ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.07.2022Справа № 910/3734/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватної фірми «Орія», м. Харків
до Державного підприємства «Завод 410 ЦА», м. Київ
про стягнення 65 762,07 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватна фірма «Орія» (далі - ПП «Орія»/позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (далі - ДП «Завод 410 ЦА»/відповідач) про стягнення 65 762,07 грн, у тому числі: 52 779,60 грн - основного боргу, 876,29 грн - 3% річних, 6 567,94 грн - інфляційних втрат та 5 538,24 грн - пені, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-453/8 від 25.08.2021.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.05.2022 позовну заяву ПП «Орія» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.05.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, 03.06.2022 був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492393769.
Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25.08.2021 між Державним підприємством «Завод 410 ЦА» (далі - покупець) та Приватною фірмою «Орія» (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-453/8, відповідно до якого продавець зобов'язався по договору поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.
Згідно п. 3.1. договору загальна ціна цього договору на момент його укладення складає: 52 779,60 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 8 796,60 грн.
Розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати визначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладення цього договору окремо. Оплата товару проводиться після проходження перевірки товаром ВТК, та 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору (п. 4.1. договору).
У відповідності до положень п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов'язань (по оплаті та поставці) - до повного виконання їх сторонами (п. 10.1. договору).
Крім того, між сторонами підписано специфікацію №1 про поставку товару на загальну суму 52 779,60 грн, в якій визначені умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, та підписання договору.
27.08.2021 на виконання умов цього договору позивачем сформовано та передано відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000624 на суму 52 779,60 грн.
16.09.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 52 779,60 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №РН-0000494 від 16.09.2021 та товарно-транспортною накладною №494 від 16.09.2021.
Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ДП «Завод 410 ЦА» перед ПП «Орія» утворилась заборгованість у розмірі 52 779,60 грн.
18.02.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 52 779,60 грн.
Проте, ДП «Завод 410 ЦА» відповіді на цю вимогу не надало, заборгованість не погасило.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ДП «Завод 410 ЦА» борг у розмірі 52 779,60 грн, а також пеню в сумі 5 538,24 грн, 3% річних у розмірі 876,29 грн та інфляційні втрати в сумі 6 567,94 грн, нараховані за період з 29.10.2021 по 18.05.2022.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-453/8, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 52 779,60 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковою накладною №РН-0000494 від 16.09.2021 та товарно-транспортною накладною №494 від 16.09.2021.
Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ДП «Завод 410 ЦА» утворилась заборгованість у сумі 52 779,60 грн, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів.
Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку), проводить платіж, умови оплати визначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки товару до укладення цього договору окремо. Оплата товару проводиться після проходження перевірки товаром ВТК, та 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.
Так, в специфікації № 1 сторонами погоджено умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, та підписання договору.
Оскільки видаткова накладна №РН-02000494 від 16.09.2021 підписана представником відповідача, при цьому, матеріали справи не містять доказів того, що у ДП «Завод 410 ЦА» були будь-які зауваження щодо поставленого товару, суд дійшов висновку, що останнім днем оплати є 28.10.2021.
Проте, як встановлено судом вище, відповідач за поставлений товар не розрахувався.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ДП «Завод 410 ЦА» порушено умови договору купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-453/8 від 25.08.2021 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 52 779,60 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 538,24 грн, 3% річних в сумі 876,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 567,94 грн, нараховані за період з 29.10.2021 по 18.05.2022.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до положень п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що ПП «Орія» не враховано положення ст. 232 ГК України, відповідно невірно визначено період нарахування пені.
Так, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 4 988,70 грн, нарахована на суму боргу за період з 29.10.2021 по 29.04.2022.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що в останньому позивачем допущено арифметичну помилку, проте його розмір не перевищує суми, обчисленої судом, відповідно ці вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватної фірми «Орія» задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Приватної фірми «Орія» (61052, Харківська область, місто Харків, провулок Пискунівський, будинок 4; ідентифікаційний код 24472933) 52 779 (п'ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн 60 коп. - основного боргу, 4 988 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 70 коп. - пені, 876 (вісімсот сімдесят шість) грн 29 коп. - 3% річних, 6 567 (шість тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн 94 коп. - інфляційних втрат та 2 460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн 27 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук