07 липня 2022 року м. Дніпросправа № 280/3756/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Запорізькій області та ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року (суддя Семененко М.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, пені, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:
форми «Ф» №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 на суму 2083,33 грн.;
форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018 на суму 13750,00 грн.;
форми «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018 на суму 2083,33 грн.;
- скасувати нараховану відповідачем на підставі підпункту 129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеню у розмірі 10121,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку та штрафні санкції за його несвоєчасну сплату. Позивач вказує, що зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень неможливо визначити об'єкт оподаткування транспортним податком та період нарахування штрафних санкцій, оскільки розрахунки податкового зобов'язання не надані. Крім того, податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу, яка не відповідає зареєстрованій адресі місця проживання позивача, яка також є його податковою адресою, а тому позивач не отримував податкові повідомлення-рішення про необхідність сплати транспортного податку та, відповідно, не знав про його нарахування, отже штрафні санкції застосовано безпідставно. Також позивач посилається на порушення строку визначення податкового зобов'язання з транспортного податку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Скасовано пеню у розмірі 10121,24 грн. (десять тисяч сто двадцять одна гривня 24 коп.), нараховану Головним управлінням ДПС у Запорізькій області в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за платежем транспортний податок.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено зокрема, що у зв'язку з тим, що у позивача станом на 01.01.2018 був наявний податковий борг за кодом бюджетної класифікації 18011000 у розмірі 49 570,67 грн., який був сплачений 21.06.2018 з порушенням терміну сплати, до позивача застосовано штрафні санкції на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018 на суму 13750,00 грн. Крім того, відповідно до оновленої 14.12.2018 інформації з бази даних Центрального сервісу ДАІ МВС України АІС «Автомобіль» встановлено, що у власності позивача перебуває легковий автомобіль Mersedes-Benz модель S 500 L, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який відповідно до положень статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування. На виконання вимог податкового законодавства позивачу визначено податкове зобов'язання та сформоване податкове повідомлення-рішення за 2018 рік форми «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018 на суму 2083,33 грн. згідно пп.267.6.7 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України. Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018 було надіслано засобами поштового зв'язку та повернуто 10.01.2019 з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання». Платником податку податкові зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб (код платежу 18011000) у встановлений термін не сплачені, що призвело до виникнення податкового боргу. З огляду на вказане відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення є правомірними та відповідають нормам Податкового кодексу України.
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач також зазначає про те, що зарахування сплачених позивачем коштів відбувалось в порядку черговості виникнення податкового боргу. Зокрема, вказує, що відповідно до інтегрованої картки платника податків сальдо на початок 2018 року складалось з недоїмки у розмірі 43 750,00 грн та пені 5 820,67 грн. Позивачем 31.05.2018 проведено сплату у розмірі 5 820,67 грн, яка зарахована у погашення недоїмки, залишок станом на 31.05.2018 становив 37 929,33 грн. основного платежу та пені в сумі 8 057,20 грн. (з яких 5 820,67 грн. залишок пені минулих періодів та нарахована пеня по сплаті за 31.05.2018 у сумі 2 236,53 грн. за період з 21.12.2015 по 31.05.2018). 21.06.2018 позивачем сплачена сума податкового зобов'язання у розмірі 43 750,00 грн, яка зарахована на погашення основного платежу в сумі 37 929,33 грн. та пені в сумі 5 820,67 грн. Оскільки сплата відбулась несвоєчасно, нарахована пеня за період з 08.02.2017 по 21.06.2018, отже сума загального залишку пені склала 12 204,57 грн.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено зокрема про те, що судом першої інстанції не враховано, що: на момент направлення податкового повідомлення-рішення №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 відповідач був обізнаний з актуальною адресою реєстрації позивача, однак направив таке податкове повідомлення-рішення на іншу адресу, а саме: м. Запоріжжя, вул. Рівненська, буд. 35; зі змісту податкового повідомлення-рішення №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 неможливо визначити за який саме автомобіль відповідачем нараховано податкове зобов'язання; за умови порушення відповідачем вимог ст.ст. 42, 58 та ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 підлягає скасуванню.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0014566-4902-0830 від 14.06.2018, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік в розмірі 2083,33 грн.
Відповідно до розрахунку податкового зобов'язання податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 сформоване на підставі інформації комп'ютерної бази даних Центрального сервісу ДАІ МВС України АІС «Автомобіль» щодо перебування у власності позивача легкового автомобіля Mersedes-Benz модель S 500 L, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , який відповідно до положень статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування.
Податкове повідомлення-рішення «Ф» №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 було направлено на адресу 69060, м. Запоріжжя, вул. Рівненська, буд.35 та повернулось до контролюючого органу «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи, за результатами якої складений Акт від 01.09.2018 №4450/2069014740.
