ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.07.2022Справа № 910/2342/22
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.»
про стягнення 6 499,83 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Інгосстрах» (далі - ПрАТ «Інгосстрах», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (далі - ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», відповідач) про стягнення 6 499,83 грн витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортних засобів від 29.03.2019 №APZP000000000043883; через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу BMW 5201 д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «DAF FT XF 105.460» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «WIELTON NS34P» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АО/1813398 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 6 499,83 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2022 (суддя Капцова Т.П.) суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
13.04.2022 електронною поштою до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2022.
Разом з тим, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 №05-23/314/22, в зв'язку з відпусткою судді Капцової Т.П., у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу справу № 910/2342/22 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.
Частиною 13 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадків, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 суд ухвалив: прийняти справу № 910/2342/22 до розгляду; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. У випадку подання відповідачем відзиву - подати суду докази надіслання (надання) його та доданих до нього доказів іншим учасникам спору.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
Між Приватним акціонерним товариством «Інгосстрах» (страховик, позивач) та ТОВ «Автокредит Плюс» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № APZP000000000043883 від 29.03.2019, відповідно до п.4 якого предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ), що належать йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших законних підставах, а саме автомобілем BMW 5201 д.н.з. НОМЕР_1 .
03.03.2020 о 14:30 год в м. Одеса, суворовський район, вул. Братів Поджио, 13 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів BMW 5201 д.н.з. НОМЕР_1 та «DAF FT XF 105.460» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «WIELTON NS34P» д.н.з. НОМЕР_3 .
Відповідно до Постанови Ананьївського районого суду Одеської області у справі №491/229/20 від 10.04.2020 ОСОБА_1 , який керував автомобілем «DAF FT XF 105.460» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «WIELTON NS34P» д.н.з. НОМЕР_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП.
04.03.2020 до позивача звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Згідно звіту №0805-03-20 від 15.04.2020 про оцінку транспортного засобу автомобіля BMW 5201 реєстраційний номер НОМЕР_1 власник - ТОВ «Автокредит Плюс» вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля BMW 5201 реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена з використанням витратного підходу, станом на 25.03.2020 року, складає 9 359,80 грн.
Відповідно до страхового акту № 54-13487118 від 05.05.2020 сума страхового відшкодування становить 7 799,83 грн.
Позивач виплатив суму страхового відшкодування за вказаним страховим актом у розмірі 7 799,83 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 380 від 06.05.2020.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відтак, враховуючи приписи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту відповідно до страхового акту № 54-13487118 від 05.05.2020.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що 22.02.2021 позивач звернувся до відповідача із Претензією (заявою) про виплату страхового відшкодування від 16.02.2021 №16-02/02-01 (докази направлення містяться в матеріалах справи), однак, як зазначає позивач, така вимога була залишена без задоволення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортних засобів від 29.03.2019 №APZP000000000043883; через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу BMW 5201 д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «DAF FT XF 105.460» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «WIELTON NS34P» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АО/1813398 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 6 499,83 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «DAF FT XF 105.460» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «WIELTON NS34P» д.н.з. НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю BMW 5201 д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «DAF FT XF 105.460» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «WIELTON NS34P» д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО/1813398 ).
Відповідно до постанови Ананьївського районого суду Одеської області у справі №491/229/20 від 10.04.2020 ОСОБА_1 , який керував автомобілем «DAF FT XF 105.460» д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом «WIELTON NS34P» д.н.з. НОМЕР_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля BMW 5201 д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АО/1813398), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 , як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до страхового акту № 54-13487118 від 05.05.2020 сума страхового відшкодування становить 7 799,83 грн.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 37.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача направлено Претензією (заявою) про виплату страхового відшкодування від 16.02.2021 №16-02/02-01, у якій позивач зазначив про необхідність здійснення відшкодування шкоди (в порядку регресу) в розмірі 6499,83 грн. Зазначену претензію отримано відповідачем 22.02.21, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4930013242919.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО/1813398 ) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 1 300 грн. Наведені відомості підтверджуються інформацією з бази даних МТСБУ.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АО/1813398 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (130 000, 00 грн), франшизу (1 300, 00 грн) та розмір, здійсненого позивачем страхового відшкодування, вимоги позивача про стягнення 6 499,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6А; ідентифікаційний код: 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49100, м. Дніпро, Узвіз Кодацький, 2; ідентифікаційний код: 33248430) грошові кошти у розмірі 6 499 (шість тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 83 коп та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева