ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.07.2022Справа № 910/908/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик» (вул. Теплична, буд. 27С, смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл., 52005; ідентифікаційний код 34307753)
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681)
про стягнення 16 535,12 грн,
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681)
до Приватного підприємства «Транс Логістик» (вул. Теплична, буд. 27С, смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл., 52005; ідентифікаційний код 34307753)
про визнання недійсним договору в частині
Представник сторін:
від позивача: Денисенко В.М.
від відповідача: Чурсін О.В
1. Стислий виклад позиції позивача (відповідача за зустрічним позовом)
Приватне підприємство «Транс Логістик» (далі за текстом - ПП «Транс Логістик», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі за текстом - ПрАТ «УПСК», відповідач) 8 345,05 грн - втрат від інфляції, 2 643,50 грн - 3% річних та 5 546,57 грн - пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 № 078999/920/190001043 (далі за текстом - Договір).
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що він звернувся з письмовою вимогою до відповідача про настання страхового випадку з приводу пошкодження застрахованого автомобіля «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 14.10.2020 року.
На виконання пункту 12.5 Договору позивач надав відповідачу рахунок № DP-2006731 від 22.10.2020, в якому визначена вартість ремонту автомобіля після ДТП у розмірі 83 322, 76 грн.
Однак, згідно доводів позивача відповідач не надав жодних зауважень стосовно такого рахунку, визначеної суми ремонту та не здійснив виплати суми страхового відшкодування, а листом № 1958 від 22.12.2020 незаконно відмовив позивачу у здійсненні останньої, пославшись на відсутність Акту огляду автомобіля перед укладенням Договору.
Постановою Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 позовні вимоги ПП «Транс Логістик» задоволено та стягнуто з ПрАТ «УПСК» суму страхового відшкодування в розмірі 83 322, 76 грн., яку відповідачем добровільно сплачено 12.01.2022.
Відтак, позивач у своєму позові, посилаючись на положення пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування», пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), пункту 18.1 Договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат - 8 345, 05 грн, 3 % річних - 2 643, 50 грн та пені - 5 546, 57 грн.
Також позивач просить суд віднести на рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) у поданому відзиві на зустрічну позовну заяву заперечує щодо можливості вважати подану зустрічну позовну заяву одночасно відзивом на первісний позов та зазначає, що ПрАТ «УПСК» не скористався своїм правом надати контррозрахунок заявлених позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне виконання умов Договору.
Заперечуючи щодо зустрічних вимоги позивач (відповідач за зустрічним позовом) посилається на постанову Верховного Суду у справі № 910/4296/21 від 10.12.2021 та зазначає, що відповідач подаючи зустрічний позов у даній справі фактично намагається переглянути висновки суду у справі № 910/4296/21, якими встановлено обставини сторін з приводу виконання умов Договору.
Також позивач (відповідач за зустрічним позовом) не погоджується з доводами відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо погодження з останнім пропозиції достроково припинити договірні відносини та припинити перерахування страхових платежів, оскільки враховуючи повну невиплату страхового відшкодування більше ніж по 115-ти випадкам, представники ПрАТ «УПСК» добровільно запропонували не сплачувати чергові платежі та припинити дію Договору.
Також, ПП «Транс Логістик» звертає увагу суду, що виплата страховою компанією суми страхового відшкодування здійснена добровільно без примусового виконання рішення суду.
Разом з тим, позивач (відповідач за зустрічним позовом) заперечуючи щодо задоволення зустрічних позовних вимог вказує, що ПрАТ «УПСК» просить суд визнати недійсним Договір в частині страхування транспортного засобу автомобіля «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 , що зазначений в додатку № 56 від 21.05.2020 при тому, що страховою компанією в добровільному порядку виплачено суму страхового відшкодування по іншому автомобілю - «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_2 , що зазначений у тому ж Додатку № 56 до Договору, що фактично і беззаперечно, на думку позивача (відповідача за зустрічним позовом) підтверджують відсутність підстав для відмови у виплаті суми страхового відшкодування з причин несплати частини страхового платежу.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) також заперечує описані в зустрічному позові обставини щодо ініціювання страховою компанією процедури огляду транспортних засобі, зокрема направлення листа - вимоги для надання автомобіля SCANIA G400, державний номерний знак НОМЕР_1 на огляд.
2. Стислий виклад позиції відповідача (позивача за зустрічним позовом)
Судом встановлено, що відзив на позовну заяву відповідачем не подано, однак пред'явлено зустрічну позовну заяву, яку відповідач також просить суд вважати одночасно відзивом на первісний позов.
