Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.07.2022м. ХарківСправа № 922/4913/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноекспо+" (61060, м. Харків, пр. Московський, буд. 140/1)
про визнання недійсним договору та стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноекспо+" (далі - відповідач), у якому просив суд :
1. Визнати недійсним п. 3.1. Договору про поставку товару № УЗ/ЦЛ-20256/Ю від 17 квітня 2020 року та Додаток № 1 до цього договору в частині включення в ціну договору податку на додану вартість в розмірі двадцяти відсотків.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноекспо+" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" 229200,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого без достатньої правової підстави.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4913/21. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на "11" січня 2022 р. о 14:45 год.
11.01.2022 від представника відповідача електронною поштою до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання за вх. №114, яке долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2022 клопотання представника відповідача (вх. № 114 від 11.01.2022) задоволено. Відкладено підготовче засідання на "25" січня 2022 р. о 14:15 год.
25.01.2022 від представника позивача електронною поштою до канцелярії суду надійшла заява за вх. № 499 про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.
Заяву долучено до матеріалів справи.
25.01.2022 від представника відповідача електронною поштою до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання за вх. №510, яке долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2022 клопотання представника відповідача (вх. № 510 від 25.01.2022) задоволено, відкладено підготовче засідання на 08.02.2022 о 14:15 год..
03.02.2022 до канцелярії суду електронною поштою від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 837).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2022 заяву представника АТ "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. № 837 від 03.02.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (з використанням власних технічних засобів) по справі № 922/4913/21 - задоволено.
07.02.2022 від представника відповідача електронною поштою до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання за вх. №910, яке долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.02.2022 відмовлено в клопотанні відповідача про відкладення підготовчого засідання за вх. № 910, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.02.2022 о 14:00 год.
10.02.2022 до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позов за вх. № 3299.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2022 продовжено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву до 10.02.2022, відзив на позовну заяву (вх. № 3299 від 10.02.2022) прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи, розгляд справи по суті відкладено 22 лютого 2022 р. о 14:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2022 року виправлено описку в ухвалі господарського суду Харківської області від 11.02.2022 по справі №922/4913/21, вказано вірні дату та час проведення судового засідання по суті - "01 березня 2022 року о 14:20 год. ".
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітнія 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
01 березня 2022 року судове засідання у справі № 922/4913/21 не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.05.2022 відкладено розгляд справи 922/4913/21 та зазначено, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України ухвалою від 20.06.2022 учасників справи повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться "12" липня 2022 р. о(б) 10:10 год. у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 105.
В призначене судове засідання 12.07.2022 сторони своїх представників не направили, про причину неявки суд не повідомили.
Разом з цим, суд звертає увагу, що всі ухвали господарського суду Харківської області, в тому числі від 09.05.2022 та 20.06.2022, були направлені на належні адреси сторін, які відображені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Беручи до уваги вищевказане суд зауважує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Разом з тим, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали господарського суду Харківської області по справі № 922/4913/21 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
При цьому суд зауважує, що положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України визначено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
17 квітня 2020 року між АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» (далі по тексту Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАНОЕКСПО+» (далі по тексту Постачальник, відповідач) було укладено договір про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20256/Ю.
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити Замовнику у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість якого визначається згідно Специфікації, яка є Додатком 1 до Договору, а Замовник зобов'язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах даного Договору.
Відповідно до п.1.2 Договору товар, що поставляється на підставі цього Договору, відноситься на основі національного класифікатора України «Єдиного закупівельного словника» до коду ДК 021:2015-3363000-5 Лікарські засоби для лікування дерматологічних захворювань та захворювань опорно-рухового апарату (НК 024:2019, 41550 Дезінфікуючі засоби для рук), засіб на спиртовій основі для протирання рук (АІсоhol based hand rub) (каністра 5 л)).
Товари спрямовані на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19) спричиненої корона вірусом SARS-СоV-2. Закупівля Товару здійснюється у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225, якою затверджено Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби(СОVID-19).
Відповідно до п.3.1 Договору ціна Договору та ціна за одиницю Товару зазначається в Специфікації та включають в себе, але не виключно, вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, що сплачуються Постачальником, вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, у тому числі на користь третіх осіб, та пов'язані з виконанням даного Договору, не сплачується Замовником окремо та вважається врахованою в ціну цього Договору.
Відповідно до Додатку №1 до Договору загальна кількість антисептичного засобу складає 1910 шт.
Згідно п.1 Додатку №1 до Договору загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 1 375 200 грн. 00 коп., у т.ч ПДВ 20% - 229 200,00 грн.
22 квітня 2020 року на підставі п.2 Додатку до Договору за рахунком №16.04/1 від 17.04.21 року Позивачем було здійснено попередню оплату в розмірі п'ятдесяти відсотків загальної вартості товару, а саме 687 600 грн., з урахуванням ПДВ - 114 600 грн.
27 квітня 2020 року Відповідачем було повністю поставлено засіб косметичний Антисептичний для рук «А-Стерил» на загальну суму 1 375 200 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №10 від 27.04.2020, а 30 квітня 2020 року Позивачем на підставі платіжного доручення №2721448 від 30.04.20 було здійснено остаточну оплату в розмірі 687 600 грн. з урахуванням ПДВ - 114 600 грн.
Водночас Законом України від 30.03.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу XX ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 затверджено перелік товарів (у тому числі Дезінфекційні засоби, антисептики та обладнання для проведення дезінфекції, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, серед яких і Засіб на спиртовій основі для протирання рук (АІсоhol based hand rub) (код згідно з УКТЗЕД 2207, 2208).
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та вважає, що є, зокрема, підстави для визнання недійсним п. 3.1. Договору про поставку товару № УЗ/ЦЛ-20256/Ю від 17 квітня 2020 року та Додатку № 1 до цього договору в частині включення в ціну договору податку на додану вартість в розмірі 20%, посилаючись на ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Крім того, просить стягнути з відповідача 229200,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого без достатньої правової підстави.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
За умовами договору про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20256/Ю від 17.04.2020 ціна за одиницю товару, у тому числі ПДВ, визначається згідно зі специфікацією (п. 3.1. договору).
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з підпунктами "а" і "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.
Тобто сторони договору погодили, що у ціну розрахункової одиниці вартості товару включено оплату ПДВ.
Таким чином, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Господарський суд вважає, що відповідач як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти (229200,00 грн. ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором про закупівлю товарів за державні кошти, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Наведеного правового висновку також дійшов Верховий Суд у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НАНОЕКСПО+» було зареєстровано податкову накладну №21 від 27.04.2020 та податкову накладну №22 від 27.04.2020, в яких відображено інформацію про покупця - АТ «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», вказано суми податку на додану вартість, кількість поставленого товару, його вартість, суму товару тощо.
Окрім того, відповідачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2020 року, в якій відображено суму податкового зобов'язання, сплаченого до бюджету.
Так, 15 травня 2020 року Відповідачем було сплачено до державного бюджету України сумарно грошову суму в розмірі 314000,00 грн. за платіжним дорученням №244 від 15.05.2020 в рахунок сплати податкового зобов'язання із сплати ПДВ. До відзиву на позов відповідачем було надано письмову копію веб-порталу «Електронний кабінет платника податків» ТОВ «НАНОЕКСПО+» з відображенням інформації про зарахування грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання зі сплати ПДВ.
А отже, з вищенаведеного вбачається, що відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачем було своєчасно зареєстровано дві податкові накладні на загальну суму 229000,00 грн. та сплачено до державного бюджету суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ.
Зважаючи на вказане, суд дійшов до висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), не має наслідком збагачення відповідача на суму 229200,00 грн., тобто відповідач не збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Отримавши від позивача кошти в повному обсязі за поставлений товар в сумі 1 375 200 грн., відповідач сплатив 20% ПДВ від цієї суми в розмірі 229000,00 грн. до бюджету.
А отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 229200,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів задоволенню не підлягають.
Разом з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним п. 3.1 договору про поставку товару № УЗ/ЦЛ-20256/Ю від 17.04.2020 та додатку № 1 до цього договору в частині включення в ціну договору податку на додану вартість в розмірі 20%, оскільки хоча ПДВ й включається сторонами до ціни товару ( в п.3.1. договору), однак податок на додану вартість не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку). Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.
Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Разом з тим, з'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Окрім того, суд зауважує, що зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд-
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40074815) в особі філії "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 21А, код ЄДРПОУ 41022900).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наноекспо+" (61060, м. Харків, пр. Московський, буд. 140/1, код ЄДРПОУ 41708124).
Повне рішення складено "19" липня 2022 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/4913/21