ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2022Справа № 910/15243/18
За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Київська обл., м. Бориспіль)
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (м. Київ)
про стягнення 173.729.633,33 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не з'явились
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 173.729.633,33 грн. заборгованості за послуги з аеронавігаційного обслуговування.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 6/2-18 від 01.01.18. про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.18. відкрито провадження у справі №910/15243/18 та призначено підготовче засідання на 20.12.18.
20.12.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви підготовчому засіданні до 29.01.19.
21.12.18. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/15243/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/2532/18, яка розглядається Господарським судом Київської області.
26.12.18. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.19. зупинено провадження у справі №910/15243/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/2532/18 Господарського суду Київської області.
31.01.19. позивачем подано пояснення на відзив, які ухвалою суду від 22.07.21. було повернуто позивачу без розгляду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.08.20.у справі № 911/2532/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.21. рішення Господарського суду Київської області від 21.08.20. у справі № 911/2532/18 скасовано частково, і в цій частині прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
У Верховному Суді в складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянуто касаційні скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на вказані вище рішення та постанову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.21. поновлено провадження у справі №910/15243/18 та призначено підготовче засідання на 20.07.21.
20.07.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 27.07.21.
27.07.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.09.21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.21. відмовлено відповідачу в поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви; зустрічну позовну заяву повернуто відповідачу.
02.09.21., 16.09.21., 21.09.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні до 16.09.21., 21.09.21., 12.10.21.
При цьому 01.09.21. та 21.09.21. відповідачем подано клопотання про призначення експертизи.
Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Оскільки з'ясування обставин, що мають значення для справи, не вимагає наявності спеціальних знання у сфері іншій, ніж право, суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової експертизи, про що 21.09.22. без виходу до нарадчої кімнати постановив відповідну ухвалу.
Судове засідання, призначене на 12.10.21., не відбулось з підстав перебування судді у відпустці.
11.10.21. відповідачем подано клопотання про направлення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та зупинення провадження у справі до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.21. у справі № 910/15243/18 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15342/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.21. зупинено провадження у справі №910/15243/18 до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.21. у справі № 910/15243/18.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.22. у справі № 910/15243/18 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.21. залишено без змін.
01.06.22. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/15243/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.22. поновлено провадження у справі №910/15243/18, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.06.22.
29.06.22. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано зайнятістю представника Токовенка О.В. в засіданні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
З огляду на закінчення встановлених Господарським процесуальним кодексом строків розгляду справи, врахувавши, що відповідач не був позбавлений направити в судове засідання інших представників, які вже приймали участь у розгляді даної справи, суд не вбачає причини неявки представника відповідача в судове засідання поважними та, відповідно, подальшого відкладення розгляду справи.
При цьому з протоколів судових засідань вбачається, що: в судовому засіданні 02.09.21. суд заслухав вступні слова та виступи представників позивача та відповідача, з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідив наявні в матеріалах справи докази; а в судовому засіданні 16.09.21. відбулись судові дебати за участі представників як позивача, так і відповідача, у яких була оголошена перерва.
Відтак суд встановив відсутність процесуальної необхідності в подальшому відкладенні розгляду даної справи та відмовив у задоволенні відповідного клопотання відповідача, про що 30.06.22. без виходу до нарадчої кімнати постановив відповідну ухвалу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та його неявка не перешкоджає розгляду справи.
30.06.22. суд у нарадчій кімнаті склав та підписав вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.01.18. між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (Замовник) було укладено договір № 6/2-18 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Замовник замовляє і зобов'язується оплатити, а Виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, бере зобов'язання надавати Замовнику послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (далі - послуги з АНО). Аеронавігаційне обслуговування, що надається, включає такі види: обслуговування повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження, метеорологічне обслуговування аеронавігації на маршруті відповідно до чинного Сертифіката провайдера аеронавігаційного обслуговування.
Згідно з п. 2.1. Договору, Виконавець зобов'язується:
2.1.1. Забезпечити такі послуги з АНО: обслуговування повітряного руху, надання метеорологічної й аеронавігаційної інформації та, у відповідних випадках, аварійне обслуговування повітряних суден (далі - ПС) (за винятком обслуговування повітряного руху ПС, які виковують навчальні (учбові) польоти) Замовника, які знаходяться у зоні відповідальності Виконавця, відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України з питань аеронавігаційного обслуговування. Примітка: під час виконання тренувальних польотів, командир ПС (представник авіакомпанії) повинен ознайомити керівника польотів (АДВ) із затвердженою Програмою (планом) тренувального польоту (маршрут польоту, рівень польоту, заплановані маневри під час виконання тренувального польоту, час виконання тренувального польоту, особливості виконання тренувального польоту) та узгодити з ним порядок виконання тренувального польоту, в тому числі при виникненні аварійної або непередбаченої ситуації на борту ПС з урахуванням вимог, встановлених Інструкцією з виконання польотів (використання повітряного простору) у районі цього аеродрому та нормативно-правовими актами України. Тренувальні польоти виконуються виключно членами екіпажу, які мають відповідне чинне свідоцтво, видане у встановленому порядку Державіаслужбою України або визнане чинним на території України. Посвідчення (свідоцтво) курсанта-пілота є недостатнім для виконання тренувальних польотів.
2.1.2. Забезпечити організацію авіаційного наземного електрозв'язку у частині надання доступу до порту на своєму обладнанні для підключення до мережі авіаційної фіксованої служби (АФТН) та обробки повідомлень, що включає: забезпечення автоматичної передачі телеграфних повідомлень, а також прийом повідомлень, адресованих Замовнику, згідно з вимогами нормативно-правових актів України та документів ІСАО і наданими замовнику телеграфним індексом: забезпечення визначеного режиму роботи обладнання та телеграфного каналу з дотриманням діючих технічних норм.
2.1.3. За ініціативою Замовника проводити попередню звірку реєстру польотів з метою уникнення помилок при виставленні рахунків за надані послуги з АНО.
У свою чергу, за умовами п. 2.2. Договору, Замовник зобов'язується, зокрема:
2.2.1. Дотримуватися встановлених правил надання повідомлень щодо обслуговування повітряного руху та встановлених процедур організації потоків повітряного руху і управління пропускною спроможністю.
2.2.3. Не пізніше ніж за три робочі дні до початку виконання польотів надавати Виконавцю:
1) список закріплених номерів рейсів;
2) бортові (реєстраційні) номери власних і орендованих ПС;
3) дані про максимальну злітну вагу ПС;
4) іншу необхідну інформацію згідно з додатками 3 та 3а до цього Договору.
У разі неподання Замовником або надання недостовірної інформації у вищезазначений термін у частині, що стосується максимальної злітної ваги ПС, максимальна злітна вага ПС визначається Виконавцем за вагою найважчого відомого йому ПС такого типу. Крім цього, Замовник згідно з пунктом 3.7 цього Договору втрачає право на письмове оскарження рахунка-фактури щодо злітної ваги ПС.
2.2.6. Своєчасно, у строки, визначені цим Договором, оплачувати рахунки-фактури Виконавця за аеронавігаційне обслуговування.
Згідно п. 3.2. Договору, розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до цього Договору. Максимальна дозволена злітна маса ПС (MTOW) Замовника визначається згідно з додатками 3 та 3а. Якщо Замовник використовує два або більше ПС, віднесених до різних версій одного й того ж типу, то для кожного ПС цього типу береться середня максимальна дозволена злітна вага усіх його ПС подібного типу.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що нарахування Виконавцем плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється щомісяця на підставі реєстру польотів станом на останній календарний день місяця.
На підставі реєстру виконаних польотів (додаток 4), Виконавець складає акт здачі-приймання наданих послуг з аеронавігаційних послуг (додаток 5) за місяць, вартість яких розраховується за курсом НБУ станом на останній календарний місяць, в двох екземплярах (п. 3.5. Договору).
За умовами п. 3.6. Договору, Виконавець надсилає рекомендованим листом на поштову адресу Замовника, вказану у розділі 9, два примірники акта здачі-приймання наданих аеронавігаційних послуг, підписані зі свого боку, реєстр виконаних польотів до нього та виставлені рахунки-фактури на оплату за надані послуги з АНО внутрішніх та міжнародних рейсів (додаток 6 та 7), рахунки на пеню, інфляційні проценти та проценти річні.
Замовник зобов'язаний протягом десяти робочих днів, починаючи від дня отримання, підписати акт і надіслати його Виконавцеві або подати письмове оскарження (претензію) щодо отриманих послуг. У разі, якщо протягом зазначеного строку Виконавець не отримує підписаний Замовником Акт або письмове оскарження (претензію) щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків між Замовником і Виконавцем. (п. 3.7. Договору).
