Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
19 липня 2022 р. Справа № 520/13228/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) щодо відмови у перерахунку та виплаті основної державної пенсії на підставі прямої дії ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року;
- зобов'язати відповідача змінити раніше проведений розрахунок при перерахунку його пенсії та починаючи з 25.04.2019 року провести перерахунок пенсії (обчислення) державної основної пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 року № 1-р(П)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), зважаючи на неконституційність раніш діючого обмеження, визначеного словосполученням «дійсної строкової», яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, тобто виключно в редакції ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, з подальшим перерахунком пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного наступного року з урахуванням його бажання щодо обчислення державної (основної) пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати,встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, як норми прямої дії, а не відповідно до інших норм цього Закону чи підзаконних актів, з урахуванням відсотку втрати працездатності, без застосування інших видів розрахунку, змінивши раніше проведений розрахунок, а також проводити відповідні виплати без обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового, виплативши заборгованість між нарахованою та фактично виплаченою пенсією.
Крім того, позивач просить звернути судове рішення до негайного виконання та встановити судовий контроль за його виконанням.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначає, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії. Рішенням МСЕК йому встановлена інвалідність П групи, його захворювання має причинний зв'язок з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 25.04.2019 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 1-р (ІІ)/2019, у зв'язку з чим у нього виникло право отримувати пенсію відповідно до норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, як норми прямої дії, тобто без застосування інших урядових актів. У вересні 2020 року він двічі звертався до відповідача із заявами про обчислення розміру пенсії на підставі прямої норми ч. 3 ст. 59 означеного Закону, однак отримав безпідставні, на його думку, відмови у перерахунку пенсії.
У відзиві на адміністративний позов відповідач ГУ ПФУ в Харківській області, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що пенсійним органом з 01.07.2019 року, враховуючи положення п. 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проведено перерахунок пенсії військовозобов'язаним, призваним на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Пенсія позивача призначена та виплачується відповідно до вимог п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ» (далі - Порядку № 1210, в редакції, що є чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без задоволення.
Висновок суду вмотивований тим, що застосування формули, передбаченої Порядком №1210, при обчисленні розміру пенсії, узгоджується також зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. При цьому Закон № 796-XII та Закон № 2262-XII не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 посилається на Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(II)/202, у справі № 3-333/2018(4498/18) за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_2 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Позивач вважає, що висновок Конституційного Суду України стосовно того, що частина третя ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не відповідає Конституції України (є неконституційною), підтверджує, наведені ним обґрунтування адміністративного позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 03.09.1986 року по 18.10.1986 року виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (довідка військової частини 83279), позивач набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та йому з 11.01.2016 року безстроково встановлена П група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 15, 18, 21).
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності, що призначена в порядку та на умовах Закону № 796-XII.
Учасниками справи не спростовується та обставина, що з 01.07.2019 року позивач отримує пенсію по інвалідності, розмір якої обчислений пенсійним органом на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та п. 9-1 Порядку № 1210.
11.09.2020 року та 23.09.2020 року позивач звертався до пенсійного органу із заявами просив, окрім іншого, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 25.04.2019 року по справі № 1-р(П)/2019, від 17.07.2019 року № 6-р/2018, починаючи з 25.04.2019 року нараховувати та сплачувати йому пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, як норми прямої дії, без застосування інших видів розрахунку (а.с. 24).
У відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ в Харківської області рішеннями № 20 від 11.09.2020 року та № 58 від 24.09.2020 року відмовили позивачу у проведенні перерахунку його пенсії з посиланням на виконання положень п. 9-1 Порядку № 1210 (а.с. 23, 25).
Приходячи до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII, у редакції, чинній до 01.10.2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
З 01.10.2017 року редакція частини ст. 59 Закону № 796-XII була змінена Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII) та з того часу регулювала, що «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
Тобто, Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, а також змінена підстава обрахунку: замість «з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження» на «з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року».
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.ст. 54, 57 і 59 Закону № 796-XII, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, врегульований Порядком № 1210.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851 були внесені зміни до Порядку № 1210, згідно з якими цей Порядок доповнювався пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 констатував, що запровадження Законом № 2148-VIII змінених умов та порядку обчислення пенсії по інвалідності для такої категорії осіб, як військовослужбовців дійсної строкової служби, передбачених частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII, призвели до дискримінації рівнів соціального захисту різних категорій військовослужбовців. Для усунення цієї дискримінації КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої ст. 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Суд наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків з конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України відзначив, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою ст. 59 Закону № 796-XII та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим, порівняно з іншими категоріями військовослужбовців, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
З урахуванням положень частини другої ст. 152 Конституцій України, за якою закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення, чинними після 25.04.2019 року є положення частини третьої ст. 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
Відтак після Рішення Конституційного Суду України положення частини третьої ст. 59 Закону 796-XII про умови та порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений положеннями цієї норми Закону, зазнали змін і стали поширювати свою дію не тільки на військовослужбовців дійсної строкової служби, а і інших категорій військовослужбовців.
Колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є відмова відповідача поновити право позивача ОСОБА_1 , підтверджене Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019, на призначення та виплату пенсії, розмір якої повинен бути виведений шляхом простого множення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, на кількісну величину (число п'ять), встановлену законом, без здійснення будь-яких інших розрахункових дій (без використання формули, передбаченої п. 9-1 Порядку № 1210), відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 520/12609/19 (п.29), обставини якої є подібними, зазначено, що позивач з 26 квітня 2019 року мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положення частини третьої ст. 59 Закону № 796-ХІІ, проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 року у справі № 520/12609/19 зазначила, - Закон № 796-XII < > не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому КМУ, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленою законом на 1 січня відповідного року.
Згідно із частиною третьою ст. 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі мають враховуватися судами при ухваленні рішення в типовій справі, яка відповідає ознакам та обставинам, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.04.2020 року по зразковій справі № 520/12609/19.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що положення ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 9 КАС України визначають, що захист прав, свобод та інтересів особи полягають захисту у разі встановлення судом факту їх порушення.
Матеріали справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку внаслідок застосування пенсійним органом п. 9-1 Порядку № 1210 в редакції, що набрала чинність з 01.07.2019 року, знизився.
При цьому, колегія суддів зауважую, що редакція останнього абзацу п. 9-1 Порядку № 1210: «У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року», не зазнала змін у зв'язку із прийняттям 26.06.2019 року Кабінетом Міністрів України постанови № 543.
Колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ було унормовано, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(II)/202, у справі № 3-333/2018(4498/18) за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_2 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту 13 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю ст. 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В свою чергу, розрахунок пенсії позивача ОСОБА_1 з 01.07.2019 року проводиться пенсійним органом за формулою, затвердженою пунктом 9-1 Постанови № 1210, який не передбачає встановлення мінімального розміру пенсії.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
Відхиляючи інші доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , колегія суддів враховує п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц