15 липня 2022 року м. Дніпросправа № 280/12596/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МетаБанк»
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.)
у справі № 280/12596/21
за позовом Акціонерного товариства «МетаБанк»
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне акціонерне товариство «Іскож»
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.11.2021 Акціонерне товариство «МетаБанк» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо накладення заборони - обтяження на майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - податкової застави на майно позивача: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69,72 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, номер запису про обтяження 30731773, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45997204 від 18.03.2019, та квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 33,69 кв.м, житловою площею 17,1 кв.м., що складається з однієї житлової кімнати, номер запису про обтяження 30732027 від 15.03.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 45997479 від 18.03.2019, накладені на підставі акту опису майна, серія та номер 9, виданого 14.03.2019 податковим керуючим Головного управління ДФС у Запорізькій області Павлих О.М.;
- зобов'язати відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо встановлення обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69,72 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат, номер запису про обтяження 30731773, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45997204 від 18.03.2019, та квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 33,69 кв.м, житловою площею 17,1 кв.м., що складається з однієї житлової кімнати, номер запису про обтяження 30732027 від 15.03.2019, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 45997479 від 18.03.2019, накладені на підставі акту опису майна, серія та номер 9, виданого 14.03.2019 податковим керуючим Головного управління ДФС у Запорізькій області Павлих О.М.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини не мають публічно-правового характеру, вказаний спір стосується захисту прав власності позивача, тому його слід розглядати у порядку господарського судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, є необґрунтованою та протиправною, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції, що спір у цій справі не є публічно-правовим, зазначає, що позовні вимоги стосуються протиправності дій податкового керуючого Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо накладення заборони - обтяження на майно. Позивач не порушував перед судом питання, пов'язані з його правом на вказаний об'єкт нерухомого майна, а лише вказував на те, що можливість подальшої реалізації права на таке майно залежить від існування обтяження на нього. Позивач вважає обраний ним спосіб відновлення порушеного права ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, посилається при цьому на позицію Верховного Суду з аналогічного питання.
Відповідно до ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Суб'єкт владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (п.7 ч.1 ст.4) - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За визначенням в ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Зміст вказаних правових норм дає підстави для висновку, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому є недостатнім поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його рішення, дії чи бездіяльність.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі виник через наявність перешкод у АТ «МетаБанк» щодо розпорядженням нерухомим майном, на яке накладено обтяження у вигляді податкової застави в якості забезпечення сплати податкового зобов'язання. В обґрунтування вимог позову АТ «МетаБанк» посилається на порушення норм Цивільного кодексу України (статті 317, 319, 321, 391) щодо захисту права власності.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом судового розгляду в цій справі є не дії та рішення податкового органу як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а усунення перешкод у користуванні позивача спірним майном, що вказує на приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є Акціонерне товариство «МетаБанк» (позивач/іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством «Іскож» (Третя особа/іпотекодавець) 27.03.2008 укладено Генеральну кредитну угоду № 32-24-08/0041-ГЛ, з метою виконання зобов'язань за якою між ПАБ «Металург», правонаступником якого є позивач, та ПрАТ«Іскож» укладено Іпотечний договір № 32-24-08/0041-ГЛ/З-10 від 04.09.2014, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу.
Відповідно до умов Іпотечного договору, з метою забезпечення зобов'язання боржника за Генеральною кредитною угодою, іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку зазначене вище позивачем майно - об'єкти нерухомості.
16.07.2021 через невиконання ПрАТ«Іскож» умов Генеральної кредитної угоди від 27.03.2008 № 32-24-08/0041-ГЛ позивач скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 04.09.2014 №32-24-08/0041-ГЛ/З-10, внаслідок чого позивач став власником зазначених вище об'єктів нерухомості (номери запису 43069915, 43070457).
Після набуття права власності на визначене вище майно позивачу стало відомо, що податковим керуючим ГУ ДФС у Запорізькій області Павлих О.М. 14.03.2019 складений актопису майна ПрАТ«Іскож» у податкову заставу, в тому числі і майна, переданого позивачу в іпотеку за Іпотечним договором.
На підставі акту опису майна у податкову заставу від 14.03.2019 державним реєстратором департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області 15.03.2019 на майно ПрАТ«Іскож» накладено заборону відчуження у вигляді податкової застави, про що внесені відповідні записи про обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Вважаючи, що в даному випадку обтяження у вигляді податкової застави в якості забезпечення погашення податкового зобов'язання ПрАТ«Іскож» накладено на нерухоме майно, власником якого є позивач, останній звернувся із заявою від 28.08.2021 №55/2321 до відповідача щодо зняття обтяження з належного позивачеві, визначеного вище, майна.
Оскільки заява позивача залишена відповідачем без відповіді, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При цьому позивач зазначає, що ним оскаржуються дії суб'єкта владних повноважень, що стали підставою порушення прав позивача. Спір між сторонами виник з приводу правомірності дій суб'єкта владних повноважень щодо накладення обтяження на нерухоме майно позивача у вигляді податкової застави і реєстрації податкової застави у відповідному державному реєстрі, тобто виконання відповідачем публічно-владних управлінських функцій згідно чинному законодавству, оскільки обтяження відповідачем майна на підставі акту опису майна від 14.03.2019 є ознакою прояву влади та забезпечення реалізації публічного інтересу. Питання щодо права власності на вказані об'єкти у позовній заяві не порушувалось.
Суд апеляційної інстанції, виходячи з визначеного позивачем предмету спору та характеру спірних правовідносин, вважає такі доводи позивача помилковими, погоджується з судом першої інстанції, що не зважаючи на те, що позивачем пред'явлено позов до органу, який є суб'єктом владних повноважень, спірні правовідносини не є публічно-правовими, а виникли у позивача з приводу реалізації ним права власності на нерухоме майно, на яке накладено обтяження у вигляді податкової застави в якості забезпечення виконання ПрАТ«Іскож» (третьою особою) як платником податків своїх обов'язків, визначених Податковим кодексом України.
За таких обставин предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення податкового органу як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки усунення перешкод позивачу у реалізації ним вже набутого права власності на перелічене вище нерухоме майно, що вказує на приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
За приписами статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
пп.1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
пп.6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -
З огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, встановлених вище обставини, та враховуючи суб'єктний склад учасників справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що цей спір не є публічно-правовим, має вирішуватися судом за правилами господарського судочинства.
З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає прийнятним застосування судом першої інстанції висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №804/15129/15.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми процесуального права.
Передбачені ст.320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «МетаБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 280/12596/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко