79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.07.2022 Справа № 914/944/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Сервісна Компанія»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шульган Олега Володимировича
про: стягнення 102 994,90 грн.,
без виклику сторін,
11.05.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Сервісна Компанія» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шульган Олега Володимировича про стягнення 102 994,90 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.05.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
13.07.2022р. на адресу суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.2210/22), заначивши про відсутність погашення відповідачем боргу, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 17000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 117 090,00 грн. - штрафних санкцій, 3223,65 грн. - інфляційних втрат.
Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог не приймається судом до розгляду у зв'язку з тим, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Проте, позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог з пропуском тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі.
Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.
Відповідач у справі не повідомляв суд про намір подати відзив на позовну заяву у більш тривалий строк.
Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами.
Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
Виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №03/12/21-П від 03.12.2021р., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 17000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 84450,00 грн. - штрафних санкцій, 1544,90 грн. - інфляційних втрат.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
03.12.2021 року між ТзОВ «Транспортна Сервісна Компанія» та ФОП Шульган Олег Володимирович було укладено договір поставки №03/12/21-П, згідно п.1.1. якого постачальник (ТзОВ «Транспортна Сервісна Компанія») зобов'язується в погоджений сторонами строк передати у власність покупця шини, акумуляторні батареї та приладдя до транспортних засобів (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, та виконати інші зобов'язання, передбачені цим договором.
Відповідно до п.3 договору, ціна товару погоджується сторонами у відповідній видатковій накладній, підписаній сторонами. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Валюта договору - гривня. Покупець оплачує товар на підставі видаткової у 14 (чотирнадцятиденний) строк, який починається із дня поставки товару.
Згідно накладної №1367 від 21.12.2021 р., покупцеві - ФОП Шульган О.В. було передано постачальником - ТзОВ «Транспортна Сервісна Компанія» товар - шини в кількості 4 одиниці, загальною вартістю 40 000,00 гривень. Вказаний товар покупцем прийнятий.
27.01.2022 р. ФОП Шульган О.В. було частково оплачено за поставлений товар згідно рахунку №1367 від 21.12.2021 р. в сумі 9 000,00 гривень, 01.02.2022 р. в сумі 7 000,00 гривень та 14.02.2022 р. в сумі 7 000,00 гривень, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень №104, №108, №128.
Станом на 09.05.2022 р. інших оплат, як ствердив позивач у позовній заяві, по договору, здійснено не було, сума заборгованості за поставлений товар становить 17 000,00 гривень.
Згідно з п.6.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, сторона несе відповідальність, визначену цим договором. У випадках, що не передбачені договором, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством України.
Відповідно до п. 6.3. договору, за порушення покупцем зобов'язань, передбачених п.3.3. договору, на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочення нараховується пеня, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов'язань та штрафні санкції у розмірі 3% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Таким чином, сторони погодили в договорі відповідальність покупця за прострочення оплати у вигляді пені та штрафних санкцій.
Оплата за товар повинна була бути здійснена з врахуванням п.3.3. договору до 04.01.2022р., однак, як стверджує позивач, така своєчасно проведена не була, тож з 05.01.2022 р. розпочалося прострочення боржника.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 3% від суми прострочення оплати за кожен день прострочення, а також нараховані інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки №03/12/21-П від 03.12.2021р. товару.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки обумовленого договором товару за видатковою накладною №1367 від 21.12.2021р. на суму 40000,00 грн.
У визначений у п.3.3 договору строк відповідач оплату за видатковою накладною №1367 від 21.12.2021р. здійснив частково на загальну суму 23 000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №104 від 27.01.2022р. на суму 9 000,00 грн., №108 від 01.02.2022р. на суму 7 000,00 грн., №128 від 14.02.2022р. на суму 7 000,00 грн., сума заборгованості склала 17 000,00 грн.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано. Факт отримання товару за договором на підставі видаткової накладної відповідач не заперечив. Докази повернення товару позивачеві в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 17 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 1 544,90 грн. інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що позивачем зазначалися правильні періоди та суми боргу, від яких здійснювались нарахування інфляційних втрат та стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в зазначеному розмірі, в межах заявлених вимог, оскільки суд при ухваленні рішення не може вийти за межі позовних вимог.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що періоди нарахування штрафних санкцій, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку штрафу є вірними, враховуючи часткові проплати, арифметично є вірний розмір штрафних санкцій, що становить загалом 84 450,00 грн. Відтак, вимога про стягнення 84 450,00 грн. штрафних санкцій є такою, що підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №2115 від 09.05.2022р. на суму 2 481,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Михайла Блонського» договір про надання правової допомоги №06/05 від 06.05.2022р., розрахунок витрат на надання правової допомоги, платіжне доручення №2114 від 09.05.2022р. про сплату позивачем 4 000,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №552 від 18.08.2011р., ордер ВС №1140434.
Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідного клопотання відповідачем не було подано.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шульган Олега Володимировича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна Сервісна Компанія» (місцезнаходження: 79049, м.Львів, вул.Коломийська, буд.12 кв.83, ідентифікаційний код 41786574) 17000,00 грн. заборгованості за поставлений товар по договору поставки №03/12/21-П від 03.12.2021р., 84 450,00 грн. - штрафних санкцій, 1 544,90 грн. - інфляційних втрат, 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 481,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.