18 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/23955/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
секретар судового засідання Давіденко Ю.А.
за участі представника відповідача Запорожської Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 р. (суддя Ільков В.В., повне судове рішення складено 14.02.2022 р.) в справі № 160/23955/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати заробітної плати за період з 01.04.2020 р. по 22.10.2021 р. включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.04.2020 р. по 22.10.2021 р. в сумі 284 050,96 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 р. позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року в порядку та в розмірах, передбачених ч. ч. 2, 3-5 та 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року у порядку та спосіб, визначені ч. ч. 2, 3-5 та 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманою з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року заробітною платою та належною до виплати заробітною платою, розрахованою у порядку та спосіб, що визначені ч. ч. 2, 3-5 та 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Апелянт вказує, що порядок та розмір заробітної плати прокурорів з 27.03.2020 р. регулювався ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) надано оцінку порядку нарахування заробітної плати прокурорів в редакції Закону № 1697-VІІ станом на червень 2018 р.
25.09.2019 р. набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, створено обласні та окружні прокуратури, внесено зміни у ст. 81 Закону України 1697-VІІ, відповідно до яких посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посадові оклади інших прокурорів установлені пропорційно окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом для прокурора обласної прокуратури 1,2, прокурор Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
При цьому за змістом абзацу пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІX оплата праці прокурорів на період до дня звільнення або переведення до створених прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників прокуратури.
Тобто, заробітна плата прокурора регіональної прокуратури нараховується в порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505.
Наказом прокурора Дніпропетровської області № 3313к від 19.10.2021 р. позивача звільнено з посади прокурора Межівського відділу Синельниківської місцевої прокуратури та органів прокуратури на підставі пп. 2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22.10.2021 р., тому відсутня протиправність в діях відповідача, а також відсутні правові підстави для обрахування посадового окладу та заробітної плати у спірному періоді у іншому розмірі, ніж це встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 505.
Крім того, відповідач не наділений повноваженням самостійно здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та відповідних кошторисів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Позивач до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у зв'язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2017 року перебувала у трудових відносинах з органами прокуратури Дніпропетровської області.
Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №713к від 15.03.2021 позивачу визначено робоче місце в Першотравенській окружній прокуратурі Дніпропетровської області.
Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №3313к від 19.10.2021 року з 22 жовтня 2021 року позивача звільнено з посади прокурора Межівського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пункт 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
Розмір встановленої заробітної плати позивачу прокуратурою визначався постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 замість Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020, яким визнано неконституційним положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, прийнято 26.03.2020 року, суд першої інстанції вважав, що право на отримання заробітної плати у вигляді належного посадового окладу виникає у працівника прокуратури з 26.03.2020 року, у зв'язку з чим дійшов висновку, що грошові кошти, а саме частина заробітної плати у вигляді посадового окладу, яка була недоотримана позивачем, підлягають нарахуванню та виплаті з урахуванням положень ст. 81 Закону №1697-VІІ за період з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року.
Разом з тим, оскільки до стягнення може бути звернута лише нарахована сума, яка має певний визначений розмір, а позивачу в період з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року заробітна плата у розмірі, передбаченому приписами ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», не нараховувалась, суд першої інстанції застосував приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та з метою належного захисту прав позивача визнав протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язав відповідача провести нарахування заробітної плати позивачу з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року у порядку та спосіб, визначений ч. ч. 2, 3-5 та 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та виплатити грошові кошти, які складають різницю між фактично отриманим з 26.03.2020 року по 22.10.2021 року грошовим забезпеченням та належним до виплати грошовим забезпеченням, розрахованим у порядку та спосіб, визначений ч. ч. 2, 3-5 та 7 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру».
Суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2017 р. працювала в органах прокуратури Дніпропетровської області.
Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №3313к від 19.10.2021 р. ОСОБА_1 з 22 жовтня 2021 року звільнено з посади прокурора Межівського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Спірним в цій справі є питання правомірності бездіяльності відповідача щодо не застосування під час визначення посадового окладу позивача положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначає Закони України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), яким забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Закон № 1697-VII набрав чинності 15.07.2015 р.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), який набрав чинності 25.09.2019 р., внесено зміни до Закону № 1697-VII, зокрема, статті 81, яка регулює питання заробітної плати.
Так, за приписами частин першої - третьої статті 81 Закону № 1697-VII в редакції Закону № 113-ІХ заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.
Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Абзацом третім пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
До внесення змін до Закону № 1697-VII Законом № 113-ІХ частини перша-третя статті 81 мали наступну редакцію:
Заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Частиною дев'ятою статті 81 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 13 Закону №108/95-ВР оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
За приписами статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
За змістом статті 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно із кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) втратила чинність з 26 березня 2020 року.
Після втрати чинності окремими положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України внаслідок визнання таких положень неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) (з 26 березня 2020 року) позивачу заробітна плата нараховувалась відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а не відповідно до положень статті 81 Закону № 1697-VІІ.
Судом першої інстанції фактично не надана правова оцінка доводам відповідача стосовно того, що позивач в силу того, що не була переведена на посаду в окружній прокуратурі, не набула права на отримання посадового окладу в розмірі, встановленому частиною третьою статті 81 Закону № 1697-VII
Як вказано вище, саме Законом № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019 р., запроваджено реформування системи органів прокуратури, та саме цим Законом частина третя статті 81 Закону № 1697-VII викладена у редакції, відповдіно до якої посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, з 25.03.2019 р. положення статті 81 Закону № 1697-VII встановлюють розміри посадових окладів прокурорів саме окружних прокуратур.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Проте пунктом 7 розділу ІІ цього ж Закону передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
При цьому за змістом абзацу пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІX оплата праці прокурорів на період до дня звільнення або переведення до створених прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників прокуратури.
Наведені положення Закону №113-ІX неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались.
Отже, доводи апелянта про те, що дія статті 81 Закону № 1697-VII у редакції, чинній з 26.03.2020 р., не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур, є правильними.
Враховуючи те, що позивача з моменту набрання чинності Законом №113-IX по день звільнення з посади прокурора не переведено за результатами успішного проходження атестації до обласної або окружної прокуратури, оплата праці позивача правомірно здійснювалась відповідачем згідно із постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», оскільки іншого нормативного регулювання умов оплати праці працівників органів прокуратури, які не переведені до окружної (або обласної прокуратури, або Офісу Генерального прокурора), не існувало.
Відтак, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для здійснення позивачу нарахування та виплати недоотриманої частини заробітної плати за період з 26.03.2020 р. по 22.10.2021 р., а висновок суду першої інстанції про задоволення позову визнає необґрунтованим.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 р. в справі № 160/23955/21 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 р. в справі № 160/23955/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Ухвалити в справі № 160/23995/21 нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 18.07.2022 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.07.2022 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко