Справа № 951/384/22
Провадження №3/951/365/2022
14 липня 2022 року смт. Козова
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Братків І. І., розглянувши матеріали, які надійшли з Сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
до Козівського районного суду Тернопільської області із Сектору поліцейської діяльності (смт. Козова) Бережанського відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №497535 від 21.06.2022 року вбачається, що 21.06.2022 року о 15:01 год. в с. Городище Козівської ОТГ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом трактор колісний ЛТЗ Т40 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора “DRAGER ALCOTEST 6820”, що підтверджується тестом №314 від 21.06.2022 із результатом 0,28% проміле, чим порушив вимоги 2.9 А Правил дорожнього руху України.
Такі дії ОСОБА_1 органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Захисник ОСОБА_1 адвокат Бойко П. В. у судовому засіданні заперечив з приводу наявності вини у вчиненні адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи в судовому засіданні, заслухавши думку захисника, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
У зв'язку з викладеним слід зазначити, що відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
У абзацах 3 та 4 пункту 27 постанови пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
Згідно п.п. 2, 6, 7 розділу 1 вказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 10 розділу 2 Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом МВС 06.11.2015 №1376 у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол). Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 та ст. 40 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У частині першій ст. 40 Закону № 580-VIII зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може:
- закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів;
- монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель
- фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз.
Тобто працівники поліції для забезпечення публічної безпеки і порядку можуть використовувати фото- і відеозйомку, зроблену лише на пристрій, який закріплений на однострій, у/на службових транспортних засобах або встановлений стаціонарно.
Пункт 5 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 № 1026, передбачає, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
У судовому засіданні при дослідженні відеоматеріалів, судом встановлено, що диск із відео доказами містить лише один файл із зображенням, інший файл із нагрудної камери поліцейського, а саме NOR_0000741_000741_20220621144941_0061, містить лише звукову інформацію, із якої неможливо встановити події описані у протоколі про адміністративне правопорушення від 21.06.2022, як і особу відносно якої такий протокол було складено.
У зв'язку з цим Козівським районним судом Тернопільської області було направлено запит до Сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Козова) патрульної поліції Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУ Національної поліції в Тернопільській області з проханням надати суду файловий носій для підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ДПР18 №497535 від 21.06.2022. Однак відповіді на запит на адресу суду не надходило.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту,а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Крім цього, із дослідженого в судовому засіданні відеофайлу, а також інших обставин справи, вбачається, що факт проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження.
Пунктом 4 розділу 7 "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Однак, у порушення вищенаведених вимог, в матеріалах долучених до протоколу про адміністративне правопорушення така довідка відсутня.
Протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, сам по собі, не може бути доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, в судовому засіданні під час розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не знайшов свого підтвердження факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 122-2, 130, 245, 247, 251, 255, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закритина підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом 10 /десяти/ днів з дня її винесення.
Суддя І. І. Братків