ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.07.2022Справа № 910/18330/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон"
про стягнення 1 051 254,02 грн
Представники:
від позивача: Качкурова С.В.
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивач, підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» (найменування якого було змінено, та станом на дату розгляду справи найменування наступне - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон") (відповідач, товариство) про стягнення 1 051 254,02 грн, з яких: 975 763,49 грн заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 48 703,82 грн інфляційних втрат, 26 786,71 грн - 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Позов обґрунтовано неналежним виконанням Товариством умов договору від 03.12.2012 № 320121 купівлі-продажу теплової енергії (договір) у частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію за період з грудня 2012 року по травень 2018 року, право вимоги за яким перейшло до Підприємства внаслідок укладення договору від 11.10.2018 № 601-18 про відступлення прави вимоги з первісним кредитором Публічним акціонерним товариством "Київенерго".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Верховного Суду від 12.10.2021 касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у справі №910/18330/19 скасовано: справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
26.10.2021 справа № 910/18330/19 надійшла до Господарського суду міста Києва.
За наслідками проведеного автоматизованого розподілу справу № 910/18330/19 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 суд ухвалив: прийняти справу № 910/18330/19 до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.11.2021
У підготовче засідання 30.11.2021 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув.
Представник позивача подав клопотання про долучення документів.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 30.11.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.12.2021.
У підготовче засідання 21.12.2021 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув.
Представник позивача просив оголосити перерву підготовчому засіданні для надання письмових пояснень.
Суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 08.02.2022.
19.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
08.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 08.02.2022 представники сторін не прибули.
У підготовчому засіданні 08.02.2022 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2022.
Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно п. 1 якого постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.Відповідно до п. 1 Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Враховуючи викладене, засідання призначене на 15.03.2022 не відбулось.
З огляду на зазначене, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників судового процесу, суддів та працівників апарату суду, суд дійшов висновку про необхідність визначення іншої дати судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 суд ухвалив: судове засідання призначити на 13.05.2022.
04.05.2022 електронною поштою до суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 13.05.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 судом повернуто без розгляду заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про участь у судовому засіданні, призначеному на 13.05.2022 в режимі відеоконференції у справі № 910/18330/19 яка 04.05.2022 електронною поштою надійшла до суду, оскільки зазначена заява не містить електронного цифрового підпису учасника справи (його представника).
У судове засідання 13.05.2022 представники сторін не прибули.
У судовому засіданні 13.05.2022 судом оголошено перерву до 07.06.2022.
У судове засідання 07.06.2022 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув.
У судовому засіданні 07.06.2022 судом оголошено перерву до 21.06.2022.
У судове засідання 21.06.2022 прибув представник позивача, представник відповідача не прибув.
У судовому засіданні 21.06.2022 судом оголошено перерву до 12.07.2022.
У судове засідання 12.07.2022 прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105472832936 та роздруківки з офіційного веб-порталу судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua).
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 12.07.2022, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 12.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд
Між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (найменування змінене на Aкціонерне товариство «К.Енерго») (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс», визначений на законних підставах виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (споживач) було укладено Договір № 320121 купівлі-продажу теплової енергії від 03.12.2012 (Договір № 320121), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується протягом строку дії договору забезпечувати безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) постачання теплової енергії, належної якості на межу продажу (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з параметрами, визначеними у додатку № 1 до договору, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 320121 якість теплової енергії на вході в теплову мережу споживача визначається сукупністю нормованих термодинамічних, гідравлічних показників та кількісних параметрів теплоносія, наведених у додатку № 1 до цього договору, для кожного окремого будинку.
Пунктом 3.2.1 Договору № 320121 передбачено, що постачальник зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в цьому договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв) до точки купівлі-продажу, підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіку теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених цим договором відповідно до заявлених споживачем у додатку № 1 до договору величин приєднаного теплового навантаження по кожному будинку: - для потреб опалювання - в період опалювального сезону; - для гарячого водопостачання - протягом року відповідно.
Споживач зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію відповідно до умов Договору та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни за чинними тарифами (п. 3.5.5 та 3.5.13 Договору № 320121 відповідно).
За змістом п.1.1. Додатку №1б до Договору № 320121 до переліку об'єктів теплопостачання входять житлові та нежитлові приміщення за адресою: вул. Володимирська 69 Голосіївський район та будинок житловий за адресою: вул. Білоруська, 3 Шевченківський район.
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (найменування змінене на Aкціонерне товариство «К.Енерго»), як кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», як новим кредитором, укладено Договір № 601-18 про відступлення права вимоги (Договір № 601-18).
За умовами цього Договору № 601-18 кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.18. теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (п.1.1).
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до цього договору (п.1.2 Договору № 601-18).
З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (п.1.3 Договору № 601-18).
В рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов'язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що становить частину суми боргового зобов'язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 (п.2.1 Договору № 601-18).
Згідно з додатком №1 до Договору № 601-18 позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 975 763,49 грн.
Листом від 08.04.19. № 1/5-320121 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та просив сплати наявний борг у сумі 975 763,49 грн.