В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначає, що на виконання постанови Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 відповідачем в добровільному порядку сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 83 322, 76 грн, водночас, у зазначеній судовій справі, предметом дослідження не було питання щодо відповідності укладеного за встановлених обставин Договору Правилам страхування та як наслідок його невідповідності вимогам статей 6, 16 Закону України «Про страхування».
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що дії ПП «Транс Логістик» щодо невиконання своїх обов'язків, як з'ясувалося вже під час дії Договору мали умисний характер та мали на меті недобросовісну поведінку, яка не відповідає вимогам частини 3 статті 13 ЦК України, відповідно до якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
З огляду на правовідносини сторін щодо виконання умов Договору, відповідач (позивач за зустрічним позовом) у своєму позові посилається на те, що в нього є підстави стверджувати про те, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) розуміючи наслідки надання транспортних засобів для огляду не був зацікавлений у складанні відповідних Актів огляду під час укладання Договору , оскільки ставив у першу чергу за мету не класичне страхування своїх майнових інтересів на випадок настання страхового випадку, а отримання певного прибутку, розраховуючи, що сплативши незначну суму страхового платежу зможе заявити значно вищі вимоги щодо відшкодування неіснуючої шкоди або шкоди, завданої ще до моменту страхування за Договором.
Відтак, обґрунтовуючи підстави визнання недійсним Договору в частині страхування автомобіля «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилається на невиконання ПП «Транс Логістик» обов'язків, передбачених пунктами 8.3, 9.2.6., 9.2.18 Правил страхування та не складання Акту огляду транспортного засобу, який мав складатися при укладанні Договору, що в свою чергу, свідчить про укладення Договору в частині страхування транспортного засобу «SCANIA G400», реєстраційний номер НОМЕР_1 всупереч Правилам страхування та як наслідок укладення Договору з порушенням вимог статей 6, 16 Закону України «Про страхування».
ПрАТ «УПСК» у зустрічному позові також зазначає, що з огляду на недобросовісну поведінку ПП «Транс Логістик» з початку листопада 2020 року ПрАТ «УПСК» електронним листом від 05.11.2020 ініціював припинення перерахування платежів за спірним договором та фактичне дострокове припинення відносин.
ПП «Транс Логістик» із зазначеною пропозицією погодився та з листопада 2020 припинив внесення страхових платежів, водночас додаткову угоду про дострокове припинення договору не погодив та продовжив наполягати на виплаті суми страхового відшкодування.
Також відповідач у зустрічному позові зазначає, що Правилами страхування, а саме пунктами 8.3, 9.2.6 та 9.2.18 покладено на страхувальника безпосередній обов'язок надати транспортний засіб для огляду страховику та забезпечити представнику страховика його огляду до/або під час укладення Договору, чого в свою чергу не було виконано ПП «Транс Логістик» при страхуванні транспортного засобу «SCANIA G400», реєстраційний номер
НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що відсутність Акту огляду при укладенні договору страхування транспортного засобу «SCANIA G400», реєстраційний номер НОМЕР_1 є порушенням Правил страхування у зв'язку з чим на підставі статті 215, 216 ЦК України Договір страхування вказаного транспортного засобу є недійсним.
У відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву відповідачем (позивачем за зустрічних позовом) подано письмові заперечення, в яких останній зазначає, що позивачем за первісним позовом не були надані необхідні документи, а саме довідка відповідного компетентного органу в залежності від типу страхового випадку (пункт 13.1.1.3. Договору) та копія рішення суду (пункт 13.1.1.6 Договору), а тому станом на дату виплати суми страхового відшкодування у справі № 910/4296/21 перебіг терміну, який міг би вважатися порушеним не настав, у зв'язку з чим відсутні підстави для складання будь-якого розрахунку штрафних санкцій та інфляційних збитків.
Також у письмових заперечення відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що будь-які платежі за Договором в частині страхування транспортного засобу «SCANIA G400», реєстраційний номер НОМЕР_1 не мали бути здійснені у зв'язку із невідповідністю зазначеного Договору в моменту його укладення вимогам статтей 6 та 16 Закону України «Про страхування», а відсутність контррозрахунку щодо первісних позовних вимог не спростовує доводи відповідача за зустрічним позовом.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що посилання на судові рішення по справам № 910/4296/21 та № 910/4224/21 є недоречними, оскільки суди при розгляді вказаних справ виходили з презумпції правомірності правочину, а справа № 910/4224/21 пов'язана з іншим транспортним засобом та взагалі не має відношення до справи.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
07.02.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна ПрАТ «УПСК» до ПП «Транс Логістик» про визнання недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 в частині страхування транспортного засобу Scania G400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки такий договір укладений з порушенням вимог статей 6, 16 Закону України «Про страхування» , а відтак в силу положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підлягає визнанню його недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2022 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд зустрічної позовної заяви спільно з первісним позовом, подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2022.
