65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2988/20
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.,
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача (скаржника): Грищенко О.М. за довіреністю;
Від відповідача: не з'явились;
Від приватного виконавця: Легенченко О.А. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" (вх. №2-429/22 від 13.06.2022р.) на дії приватного виконавця Велькова Олега Віталійовича, подану в порядку, передбаченому ст.ст. 339-343 ГПК України, по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс” до фермерського господарства „Зірка-Б” про стягнення 177 972,06 грн., -
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2020р. по даній справі позовні вимоги ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” було задоволено шляхом присудження до стягнення із ФГ „Зірка-Б” на користь позивача пені у розмірі 6410,77 грн., 30% річних у розмірі 106 721,65 грн., збитків від інфляції у розмірі 64 839,64 грн., судового збору у розмірі 2 670,00 грн.
14.01.2021р. господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 24.12.2020р.
Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 21.01.2021р. заява ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” про розподіл судових витрат була задоволена шляхом присудження до стягнення із ФГ „Зірка-Б” витрат на правову допомогу у розмірі 22 417,48 грн.
16.02.2021р. господарським судом було видано наказ про примусове виконання додаткового рішення суду від 21.01.2021р.
Ухвалою суду від 25.05.2022р. скарга ТОВ „Компанія „Ніко-тайс” на бездіяльність приватного виконавця Велькова О.В. була задоволена частково шляхом визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця за період з 16.02.2021р. по 23.02.2022р. у виконавчому провадженні № 64515846 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 14.01.2021р. по справі №916/2988/20, котра виразились у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні із урахуванням норм та положень Закону України „Про виконавче провадження”.
13.06.2022р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга від ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” на дії приватного виконавця Велькова О.В., відповідно до якої позивач просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64515846 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 14.01.2021р. по справі №916/2988/20, котрі виразились у винесення постанови від 24.05.2022р. про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”; скасувати постанову приватного виконавця від 24.05.2022р. про повернення наказу від 14.01.2021р. без виконання; визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64515846 щодо примусового виконання наказу від 14.01.2021р. щодо рухомого майна боржника: 35 одиниць сільськогосподарської техніки відповідно до переліку та асортименту, перерахованому у листі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів №8853/08/22 від 27.10.2021р.
Ухвалою суду від 24.06.2022р. скарга ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” була призначена до розгляду в засіданні суду.
Приватним виконавцем Вельковим О.В. не було подано письмових заперечень на скаргу ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс”. При цьому, у судовому засіданні, яке відбулось 13.07.2022р., представник приватного виконавця заперечувала проти задоволення скарги позивача у повному обсязі.
ФГ „Зірка-Б” не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому засіданні із розгляду скарги, письмові пояснення по суті поданої позивачем скарги до господарського суду від відповідача також не надходили.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
14.01.2021р. господарським судом було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 24.12.2020р.
15.02.2021р. приватним виконавцем Вельковим О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64515846 щодо примусового виконання наказу від 14.01.2021р. по даній справі.
З матеріалів даної справи вбачається, що 08.11.2021р. до Біляївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на виконанні якого перебуває наказ суду від 16.02.2021р., надійшов лист Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з якого вбачається, що за боржником зареєстровано 35 одиниць сільськогосподарської техніки. Вказана інформація також була підтверджена Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області.
24.05.2022р. приватним виконавцем Вельковим О.В. було винесено постанову №64515846 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”. Повертаючи виконавчий документ стягувачу приватним виконавцем було враховано, що в результаті вжитих заходів неможливо встановити місцезнаходження боржника; майно, на яке можна звернути стягнення, не виявлено; вжиті приватним виконавцем заходи виявились безрезультатними.
У поданій до господарського суду скарзі ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” було наголошено, що приватним виконавцем не було вжити всіх належних достатніх заходів у зв'язку з чим, останнім не було встановлено, що у власності боржника перебувало 35 одиниць сільськогосподарської техніки. Таким чином, підстави для повернення виконавчого документу були відсутні, а, отже, винесена виконавцем постанова від 24.05.2022р. про повернення наказу від 14.01.2021р. має бути скасована.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної скарги вимог, суд виходить із наступного.
Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. ч. 1, 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Частинами 1-2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження” визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
З матеріалів справи вбачається, що за боржником зареєстровано 35 одиниць сільськогосподарської техніки. Вказана обставина була встановлена в ухвалі від 25.05.2022р. під час розгляду скарги позивача на бездіяльність приватного виконавця.
Враховуючи викладене вище, господарський суд звертає увагу ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” на відсутність правових підстав для повторного визнання бездіяльності приватного виконавця у названій частині неправомірною, оскільки дане питання вже було предметом розгляду в ухвалі від 25.05.2022р. Таким чином, у задоволенні вимог скарги позивача про визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця у виконавчому провадженні № 64515846 щодо примусового виконання наказу від 14.01.2021р., котра призвела до неможливості виконання судового рішення за рахунок майна боржника: 35 одиниць сільськогосподарської техніки, необхідно відмовити.
24.05.2022р. приватним виконавцем Вельковим О.В. було винесено постанову №64515846 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом в ухвалі від 25.05.2022р. обставини, які свідчать про наявність у боржника майна, яке не було виявлено приватним виконавцем під час примусового виконання виконавчого документу, господарський суд доходить висновку, що дії приватного виконавця, котрі виразились у винесенні постанови від 24.05.2022р., не відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження”. Таким чином, доводи скаржника про наявність у діях приватного виконавця порушень вимог закону знайшли своє підтвердження під час розгляду даної скарги.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Отже, норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби / приватних виконавців. Позиція суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 по справі №905/64/15.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця Велькова О.В. у виконавчому провадженні № 64515846 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 14.01.2021р. по справі №916/2988/20, котрі виразились у винесення постанови від 24.05.2022р. про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”. В задоволенні вимог скарги ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс” про скасування постанови приватного виконавця від 24.05.2022р. про повернення наказу від 14.01.2021р. без виконання необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 234, 343 ГПК України, суд, -
1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-тайс” на бездіяльність приватного виконавця Велькова Олега Віталійовича - задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця Велькова Олега Віталійовича у виконавчому провадженні № 64515846 щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 14.01.2021р. по справі №916/2988/20, котрі виразились у винесення постанови від 24.05.2022р. про повернення виконавчого документу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”.
3. В решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 18.07.2022р.
Суддя С.П. Желєзна