Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.07.2022м. ХарківСправа № 922/3120/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської (64100, Харківська область, м. Первомайський, вул. Соборна, 20)
до 1.Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21) , 2.Фізичної особи-підприємеця Томко Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 ) , 3. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (63340, Харківська область, Красноградський район, с. Петрівка)
про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та повернення ділянок
за участю представників:
прокуратури - Горгуль Н.В., посвідчення № 057317 від 09.10.2020;
відповідача 1 - не з'явився;
відповідача 2 - Винник А.В., ордер №1016887 від 11.01.2021 року;
відповідача 3 - Винник А.В., ордер №1016894 від 11.01.2021 року;
Позивач - Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи-підприємця Томко Андрія Івановича, Сількогосоподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - відповідач), у якому просив суд :
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 № 1059-СГ;
- визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9738080 від 19.05 2015;
- визнати недійсним, укладений 01.06.2018 між Фізичною особою- підприємцем Томко Андрій Іванович та СТОВ "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162273 від 17.07.2018;
-зобов'язати Фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) прийняти земельну ділянку загальною площею 25,0680 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 вартістю 713 718,88 грн. (сімсот тринадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 88 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення вимог чинного законодавства землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства передані в оренду Томко А.І., який таку діяльність не здійснював, неодноразово передавав земельну ділянку у суборенду, тому спірні наказ та договори суперечать вимогам законодавства, що є підставою для їх скасування та визнання недійсними відповідно.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, в позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 922/3120/19 касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.03.2021 у справі № 922/3120/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021, для розгляду справи № 922/3120/19 визначено суддю Суслову В.В..
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін на 21 грудня 2021 року.
13.12.2021 представником фізичної особи- підприємця Томко Андрія Івановича через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву за вх.№ 29275, який долучено судом до матеріалів справи.
20.12.2021 представником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву за вх.№ 29909, в якому представник відповідача просить застосувати строк позовної давності до вимог Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області та відмовити у задоволенні позову.
Відзив долучено судом до матеріалів справи.
20.12.2021 представником відповідача-3 до канцелярії суду було надано клопотання про застосування строків позовної давності за вх.№ № 29910, яке долучено до матеріалів справи.
20.12.202 представником відповідача-2 до канцелярії суду було надано клопотання про застосування строку позовної давності за вх.№ 29941, яке долучено судом до матеріалів справи.
20.12.2021 представником відповідача-2 до канцелярії суду було надано клопотання про зупинення провадження у справі за вх.№29942, яке долучено судом до матеріалом справи.
20.12.2021 представником відповідача-1 електронною поштою через канцелярію суду було надано клопотання про зупинення провадження у справі за вх.№ 7891, яке долучено судом до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 21.12.2021 року судом на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановляено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11 січня 2022 року о 15:00 год..
23.12.2021 представником відповідача-1 через канцелярію суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі за вх.№ 30335, яке долучено судом до матеріалів справи.
11.01.2022 представником відповідача-1 електронною поштою через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву за вх.№ 117, в якому просить поновити строк на подання відзиву та відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
Відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.
11.01.2022 року представником відповідача-1 електронною поштою через канцелярію суду було надано клопотання про застосування стоку позовної давності за вх.№116, в якому відповідач просить застосувати строки позовної давності щодо позовних вимог Первомайської місцевої прокуратури Харківської області у частині вимог до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Клопотання долучено судом до матеріалів справи.
11.01.2022 року представником відповідача-1 через канцелярію суду було подано клопотання про застосування строку позовної давності за вх.№489, яке долучено судом до матеріалів справи.
11.01.2022 року представником відповідача-1 через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву за вх.№ 490, який долучено судом до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 11.01.2022 протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду на підставі ст.177 ГПК України та на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.01.2022 року о 14:30 год.
24.01.2022 прокурором через канцелярію суду подано заперечення на заяву представника відповідача-2 - ФОП Томка А.І. та представника відповідача-3 - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про застосування позовної давності за вх.№1514, які долучено судом до матеріалів справи.
