСОБА_6 про продовження строку виконання покладених обов'язків, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку дії запобіжного заходу щодо нього у вигляді застави, у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.04.2022 за № 12022100040000952 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, установив:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з цим клопотанням про продовження строку виконання покладених обов'язків, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, на підозрюваного у межах строку дії запобіжного заходу щодо нього у вигляді застави, яке умотивував дійсністю у провадженні обставин визначених п. п. 1-3 ч. 1, ч. 5, ч. 7 ст. 194, ст. 177, 199 КПК України.
Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності продовження строку виконання обов'язків
СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100040000952 від 27.04.2022 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , займаючи посаду старшого стрільця роти охорони, перебуваючи на території міста Києва, у невстановленому органом досудового розслідування місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27.04.2022, зустрівся з ОСОБА_7 , з метою розроблення злочинного плану щодо подальшого вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, що перебуває на території ТОВ ІНБУД-21, що за адресою: м. Київ, вул. Гродненська, 31-А, директором якого є ОСОБА_8 .
Так, 27.04.2022 близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 разом із іншими особами, які не були обізнані про наміри протиправних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, при цьому чітко усвідомлюючи той факт, яке саме майно може бути відчужене чи примусово вилучене в умовах воєнного стану, а також порядку вилучення майна фізичних осіб, та відсутністю у нього відповідних повноважень, всупереч Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 02.10.2012 (зі змінами від 30.03.2022) виїхали до ТОВ ІНБУД-21, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гродненська, 31-А.
В подальшому, 27.04.2022 близько 10 год. 50 хв. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , діючи згідно заздалегідь розробленого плану злочинних дій, реалізуючи свій злочинний корисливий намір, направлений на незаконне заволодіння майном, яке тимчасово перебувало у розпорядженні ОСОБА_8 та належить в тому числі і третім особам, шляхом розбійного нападу з застосуванням предмету схожого на вогнепальну зброю (пістолет), приїхали до території ТОВ ІНБУД-21, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гродненська, 31-А. В цей же час, ОСОБА_5 за допомогою предмету схожого на вогнепальну зброю (пістолет), з метою залякування охоронця ТОВ ІНБУД-21 ОСОБА_9 , який відмовився добровільно пропустити його та ОСОБА_7 на територію ТОВ ІНБУД-21 здійснив 9 пострілів в огорожу товариства з вказаного предмету візуально схожого на пістолет.
Після чого, ОСОБА_9 , переконавшись в реальності погроз та застосування зброї ОСОБА_5 , відчинив ворота та пропустив його та ОСОБА_7 на територію ТОВ ІНБУД-21.
Надалі, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , мотивуючи свої дії наявністю у них повноважень в умовах воєнного стану, продовжуючи свої злочині дії, направлені на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, стали відшукувати майно товариства.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , перебуваючи на території ТОВ ІНБУД-21, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гродненська, 31-А виявили автомобіль марки FORD TRANSIT синього кольору державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_10 та який фактично перебуває в користуванні ТОВ ІНБУД-21.
Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 вищевказаний автомобіль перемістили за межі території ТОВ ІНБУД-21, чим фактично протиправно заволоділи зазначеним автомобілем. В той же час ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, чим протиправну діяльність останніх було припинено.
28 квітня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами огляду місця події від 27.04.2022; протоколом обшуку від 27.04.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 27.04.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 27.04.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 27.04.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 28.04.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 28.04.2022; протоколом про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.04.2022; протоколом особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 від 27.04.2022; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 27.04.2022, та іншими зібраними доказами в ході досудового розслідування.
29 квітня 2022 за клопотанням слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві погодженого з прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_16 винесено ухвалу про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою з утриманням на Гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 26.06.2022 року включно та визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень у національній грошовій одиниці.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти прокурора, слідчого, або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.
06.06.2022, було внесено заставу визначену та на підозрюваного ОСОБА_5 з метою запобігання ризиків передбачених ст. 177 КПК України та на підставі ст. 194 КПК України покладено певні обов'язки, та останній перебуває під дією запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі у вчиненні злочину.
Двомісячний строк досудового розслідування в кримінальному провадженні закінчується 27.06.2022, проте завершити досудове розслідування до вказаного строку неможливо внаслідок складності кримінального провадження. На даний час у кримінальному провадженні необхідно дослідити та перевірити всі обставини вчиненого злочину, провести та завершити ряд слідчих та інших процесуальних дій, отримати висновки призначених експертиз, результати яких матимуть доказове значення для судового розгляду у кримінальному провадженні, зокрема, наразі у кримінальному провадженні необхідно отримати, а саме: висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи; висновок судової молекулярно-генетичної експертизи.
Так, дослідження вищевказаних експертиз на даний час триває, після отримання вказаних висновків експерта можливо визначити належну правову кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення, а також надати оцінку доказам.
Крім того завершити ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а саме: проведення слідчого експерименту з потерпілим; проведення слідчого експерименту зі свідками, результати яких матимуть доказове значення для судового розгляду у кримінальному провадженні, після чого з урахуванням здобутих доказів повідомити остаточну підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а також виконати процесуальні дії, передбачені ст.290-291 КПК України, а тому строк досудового розслідування необхідно було продовжити до трьох місяців.
09.06.2022 слідчим Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві було винесено клопотання про продовження строку досудового розслідування до 3-х місяців, а саме до 27.07.2022 та 16.06.2022 постановою керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону винесено постанову про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 3-х місяців, а саме до 27.07.2022.
На даний час ризики передбачені ст. 177 КПК України не зменшились.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді застави стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися.
Так, переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 15 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
Незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець ОСОБА_5 , займаючи посаду радиста станції в ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний виконуючи бойові завдання в складі свого підрозділу має доступ до озброєння в умовах воєнного стану, що само по собі утворює реальний ризик вчинити кримінальне правопорушення із застосування зброї. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Також, ураховуючи, що як визначає Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненнях судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014, що КПК України не передбачає можливості звернення із окремим клопотанням про продовження строків виконання обов'язків, а тому за необхідності продовження цього строку звернення до слідчого судді оформляються клопотанням про продовження строків дії запобіжного заходу, прокурор просить продовжити строк дії застосованого до ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді застави в частині обов'язків, покладених на підозрюваного, у межах досудового розслідування строком на 1 місяць, а саме: «… Застосувати запобіжний захід у вигляді застави строком на 30 діб стосовно підозрюваного …, тобто до 27.07.2022. Продовжити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_5 наступних обов'язків ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 29.04.2022 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою: прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти прокурора, слідчого, або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю…».
Позиція сторін
У судовому засіданні прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримала у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставини визначені у п. п. 1-3 ч. 1, ч. 5, ч. 7 ст. 194, ст. ст. 177, 199 КПК є дійсними.
Сторона захисту уважала за можливе указане звернення задовольнити, як таке, що відповідає критеріям ч. 7 ст. 194, ст.ст. 177, 199 КПК.
Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання
Слідча суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення порушеного питання, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Так, останній (порядок) визначає, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
При цьому, порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання порушеного заявниками у даному зверненні (застосування запобіжного заходу) регламентує таке.
Частиною сьомою статті 194 КПК визначено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Статтею 199 КПК визначено, що нею рекламується порядок розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою в т.ч. таке клопотання, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Особливістю кримінальних процесуальних норм є те, що їхні структурні елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція) у переважній більшості випадків не зосереджені в одній статті КПК, а окремо викладені законодавцем в різних статтях, іноді навіть розділах КПК України, а отже, зміст окремої норми може бути виявлено лише шляхом системного тлумачення положень КПК України (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2017 року у справі № 5-272кс(15).
Тим самим, зміст окремої норми (ч. 7 ст. 194 КПК) судом установлено шляхом системного тлумачення положень КПК України та з'ясовано, що у разі виникнення питання слушності вчинення у кримінальному провадженні дій визначених реченням 2 частини 7 статті 194 КПК прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням для урегулювання питання указаного в реченні 1 частини 7 статті 194 КПК.
Таке клопотання, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про визначення обов'язків.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку покладення обов'язків, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій статті 199 КПК, виправдовують подальше повалення на підозрюваного раніше визначених обов'язків.
У порядку ч. 7 ст. 194 КПК можливо продовжити тільки обв'язки, які прямо указані в п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК та котрі були уже покладені на особу за ухвалою суду при визначення застави.
Доводи прокурора щодо того, що при виникненні питань указаних в реченні 2 частини 7 статті 194 КПК прокурор має звертатися до суду у спосіб подання клопотання «про застосування запобіжного заходу» у вигляді застави Суд сприймає критично, так як вони не ґрунтується на нормах ч. 7 ст. 197 та ст. 199 КПК в їх системному зв'язку, то в ключі сутнісного розуміння застави, як запобіжного заходу.
Посилання на Узагальнення ВССУ не є самостійною підставою для сприйняття аргументів, як слушних, так як в постанові від 3 лютого 2022 року в справі № 755/11024/20 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. звернув увагу, що роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань кримінального права та інтерпретаційні норми, які містяться в постановах ВСУ, не є джерелом кримінального права. Разом з тим, змінами, внесеними до Кримінального процесуального кодексу України та змінами від 3 жовтня 2017 року до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, введені нові механізми єдності правових позицій та застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, врахування іншими судами при застосуванні таких норм права висновків, які викладені в рішеннях палат Верховного Суду, Об'єднаної палати та Великої Палати, тому посилання на Постанови Пленуму Верховного Суду України є неправильним, тим самим в ключі наведеного судом в цій справі сприймаються і з 09.02.2022 (дати оприлюднення в ЄДРСР висловленої позиції ВС з указаного питання в справі № 755/11024/20) й дані у наведеному клопотання щодо посилання на лист ВССУ.
Тим паче, що у відношенні застави слід указати, що для відповіді на питання про те, чи слід керуватися критеріям «обрання», про який указує прокурор, Суд проаналізував такі обставини: (а) мету та суть запобіжного заходу у вигляді застави; (б) обов'язки підозрюваного, виконання яких забезпечує застава, та строк їх дії; (в) правові наслідки припинення строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного слідчим суддею; (г) підстави припинення застави.
Так, метою досягнення дієвості кримінального провадження нормами КПК передбачено застосування заходів забезпечення цього провадження, одним з яких є запобіжні заходи (частина 1, пункт 9 частини 2 статті 131 КПК).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, зокрема, підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК (частина 1 статті 177 КПК).
Застава як один із запобіжних заходів полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (частина 1 статті 182 КПК).
Отже, застава має забезпечувати дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно застава забезпечує виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків (частина 1 статті 182 КПК).
Обов'язки підозрюваного та обвинуваченого визначені в статті 42 КПК, зокрема, це прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Ці обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого виходячи з його процесуального статусу - статусу підозрюваного, обвинуваченого відповідно. Строк дії цих обов'язків співпадає з часом перебування особи у відповідному статусі та їх виконання не залежить від застосування до такої особи запобіжного заходу (крім обов'язків, передбачених статтею 42 КПК). Разом з тим саме з метою забезпечення виконання у тому числі і цих обов'язків для забезпечення дієвості кримінального провадження за наявності, зокрема, відповідних ризиків до особи можуть застосовуватися запобіжні заходи, зокрема, застава.
Ці обов'язки визначені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК та покладаються на особу при застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, за умови доведення прокурором наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, з метою необхідності запобігання цим ризикам (частина 5 статті 194 КПК). Такі обов'язки покладаються на строк не більше двох місяців, який може бути продовжений (частина 7 статті 194 КПК).
Суд окремо звертає увагу на правову конструкцію норми частини 5 статті 194 КПК, яка містить імперативний припис щодо зазначення слідчим суддею про обов'язок підозрюваного (без визначення строку цього обов'язку) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Окремо від цього слідчий суддя зобов'язує підозрюваного виконувати один або декілька обов'язків, передбачених пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК (на строк не більше двох місяців).
Обов'язки визначені статтю 42 КПК, в тому числі прибувати за викликом уповноваженої особи, та ті, що передбачені статтею 194 цього Кодексу, не є взаємовиключними чи альтернативними.
Згідно до частини 8 статті 182 КПК неявка належним чином повідомленого підозрюваного, обвинуваченого за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин або порушення інших покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язків є окремими підставами для звернення застави в дохід держави.
Отже, застава забезпечує виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов'язків, покладених слідчим суддею, що передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК.
Суд звертає увагу, що ухвалою слідчого судді альтернативний запобіжний захід у вигляді застави був визначений для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених КПК, та окремо на нього були покладені процесуальні обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК.
При внесенні застави заставодавцем було достовірно відомо, виконання яких процесуальних обов'язків, забезпечує застава, і строк, яких саме обов'язків був визначений слідчим суддею.
У той час, як після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Тобто, в такому разі скасовуються лише обов'язки підозрюваного, передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, а не запобіжний захід у вигляду застави в цілому.
З моменту припинення строку дії покладених слідчим суддею обов'язків, застава забезпечує виконання обов'язків, покладених на підозрюваного КПК.
Припинення строку дії обов'язків не визначена як підстава для припинення застави.
Застави, яка не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (частина 11 статті 182 КПК).