Однак, за змістом Акта камеральної перевірки, контролюючим органом проведено перевірку податкового повідомлення-рішення №300/08-30-17-04-13 від 20.09.2015. За результатами перевірки встановлено порушення платником податків термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб, а саме:
- податкове повідомлення-рішення б.н., граничний термін сплати - 17.06.2015, дата сплати - 21.06.2018, кількість днів затримки - 1004, сума сплаченого податкового боргу - 12929,35 грн., сума штрафної санкції - 2585,87 грн.;
- податкове повідомлення-рішення 300/08-30-17-04-13, граничний термін сплати - 07.11.2016, дата сплати - 20.09.2015, кількість днів затримки - 414, сума сплаченого податкового боргу - 18 750,00 грн., сума штрафної санкції - 3750,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення б.н., граничний термін сплати - 21.06.2018, дата сплати - 30.06.2016, кількість днів затримки - 589, сума сплаченого податкового боргу - 25000,00 грн., сума штрафної санкції - 5000,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення б.н., граничний термін сплати - 07.11.2016, дата сплати - 17.06.2015, кількість днів затримки - 413, сума сплаченого податкового боргу - 6250,00 грн., сума штрафної санкції - 1250,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення б.н., граничний термін сплати - 31.05.2018, дата сплати - 17.06.2015, кількість днів затримки - 983, сума сплаченого податкового боргу - 5820,65 грн., сума штрафної санкції - 1164,13 грн.
Також в Акті камеральної перевірки відображено наступне: «Дані камеральної перевірки свідчать про порушення: - пп.267.8.1.»а» п.2167.8 ст.267 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн.»
На підставі висновків Акта камеральної перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018, відповідно до якого у зв'язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за затримку на 1004, 983, 589, 414, 413 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 68750,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 13 750,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018 було направлено на адресу: м.Запоріжжя, вул.Рівненська, буд.35, та повернулось до контролюючого органу «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік в розмірі 2083,33 грн.
Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018 сформоване на підставі інформації комп'ютерної бази даних Центрального сервісу ДАІ МВС України АІС «Автомобіль» щодо перебування у власності позивача легкового автомобіля Mersedes-Benz модель S 500 L, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який відповідно до положень статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування.
Податкове повідомлення-рішення «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018 було направлено на адресу 69060, м.Запоріжжя, вул.Рівненська, буд.35, та повернулось до контролюючого органу «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, за даними інтегрованої картки платника податків відповідно до положень статті 129 Податкового кодексу України позивачу нараховано пеню у розмірі 10121,24 грн.
Правомірність податкових повідомлень-рішень №0014566-4902-0830 від 14.06.2018, №0137494907 від 09.10.2018 та №0027635-4907-0830 від 18.12.2018, а також правомірність нарахування пені у розмірі 10121,24 грн., є предметом судового розгляд у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
За положеннями абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 Податкового кодексу України).
Пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначає порядок обчислення та сплати податку
Зокрема, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що з 01 січня 2018 року платниками транспортного податку визнавались власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати. Обов'язок обчислення податкового зобов'язання з транспортного податку для фізичних осіб покладено на контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку, на виконання якого платнику податків за місцем реєстрації направляється податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку. При цьому, стосовно об'єкта оподаткування, який придбаний платником протягом року, податок сплачується з місяця, в якому виникло право власності на об'єкт.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0014566-4902-0830 від 14.06.2018, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як зазначалось вище, відповідно до абзацу першого підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Отже, направлення податкового повідомлення-рішення з транспортного податку здійснюється за адресою місця реєстрації фізичної особи - платника податку до 1 липня базового податкового року.
Відповідно до наданої позивачем копії паспорта НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 30.03.1995 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29-30).
Крім того, в акті камеральної перевірки від 01.09.2018 №4450/2069014740 та в запиті про надання інформації від 15.07.2020 №14857/14/08-01-33-05-09 відповідач зазначив правильну адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 35, 36-38).
При цьому, як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_2 .
Представник відповідача під час розгляду справи, в тому числі в суді апеляційної інстанції, не зміг пояснити, з яких підстав було визначено місце реєстрації позивача на момент направлення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Рівненська, буд.35.
Водночас, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що порушення порядку направлення податкового повідомлення-рішення щодо його направлення не за місцем реєстрації платника податків може бути підставою для звільнення такого платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у вигляді застосованих штрафних санкцій та/або пені, проте не може нівелювати обов'язок платника податків сплачувати податків і збори у належному розмірі, а тому не визнається судом єдиною та достатньою підставою для скасування податкового зобов'язання, визначеного таким податковим повідомленням-рішенням.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 03 грудня 2020 року у справі №440/1256/19, від 14 березня 2019 року у справі №826/12543/17 дійшов висновку про те, що якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, суму донарахованого грошового зобов'язання та підставу його визначення і таке інше), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Слід зазначити, що при розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою, тобто діє принцип «превалювання сутності над формою».