Пунктом 3.8. Договору сторони погодили що строк, у межах якого має бути сплачений рахунок-фактура, становить десять робочих днів, починаючи від дня, наступного за днем отримання рахунку-фактури Замовником. У разі отримання рахунка-фактури на оплату у неробочий день перебіг зазначеного строку починається з першого робочого дня.
Відповідно до п. 3.13 Договору, будь-яке оскарження, претензія Замовника не дає йому права зменшувати суму оплати відповідного рахунку-фактури без письмової на те згоди Виконавця. Розгляд Виконавцем претензії має тривати не більше десяти календарних днів (у разі необхідності отримання певної інформації, документів кінцевий термін розгляду переноситься на відповідний строк) і його висновок є остаточним та обов'язковим для виконання. У разі згоди Виконавця з претензією Замовника, Виконавець надає коригування до акта здачі-приймання послуг з АНО за відповідний період.
Згідно п. 5.1. Договору, у разі зміни одиничних ставок плати за АНО у порядку, встановленому чинним законодавством України, проводиться відповідний перерахунок нарахування плати за АНО з дати набуття чинності таких змін, про що Виконавець письмово повідомляє Замовника (надсилає додаток 1 у новій редакції).
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що він набуває чинності з 01.01.18. та діє по 31.12.18., але у будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі не укладення сторонами договору про надання послуг з АНО на строк після 31.12.18., договір може діяти для сторін за умови письмової згоди на таке виконавця.
Додатками №№ 1- 3, 3а до Договору сторони погодили також Методику розрахунку розміру плати за послуги з АНО, Картку авіакомпанії, Перелік використовуваних власних повітряних суден та Перелік використовуваних орендованих повітряних суден.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 16 ст. 1 Повітряного кодексу України, аеронавігаційне обслуговування - обслуговування, яке здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту повітряних суден, що включає організацію повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), пошук і рятування, метеорологічне обслуговування та надання аеронавігаційної інформації.
Згідно п. 1,2 ст. 4 Повітряного кодексу України, Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов'язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Статтею 13 Повітряного кодексу України визначено, що сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють:
1) розроблення цивільної авіаційної техніки і змін до неї з метою схвалення типової конструкції та серійне виробництво авіаційної техніки схваленої конструкції;
2) технічне обслуговування авіаційної техніки;
3) управління підтриманням льотної придатності;
4) експлуатацію повітряних суден;
5) навчання авіаційного персоналу та персоналу, діяльність якого стосується забезпечення авіаційної безпеки, персоналу з наземного обслуговування;
6) наземне обслуговування;
7) надання послуг з аеронавігаційного обслуговування;
8) захист цивільної авіації від актів незаконного втручання;
9) інші види діяльності, передбачені законодавством, у тому числі авіаційними правилами України.
Відповідно до ст. 23 Повітряного кодексу України, організація використання повітряного простору України - комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов'язаної з використанням повітряного простору України. Положення про використання повітряного простору України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Об'єднана цивільно-військова система організації повітряного руху забезпечує виконання завдань щодо організації використання повітряного простору України, безпечного і регулярного повітряного руху в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (п. 1 ст. 28 Повітряного кодексу України).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачу були надані послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден за Договором у серпні та вересні 2018 року, для оплати яких позивачем було виставлено рахунки-фактури №463 від 31.08.18. на суму 104.513.632,18 грн, № 532 від 30.09.18. на суму 102.797.148,39 грн та № 533 від 30.09.18. на суму 15.932.484,94 грн, а також направлено на адресу відповідача реєстри виконаних польотів та акти здачі-приймання наданих послуг.
Відповідачем вартість наданих послуг була частково сплачена в сумі 49.513.362,18 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, тож на час звернення позивача до суду з даним позовом розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 173.729.633,33 грн.
Як вказувалось судом вище, за умовами п. 3.7. Договору Замовник зобов'язаний протягом десяти робочих днів, починаючи від дня отримання, підписати акт і надіслати його Виконавцеві або подати письмове оскарження (претензію) щодо отриманих послуг.
У разі, якщо протягом зазначеного строку виконавець не отримує підписаний Замовником Акт або письмове оскарження (претензію) щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків між Замовником і Виконавцем.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що він листами від 09.10.18. та від 29.10.18. оскаржив акти здачі-прийняття послуг за серпень та вересень 2018 року, тож строк оплати по таким актам не настав. Відповідно до вказаних листів, відмова від підписання актів мотивована їх неправильним оформленням, а саме, акти не відповідають приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", оскільки як первинні документи бухгалтерського обліку, не містять даних, які давали би можливість ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій, зокрема, в актах як первинних документах відсутні дані про одиниці виміру господарської операції, зміст господарської операції із зазначенням окремих видів наданих аеронавігаційних послуг (на маршруті, на підході та в районі аеродрому), обсяги наданих послуг в натуральному вимірнику.
Позивач у відповідь на зазначені листи не погодився з такими твердженнями відповідача та вказував, що акти містять всю необхідну інформацію для здійснення подальшої сплати за надані у серпні та вересні 2018 року послуги, а саме: дата виконання польоту, маршрут польоту, тип повітряного судна, розраховані суми за надані послуги з розбивкою на маршрут і плата за надані послуги на підході та в районі аеродрому по кожному рейсу окремо. Крім того, позивач повідомив, що Украерорух веде окремий бухгалтерський облік за видом діяльності "Аеронавігаційне обслуговування", до якого входить обслуговування на маршруті та на підході і в районі аеродрому, тож, доходи обліковуються на маршруті та на підході і в районі аеродрому, як це рекомендовано Керівництвом ІСАО з економічних аспектів аеронавігаційного обслуговування.
З листування між сторонами вбачається, що відповідачем не висловлювалось заперечень проти обсягу, вартості та якості наданих позивачем послуг, а відмова від підписання актів зводиться до формальних посилань на їх невідповідність вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України".
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, зазначає наступне:
1) для розрахунку вартості послуг позивачем використано дані щодо максимальної злітної ваги за додатком № 3а до договору, проте вказаним додатком встановлено, що розмір плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування визначається залежно від максимально дозволеної злітної маси. Відповідач вказує, що максимально злітна вага та максимально дозволена злітна маса є різними поняттями. Тож, на думку відповідача, матеріали справи не містять доказів відносно того, що розрахунок розміру плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування здійснено з використанням величини максимальної дозволеної злітної маси повітряного судна;
2) для розрахунку вартості послуг позивачем використано дані щодо ортодромічної відстані між аеродромом вильоту в межах повітряного простору України або точкою входження в повітряного простору України та аеродромом першої посадки в межах повітряного простору України або точкою виходу з повітряного простору України. Тобто, позивач використовуючи при розрахунку вартості послуг з аеронавігаційного обслуговування дані щодо відстані, не надав до суду доказів, які б підтверджували обставини щодо ортодромічної відстані між вказаними вище пунктами/точками;
3) для розрахунку вартості послуг позивачем використано дані щодо кількості рейсів, виконаних МАУ, а також дані щодо аеропортів вильоту/посадки в межах повітряного простору України та точок входу/виходу в/з повітряного простору України в розрізі кожного окремого рейсу. Водночас, як вказує відповідач, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували обставини щодо факту виконання рейсів, аеропортів вильоту/посадки в межах повітряного простору України та точок входу/виходу в/з повітряного простору України щодо рейсів, виконаних МАУ;
4) для розрахунку вартості послуг позивачем використано дані щодо розміру одиничних ставок на маршруті та на підході до аеродрому. При цьому, позивач використовує розмір ставок, які є незаконними та сформовані з численними порушеннями законодавства, оскільки Украерорух не виконує своїх обов'язків щодо щорічного формування розміру плати на аеронавігаційні послуги в розмірі витрат, пов'язаних із надання таких послуг; плата за аеронавігаційне обслуговування нараховується не на рівні витрат, які необхідні для здійснення аеронавігаційного обслуговування як це встановлено ст. 36 Повітряного кодексу України, а включає в себе інші витрати та відповідний відсоток рентабельності.
Також, відповідач вказує, що акти здачі-приймання наданих послуг, на які посилається позивач та які були надіслані відповідачу не відповідають вимогам первинного документа визначені приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", а саме не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а також підписів МАУ.
Суд відхиляє зазначені доводи відповідача як необґрунтовані та безпідставні, з огляду на наступне.
