Справа № 459/3092/21
Провадження № 2/459/1003/2021
11 липня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.
з участю секретаря Савіцької Б.Б.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов'язання,-
28.09.2021 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить стягнути з відповідачки -9 619,76 грн. - інфляційних втрат, 3 451,59 грн. - три відсотки річних за час прострочення виконання зобов'язання та просить стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову послався на те, що 25.08.2019 р. батько відповідачки - ОСОБА_3 - позичив у нього кошти в розмірі 4900 доларів США, 600 Євро та 47000грн., про що написав розписку у присутності свідків, зобов'язавшись їх повернути за два роки. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, не віддавши кошти. Після смерті ОСОБА_4 відповідачка прийняла спадщину, а відтак і обов'язки за цим договором позики. У зв'язку з тим, що після видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 грошей не повернула, згідно вимог ст.. 1282 ЦК України в березні 2020 р. він звернувся до суду з позовом про стягнення цих коштів. Так рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. було ухвалено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у користь позивача ОСОБА_2 по: 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн. заборгованості за борговою розпискою від 25.08.2019 року. Позивач вказує про те, що 09.07.2021 р. постановою державного виконавця Червоноградського ВДВС було відкрито виконавче провадження і 28.07.2021 р. кошти були повернуті ОСОБА_3 у повному обсязі. Зазначає, що нарахування процентів здійснює по 28.07.2021 р. і відповідно до ст.625 ЦК України просить стягнути інфляційні втрати та три відсотки річних за порушення грошового зобов'язання.
Ухвалою від 18.10.2021 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 29.11.2021 року з повідомленням сторін, який востаннє відкладено на 11.07.2022.
31.01.2022 відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, у якому просила у позові відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначила, що інфляційні втрати позивачем невірно розраховано, оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Крім того, щодо розрахунків позивачем 3% річних та інфляційних втрат невірно обраховано період, а саме з дня вступу її у спадкові права, оскільки їй не було відомо про факт позики батьком коштів. Також зазначила, що 28.07.2021 вона добровільно виконала рішення суду, і на момент написання позивачем розписки про отримання коштів претензій до неї не мав.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Окрім цього, 13.05.2022 р. представником позивача подано заяву про часткову відмову від позову, у якій просив стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_2 2300,88грн. - інфляційних втрат, 3 451,59 грн. - три відсотки річних за час прострочення виконання зобов'язання та просить стягнути судові витрати.
У судовому засіданні представник відповідачки позовні вимоги позивача заперечила, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просила у позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов до такого висновку.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, 07.08.2019 р. ОСОБА_4 написав розписку про отримання у позику від позивача коштів, що складаються з 4900 дол. США, 600 євро, 47000 грн., зобов'язавшись їх повернути до 25.08.2021 р.
Так, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. було ухвалено стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по: 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн. заборгованості за борговою розпискою від 25.08.2019 року та по: 4250 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1197, 27 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постановою Львівського апеляційного суду від 31.05.2021 р. рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. - залишено без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
09.07.2021 р. державним виконавцем Червоноградського ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 459/876/20 виданого Червоноградським міським судом Львівської області 05.07.2021 р. про стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по: 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн. заборгованості за борговою розпискою від 25.08.2019 року та по: 4250 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1197, 27 грн. судового збору.
28.07.2021 р. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2450 доларів США, 300 Євро, 23500 грн., що стверджується заявою ОСОБА_2 від 28.07.2021р.
Станом на 27.05.2020 року (дата виконання зобов'язання) за даними НБУ офіційний курс долара США становить 26,90 грн. за 1 долар США; курс Євро становить 29,50 грн. за 1 Євро.
Загальна сума боргу ОСОБА_3 станом на 28.07.2021 р. становила 98 255,00 грн., зокрема: 2450 доларів США- 65 905,00 грн.; 300 Євро - 8850,00грн. та 23 500 грн.
Так, згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 6-1946 цс 15 та постанові КЦС ВС № 459/3560/15-ц від 16.05.2018 року, які суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. встановлено, що 26.05.2020 р. приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. видала ОСОБА_3 та ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом.
Суд не приймає до уваги заяву представника позивача про часткову відмову від позову, оскільки не була підтримана стороною позивачу у судовому засіданні.
Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Відповідно до розрахунку інфляційних втрат, наданого стороною позивача за період з 27.05.2020 року по 28.07.2021 року з суми боргу 98255,00 грн. - сума інфляційних збитків складає 9619,76 грн.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі N 6-284цс17.
В даному випадку зобов'язання боржника були, як в іноземній валюті так і в гривнях, а тому розрахунок інфляційних втрат, які поніс позивач за період з 27.05.2020 року по 28.07.2021 року слід розрахувати з суми боргу 23500,00 грн.
Сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції становитиме: 23500 х 109,791 / 100 % - 23500 грн. = 2300,79 грн.
Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Боржник прострочив грошове зобов'язання, тому згідно ч.2 ст.625 ЦК України є підстави для стягнення з нього 3% річних, нарахованих за весь час прострочення на всю суму боргу.
Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постанові від 20 вересня 2019 року у справі №638/10417/15ц, - у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов'язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Таким чином, приписи ч.2 ст.625 ЦК України в частині нарахування 3-х відсотків річних, на відміну від інфляційних втрат, застосовуються до прострочених грошових зобов'язань, виражених у іноземній валюті. Тому є підстави для стягнення з відповідача 3% річних за весь період прострочення, починаючи з 27.05.2020 р. до 28.07.2021 р., на всю прострочену суму до повного виконання зобов'язання.
Відповідно до розрахунку 3 % річних за час прострочення виконання зобов'язання, наданого стороною позивача за період з 27.05.2020 року по 28.07.2021 року з суми боргу 98255,00 грн. - сума інфляційних збитків складає 3451,59 грн.
Суд погоджується з таким розрахунком трьох відсотків річних і вважає його правильним та таким, що проведений за формулою, за якою прострочена сума помножується на кількість днів прострочення, помножується на 3, ділиться на 100 та ділиться на 365. Іншого розрахунку відсотків відповідач не надав.
ОСОБА_3 рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 04.11.2020 р. виконала лише 28.07.2021р., разом з тим, вона як боржник не звільняється від відповідальності за порушення нею грошового зобов'язання.
З огляду на що, у позивача виникло обґрунтоване право вимагати в якості відшкодування, передбачені ст. 625 ЦК України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за вищезазначений період із розміру 23 500,00 грн. простроченої суми, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 98 255,00грн.
Суд приймає до уваги доводи відповідачки, що іноземна валюта не підлягає індексації.
Щодо доводів відповідача що позивач невірно обрахував період 3% річних і інфляційних втрат, судом не приймаються, оскільки на підтвердження цих обставин відповідачкою не надано жодних доказів.
З огляду на викладені факти й міркування, суд вважає, що надані позивачем докази є належними, допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми для доведення перед судом свого порушеного права, а відтак даний спір підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем сплачено у даній справі судовий збір у розмірі 908,00грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2279241908.1 від 24.09.2021 р..
01.09.2021 року між адвокатом Огорілко Ю.О. та Черевко С.Г. укладено договір про надання юридичних послуг.
На підтвердження факту виконання умов надання правової допомоги представником позивача надано: 1) акт виконаних робіт від 12.05.2022 р., згідно якого вартість юридичних послуг становить 5000,00 грн.; 2) квитанцію до прибуткового касового ордера №65 від 25.03.2022 р. на суму 5000,00 грн.
Однак, представник відповідачки в судовому засіданні заперечила, щодо розміру правової допомоги та зазначила, що витрати є не співмірними з обсягом та часом, об'єктивно необхідним для надання даних послуг в межах цієї справи.
Таким чином суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (ознайомлення зі справою, збір документів, ознайомлення з нормативною базою, підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів, участь у судовому засіданні), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає за можливе зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
За наведених обставин та міркувань, а також за правилами ч. 2 ст. 137, ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 2300 (дві тисячі триста) грн. 79 коп. інфляційних втрат та 3451 (три тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 59 коп. - 3% річних за час прострочення виконання зобов'язань.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00коп. та 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на витрат на професійну правничу допомогу.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 15.07.2022р.
Суддя: Н. Я. Отчак