?
судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Уркевича В. Ю.
13 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2094/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новокиївське»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Панамедікус»
про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.
1. Історія справи
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Новокиївське» (далі - ТОВ «Новокиївське», позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Панамедікус» (далі - ТОВ «Панамедікус», відповідач) про витребування із чужого незаконного володіння ТОВ «Панамедікус» на користь ТОВ «Новокиївське» нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 161,9 кв. м, житловою площею 107,3 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 211810580000, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира) та визнання за позивачем права власності на квартиру.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Панамедікус» незаконно володіє квартирою, яка належить ТОВ «Новокиївське», у зв'язку з чим відповідач порушив право власності позивача.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 позов задоволено.
1.4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк» (іпотекодавець) (далі - Банк), предметом якого була квартира, визнаний у судовому порядку недійсним, тому ОСОБА_2 не набув права власності на квартиру в порядку звернення стягнення на неї та був не вправі передавати квартиру до статутного капіталу ТОВ «Панамедікус». Також зазначено, що відповідач, здійснивши реєстрацію права власності на квартиру, є її титульним володільцем і це володіння пов'язане з припиненням титульного володіння позивача, як власника, поза його волею. Крім того суд зазначив, що позивач звернувся до суду в межах позовної давності, що виключає правові підстави для застосування наслідків спливу строку звернення до суду, на застосуванні чого наполягав відповідач.
1.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
1.6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу майнових прав, на який ТОВ «Новокиївське» посилається як на підставу виникнення у нього права на квартиру, не є тим доказом, який підтверджує наявність у нього права на неї, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права за захистом якого він звернувся до суду.
1.7. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Новокиївське» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
1.8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 13.07.2022 касаційну скаргу ТОВ «Новокиївське» задовольнив частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 910/2094/21 скасував, справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
1.9. Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
2. Зміст окремої думки
2.1. Суд касаційної інстанції, частково задовольняючи касаційну скаргу, зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов незаконного висновку про те, що укладений 15.05.2019 між Банком та ТОВ «Новокиївське» договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності (договір купівлі-продажу від 15.05.2019), не належить до таких доказів, які можуть підтверджувати таке право позивача.
2.2. Судами у цій справі встановлено, що за результатами проведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом UA-EA-2019-03-27-000100-b від 17.04.2019, Банк (продавець) та ТОВ «Новокиївське» (покупець) уклали договір купівлі-продажу від 15.05.2019, відповідно до пункту 1.1 якого покупець приймає у власність майнові права на квартиру. За цим договором Банк передав у власність позивача майнові права на нерухоме майно, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дій третіх осіб, які порушують право власності, відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме манно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності, в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб'єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому, у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів, на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуте продавцем; інші права, що пов'язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем (надалі - майнові права).
2.3. Пунктами 1.3, 1.4 вказаного договору купівлі-продажу визначено, що майнові права вважаються переданими з моменту підписання цього договору. На підставі цього договору покупець має право замінити продавця як правонаступник у судових справах, що стосується нерухомого майна, або вступити у справу третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору, або без самостійних вимог.
2.4. Колегія суддів суду касаційної інстанції в постанові від 13.07.2022 також зазначила, що Київський апеляційний суд ухвалою від 16.10.2019 у справі № 757/23249/17-ц, занесеною до журналу судового засідання, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17.06.2020, замінив Банк його правонаступником - ТОВ «Новокиївське».
2.5. Натомість суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржену в касаційному порядку постанову, зазначив, що договір, на який ТОВ «Новокиївське» посилається як на підставу виникнення в нього прав на спірне нерухоме майно у порядку правонаступництва, в ухвалі Київського апеляційного суду від 16.10.2019 у справі № 757/23249/17-ц не оцінювався на предмет законності.
2.6. При цьому колегія суддів суду апеляційної інстанції у даній справі (№ 910/2094/21) відхилила доводи позивача щодо неможливості оцінки судом питання законності такого договору у межах цієї справи в силу презумпції правомірності правочину з огляду на процесуальний обов'язок суду належним чином дослідити подані стороною докази та надати їм правову оцінку.
2.7. Оцінивши вказаний договір купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що цей договір купівлі-продажу майнових прав, на який ТОВ «Новокиївське» посилається як на підставу виникнення у нього права на квартиру, не є тим доказом, який підтверджує наявність у нього права на неї, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права за захистом якого він звернувся до суду.
2.8. Вважаю, що суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, не врахував таке.
2.9. Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини першої статті 181 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
2.10. Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
2.11. Згідно з абзацом 3 частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
2.12. Відповідно до частин другої, третьої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
2.13. Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом договору купівлі-продажу від 15.05.2019 визначено майнові права щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема, визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, що власне і є предметом заявлених ТОВ «Новокиївське» позовних вимог у цій справі.
2.14. Таким чином, у даному випадку під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактично має місце продаж права на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 16 і статтями 387, 392 Цивільного кодексу України, хоча з урахуванням зазначеного вище застереження щодо змісту або характеру майнових прав, вказаного у частині другій статті 656 Цивільного кодексу України, вказані способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав з огляду на таке.
2.15. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
2.16. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
2.17. У свою чергу згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
2.18. За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
2.19. Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
2.20. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
2.21. Витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтями 16, 387 Цивільного кодексу України саме як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку, передбаченому статтею 656 цього Кодексу, на користь інших осіб, оскільки речові права безпосередньо пов'язані з конкретною річчю і переходять у зв'язку з переходом об'єктів нерухомості. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.
2.22. Крім того, за змістом норм статті 334 Цивільного кодексу України і статей 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» похідні від права власності речові права на нерухоме майно у їх набувача виникають з моменту державної реєстрації таких прав.
2.23. Отже, з урахуванням змісту наведених положень чинного законодавства, як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов'язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.
2.24. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, який правильно врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 15.12.2021 у справі № 910/2094/21.
2.25. Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції, скасовуючи вказану постанову апеляційного господарського суду від 15.12.2021, послалася на постанову Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 757/23249/17-ц.
2.26. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказаною постановою від 17.06.2020 у справі № 757/23249/17-ц залишив без змін ухвалу Київського апеляційного суду від 16.10.2019 щодо вирішення питання правонаступництва, яка занесена до журналу судового засідання та якою Банк було замінено на його правонаступника ТОВ «Новокиївське» на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2019.
2.27. У постанові від 17.06.2020 у справі № 757/23249/17-ц суд касаційної інстанції зазначив, що договір, на підставі якого ТОВ «Новокиївське» просило залучити його у справу як правонаступника Банка, оплатний, нотаріально посвідчений та внесений до відповідного реєстру, є чинним та не визнаний недійсним у передбаченому законом порядку.
2.28. Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у вказаній постанові від 17.06.2020 відхилив доводи касаційної скарги про невідповідність законодавству положень договору купівлі-продажу від 15.05.2019 через те, що на його думку, вони не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки законність такого договору не є предметом розгляду даної справи.
2.29. У зв'язку з чим, на моє переконання, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 757/23249/17-ц та враховані судом касаційної інстанції у справі № 910/2094/21, не узгоджуються з наведеними раніше правовими висновками Верховного Суду.
2.30. Відповідно до частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
2.31. Звідси, враховуючи, що вказані правові висновки викладені колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, справу № 910/2094/21 необхідно було передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 757/23249/17-ц.
Суддя В. Ю. Уркевич