465/687/19
2/465/372/22
15.07.2022 рокумісто Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді Мигаль Г.П.,
при секретарі судового засідання Титикайло І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Франківський відділ державної виконавчої служби ЛМУЮ про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних за невиконання судового рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому після збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на її користь 2556,89 грн. пені, 1281,06 грн. - інфляційних втрат та 338,00 грн. - 3% річних за невиконання судового рішення.
Обґрунтовуючи позов покликається на те, що постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 по цивільній справі №759/328/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, ОСОБА_2 відмовлено та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання за подання касаційної скарги у розмірі 2304,00 та за подання апеляційної скарги у розмірі 726,11 грн. На виконання судового рішення відкрито виконавче провадження №57917406 від 14.12.2018. Однак, відповідачем рішення суду, на день звернення з позовною заявою, не виконано та заборгованості не погашено. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення з 26.09.2018 по 15.06.2022 в загальному розмірі 4175,95 грн. (2556,89 грн. - пеня, 1281,06 грн. - інфляційні втрати, 338,00 грн. - 3% річних).
Ухвалою суду від 01 червня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 01 липня 2022 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
Позивач подала заяву про розгляду справи за її відсутності, відповідно до якої позов підтримала, з мотивів наведених у ньому. Вказала, що на даний час грошове зобов'язання відповідачем не виконане, а тому просить позов задоволити.
Відповідач та її представник повторно не з'явились в судове засідання, про дату судового засідання повідомлені. Правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористались. Заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали.
Відповідно до ч.2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, дослідження наявних у справі доказів за участі сторін в судовому засіданні, суд вважає, що наявних у справі доказів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому дійшов переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка (в даному випадку неодноразова) учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Правом на подачу до суду пояснень не скористались. Суд постановив розгляд справи проводити за відсутності третіх осіб, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вирішив розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 по цивільній справі №759/328/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, ОСОБА_2 відмовлено та ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання за подання касаційної скарги у розмірі 2304,00 та за подання апеляційної скарги у розмірі 726,11 грн.
Постанова набрала законної сили 26.09.2018.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
23.11.2018 Верховним Судом видано виконавчий лист №759/328/17.
На виконання вищеназваного судового рішення, постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 14.12.2018 відкрито виконавче провадження №57917406 з примусового виконання рішення.
Відповідачем рішення суду від 26.09.2018, на день звернення з позовною заявою та на час розгляду справи, не виконано, заборгованості не погашено.
Відповідно до листів заступника начальна відділу Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 10.07.2019, від 02.12.2019 та від 16.01.2020, станом на 10.07.2019, 02.12.2019 та 16.01.2020 відповідно, боржником ОСОБА_2 борг не сплачено.
Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів на спростування встановлених обставин не подав.
Даним судовим рішенням від 26.09.2018 встановлено факт наявності у ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 3030,11 грн. (2304,00 грн.+726,11 грн.)
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
У даній справі має місце зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наведене узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, яка враховуючи характер спірних правовідносин підлягає застосування у даній справі.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Отже, передумовою для стягнення пені є порушення виконання грошового зобов'язання відповідачем.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджено постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 по цивільній справі №759/328/17, яка набрала законної сили 26.09.2018. Враховуючи викладене, оцінюючи надані по справі докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що відповідач порушив грошове зобов'язання перед позивачем, відтак, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, і є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, а також пені відповідно до статті 549 ЦК.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Позивачем до позову долучено розрахунок, відповідно до якого розмір пені за період з 26.09.2018 по 15.06.2022 становить 2556,89 грн., який відповідає ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому береться до уваги судом.
Також, згідно з наведеним позивачем розрахунком сума боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, за період з 26.09.2018 по 15.06.2022 становить 1281,06 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 338,00 грн.
Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий був проведений із застосуванням відповідних індексів інфляції та за відповідними формулами, належним чином обґрунтований та мотивований. У свою чергу, відповідач жодних доказів на спростування поданого розрахунку не подав.
Крім цього, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів розрахунки наведені позивачем.
Отже, суд вважає що доводи позивача знайшли своє відображення в ході розгляду справи, позовні вимоги є обґрунтованими та документально підтвердженими, відповідачем дійсно не виконано грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2556 гривень 89 копійок пені, 1281 гривень 06 копійок - інфляційних втрат та 338 гривень 00 копійок - 3% річних за невиконання судового рішення, а всього - 4175 гривень 95 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Треті, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Франківський відділ державної виконавчої служби ЛМУЮ, місцезнаходження: м. Львів, вул. Конотопська, 6.
Повне рішення складено 15 липня 2022 року.
Головуючий суддя Мигаль Г.П.