Однак, як стверджує позивач, вимоги, викладені у листі від 08.04.19. № 1/5-320121 задоволені відповідачем не були.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем своєчасно не внесено плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з грудня 2012 по травень 2018 утворилась заборгованість, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді у розмірі 975 763,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 48 703,82 грн, 3% річних у розмірі 26 786,71 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу, що підтверджує обсяг спожитої відповідачем теплової енергії. Так, зокрема, облікові картки за період з травня 2015 року по травень 2018 року не можуть підтверджувати заборгованість з листопада 2012 року, більше того, вони завірені невідомою особою, скріплені печаткою структурного підрозділу "Енергозбут" №1 комунального підприємства "Київтеплоенерго" та не є зведеними чи первинними документами AT "К.Енерго", а також виходячи зі змісту Договору № 601-18 та додатку до нього не передавалися позивачу.
Відправляючи справу № 910/18330/19 на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 зазначив, що судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за спірний період мотивовані тим, що матеріали справи не містять належним чином оформлених первинних документів, складених ПАТ "Київенерго", які підтверджують обсяг та вартість спожитої Товариством теплової енергії, що унеможливлює встановлення наявності заявленої до стягнення заборгованості Товариства за поставлену ПАТ "Київенерго" теплову енергію. Одночасно суди попередніх інстанцій зазначають про наявність документів, наданих позивачем на підтвердження включення та відключення житлового будинку Товариства на початку та на кінець опалювального сезону для постачання теплової енергії у спірний період, а також облікових документів щодо обсягу та вартості спожитої Товариством теплової енергії, переданих позивачу за Договором № 601-18 про відступлення права вимоги на виконання підпункту 3.1.1 цього Договору. Отже, судами попередніх інстанцій у розгляді справи не враховано приписи частини третьої статті 86 ГПК України, а саме, те що суд повинен надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому (у тому числі, обліковим карткам), так і кожному доказу, який міститься у матеріалах справи. Тобто судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки всім наявним у справі доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Як було встановлено судом, відповідно до Договору №601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ "Київенерго" (кредитор) та КП виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" прийняло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" за заборгованістю у розмірі 975 763,49 грн по Договору № 320121 від 03.12.2012.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою і другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Приписами частини шостої статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Згідно з пункту 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами першою та другою статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано: Договір; корінці нарядів на включення та відключення об'єктів теплоспоживання за спірний період; відомості обліку споживання теплової енергії; облікові картки помісячно; розрахунком основного боргу за спожиту теплову енергію до 01.05.2018; довідку про нарахування за теплову енергію за договором та реєстр оплат за теплову енергію по Договору за період від 01.05.2015 по 01.08.2018.
Крім того, позивачем до додаткових пояснень, які надані суду 19.01.2022, долучено довідку про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію до 01.05.2018.
Згідно абз. 2 п. 3.2.11 Договору № 320121 постачальник зобов'язується щомісячно оформляти для споживача кількість фактично спожитої теплової енергії, визначену в ГКал (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача відповідно до акту приймання-передавання теплової енергії за розрахунковий період (місяць).
За змістом абз. 2 та 3 п. 4.1 Договору № 320121 обсяги купівлі-продажу теплової енергії визначаються на підставі показів приладів комерційного обліку споживання теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. За умови відсутності приладів комерційного обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Як вбачається з облікових карток, долучених позивачем до позовної заяви, у травні 2015 року відповідачем було спожито теплову енергію на суму всього з ПДВ 2 638,09 грн; за червень 2015 - 4 396,57 грн; за липень 2015 - 14 858,02 грн; за серпень 2015 - 13 502,14 грн; за вересень 2015 - 27 908,88 грн; за жовтень 2015 - 51 404,26 грн; за листопад 2015 - 146 821,21 грн; за грудень 2015 - 260 970, 90 грн; за січень 2016 - 292 972,01 грн; за лютий 2016 - 198 940,13 грн; за березень 2016 - 184 012,73 грн; за квітень 2016 - 26 092,81 грн; за травень 22016 - 22 583,20 грн; за червень 2016 - 15 866,02 грн; за липень 2016 - 56 303,63 грн; за серпень 2016 - 61 757,24 грн; за вересень 2016 - 52 973,60 грн; за жовтень 2016 - 288 510,65 грн; за листопад 2016 - 219 061,80 грн; за грудень 2016 - 305 794,49 грн; за січень 2017 - 382 120,38 грн; за лютий 2017 - 375 085,98 грн; за березень 2017 - 244 601,45 грн; за квітень 2017 - 120 582,28 грн; за травень 2017 - 39 786,70 грн; за червень 2017 - 16 240,18 грн; за липень 2017 - -90 556,01 грн; за вересень 2017 - - 228 322,27 грн; за жовтень 2017 - - 66 440,51 грн; за листопад 2017 - 252 255,58 грн; за грудень 2017 - 218 159,80 грн; за січень 2018 - 257 391,01 грн; за лютий 2018 - 697 492,80 грн; за березень 2018 - 536 921,45 грн; за квітень 2018 - 139 952,94 грн; за травень 2018 - 82,61 грн.
