14 липня 2022 року Справа № 926/451/22
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» на постанову Першого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27.05.2022 у справі №926/451/22 за позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012»
про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Суддя Гончарук О.В.
Секретар судового засідання - Свереда Д.Г.
Представники сторін:
від заявника - Палій О.С, адвокат;
від органу ДВС - Осух В.О, довіреність від 11.01.2022;
У судовому засіданні брав участь прокурор - Сомокіщук М.Ю.
Обставини справи: Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерства оборони України, звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012», в якому просить суд визнати недійсним, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» договір № 06-2020 Генерального підряду на виконання робіт з реконструкції існуючих будівель з новим будівництвом від 02.06.2020; визнати недійсним, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» договір підряду № 25/03-1 від 25.03.2021 та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою загальною площею 0,7995 га по вул. Щербанюка-Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) та привести її у придатний до використання стан, шляхом демонтажу самовільно збудованих на земельній ділянці будівель і споруд.
Крім цього, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022 задоволено заяву Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про забезпечення позову до подання позовної заяви. Судом постановлено заборонити органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га на вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022), - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та Товариству з обмеженою відповідальністю “Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці загальною площею 0,7995 га на вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України, - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.02.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 15.03.2022.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у Господарського суду Чернівецької області витребувано матеріали справи №926/451/22, у зв'язку з поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.03.2022 зупинено провадження у справі №926/451/22 до часу повернення матеріалів справи з Західного апеляційного господарського суду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» від 09.02.2022 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022 у справі №926/451/22 - без змін.
14.06.2022 через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» надійшла скарга на постанову Першого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27.05.2022 про накладення штрафу (вх. №2172).
В обґрунтування скарги зазначається, що 27.05.2022 державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Завальнюком Станіславом Васильовичем, при примусовому виконанні ухвали Господарського суду Чернівецької області №926/451/22 від 02.02.2022 винесено постанову про накладення штрафу ВП №68532059, якою встановлено, що боржником не виконано вище згадану ухвалу, у зв'язку з чим на останнього накладено штраф на користь держави у розмірі 10200 грн.
Заявник у скарзі зазначає, що не порушував вимоги ухвали Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022, а тому до нього не можуть бути застосовані зазначені штрафні санкції. Роботи які ведуться на земельній ділянці, кадастровий номер 731136300:03:004:0009, здійснюються Приватним Підприємством «Укр-Капітал-Буд» на підставі договору субпідряду №1/0620 від 31.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.07.2022 поновлено провадження у справі №926/451/22, а підготовче засідання призначено на 20.07.2022.
Також, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.07.2022 призначено розгляд скарги на дії ДВС на 14.07.2022.
14.07.2022 до початку судового розгляду представником органу ДВС через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області подано матеріали виконавчого провадження АСВП №68532059, які долучено до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник скаржника просить суд задовольнити скаргу, з підстав зазначених у скарзі.
Присутній у судовому засіданні представник органу ДВС просить у задоволенні скарги відмовити. Зазначає, що державним виконавцем 07.02.2022 відкрито виконавче провадження №68532059, складено акти від 07.02.2022, 10.02.2022, 05.05.2022, 20.05.2022 та постанови про накладення штрафу від 07.02.2022 та 27.05.2022, що наявні в матеріалах справи.
Присутній у судовому засіданні прокурор просить у задоволенні скарги відмовити, з підстав невиконання ТОВ «Житлобуд-2012» вимог ухвали Господарського суду Чернівецької області у справі №926/451/22 від 02.02.2022. Вважає, що ТОВ «Житлобуд-2012» передоручив виконання заборонених дій з будівництва субпідряднику ПП «Укр-Капітал-Буд», чим порушив вимоги вище згаданої ухвали.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктами 1) та 4) частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Як зазначалось, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Так, у відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Крім того, за правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 р. №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Таким чином, забезпечення позову є важливим правовим процесуальним інститутом - засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022, заборонено органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га на вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Також заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці загальною площею 0,7995 га на вул. Щербанюка - Кутузова у м. Чернівці (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:03:004:0009), що належить Міністерству оборони України до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Отже, судом на стадії підготовки справи до розгляду, з урахуванням необхідності дотримання гарантій реального виконання можливого рішення застосовано передбачені пунктами 1) та 4) частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України способи забезпечення позову, такі як, заборона відповідачам та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов'язання: «заборонити … фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо … передачі в користування іншим особам земельної ділянки загальною площею 0,7995 га … до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «РОМТІС БУД» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив «Житлобуд-2012» вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці …».
Будучи належним чином повідомленим про постановлення зазначеної ухвали суду про забезпечення позову від 02.02.2022, скаржник стверджує про незаконність дій державного виконавця у частині накладення на нього штрафу за невиконання вимог цієї ухвали.