Як зазначалось вище, процесуальний закон не обумовлює строк дії запобіжного заходу припиненням строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного слідчим суддею, припинення дії ухвали.
З цього слідує, що обов'язки, покладені слідчим суддею, є строковими, а застава, яка забезпечую виконання процесуальних обов'язків, не є обмеженою конкретним строком. Такий висновок підтверджується, зокрема, змістом частини 6 статті 181, частини 7 статті 194, частини 4 статті 196, статтями 197 та 211 КПК. Цими нормами визначається строковість затримання, запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, а також обов'язків, покладених слідчим суддею відповідно до статті 194 КПК.
Застава припиняється у разі її скасування, зміни на інший запобіжний захід, постановлення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження (статті 203 КПК).
У цьому провадженні не надані докази припинення застави, зазначені в статті 203 КПК.
Отже, не дивлячись на доводи прокурора з указаного питання - «…застосувати запобіжний захід у вигляді застави строком на 30 діб…» відсутні підстави для розгляду питання «повторного» застосування запобіжного у вигляді застави, який і так діє в цей час.
Розглядаючи питання дійсності у провадженні обставин, котрі вказують на слушність вчинення дій указаних реченням 2 частини 7 статті 194 КПК, Суд зауважує таке.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних.
Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для продовження строку застосування обов'язків, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обов'язки, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний, згідно ст. 178 КПК України , оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Саме клопотання, згідно ст.ст. 199, 184 КПК України, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Тим самим, надаючи відповіді на усі вказані питання, Суд зауважує, що, в цій ситуації, відносно підозрюваного установлено такі дані, як-то: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, 2011 року народження, працює старшим стрільцем роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов'язаний, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Установлено, що підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має задовільні соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.
Підозрюваному у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, вчинений організованою групою.
Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідча суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.
Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини, має бути забезпечена судом.
Адже факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідча суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризиків визначених переховування та впливу.
Щодо переховування, то Суд зауважує, що він є реальним на переконання слідчого судді, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Щодо ризиків перешкоджати, то він не є дійсним, так як в ухвалі від 29.04.22 слідчий суддя вказав, що «…при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї. Так, ОСОБА_5 підозрюється у скоєні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за однією адресою, одружений, є військовослужбовцем. Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину в період воєнного стану, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення…».
Нові дані на підтвердження цих ризиків заявник не наводить, а тому відсутні підстави уважати їх дійсними у провадженні, у цей період.
Щодо «ризику вчинення іншого кримінального правопорушення», то прокурор указує, що підозрюваний виконуючи бойові завдання в складі свого підрозділу має доступ до озброєння в умовах воєнного стану, що само по собі утворює реальний ризик вчинити кримінальне правопорушення із застосування зброї, однак в ст. 43-1. Виконання обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України КК вказує, що не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров'ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожна особа має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за застосування зброї (озброєння), бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв'язку з цим майна.
Говорити на майбутнє про обставини визначені ч. 4 ст. 43-1 КК передумов не має.
Тим самим, ураховуючи факт того, що прокурор пов'язав дійсність даного ризику не з самим факт наявності у підозрюваного зброї, а з фактом її використання саме при виконані бойових завдань, тобто відповідно до ст. 26 КПК, обмежив питання його аналізу лише через указаний об'єм фактичних даних, Суд позбавлений змоги примати його, як дійсний, в силу норм ч.ч. 1-3 ст. 43-1 КК, в цей час.
Щодо ризики впливу, то Суд указує таке. Оцінюючи наявність цього ризику (вплив ) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків, потерпілого у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків, потерпілого безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, потерпілим, яким відомі обставини вчинення злочинів у яких останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявності ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведене дозволяє суду, на противагу висновкам суду від 29.04.22, у порядку ст. 199 КПК, ураховуючи виклад обставин, якими прокурор обґрунтовує звернення в цій частині, та факту того, що наявність ризику впливу існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, сприймати цей ризик, як такий, що щонайменше, якщо не був об'ємним (сутнісним) за критеріям «ризику» на час застосування запобіжного заходу, однак утвердився, в цей час.
Як наслідок є дійсними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Обставини визначені ст. 199 КПК є дійсними. Так наявні у справі дані свідчать про те, що (1) заявлені ризики не зменшився, які виправдовують перебування особи під дією обов'язків; 2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про визначення обов'язків, є дійсними та вагомими.
