14.07.2022м. СумиСправа № 920/298/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Саленко А.М. розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/298/22
за позовом: Акціонерного товариства «Укртелеком» (бул. Т. Шевченка, буд. 18, м. Київ-601, 01601, ідентифікаційний код 21560766) в особі Сумської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Іллінська, буд. 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23825401),
до відповідача: Білопільської міської ради (вул. Старопутивльська, буд. 35, м. Білопілля, Сумська область, 41800, ідентифікаційний код 04058019),
про стягнення 40 786,79 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 40 786,79 грн на підставі статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн.
Безпосередньо позовні вимоги гуртуються на статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», положеннях пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, статей 7, 48 та 91 Бюджетного кодексу України. Позивач зазначає, що відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Білопільської територіальної громади послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок видатків з місцевого бюджету.
У позовній заяві позивач, посилаючись на норми статей 247, 249, 252 Господарського процесуального кодексу України, просить суд прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 02.06.2022 постановлено відкрити провадження у справі № 920/298/22; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити на 14.07.2022; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження та відзиву на позов із урахуванням вимог статтей 165, 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України до 11.07.2022 та встановити відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 12.07.2022.
Копію ухвали від 02.06.2022 про відкриття провадження у справі № 920/298/22 надіслано судом на адресу відповідача, та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником відповідача Дружченко 08.06.2022.
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Станом на 14.07.2022 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ГПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 надавало послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Білопільської територіальної громади, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про охорону дитинства» на загальну суму 40 786,79 грн.
Згідно статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про телекомунікаційні послуги», телекомунікаційні послуги споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг, надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до підпункту 20-4 статті 91 Бюджетного кодексу України пільги з послуг зв'язку належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів.
Зазначена вище норма передбачає, що пільгове надання послуг зв'язку фінансується за рахунок видатків місцевих бюджетів будь-якого рівня шляхом визначення у відповідному місцевому бюджету коштів.
Частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності, відповідно до змісту якого Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Позивач у позовній заяві зазначає, що з 01.01.2021 внесено зміни до Бюджетного кодексу України, відповідно до яких розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст. 64) та складу доходів загального фонду районних бюджетів (ст. 64-1).
В результаті таких змін територіальні громади отримали фінансову незалежність від районних бюджетів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.
Згідно Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014. № 333-р адміністративно-територіальною одиницею базового рівня є громади.
Відповідно до принципу субсидіарності бюджетної системи України, розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами грунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача (п. 7 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України).
В силу положень Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» представницьким органом місцевого самоврядування об'єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі ОТГ.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» адміністративним центром Білопільської територіальної громади визначено м. Білопілля.
Відтак, представницьким органом Білопільської територіальної громади є Білопільська міська рада.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною першою статті 60 зазначеного Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини другої статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.
Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Частиною четвертою статті 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Згідно з пунктом 23 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Виходячи з системного аналізу положень Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з оплати послуг зв'язку за рахунок коштів місцевого бюджету.
З огляду на викладене, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Білопільської міської територіальної громади послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен був здійснювати відповідач за рахунок видатків з місцевого бюджету.
Позивачем щомісячно надавались відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку (відомості про витрати, понесені в наслідок надання пільг окремим категоріям громадян у минулому місяці) для отримання компенсації вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян.
Розрахунки видатків, акти звіряння розрахунків та зведені розрахунки видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат щомісячно надавались відповідачу на електронних та паперових носіях, що підтверджується доданими копіями листів з доказами їх направлення/вручення відповідачу.
В порушення вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідач не відшкодував позивачу вартість наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення за період 01.01.2021-31.12.2021, в результаті чого станом на 01.01.2022 заборгованість відповідача склала 40 786,79 грн, а помісячно: січень 2021 року - 3 907,16 грн, лютий 2021 року - 3 687,08 грн, березень 2021 року - 3 652,46 грн, квітень 2021 року - 3 517,96 грн, травень 2021 року - 3 520,54 грн, червень 2021 року - 3 603,43 грн, липень 2021 року - 3 517,78 грн, серпень 2021 року - 3 374,97 грн, вересень 2021 року - 3 257,44 грн, жовтень 2021 року - 3 162,58 грн, листопад 2021 року - 2 727,98 грн, грудень 2021 року - 2857,41 грн.
З метою вирішення питання сплати заборгованості за надані послуги зв'язку пільговій категорії громадян, у досудовому порядку на адресу відповідача позивачем направлений лист-вимога від 08.06.2021 № 48і200/18-735, у відповідь на який своїм листом від 23.06.2021 № 1902/02-16 відповідач повідомив, що питання відшкодування вищевказаних коштів буде виноситися на розгляд сесії Білопільської міської ради найближчим часом. У зв'язку з подальшою несплатою заборгованості, 15.09.2021 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №63С000/49-21.
30.09.2021 на сімнадцятій сесії VIII скликання Білопільської міської ради Сумського району Сумської області ухвалено рішення, відповідно до якого витрати на послуги зв'язку пільговій категорії громадян включено до Програми соціального захисту населення Білопільської міської територіальної громади на 2020-2022 роки (п. 1.19).
06.10.2021 позивач направив на адресу голови Білопільської міської ради листа № 869-ВИХ-SU-63С000-2021 з проханням посприяти у перерахуванні коштів та щомісячному відшкодуванню коштів в подальшому.
Проте, відповідачем існуючу заборгованості перед позивачем за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, яка станом на 01.01.2022 у сумі 40 786,79 грн за період 01.01.2021-31.12.2021, не погашено, чим порушено законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
В силу вимог частини першої статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною другою статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 530 ЦК України встановлений обов'язок боржника виконати зобов'язання в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Щомісячне направлення відповідачу розрахунків видатків, в яких зазначена вартість послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, є вимогою позивача про оплату у розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України та підставою для виконання зобов'язання відповідачем.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої, третьої статті 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пільги, що передбачені статтею 63 Закону України «Про телекомунікації» належать до загальнодоступних послуг та входять до групи мінімальних соціальних потреб.
Відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах населенню Білопільської міської територіальної громади, повинен здійснювати відповідач за рахунок видатків з місцевого бюджету.
Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Ураховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 40 786,79 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі визнаються судом правомірними, обґрунтованими, не спростовуються відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 481,00 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Білопільської міської ради (вул. Старопутивльська, буд. 35, м. Білопілля, Сумська область, 41800, ідентифікаційний код 04058019) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» (бул. Т. Шевченка, буд. 18, м. Київ-601, 01601, ідентифікаційний код 21560766) в особі Сумської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Іллінська, буд. 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23825401) заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 40 786,79 грн (сорок тисяч сімсот вісімдесят шість гривень сімдесят дев'ять копійок) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 19 липня 2022 року.
Суддя Ю.А. Джепа