24.01.2022 прокурором через канцелярію суду подано заперечення на заяву про зупинення провадження у справі представника відповідача 2 -ФОП Томка А.І. за вх.№1515, які долучено судом до матеріалів справи.
24.01.2022 прокурором через канцелярію суду подано заперечення на заяву представника відповідача 1- Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного суду справи №922/1830/19 за вх.№1516, в якому прокуратура просить залишити без задоволення заяву представника відповідача-1 у зв'язку з її необгрунтованістю.
Судом долучено надані заперечення до матеріалів справи.
Дослідивши в підготовчому засіданні 25.01.2022 клопотання про зупинення провадження у справі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх.№ 7891) від 20.12.2021 року, суд протокольною ухвалою відмовив в його задоволенні. Окрім того, протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі представника відповідача-2 Томко Андрія Івановча (вх.№29942) від 20.12.2021 року. На підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2022 року о 14:15 год.
В судовому засіданні 15.02.2022 року судом на підставі ч.2 ст.216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 10.03.2022 року о 14:15 год.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітнія 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
10 березня 2022 року судове засідання у справі № 922/3120/19 не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.05.2022 відкладено розгляд справи № 922/3120/19 та зазначено, що про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України ухвалою від 20.06.2022 учасників справи повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться "12" липня 2022 р. о(б) 09:30 год. у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 105.
07.07.2022 представником Харківської обласної прокуратури до суду подано заяву (клопотання) за вх. № 6307, в якій представник прокуратури просив надати прокурору відділу представництва інтересів держави з питань управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури Горгуль Наталі Володимирівні можливість участі у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.07.2022 заяву (клопотання) представника Харківської обласної прокуратури про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 6307 від 07.07.2022) задоволено.
11.07.2022 представником відповідача СТОВ "Мрія" адвокатом Винник Анною Володимирівною до суду подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 6457 від 11.07.2022), в якій представник відповідача-2 просив надати можливість участі у судовому засіданні 12.07.2022 о 09:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2022 заяву представника відповідача СТОВ "Мрія" адвоката Винник Анни Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 6457 від 11.07.2022) - задоволено.
11.07.2022 від першого відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника за вх. № 6390. Подана заява долучена до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.07.2022 представник прокуратури позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник другого та третього відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Перший відповідач свого представника в судове засідання не направив. В заяві (вх. № 6390 від 11.07.2022) просив розглянути справу без участі представника.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18.11.2013 Томко Андрій Іванович звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25,068га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду.
Згідно з заявою, в якості додатків до неї заявником додані наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013); копію паспорту громадянина України; копію ідентифікаційного коду; копію диплома про освіту; обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6323381000:04:000/00000528 від 22.11.2013 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" Томку А.І. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 25,0680 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Красноградського району Харківської області.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди гр. Томку Андрію Івановичу для ведення фермерського господарства із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення) за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області; передано Томку Андрію Івановичу в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), кадастровий номер 6323381000:04:000:0097, загальною площею 25,0680 га, розташовану за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років .
На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Томком А.І. , 07.05.2015 укладено Договір оренди землі, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 6323381000:04:000:0097, загальною площею 25,0680га, із земель сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) (п.2 договору).
Договір укладено строком на 49 (сорок дев'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).
Відповідно до пункту 14 вищевказаного Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.
Договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9738080 від 19.05.2015.
Як свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 174682809, 01.07.2015 року між Томко А.І. та СТОВ "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області. 13.07.2015 зареєстровано право СТОВ "Мрія" суборенди земельної ділянки.
На підставі угоди про дострокове розірвання договору суборенди землі, 11.12.2017 зареєстровано припинення речового права суборенди СТОВ "Мрія".
01.06.2018 між фізичною особою-підприємцем Томко А.І. та СТОВ "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка знаходиться на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.
17.07.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо зазначеної земельної ділянки внесено запис № 27162273 про право суборенди СТОВ "Мрія" на підставі договору суборенди землі від 01.06.2018, строком до 07.05.2064 року, укладеного між ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія".