У той же час, власне наявність ризиків та не можливість завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про визначення обов'язків є підставою для подальшого застосування обов'язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК, у порядку ч. 7 вказаної статті наведеного Кодексу, а тому визначаючись з тим, які саме з них на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання (установленого ризику/-ів), слідчий суддя ураховує таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Згідно ухвали слідчого судді від 29.04.22 у справі № 755/3440/22 у разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження;не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти прокурора, слідчого або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.
Також, цією ж ухвалою суду встановлено термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали, тобто, в силу ст. 115 КПК, до 29.06.22.
У клопотанні прокурор просить продовжити строк виконання таких обовязків: прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти прокурора, слідчого, або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
В цій ситуації, прокурор не порушує питання продовження строку виконання підозрюваним обов'язку «здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон», а тому і Суд не питання не піддає оцінкі, в силу норм ст. 26 КПК.
Обов'язок «прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження» не витікає з переліку обовязків указаних в п.п. 1-9 ч. 5 ст. 195 КПК, а тому не може продовжений у порядку ч. 7 ст. 194 КПК.
Суд уже звертав увагу на правову конструкцію норми частини 5 статті 194 КПК, яка містить імперативний припис щодо зазначення слідчим суддею про обов'язок підозрюваного (без визначення строку цього обов'язку) прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади при застосуванні до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, окремо від цього слідчий суддя зобов'язує підозрюваного виконувати один або декілька обов'язків, передбачених пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК (на строк не більше двох місяців), а тому перенесення цього обов'язку «до умовно факультативних» суперечить правовій конструкції норми частини 5 статті 194 КПК.
Щодо інших обов'язків, як-то: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти прокурора, слідчого, або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; носити електронний засіб контролю, то Суд відмічає, що при оцінці слушності їх застосування поза межами 2 місяців з метою запобігання встановленим ризикам, така оцінка по суті стосується перспективних фактів, а тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші ніж застосовані обов'язки не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього іншого об'єму обов'язків, або ж узагалі припинення їх дії обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки за ст. 42 КПК чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження обов'язки типу: повідомляти про зміну свого місця проживання та носити електронний засіб контролю, є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України, та які були встановлені судом.
Адже саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, у зв'язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).
Визначаючи строк дії обов'язків визначених п.п. 3, 9 ч. 5 ст. 194 КПК Суд ураховує, що відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК такий строк не може бути більше двох місяців.
Зобов'язання «не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає» не спроможне при його використанні досягнути поставлених завдань, так як указівка «не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає», сама по собі не забороняє залишати конкретне місто особі, адже куди б вона не поїхала наступного дня, те місто власне і буде «населеним пунктом, в якому він проживає». Такий обов'язок був би слушним тільки за умови зобов'язання не залишати конкретне місто, для прикладу, місто Київ.
Зобов'язання інформувати про «місце роботи» не відповідає критеріям потреби, саме в цій ситуації, в ключі того, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем й займає посаду старшого стрільця роти охорони. Воєнний стан визначено до серпня 2022, а про обв'язки ідеться до 27.07.22 в той час, як звільнення (демобілізація) військовослужбовців призваних на військову службу під час мобілізації, в особливий період, може бути здійснено, за умови стабілізації воєнно-політичної обстановки навколо України, після оголошення рішення Президента України про демобілізацію, час та порядок якої буде визначено відповідним Указом Президента України, тим самим, в силу строку на який визначено воєнний стан, така подія матиме місце у період, котрий поглинає строк на який пропонується покласти сам обов'язок, що власне і вказує на відсутність необхідності, як такої.
Принцип використання «обов'язків заради обов'язків» не відповідає критеріям «потреби», котра буде необхідною для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України.
За таких умов, дане клопотання слід задовольнити частково та строк виконання покладених на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов"язків, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку дії запобіжного заходу щодо нього у вигляді застави, визначеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.04.2022, а саме: носити електронний засіб контролю; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження, продовжити до 27.07.2022, із роз'ясненням останньому, що, згідно п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однак відмовити у задоволенні клопотання в іншій частині, як необгунтованому з указаних судом передумов.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 369-372, 376, 395 КПК України, Суд постановив :
клопотання - задовольнити частково.
Строк виконання покладених на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов"язків, у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку дії запобіжного заходу щодо нього у вигляді застави, визначеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.04.2022, а саме:
? носити електронний засіб контролю;
? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження, продовжити до 27.07.2022.
Відмовити у задоволенні клопотання в іншій частині.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, згідно п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвала оскарження не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 16:15 год. 27.06.2022.
Слідча суддя ОСОБА_18