25.03.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2022 підготовче засідання призначено на 16.05.2022.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2022 підготовче засідання відкладено на 30.05.2022.
30.05.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 13.06.2022.
У судових засіданнях 13.06.2022 та 04.07.2022 судом оголошувалась перерва до 04.07.2022 та 11.07.2022 (відповідно).
У судовому засіданні 11.07.2022, яке проходило в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми захищеного відеоконференцзв'язку з судом «ВКЗ», представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні вимоги, також надав додаткові письмові пояснення по суті зустрічного позову.
Таким чином, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 11.07.2022 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
16.07.2019 між ПрАТ «УПСК» та ПП «Транс Логістик» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 (далі за текстом - Договір) в редакції Протоколу розбіжностей (Додаток № 2 до Договору).
Згідно з пунктом 1.1. Договору останній укладено відповідно до діючого законодавства України, на умовах «Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)», затверджених Головою Правління АТ «УПСК» 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за реєстраційним № 0690302, зі змінами та доповненнями, що зареєстровані Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг за реєстраційним № 0613106 від 16.04.2013 (далі за текстом - Правила страхування).
Предметом Договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у Частині 1 Договору наземним транспортним засобом та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (пункт 3.1. Договору).
Страховик за Договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається відповідно до умов, зазначених в Частинах І та ІІ Договору (пункт 3.2. Договору).
Одним із ризиків, які є предметом страхування за Договором, є пошкодження ТЗ або ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (підпункт 4.1.1 пункт 4.1 Договору в редакції протоколу розбіжностей).
Страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень транспортного засобу, які мали місце в момент укладення цього Договору та були зазначені в акті огляду (пункт 6.3 Договору).
Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є, зокрема, відсутність Акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування ТЗ; дія цього пункту не застосовується по відношенню до ТЗ, що купуються в автосалоні при одночасному виконанні таких умов: ТЗ не експлуатувався раніше; ТЗ не має пошкоджень (підпункт 16.1.11 пункту 16.1 Договору в редакції протоколу розбіжностей).
Відповідно до підпункту 11.1.1 пункту 11 Договору в редакції протоколу розбіжностей страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах, передбачених договором та згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2. Договору Страхувальник зобов'язується при укладанні договору надати достовірну інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати про зміни умов експлуатації, зберігання та інше, що може вплинути на ступінь страхового ризику щодо транспортного засобу.
Відповідно до підпункту 11.4.1. пункту 11.4. Договору зазначено, що страховик зобов'язується ознайомити страхувальника з умовами Договору і Правилами страхування.
Підпунктом 13.1.1 пункту 13 Договору закріплено перелік документів, які страхувальник зобов'язаний надати страховику при настанні страхового випадку за будь-яким ризиком.
Згідно з підпунктом 11.4.11 пункту 11.4 Договору передбачено, що страховик зобов'язаний прийняти рішення про виплату (скласти страховий акт) страхового відшкодування або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування в термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання страховиком всіх необхідних документів, зазначених в Розділі 13 Частини II цього Договору, що підтверджують факт настання Страхового випадку та розмір збитків.
У разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 10 робочих днів з дати прийняття рішення, страховик зобов'язаний письмово повідомити страхувальника з обґрунтуванням причин відмови (підпункт 11.4.10 пункту 11.4 Договору).
Крім того, підпунктом 11.4.11 Договору передбачено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування (страхової виплати) протягом 14 робочих днів від дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки від суми страхового відшкодування за кожний день прострочки.
Згідно з умовами пункту 18.1. Договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором шляхом сплати пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу.
Судом встановлено, що Додатком № 56 до Договору додатково застраховано майнові інтереси позивача щодо володіння, користування і розпорядженням стосовно 9-ти транспортних засобів, в тому числі щодо транспортного засобу «SCANIA G400», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
14.09.2020 о 10:00 у м. Маріуполь (Донецька обл.), Центральний район, перехрестя
вул. Червонофлотська та пр. Миру сталася ДТП: ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Scania G400», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMI SKO 24, державний номер НОМЕР_3 , під час повороту праворуч з крайньої лівої смуги не дотримався інтервалу, здійснив зіткнення з транспортним засобом KIA, державний номер НОМЕР_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01.10.2020 ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 13.3 Правил дорожнього руху, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
16.09.2020 ПП «Транс Логістик» звернулося до ПрАТ «УПСК» із заявою-повідомленням (автокаско) про настання події: ДТП, що сталася 14.09.2020 за участі застрахованого транспортного засобу «Scania G400», державний номер НОМЕР_1 .
22.12.2020 листом № 1958 ПрАТ «УПСК» відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування за наслідками ДТП, посилаючись на те, що страхувальник при укладенні Договору страхування не виконав свого обов'язку щодо надання страховику транспортного засобу «Scania G400», державний номер НОМЕР_1 , для огляду та фотографування.
З огляду на відмову відповідача здійснити виплату суми страхового відшкодування позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою стягнути суму страхового відшкодування 83 322, 76 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2021 у справі № 910/4296/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4296/21 від 10.12.2021 рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 910/4296/21 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ПП «Транс Логістик» до ПрАТ «УПСК» про стягнення 83 322, 76 грн задоволено та відповідно стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ПП «Транс Логістик» 83 322, 00 грн.
В пункті 5 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4296/21 від 10.12.2021 зазначено, що перед Верховним Судом у цій справі постало питання: чи порушив страховик стандарт поведінки добросовісного учасника обороту, якщо він уклав договір страхування, не провівши перед тим обов'язковий відповідно до правил страхування огляд транспортного засобу.
Здійснивши аналіз правовідносин сторін по справі № 910/4296/21, положення частини 2 статті 991, частини 2 статті 26 Закону «Про страхування», Розділ 8 та положення пунктів 9.2.6 та 9.2.18 Правил страхування, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що огляд транспортного засобу та складання відповідного акту огляду обов'язково передує укладенню Договору страхування. Як правильно зазначила Страхова компанія, такі дії мають на меті визначення стану транспортного засобу для наступного встановлення розміру збитків у разі настання страхового випадку та є способом захисту від здійснення необґрунтованих виплат, пов'язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення Договору. Виконання зазначеної умови укладення Договору страхування не залежить від поведінки лише страховика або страхувальника, натомість є результатом узгоджених дій сторін Договору, а відтак ситуація щодо укладення Договору страхування без попереднього проведення огляду транспортного засобу та складання акту не відповідає принципу добросовісності відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК, а є зловживанням правом з боку страховика, яке спрямоване на завдання шкоди страхувальнику (ст.13 ЦК).
Верховний Суд у справі № 910/4296/21 беручи до уваги доводи скаржника про те, що відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі (лише з причини відсутності акту) у цій справі неспівмірна з метою страховика щодо отримання захисту від здійснення необґрунтованих виплат, пов'язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення Договору страхування. Тому Верховний Суд застосував до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, який базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статті 13 ЦК про заборону зловживання правами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21) та відповідно задовольнив позовні вимоги ПП «Транс Логістик».
У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21 вирішено подібний спір між тими ж сторонами однак щодо іншого транспортного засобу та додатково зазначено щодо презумції правомірності правочину, передбаченого статтею 204 ЦК України в мотивувальній частині даної постанови.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вказує, що як вбачається з платіжного доручення № 22521 та № 22522 від 12.01.2022 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату суми страхового відшкодування в зальному розмірі 83 322, 76 грн., при тому, згідно доводів сторін, без примусового порядку виконання судового рішення.
Відтак, враховуючи постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4296/21 від 10.12.2021 та неправомірність відмови відповідача щодо здійснення виплати суми страхового відшкодування в досудовому порядку, позивачем здійснено нарахування:
- пені за період з 23.12.2020 (наступний день від дати листа № 1958 ПрАТ «УПСК» від 22.12.2020 про відмову у виплаті суми страхового відшкодування) по 22.06.2021 в розмірі 5 546, 57 грн.;
- 3 % річних за період з 23.12.2020 по 12.01.2022 на суму 2 643, 50 грн;
- інфляційні втрати з січня 2021-грудень 2021 на суму 8 345, 05 грн.
Вказані вище обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд вказує, що погоджується з доводами позивача щодо неможливості ототожнення зустрічного позову та відзиву на первісний позов, про що фактично зазначає ПрАТ «УПСК» оскільки відповідно до ГПК України вказані заяви є окремими заявами по суті спору, незважаючи на те, що обидва позови взаємопов'язані і їх розгляд здійснюється спільно.