При цьому, скаржником, на виконання ухвали господарського суду від 04.07.2022 не надано суду доказів виконання вимог ухвали Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022 про забезпечення позову, у тому числі в частині не передачі ним у користування спірної земельної ділянки іншим особам.
Спір щодо самого факту здійснення будівельних робіт на спірній земельній ділянці після постановлення ухвали від 02.02.2022 відсутній, однак, скаржник заперечує свою відповідальність за невиконання судового рішення з тих підстав, що безпосередньо ним будівельні роботи не вчинялись, а здійснювались іншою юридичною особою - приватним підприємством «Укр - Капітал - Буд».
Зі матеріалів виконавчого провадження №68532059 вбачається, що 07.02.2022 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Завальнюклом Станіславом Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №68532059 щодо примусового виконання ухвали у справі №926/451/22 від 02.02.2022.
У період з 07.02.2022 до 27.05.2022 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Завальнюком Станіславом Васильовичем складено акти, якими встановлено факт невиконання ТОВ «Житлобуд-2012» вимог ухвали у справі №926/451/22 від 02.02.2022.
При цьому, 07 лютого 2022 року державним виконавцем Завальнюклом Станіславом Васильовичем винесено постанову про накладення на ТОВ «Житлобуд-2012» штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.
27.05.2022 державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Завальнюком Станіславом Васильовичем у результаті повторного виходу за адресою: вул. Щербанюка-Кутузова, м.Чернівці винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн на боржника ТОВ «Житлобуд-2012», у зв'язку з невиконанням ухвали Господарського суду Чернівецької області у справі №926/451/22 від 02.02.2022 та порушенням ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Європейський суд з прав людини у справі «Глоба проти України» у рішенні no. 15729/07 від 05 липня 2012 року зазначив про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 905/3542/15.
Згідно з статтею 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Зі змісту матеріалів скарги вбачається, що, станом на 27.05.2022, вимоги ухвали Господарського суду Чернівецької області від 02.02.2022 про забезпечення позову в частині не передачі відповідачами у користування спірної земельної ділянки іншим особам та у частині заборони вчиняти будь-які будівельні та монтажні роботи на цій земельній ділянці, не виконано.
Крім цього, слід зазначити, що 31.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012», як замовник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромтіс Буд», як генпідрядник, та Приватне підприємство «Укр-Капітал-Буд», як субпідрядник, уклали між собою договір субпідряду №1/06-20, предметом якого є реконструкція існуючих будівель з будівництвом багатоквартирних житлових будинків для військовослужбовців та членів їхніх сімей з приміщеннями громадського призначення на розі вулиць ОСОБА_1 фельдмаршала в м. Чернівці на земельній ділянці площею 0,7995 га, кадастровий номер 7310136300:03:004:0009.
Відповідно до п.1.1 Договору замовник та генпідрядник доручають, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик, своїми та/або залученими силами та засобами, забезпечити виконання робіт по влаштуванню монолітного залізобетонного каркасу на об'єкті будівництва, відповідно до затвердженої проектної документації, та передати виконані будівельні роботи замовникові та генпідрядникові, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи, в порядку та на умовах визначених цим договором.
У відповідності до п.п. 2.2. цього Договору строк виконання робіт може бути змінено за взаємною згодою сторін із вказівкою нового строку в додатковій угоді, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п.п. 5.1.4 п.5.1 замовник зобов'язується забезпечити на час виконання будівельних робіт технічний та авторський нагляд.
Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з пунктами 3), 4), 5) та 6) частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною першою та пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Зі змісту визначення зобов'язальних правовідносин у цивільному праві - це щонайменше такі правовідносини, які завжди вчиняються однією стороною на користь іншої сторони.
Сторона договору, у даному випадку скаржник, не був позбавлений прав звернутись до генпідрядника (субпідрядника) з законною вимогою про тимчасове зупинення робіт, обґрунтованою постановленням ухвали суду про забезпечення позову. Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» доказів такого звернення суду не надано.
Зі змісту умов договору субпідряду №1/06-20 убачається, що обумовлені у ньому роботи здійснюються генпідрядником (субпідрядником) саме на користь замовника, яким є Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012». За таких обставин, державний виконавець правомірно застосував штраф саме до Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012».
Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 року (справа № 420/70/19) зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Згідно з статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до статті 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відтак, вище згаданим спростовуються доводи боржника про неправомірність застосування до боржника штрафних санкцій в перший день виходу державного виконавця на об'єкт будівництва та застосування статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Наведені скаржником обставини та посилання у скарзі на законодавство України не дають підстав для скасування постанови державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Завальнюка Станіслава Васильовича від 27.05.2022 про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200 грн, у зв'язку з чим слід відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» на постанову Першого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27.05.2022 про накладення штрафу.
Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги в порядку статті 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір», не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов'язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2012» на постанову Першого відділу ДВС у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27.05.2022 про накладення штрафу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її оголошення до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений 19.07.2022.
Суддя О.В. Гончарук