Сторони не заперечують, що у власності позивача до 22.02.2018 перебував легковий автомобіль Mersedes-Benz модель S 500 L, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове зобов'язання в розмірі 2083,33 грн. за період перебування об'єкта оподаткування у власності позивача протягом 2018 року, визначено податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» №0014566-4902-0830 від 14.06.2018 правомірно, а тому підстави для скасування такого податкового повідомлення-рішення відсутні.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником легкового автомобіля Mersedes-Benz модель S 500 L, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі, кузова, рами: № НОМЕР_5 , є ОСОБА_1 (а.с.69).
При цьому, в матеріалах справи міститься копія Довідки-рахунку серія ВІА №672393, виданої ТОВ «Глобал-Авто», відповідно до якої ОСОБА_2 продано і видано автомобіль марки Mersedes-Benz S 500 L, кузов № НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_4 (а.с.69).
Зазначені обставини також підтверджуються листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області від 11.08.2021 №31/8-74 аз (а.с.94).
Таким чином, надані позивачем письмові докази підтверджують факт відчуження легкового автомобіля Mersedes-Benz модель S 500 L, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , на користь іншої особи 24.06.2014. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Враховуючи відсутність доказів того, що у 2018 році легковий автомобіль Mersedes-Benz модель S 500 L, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , перебував у власності позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за таким об'єктом оподаткування, а тому податкове повідомлення-рішення «Ф» №0027635-4907-0830 від 18.12.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018 стали висновки Акта камеральної перевірки від 01.09.2018 №4450/2069014740.
При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що Акт камеральної перевірки від 01.09.2018 №4450/2069014740 містить неточності та суперечності, які не узгоджуються з відомостями інтегрованої картки платника податків та викривлюють фактичні обставини, надаючи їм хибного значення, зокрема:
1) Акт має назву «Акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи», водночас, за змістом самого акту будь-яка податкова звітність позивача не перевірялась.
2) в Акті камеральної перевірки вказано, що перевірці піддано податкове повідомлення-рішення №300/08-30-17-04-13 від 20.09.2015, що прямо суперечить положенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, який до предмету камеральної перевірки не відносить перевірку рішень контролюючого органу.
3) в Акті камеральної перевірки не відображено підстави визначення та узгодження податкових зобов'язань, щодо яких встановлено порушення граничних термінів сплати, оскільки наявні посилання на податкові повідомлення-рішення без дати і без номеру (окрім податкового повідомлення-рішення 300/08-30-17-04-13).
4) в Акті камеральної перевірки відображено, що сплата податкових зобов'язань відбулась до настання граничного терміну їх сплати, що фактично вказує на відсутність будь-яких порушень податкового законодавства, зокрема, зазначено:
- податкове повідомлення-рішення 300/08-30-17-04-13, граничний термін сплати - 07.11.2016, дата сплати - 20.09.2015;
- податкове повідомлення-рішення б.н., граничний термін сплати - 21.06.2018, дата сплати - 30.06.2016;
- податкове повідомлення-рішення б.н., граничний термін сплати - 07.11.2016, дата сплати - 17.06.2015;
- податкове повідомлення-рішення б.н., граничний термін сплати - 31.05.2018, дата сплати - 17.06.2015.
5) згідно Акту камеральної перевірки встановлено загальну суму податкового боргу позивача на момент перевірки 68 750,00 грн. (що також знайшло відображення у прийнятому на його підставі податковому повідомленні-рішенні), у той час як за даними податкового обліку станом на 01.01.2018 за позивачем обліковувалась заборгованість з транспортного податку в розмірі 49 570,67 грн, у тому числі 43 750,00 грн. за податковим зобов'язанням та 5 820,67 грн. пені. (а.с.102).
Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2016 у справі №808/3247/16, яка набрала законної сили 27.01.2017, позов Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 43750,00 грн.
За змістом вказаного судового рішення станом на дату розгляду справи за ОСОБА_1 рахувався податковий борг по транспортному податку фізичних осіб в сумі 43750,00 грн. Наявність суми по транспортному податку фізичних осіб підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №85-17, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000,00 грн.; податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 № 87-17, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб на суму 25000,00 грн. У зв'язку з уточненням інформації ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області сума була змінена на 18750,00 грн.
Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2017 у справі №808/1355/17, яка набрала законної сили 15.09.2017, задоволено позов Головного управління ДФС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 5820,67 грн.
За змістом вказаного судового рішення за ОСОБА_1 рахувався податковий борг в розмірі 5820,67 гривень по пені з транспортного податку з фізичних осіб, який нараховано 07.11.2016 на підставі п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України та податкового повідомлення-рішення від 17.06.2015 №87-17.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, та даними інтегрованої картки платника податків підтверджено, що станом на 23.11.2016 та 15.09.2017 за позивачем обліковувався податковий борг з транспортного податку в сумі 43750,00 грн. та пеня 5820,67 грн. відповідно, і така сума податкового боргу є узгодженою.