Крім того, суд звертає увагу на подані до суду 30.05.2022 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву, при тому що відповідь на відзив не подавалася, а відзив на зустрічний позов (поштове повідомлення № 4907410122219) 03.05.2022 отримано ПрАТ «УПСК».
Відтак, враховуючи те, що саме у відповіді на відзив позивач (в даному випадку за зустрічним позовом) викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, пропуск відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строку на подання відповіді на відзив, суд критично ставиться до наявного в матеріалах справи заперечення ПрАТ «УПСК» на відзив на зустрічну позовну заяву та не вбачає підстав правомірності прийняття їх до уваги судом при вирішенні даного спору по суті з урахуванням принципу змагальності учасників судового процесу.
З поданого відповідачем зустрічного позову судом встановлено, що останній посилається на пункт 8.1. Правил страхування, пункти 9.2.6. та 9.2.18 Договору та зазначає, що саме на страхувальника (позивача, відповідача за зустрічним позовом) покладається обов'язок надати транспортний засіб для огляду та відповідно забезпечити такий огляд страховиком.
Відповідач у своєму зустрічному позові стверджує про умисність дій страхувальника (позивача) при укладанні Договору в частині страхування транспортного засобу Scania G400, реєстраційний номер НОМЕР_1 та незацікавленість останнього у складенні Акту огляду транспортних засобів, а тому дії позивача взагалі мали умисний характер та заздалегідь були розраховані на недобросовісну поведінку, яка не відповідає вимогам статті 13 ЦК України.
Для прикладу відповідач (позивач за зустрічним позовом) наводить випадок звернення страхувальника до нього із заявою - повідомленням від 18.08.2020 про страховий випадок за цим же Договором однак стосовно іншого транспортного засобу, по якому сума страхового відшкодування виплачена не була оскільки заявлені пошкодження були зазначені в Акті огляду, а відтак підстави для виплати відсутні.
Дані обставини підтверджуються листом ПрАТ «УПСК» від 28.09.2020 вих № 2869/18.
В своїх доводах відповідач (позивач за зустрічними позовом) вказує про наявність підстав стверджувати про те, що позивач (страхувальник), розуміючи наслідки надання транспортних засобів для огляду, не був зацікавлений у складенні відповідних Актів огляду під час укладання Договору, оскільки ставив у першу чергу за мету не класичне страхування своїх майнових і випадок настання страхового випадку, а отримання певного прибутку, а саме сплативши незначну суму страхового платежу виникне можливість заявити значно вищі до відшкодування неіснуючої шкоди або шкоди, завданої ще до моменту укладення Договору.
В зустрічному позові відповідач зазначає, що ним з лютого 2020 року неодноразово у телефонному режимі та шляхом обміну електронними повідомленнями порушувалося питання щодо незрозумілих дій страхувальника, які стосувалися саме оглядів, додатково застрахованих за Договором автомобілів, які полягали в ухиленні відповідача від надання їх для огляду та/або у разі надання - необґрунтованих відмов представників відповідача від Актів огляду цих транспортних засобів.
Судом встановлено, що до зустрічного позову відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не надано доказів звернення останнього до страхувальника із запитами щодо надання автомобілів для огляду та складення відповідних Актів, а відтак такі обставини не є підтверджені належними та допустими доказами, а тому не можуть братися судом до уваги.
ПрАТ «УПСК» до зустрічного позову надано лише один електронний лист датований 05.11.2020 щодо врегулювання питання дострокового припинення дії Договору по окремим транспортним засобам.
Також, суд вказує, що надані у судовому засіданні 11.07.2022 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) додаткові письмові пояснення на стадії судових дебатів не є заявою по суті спору та на переконання суду носять виключно інформативний характер.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до статтей 11, 13, 14 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Суд проаналізувавши правовідносини сторін, дійшов висновку, що укладений між сторонами Договір (із врахуванням Додатку № 56) є договором страхування.
Відповідно до частини 1 статті 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 ЦК передбачено умови та порядок здійснення страхової виплати. Так, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Частиною 1 статті 991 ЦК та частиною 1 статті 26 Закону «Про страхування» передбачені випадки, коли страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати.
Перелік таких випадків не є виключним, оскільки, як передбачено частиною 2 статті 991 та частиною 2 статті 26 Закону «Про страхування», договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Як встановлено судом вище, Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного господарського суду постановою від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 визнав відмову страховика (ПрАТ «УПСК) у здійсненні страхового відшкодування (лише з причини відсутності акту) не співмірною з метою страховика щодо отримання захисту від здійснення необґрунтованих виплат, пов'язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення Договору.
Дослідивши правовідносини сторін та висновки суду касаційної інстанції, суд зазначає, що постановою від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 встановлено неправомірність відмови відповідача щодо здійснення виплати суми страхового відшкодування за Договором, яка зумовлена зловживанням правом страховика щодо укладення Договору страхування без попереднього проведення огляду транспортного засобу та складання Акту, яке спрямоване на завдання шкоди страхувальнику, а сама поведінка ПрАТ «УПСК» суперечить добросовісності, оскільки не виплата страховою компанією суми страхового відшкодування не відповідала попереднім заявам або поведінці сторони.
З огляду на зазначені обставини у справі № 910/4296/21 Верховний Суд вважав за необхідне застосувати до спірних правовідносин принцип заборони суперечливої поведінки, який базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статті 13 ЦК України про заборону зловживання правами.
Що стосується вимог за первісним позовом щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Виходячи з положень статей 610, 611, 612 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, боржник є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Так, частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 та 3 статті 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).
Пунктом 36.5. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Сторонами погоджено умови пункту 18.1. Договору, згідно якого сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором шляхом сплати пені в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу (крім страхового платежу) за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на кінцеву дату такого платежу.
В силу положень частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, згідно частин 1, 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відтак, враховуючи характер правовідносин сторін щодо процедури виплати суми страхового відшкодування, порушення яких відбулося внаслідок зловживання відповідачем своїм правом, як це вже встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд у справі № 910/4296/21 від 10.12.2021, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про нарахування відповідачу пені за період з 23.12.2020 по 22.06.2021 в розмірі 5 546, 57 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Як встановлено судом позивачем здійснено нарахування 3 % річних за період з 23.12.2020 по 12.01.2022 на суму 2 643, 50 грн та інфляційні втрати з січня 2021-грудень 2021 на суму 8 345, 05 грн.
Водночас, суд вказує, що нарахування позивачем 3 % та інфляційних втрат повинно бути за період з 23.12.2020 по 11.01.2022, а не по 12.01.2022, як про це зазначає позивач, оскільки 12.01.2022 відповідачем згідно платіжних доручень № 22521 від 12.01.2022 та №22522 від 12.01.2022 сплачено суму заборгованості у вигляді страхового відшкодування, а тому за підрахунками суду сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 636, 48грн, сума інфляційних втрати з січня 2021-грудень 2021 в розмірі 8 345, 05 грн. обрахована позивачем вірно.
Що стосується заявлених ПрАТ «УПСК» вимог за зустрічним позову щодо визнання Договору в частині страхування транспортного засобу «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 29 Закону України «Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про страхування» правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Згідно з пунктом 2.1. Правил страхування, договори добровільного страхування ТЗ та/або встановленого на них додаткового обладнання, які знаходяться у технічно справному стані укладаються згідно з цими Правилами. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування відповідно до законодавства.
Пунктом 8.1. Правил страхування договору страхування укладається на підставі письмової Заяви Страхувальника на страхування ТЗ. При заповненні бланку Заяви Страхувальник зобов'язаний відповісти на всі запитання, зазначені в Заяві. Розмір страхового платежу визначається на підставі інформації зазначеної в Заяві. Заповнення Заяви не зобов'язує Страхувальника та Страховика укладати Договір страхування. Не допускається укладання Договору страхування на підставі усної заяви. Обов'язковою умовою є огляд Страховиком ТЗ. В разі, якщо окремі умови Договору страхування не узгоджуються із положеннями цих Правил - застосовуються умови, визначені сторонами Договору страхування.
Для укладення Договору страхування Страхувальник пред'являє Страховику такі документи: документ про реєстрацію ТЗ, документ що підтверджує вартість ТЗ (довідка-рахунок, митна декларація тощо), документ що підтверджує вартість додаткового обладнання. Страхувальник-фізична особа надає паспорт, ідентифікаційний код, а юридична особа - довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Державного комітету статистики України. Якщо Страхувальник не є власником ТЗ, він також повинен пред'явити документ, що надає йому право користування цим ТЗ. (пункт 8.2. Правил страхування)
Згідно з пунктом 8.3. Правил Страхування при страхуванні ТЗ, перед укладанням, поновленням чи зміною умов Договору страхування Страхувальник зобов'язаний надати Страховику ТЗ та додаткове обладнання для огляду.
З огляду на викладене вище, огляд транспортного засобу обов'язково передує укладенню Договору страхування, при тому, що в переліку пункт 8.2. Правил страхування немає Акту огляду транспортного засобу.
Як вірно зазначає ПрАТ «УПСК», вимоги щодо проведення огляду транспортного засобу та складення відповідного Акту огляду мають на меті визначення стану транспортного засобу для наступного встановлення розміру збитків у разі настання страхового випадку та є способом захисту від здійснення необґрунтованих виплат, пов'язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення Договору. Виконання зазначеної умови укладення Договору страхування не залежить від поведінки лише страховика або страхувальника, натомість є результатом узгоджених дій сторін Договору.
Дані висновки також встановлені постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4296/21 від 10.12.2021.
Крім того, підпунктом 9.2.2. пункту 9.2. Правил страхування закріплено, що страхувальник зобов'язаний при укладанні Договору страхування надати інформацію Страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, інформацію з питань, зазначених в Заяві про страхування, інформацію та копії документів, необхідних для укладання Договору та для його виконання, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.
Істотною інформацією для оцінки страхового ризику є: страхування ТЗ в іншій страховій компанії; передача ТЗ в оренду, прокат, найм, заставу; зміна умов зберігання або експлуатації ТЗ, стану та/чи типу протиугінної сигналізації; користування ТЗ на законних підставах іншою особою, ніж зазначено в цьому Договорі, - із зміною або без зміни права власності на ТЗ; зміна реєстраційного номера, номера кузова, двигуна або шасі ТЗ; втрата/крадіжка комплекту(-ів) ключів від ТЗ, реєстраційних документів на ТЗ, пульта керування сигналізацією, реєстраційних знаків; проведення ремонту ТЗ; переобладнання ТЗ, заміна двигуна зі збільшенням потужності тощо.
Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення з боку позивача умисних дій щодо приховування істотної інформації для оцінки страхового ризику застрахованого транспортного засобу або ж надання їх позивачем не в повному обсязі.
Договором страхування передбачається також, що Страхувальник зобов'язаний при укладанні Договору страхування забезпечити представнику Страховика можливість огляду транспортного засобу. (підпункт 9.2.6. пункту 9.2. Договору).
При цьому, пункт 9.2.18 Правил страхування надає Страховій компанії право вимагати у страхувальника проведення огляду транспортного засобу перед укладенням Договору.
Відповідно до пункту 2.3. Правил Страхування Страховик має право відмовитись від укладання Договору страхування без пояснення причин, а також якщо ТЗ: має механічні та/або корозійні пошкодження кузову та лакофарбового покриття; знаходиться в експлуатації більше восьми років; не зареєстрований належним чином в Державтоінспекції або відповідними державними органами; технічно несправний або не пройшов технічний огляд у встановлений чинним законодавством строк.
Згідно з підпунктом 9.4.1. пункту 9.4. Договору Страхувальник має право на отримання від Страховика будь-якої інформації, що стосується Правил і умов укладеного з ним договору страхування.
Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною - учасником відповідних правовідносин. Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти оцінки ризиків від дій, які передують укладенню угоди, є зовсім іншими, аніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або Страхова компанія та споживач послуг страхування. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (пункти 36, 37 постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19).
Як вже встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 у спорі щодо виконання сторонами умов Договору в частині виплати суми страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 , ПрАТ «УПСК» є професійним учасником ринку страхування принаймні з 2009 року, натомість ПП «Транс Логістик» хоч і є суб'єктом господарювання, однак у цих правовідносинах він є споживачем послуг страхування. Страхувальник фактично перебуває у більш вразливому стані порівняно з страховиком, а тому щодо нього застосовується інший стандарт поведінки, ніж до страхової компанії, яка могла і повинна була передбачити ризики укладення Договору страхування без проведення огляду транспортного засобу як для неї, так і для страхувальника, та мала вжити всіх залежних від неї дій для уникнення / мінімізації таких ризиків.
Відтак, суд вказує, що з огляду на поведінку сторін щодо процедури укладання Договору (Додатку № 56 до Договору) Правила страхування надають ПрАТ «УПСК» право вимагати (пункт 9.2.18 Правил Страхування) у страхувальника проведення огляду транспортного засобу перед укладенням Договору, а чинне законодавство, в тому числі пункт 2.3. вказаних Правил не забороняє страховику відмовити особам, які до нього звертаються, в укладенні Договору страхування без пояснення причин, зокрема, у разі відмови в наданні транспортного засобу для огляду, у зв'язку з чим вибірковість складення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) Актів огляду транспортних засобів за Договором оцінюється судом критично.
Враховуючи надані відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) докази задля підтвердженні зазначених стороною обставин, суд знову ж таки вказує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ПрАТ «УПСК» до ПП «Транс Логістик» з вимогою надати транспортний засіб «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 для огляду з метою подальшого складення Акту, а у страхувальника фактично відсутній обов'язок надавати такий Акт огляду самостійно, оскільки останній не значиться в переліку документів згідно з пунктом 8.2. Правил страхування.
Водночас, матеріали справи не містять доказів відмови (ухилення) страхувальника (позивача) від надання транспортного засобу «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 для огляду, у зв'язку з чим такі доводи відповідача (позивача за зустрічним позовом) є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустими доказами.
Крім того, з підпункту 16.1.11 пункту 16.1. Договору вбачається, що Акт огляду складається Страховиком за результатами огляду та фотографування транспортного засобу, завіряється підписом та печаткою представника Страховика.
При цьому суд зазначає, що посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на умисні дії страхувальника та заздалегідь розраховану недобросовісну поведінкою в частині не укладання Актів огляду транспортних засобів при укладанні Договору, на переконання суду є виключно припущення сторони та не підтверджується належними доказами.
При вирішенні зустрічного позову, судом прийнято до уваги фактичне виконання сторонами умов Договору, в тому числі, в оспорюваній частині, а саме укладання ПрАТ «УПСК» останнього при не складеному Акті огляду, сплата позивачем страхових платежів та прийняття таких платежів страховиком.
Також суд звертає увагу на те, що відповідач отримував страхові платежі, і не звертався з вимогою до страхувальника надати для огляду застраховані транспортні засоби після укладення договору, що також є незабороненим, враховуючи правовідносини, які склалися між сторонами.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) маючи на меті належне виконання умов договору та належне забезпечення майнових інтересів позивача (відповідача за зустрічним позовом) пов'язаних з володінням, користування та розпорядженням транспортним засобом «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 , діючи добросовісно і розумно, не був позбавлений права направити повідомлення про необхідність проходження огляду застрахованого транспортного засобу чи відмовитися від отримання страхових платежів, однак доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини із врахування практики Верховного Суду у справі № 910/4296/21, повноваження страховика (відповідача) при укладанні оспорюваного договору та відповідні дії сторін з приводу його виконання, враховуючи свідомий характер такий дій з боку сторін, що також відобразилося у виконанні умов договору, суд дійшов висновку про відсутності підстав, передбачених чинним законодавством України для визнання Договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 № 078999/920/190001043 в частині страхування транспортного засобу «SCANIA G400», державний номерний знак НОМЕР_1 недійсним на підставі вимог, передбачених частиною 1 статті 203.
Також суд вказує, що припинення позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) здійснення оплати суми страхових платежів відбулося виключно на підставі листа відповідача (позивача за зустрічним позовом) електронного листа від 05.11.2020 та відповідно не є доказом неналежного виконання страхувальником умов Договору в оспорюваній частині.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог за первісним позовом з огляду на порушення відповідачем зобов'язання щодо виплати суми страхового відшкодування, що фактично призвело до прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому є підставою для часткового задоволення позову та стягненню з відповідача 3 % річних - 2 636, 48 грн, пені - 5 546, 57 грн та інфляційних втрат - 8 345, 05 грн.
Що стосується вимог за зустрічним позовом суд дійшов висновку відмовити відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) у визнанні недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 в частині страхування транспортного засобу «SCANIA G400», реєстраційний номер НОМЕР_1 у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог.
Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати, понесені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) за подання зустрічного позову не відшкодовуються останньому.
Витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем при розгляді даної справи наразі судом не вирішуються з огляду на заявлення у судовому засіданні 04.07.2022 представником позивача про подачу додаткових доказів понесення таких витрат у порядку передбаченому частиною 8 статті 129 ГПК України.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Первісний позов Приватного підприємства «Транс Логістик» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» (вул. Теплична, буд. 27С, смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл., 52005; ідентифікаційний код 34307753) інфляційні втрати - 8 345 (вісім тисяч триста сорок п'ять) грн 05 коп, 3 % річних - 2 636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн 48 коп, пеню - 5 546 (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 57 коп та судовий збір - 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) 95 коп.
3. В задоволенні іншої частини первісного позову - відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 20602681) до Приватного підприємства «Транс Логістик» (вул. Теплична, буд. 27С, смт. Слобожанське, Дніпропетровська обл., 52005; недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту № 078999/920/190001043 від 16.07.2019 в частині страхування транспортного засобу «SCANIA G400», реєстраційний номер НОМЕР_1 - відмовити.
5. Судові витрати Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» не відшкодовуються.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 19.07.2022
Суддя Антон ПУКАС