Судом також враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).
Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем заперечень або претензії щодо кількості, якості чи вартості поставленої теплової енергії.
Згідно п. 5.1 Договору № 320121 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПАТ «Київенерго», а саме:
Відповідно до п.5.1.1 Договору № 320121, якщо теплові вводи систем теплоспоживання обладнанні приладами комерційного обліку, вартість спожитої у розрахунковому періоді (місяць) теплової енергії сплачується споживачем щомісячно до останнього дня місяця наступного за розрахунковим (в редакції протоколу розбіжностей по додатковій угоді до договору від 04.03.2016).
Як зазначає позивач та вбачається з довідки про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію до 01.05.2018, відповідачу було нараховано за спірний період 5 142 704,13 грн, та частково сплачено борг у сумі 4 166 940,64 грн.
Відповідач обставин щодо оплати ним суми боргу у розмірі 4 166 940,64 грн не заперечує.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до наряду №12 від 10.10.2005 абоненту ТОВ «Водоканал-сервіс» за адресою вул. Володимирська 69 включено центральне опалювання. Відповідно до корінця наряду №165 від 04.04.2016 споживачу ТОВ «Водоканал-сервіс» за адресою абонента будинок житловий відомчий (житлові та нежитлові приміщ) ТОВ «Водоканал-сервіс» вул. Володимирська 69 відключено центральне опалювання. Відповідно до корінця наряду б/н від 17.10.2016 - включено центральне опалювання. Відповідно до корінця наряду №8 від 04.04.2017 - відключено центральне опалювання. Відповідно до наряду б/н від 13.07.2017 - відключено гаряче водопостачання. Відповідно до корінця наряду №9 від 25.10.2017 - включено центральне опалювання. Відповідно до корінця наряду №75 від 01.04.2018 - відключено центральне опалювання.
За змістом рахунку-фактури №320121/2019-9 від 30.09.2021 передоплата за жовтень 2019 року за теплову енергію складає всього з ПДВ 975 763,49 грн.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Так, з урахуванням встановлених судом обставин стосовно того, що у спірний період відповідач був виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових та нежитлових приміщеннях за адресою: вул. Володимирська 69, зважаючи на подані позивачем докази (зокрема, корінців нарядів, облікові картки), які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у спірному періоді теплової енергії на загальну суму 5 142 704,13 грн, з огляду на що відповідач повинен її оплатити. Сторонами не спростовано та не заперечено обставин щодо часткової оплати вартості спожитої теплової енергії у сумі 4 166 940,64 грн, в зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 975 763,49 грн.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 975 763,49 грн матеріали справи не містять.
Відповідно до п.24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж станом на момент надання послуг була встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005.
Відповідач не надав доказів відключення централізованого опалення у житлових та нежитлових приміщеннях за адресою: вул. Володимирська 69 у спірний період у встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними особами.
Отже, у відповідача існує обов'язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії.
Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору № 601-18 сторони Договору підтверджують, що на дату підписання Додатку № 1 до цього Договору актами прийому-передачі Кредитор передав Новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього Договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Так, до матеріалів справи долучено Акт № 23 від 11.10.2018 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БіТеК" та ПК "Уніван-Термал", яким позивач підтверджує передачу йому первинних документів на підтвердження права вимоги до відповідача.
Тобто, кредитором було передано новому кредитору первинні документи на підтвердження права вимоги до відповідача.
Доведенню в рамках даної справи підлягають, в тому числі, обставини щодо підключення об'єкта до теплопостачання в опалювальний сезон, що зумовлює споживання теплової енергії для потреб опалення.
У підтвердження даних обставин позивачем було долучено корінці нарядів про підключення та відключення теплопостачання за спірний період, які складені КП "Київтепоенерго".
Разом з тим, відповідачем не спростовано первинними документами (як то докази відсутності у нього теплопостачання в спірний період, чи показники лічильника на інший обсяг споживання, чи то контррозрахунок вартості спожитої теплової енергії) обсяг спожитої ним теплової енергії, визначеної позивачем в позовній заяві, та підтверджений долученими до матеріалів справи обліковими картками.
Отже, не лише позивач має довести обставини щодо споживання відповідачем теплової енергії, але і відповідач має спростувати обставини, що ним споживалась теплова енергія.
Враховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію не спростований відповідачем, доказів оплати заборгованості у сумі 975 763,49 грн відповідач суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 975 763,49 грн.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 48 703,82 грн та 3% річних у розмірі 26 786,71 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відтак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.11.2018 по 30.09.2019, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 48 703,82 грн інфляційних втрат та 26 786,71 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, будинок 4; ідентифікаційний код: 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) основний борг у розмірі 975 763 (дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 48 703 (сорок вісім тисяч сімсот три) грн 82 коп., 3% річних у розмірі 26 786 (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 15 768 (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 81 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено: 19.07.2022
Суддя Ю.В. Картавцева