Керівник Первомайської місцевої прокуратури звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Томко А.І. , СТОВ "Мрія", третя особа - Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, в якому просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 № 1059-СГ; визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томко А.І. договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 21459081 від 20.05.2015; визнати недійсним, укладений 01.07.2015 між Томко А.І. та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22803893 від 13.07.2015; зобов'язати Томка А.І. повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 713718,88 грн.
В процесі розгляду Красноградським районним судом Харківської області вказаного позову, 07.12.2017 здійснено державну реєстрацію Фізичної - особи підприємця Томко А.І. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Томко А.І. є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19-вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 післяурожайна діяльність; 68.20 надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 провадження у справі № 626/1048/17 закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у даній справі підвідомчий господарським судам.
Зазначена ухвала Красноградського районного суду Харківської області від 03.12.2018 у справі № 626/1048/17 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
В той же час, звернувшись з позовом до господарського суду Харківської області, прокурором в обґрунтування позову було зазначено, що під час вивчення прокуратурою матеріалів, на підставі яких Томку А.І. надано в оренду земельну ділянку, встановлено ряд істотних порушень, які на думку прокурора, зумовлюють необхідність визнання незаконним вказаного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області та недійсними договорів оренди та суборенди, а саме, звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, Томко А.І. мав на меті не створення фермерського господарства, а розширення земельного банку вже існуючого СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів, що суперечить вимогам земельного законодавства.
Прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 про надання в оренду спірної земельної ділянки Томку А.І. суперечить вимогам статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", виданий з порушенням статті 123, частини другої статті 124 Земельного кодексу України та підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню, а Договір оренди від 07.05.2015, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томко А.І. , а також Договір суборенди від 01.06.2018, укладений між ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія" підлягають визнанню недійсними.
В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором зазначено, що незаконна передача в довгострокову оренду землі ослаблює основи держави, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції. На думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагенства у Харківській області та іншими відповідачами вимог спеціального законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування Томку А.І., а згодом в суборенду СТОВ "Мрія" земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
На прокуратуру покладаються такі функції: у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).
Абзацом 1 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 у справі №3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.
За приписами ст.ст.13, 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поряд із цим, інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб'єктом господарювання відповідно конституційних обов'язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу та користуватися природними об'єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.
Як зазначає прокурор, у даному випадку порушення інтересу держави полягає в недотриманні Головним управління Держземагенства у Харківській області порядку розпорядження земельною ділянкою, передбаченого законом, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки у користування Томку А.І. , а згодом в суборенду СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів (аукціону), чим в свою чергу підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноважені на виконання функції держави та реалізації державної політики на конкретній території. Прокурор вказує, що для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства, на підставі відповідних наказів ГУ Держземагенства у Харківській області в оренду Томку А.І. вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності та укладені відповідні договори оренди.
Оспорюваний наказ видано Головним управлінням Держземагенства у Харківській області.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442 утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України, шляхом перетворення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" ухвалено рішення щодо реорганізації територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
Згідно із додатком 2 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України Головне управління Держземагентства у Харківській області реорганізовано у Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.
З урахуванням обставин цієї справи прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, визначив себе позивачем, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (яке є правонаступником ГУ Держземагентства у Харківській області, наказ якого оскаржується), визначено відповідачем, який розпорядився земельною ділянкою в порушення вимог законодавства, - обґрунтовувавши таким чином відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі.
Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.
Наведена правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 07.09.2020 по справі № 917/468/19.
Відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері розпорядження земельними ділянками державної форми власності, у відповідності до вимог ст.131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом пред'явлення та підтримання у суді відповідного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність звернення прокуратури до суду для представництва інтересів держави в даній справі.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей ( ст.22 Земельного кодексу України).
З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.
Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Так, статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом з цим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції закону на час видачі спірного наказу) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції на час прийняття спірного наказу) після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
З 1 травня 2016 року фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець (частина четверта статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" у редакції Закону України № 1067-VIII від 31 березня 2016 року, який набрав чинності 1 травня 2016 року).
Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.01.2020 року у справі № 922/1974/19).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.
Таким чином, Закон України "Про фермерське господарство", який є спеціальним, визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно вказати не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств.
Отже, при вирішенні вимог про законність рішення щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.
Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності обробляти землю, вести господарство такого типу, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом процедурою - без проведення земельних торгів.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі № 6-2902цс15, від 11.05. 2016 року у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 року у справі №6-248цс16, від 29.01.2020 року у справі № 927/83/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
Наведений висновок є чітким, недвозначним та має враховуватися судами при розгляді справ.
Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі №927/83/19 та від 25.03.2020 у справі №357/2418/15-ц, від 27.08.2020 у справі №922/1948/19.
Звертаючись з заявою від 18.11.2013 до Головного управління Держземагенства у Харківській області, Томком А.І. не обґрунтувано розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутнім фермером для отримання земельної ділянки великої площі не доведено, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, наявність власної техніки для обробітку землі, ресурсів для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо. Томком А.І. не підтверджено також наявність у нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі.
Відсутність зареєстрованої за Томком А.І. власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджено листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 № 3.1/2751 та листом від 14.08.2019 № 7.0/9850.
Окрім цього, Томком А.І. в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім'ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.
До заяви від 18.11.2013 Томком А.І. не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві.
Надана до заяви копія диплому серії НОМЕР_2 від 29.06.1982, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Ф.Я. Тимошенка, про те, що Томко А.І. присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика" за спеціальністю "електрифікація", не має відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенства у Харківській області при розгляді заяви та документів заявника.
Наведене свідчить, що Головним управлінням Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви громадянина Томка А.І. від 18.11.2013 безпідставно використано спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено можливості самостійно Томком А.І. та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, наявності у Томка А.І. власної техніки для обробітку землі, ресурсів для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.
Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства.
Отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка Томко А.І. безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а за згодою Головного управління Держземагенства у Харківській області була передана в суборенду СТОВ "Мрія".
Маючи достатній час для створення фермерського господарства, протягом більше ніж двох років з часу отримання у користування земельної ділянки, Томко А.І. не створював фермерське господарство, а зареєструвався як фізична особа-підприємець лише після звернення прокурора в липні 2017 до Красноградського районного суду Харківської області з відповідним позовом, що свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства.
Зазначене додатково підтверджується і фактом передачі, а згодом повторної передачі земельної ділянки в суборенду СТОВ "Мрія" на підставі договору суборенди від 01.06.2018, але вже як Фізичною особою-підприємцем.
Наведені обставини в їх сукупності свідчать про те, що дії Томко А.І. щодо отримання в оренду земельної ділянки на території Кирилівської сільської ради Красноградського району загальною площею 25,0680 га, кадастровий номер: 6323381000:04:000:0097 фактично були спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання СТОВ "Мрія" цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.
Вказане не враховано Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, та не дотримано обов'язкових умов при передачі Томку А.І. в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, отже суд погоджується з доводами прокуратури, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 щодо передачі в оренду Томку А.І. земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства прийнятий з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України і статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".
Крім того, суд звертає увагу, що скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015 може мати наслідком визнання недійсними Договору оренди земельної ділянки від 07.05.2015 та Договору суборенди земельної ділянки від 01.06.2018, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди і її повернення у державну власність.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи.
В той же час, в процесі розгляду справи відповідачем -1, відповідачем-2 та відповідачем-3 були подані клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
У постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 Великою Палатою Верховного Суду вищенаведений висновок було конкретизовано та зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.
Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19 тощо.
В той же час, Верховний Суд в своїй постанові від 10.11.2021 у цій справі вказав, що позовна давність застосовується за відсутності поважних причин її пропушення, наведених позивачем.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Водночас до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при припущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19.
Таким чином, фактичний пропуск строку позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому ЦК України та ПІК України.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, виходячи з вимог ст. 261 та ч. 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується за відсутності поважних причин її пропушення, наведених позивачем.
Згідно з ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області № 1059-СГ від 30.04.2015, про визнання недійсним Договору оренди землі, укладеного 07.05.2015 та Договору суборенди від 01.06.2018, повернення орендованої земельної ділянки прокурором подано у вересні 2019 року, тобто більше ніж через чотири роки з моменту прийняття спірного наказу та укладення на його підставі відповідного договору.
В обґрунтування поважності причин пропуску встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України трирічної позовної давності прокурор вказує, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірної земельної ділянки Томку А.1. органи прокуратури дізнались у червні 2017 року, після надходження інформації та документів від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (лист від 14.06.2017 №10-20-14-10158/0/19-17).
Разом з тим, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у даному випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, на час видачі спірного наказу ГУ Держземагентства) визначено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів (частин перша статті 6 Закону України "Про прокуратуру").
Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися статтею 20 цього Закону. Так, прокурору надавалося право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.
Відповідно до пункту 3.1 Наказу Генеральної прокуратури № 3гн від 07.11.2012 (який був чинний на момент прийняття спірного наказу та укладення договору оренди землі) встановлено не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів організовувати та проводити за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, матеріалами контролюючих органів, повідомленнями у засобах масової інформації та за власного ініціативою (пункт 7 зазначеного наказу).
Крім того, пунктом 9 згаданого наказу встановлено, що до початку перевірки органи прокуратури мають право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази, інші документи, одержувати інформації про стан законності та заходи щодо її забезпечення.
Відповідно, дії передбачені статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" можливо вчиняти не лише під час проведення перевірки. Тобто, у органів прокуратури були необхідні повноваження для отримання інформації щодо порушення законності під час прийняття спірного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області і укладення Договору оренди на його підставі.
За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Таким чином, прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду.
Тобто, прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб'єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.
Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять, натомість, у відповідь на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в короткий термін надало витребувані документи. Водночас прокурором не наведено жодного мотивування - чому із запитом про надання документів, прокуратура звернулась до ГУ Держгеокадастру у Харківській області лише у червні 2017 року, і які об'єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше, зібрати необхідну інформацію та звернутись до суду.
Окрім того, суд звертає увагу, що 31 січня 2013 року в Україні було відкрито доступ до Національної кадастрової системи. Один з її важливих елементів - публічна кадастрова карта. Кадастр - це гарантія прав та інструмент для забезпечення цих гарантій. Образно кажучи, це дзеркало, що відображає реальний стан справ. Кадастрова карта містить інформацію про всі земельні ділянки в межах України.
07.05.2015 року між ГУ Держземагенством Харківської області та Томко А.І. укладено договір оренди землі, який 20.05.2015 року зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
За змістом ч.1 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Згідно з частинами 1, 3 ст.32 цього Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом. Для посадових осіб, зокрема органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів прокуратури, інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.
А отже, враховуючи відкритість державних реєстрів, прокурор мав можливість дізнатись про укладені правочини між відповідачами, з дати їх укладення.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.09.2020 року у справі №922/597/19, щодо можливості бути обізнаними органами прокуратури про передачу земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства з Державних реєстрів прав.
Крім того, в матеріалах справи містяться: відповіді Регіонального сервісного центру у Харківській області №31/20/5-65 від 06.04 2017 р. на запит прокурора від 04.04.2017 р. № 03-14-3531вих17, відповідь ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 11.04.2017 р № 3.1/2751 на запит прокурора від 04,04.2017 р. № 03-14-3581вих-17, відповідь Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 06.04 2017 р. № 940/10/20-16-08-21 на запит прокурора від 04.04.2017 р. № 08-14-3522вих-17, в яких зазначено інформацію, що стосується Томка І.А. щодо відсутності у нього транспортної техніки, а також щодо сплати останнім орендної плати за оренду земельних ділянок розташованих на території Кирилівської сільської ради Харківської області загальною площею 267,7857 га.
Зазначені обставини, свідчать про отримання інформації та документів органами прокуратури відносно спірних правовідносин, раніше до отримання відповіді від ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14 червня 2017 року.
Відтак, слід дійти висновку, що у органів прокуратури, починаючи з квітня 2015 року, були усі правові підстави та можливості з'ясувати всі обставини та звернутись з відповідним позовом до суду в межах строку позовної давності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що прокурор попередньо звертався до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою в межах справи № 626/1048/17 до цих же відповідачів, про той же предмет і з тих же підстав. Проте, провадження у справі № 626/1048/17 було закрито ухвалою суду ще 03.12.2018, з огляду на те, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Зазначена ухвала прокурором не оскаржувалась та є чинною.
Разом з цим, прокурором зазначено, що під час розгляду справи № 626/1048/17, а саме 11.12.2017, Томко А.І уклав з СГ ТОВ "Мрія" угоду про дострокове розірвання договору суборенду землі, яку 11.12.2017 зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області. Спірний договір суборенди укладено між ФОП Томко А.І. та СГ ТОВ "Мрія" 01.06.2018, тобто після того, як 07.05.2018 сплив строк позовної давності на оскарження договору оренди від 07.05.2015. А отже, як вказує прокурор, після закриття провадження у справі № 626/1048/17 та розірвання оспореного у справі №626/1048/17 договору суборенди від 01.07.2015 у прокурора не було достатніх підстав, причин та мотивів заявляти відповідні вимоги. Водночас, обставина повторного укладення 01.06.2018 договору суборенди одразу після спливу позовної давності до вимог про оспорення договору оренди стала підставою для повторного звернення прокурора до суду для розгляду цього спору в порядку господарського судочинства.
Прокурором також зазначено, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не переринає перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Враховуючи той факт, що зміна підвідомчості спору у справі № 626/1048/17 з цивільної на господарську стала наслідком вчинення саме Відповідачем у вказаній справі Томком А І. державної реєстрації за собою підприємницької діяльності, прокурор вважає, що причини пропуску строку позовної давності у цій справі є поважними та наявні підстави для захисту порушеного права.
Однак не погоджуючись з доводами прокурора щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, слід звернути увагу на те, що після закриття Красноградським районним судом провадження у цивільній справі №626/1048/17, маючи всі необхідні документи для звернення до суду, прокурор подав позов до господарського суду у даній справі, лише через 9 місяців. При цьому, прокурором не наведено жодного мотивування в частині того, що саме перешкоджало прокурору звернутись до господарського суду Харківської області з відповідним позовом одразу після закриття провадження у справі № 626/1048/17.
Зважаючи на вказане, суд вважає, що прокурором не наведено будь-якого фактичного та правового обґрунтування пропуску строку позовної давності та необхідності захисту порушеного права в зв'язку з таким пропуском. Не надано будь-яких доказів в підтвердження поважності причин пропуску позовної давності.
За таких обставин, суд не вважає поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні відповідного клопотання щодо його поновлення.
В той же час, приймаючи до уваги сплив строку позовної давності, про який заявлено відповідачами у справі, суд приходить до висновку про відмову в задоволення позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 № 1059-СГ та в частині визнання недійсним укладеного 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та Томко Андрієм Івановичем Договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 25,0680 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, зі скасуванням його державної реєстрації.
За відсутності підстав для скасування наказу від 30.04.2015 №1059-СГ та Договору оренди від 07.05.2015, укладеного на підставі цього наказу, суд також не вбачає підстав і для задоволення похідної вимоги прокурора про визнання недійсним укладеного 01.06.2018 між Фізичною особою - підприємцем Томко Андрієм Івановичем та СТОВ "Мрія" договору суборенди та зобов'язання ФОП Томко А.І. повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківської області прийняти земельну ділянку загальною площею 25,0680 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0097 вартістю, 713718,88 грн.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Прокуратура: Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської (64100, Харківська область, м. Первомайський, вул. Соборна, 20).
Відповідач 1: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 39792822).
Відповідач 2: Фізична особа-підприємець Томко Андрій Іванович ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
Відповідач 3: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (63340, Харківська область, Красноградський район, с. Петрівка, код ЄДРПОУ 30378024).
Повне рішення складено "18" липня 2022 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/3120/19