Водночас, в Акті камеральної перевірки від 01.09.2018 №4450/2069014740 відображено прострочення сплати податкового зобов'язання в сумі 12929,35 грн. зі строком сплати 17.06.2015, внаслідок чого нараховано відповідну штрафну санкцію за затримку сплати 1004 дні, яка увійшла до загальної суми штрафної санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018, що суперечить фактичним встановленим обставинам справи, оскільки будь-якими належними та допустимими доказами такий борг позивача не підтверджений.
Суд першої інстанції правильно відхилив доводи представника відповідача про те, що у зв'язку з виявленою помилкою у подальшому вказана сума 12929,35 грн. була сторнована в інтегрованій картці разом із нарахованою пенею, оскільки зазначене не впливає на протиправність застосування до позивача штрафної санкції за несплату такого грошового зобов'язання, яке було безпідставно враховано контролюючим органом як узгоджене на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та увійшло до складу загальної суми штрафної санкції.
Крім того, у висновках Акта камеральної перевірки відображено лише факт несвоєчасної сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн., водночас, штрафні санкції застосовано за порушення термінів сплати грошового зобов'язання у загальному розмірі 68750,00 грн.
Відповідач під час розгляду даної справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції пояснив вказані неузгодженості Акта камеральної перевірки допущеними контролюючим органом описками.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19, акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов'язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.
Незважаючи на те, що предметом спору у справі №140/388/19 було вирішення питання про допустимість як доказу Акта перевірки, який не містив одного з підписів посадових осіб, які здійснювали перевірку, сформульований у постанові від 19 червня 2020 року висновок Верховного Суду має універсальний характер при оцінці допущених порушень при оформленні такого Акта.
З урахуванням положень статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу саме на підставі та з урахуванням висновків акту, складеного за результатами податкової перевірки
Враховуючи характер та кількість допущених описок, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відображені в акті камеральної перевірки неточності та невідповідності призвели до викривлення обставин фактичної дійсності, у зв'язку з чим у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення підстав виявлених порушень та їх наслідків, та на спростування яких відповідачем не надано належних та допустимих доказів.
Крім того, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що виконання судових рішень у справах №808/3247/16 та №808/1355/17 здійснювалось в примусовому порядку в межах виконавчого провадження №53449771 та №55627292 відповідно.
В межах цих виконавчих проваджень виконавцем перераховано сплачену позивачем суму податкового боргу в розмірі 43 750,00 грн. (платіжне доручення №1504 від 29.05.2018) та в розмірі 5820,67 грн. (платіжне доручення №1505 від 29.05.2018).
В інтегрованій картці платника податків вказані платежі відображені 31.05.2018 (на суму 5820,67 грн.) та 21.06.2018 (на суму 43 750,00 грн.).
Відповідач вказує, що датою погашення податкового боргу враховано дату зарахування коштів на відповідний казначейський рахунок, з урахуванням того, що при перерахуванні коштів було допущено помилку в реквізитах для сплати. Крім того, дата зарахування коштів вплинула на розмір застосованої штрафної санкції та нарахованої пені, оскільки саме ці дати визначено як дату погашення податкового зобов'язання.
Разом з цим, відповідно до положень статей 1, 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу, а банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.
Згідно із пунктом 22.4 статті 22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. При цьому, банки мають забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
З посиланням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №826/18513/16 та від 04.12.2018 у справі №826/3671/17, суд першої інстанції правильно зазначив, що датою сплати податкового зобов'язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до Банку платника, незалежно від дати фактичного зарахування суми до бюджету, оскільки за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе Банк.
Отже, застосування штрафної санкції за період порушення строку сплати податкового зобов'язання після 29.05.2018 є безпідставним.
Вищенаведені обставин необґрунтованості та бездоказовості висновків податкового органу, викладених в акті камеральної перевірки, у сукупності дозволяють дійти висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «Ш» №0137494907 від 09.10.2018 та наявність підстав для його скасування.
Щодо питання нарахування позивачу пені у розмірі 10121,24 грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Оцінюючи встановлені обставини справи та враховуючи наявність суперечностей в даних відображених відповідачем в інтегрованій картці платника податків та в акті камеральної перевірки щодо узгодження та сплати позивачем податкових зобов'язань з транспортного податку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами підстави узгодження податкових зобов'язань та період нарахування пені, у зв'язку з чим нарахування позивачу пені у розмірі 10121,24 грн. є протиправним.
Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки суду першої інстанції у даній справі повністю узгоджуються з правовою позицією, висловленою в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров