Справа №443/741/22
Провадження №2/443/548/22
про залишення позову без руху
18 липня 2022 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
встановив:
Позивачка, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 та просить виділи їй у власність спільне майно подружжя: м'яку частину - 8 000,00 грн.. меблі у вітальню /стінка/ - 18 000,00 грн., невідповідність часток у розмірі 3 000,00 грн. та 15 000,00 грн. - грошової компенсації за газифікацію житла.
Разом із позовною заявою позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про звільнення від сплати судового збору. Заява мотивована тим, що вона має на утриманні неповнолітнього сина, батьків- пенсіонерів та бабусю.
Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Статтею 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за таких умов розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Таким чином, особа яка заявляє відповідне клопотання, згідно з приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, а саме довідку з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачів за попередній календарний рік.
Зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду висловленої у постанові від 11.11.2020 у справі №9901/77/20.
Заява про звільнення від сплати судового збору не підтверджена належними доказами, а тому відсутні достатні підстави для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Таким чином, суддя не знаходить підстав для задоволення заяви позивачки про звільнення від сплати судового збору, відтак в задоволенні зави про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Окрім того, згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна, зокрема, містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення зазначеної норми, позивачкою у позовній заяві не зазначену ціну позову.
Відповідно до п.1.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подачу фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу Українита ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).
Отже, позивачці необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, зокрема чеки, накладні, а також зазначити, де знаходиться спірне майно.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Однак у позові не зазначено на підставі яких доказів позивачкою визначено вартість спірного майна, тому позивачці необхідно зазначити, чим підтверджується дійсна вартість кожного спірного майна.
Згідно з вимогами ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Проте, позивачкою не ставиться питання про визнання майна спільною сумісною вартістю подружжя.
Згідно вимог ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищезазначене дану позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачці строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вищезазначених недоліків.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачці, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачці.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Учасник справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://gd.lv.court.gov.ua/sud1307/.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Р.Г. Равлінко