Згідно з п. 3.2. Договору розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до цього Договору. Максимальна дозволена злітна маса ПС (MTOW) Замовника визначається згідно з додатками 3 та 3а. Якщо Замовник використовує два або більше ПС, віднесених до різних версій одного й того ж типу, то для кожного ПС цього типу береться середня максимальна дозволена злітна вага усіх його ПС подібного типу.
Згідно з додатком № 1 до Договору "Методика розрахунку розміру плати за послуги з АНО", розмір плати за послуги з АНО визначається залежно від максимально дозволеної злітної маси (MTOW).
Розрахунки плати за послуги з АНО на маршруті проводяться за формулою:
r = t х N,
де: r - розмір плати за послуги з АНО на маршруті;
t - одинична ставка плати за послуги з АНО на маршруті;
N - кількість одиниць обслуговування для такого польоту.
Для кожного конкретного польоту кількість одиниць обслуговування (N) визначається за формулою:
N = d х p,
де d - коефіцієнт відстані для повітряного простору України;
p - ваговий коефіцієнт для відповідного ПС.
Коефіцієнт відстані (d) визначається діленням на 100 (сто) ортодромічної відстані в кілометрах між аеродромом вильоту в межах повітряного простору під відповідальністю України або точкою входження в повітряний простір під відповідальністю України та аеродромом першої посадки в межах повітряного простору під відповідальністю України, або точкою виходу з повітряного простору під відповідальністю України. Ортодромічна відстань, яка береться до розрахунку, зменшується на 20 (двадцять) кілометрів для кожного зльоту і для кожної посадки на території України.
Ваговий коефіцієнт (p), виражений числом із двома десятковими знаками після коми, визначається як квадратний корінь із частки від ділення на п'ятдесят (50) MTOW ПС (в метричних тонах з одним десятковим знаком після коми) за наведеною формулою. Одинична ставка плати (t) за послуги з ОрПР на маршруті становить 45,56 євро.
Розмір плати за послуги з АНО на підході та в районі аеродрому визначається за формулою:
R = T хW,
де: R - розмір плати за послуги з АНО на підході та в районі аеродрому;
Т - одинична ставка плати за послуги з ОрПР на підході та в районі аеродрому;
W - MTOW ПС у метричних тонах.
Одинична ставка плати (T) за послуги з АНО на підході та в районі аеродрому становить 7,56 євро.
Додатком № 3а до Договору визначено перелік орендованих відповідачем повітряних суден із зазначенням відповідачем самостійно максимальної злітної ваги (кг) щодо кожного повітряного судна.
При цьому згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.09. № 1210 в Україні застосовується документ Євроконтролю № 07.60.02 "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати" (далі - Документ № 07.60.02), який введено в дію наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1210 від 25.11.09. "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.02", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.10. за №131/17426 (далі - документ Євроконтролю № 07.60.02).
Пунктом 2 статті 6 Документу № 07.60.02 встановлено, що в разі якщо для одного повітряного судна існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, ваговий коефіцієнт визначають на основі найбільшої максимальної злітної маси, дозволеної для цього повітряного судна державою його реєстрації.
Так, для розрахунку вартості послуг з аеронавігаційного обслуговування Украерорух використовує максимальну злітну масу повітряних суден ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" згідно з додатками № 3 та № 3а до Договору.
Тобто, інформація про максимальну злітну масу повітряних суден в цих додатках заповнюється саме авіакомпанією (відповідачем), підписується повноважним представником авіакомпанії та скріплюється печаткою.
При цьому, з урахуванням положень пункту 2 статті 6 Документу № 07.60.02 щодо зазначення максимально дозволеної злітної маси у договорі, у даному випадку йдеться про ту величину сертифікованої максимальної злітної маси повітряного судна, яка дозволена для використання даним конкретним повітряним судном Державною авіаційною службою України.
У той же час матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження доводів відповідача про неправильність визначення розміру плати за послуги з АНО.
Відповідно до п. 59 ст. 1 Повітряного кодексу України, метод ортодромічної відстані маршруту - метод, за якого відстань між двома пунктами на поверхні земної кулі вимірюється як найкоротша відстань по дузі більшого кола, площина якого проходить через центр Землі.
Відповідно до Авіаційних правил України "Обслуговування/управління аеронавігаційною інформацією", затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 11.04.16. № 258 (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), уповноваженим органом з питань обслуговування/управління аеронавігаційними даними та аеронавігаційною інформацією є САІ (служба аеронавігаційної інформації).
САІ діє відповідно до цих Авіаційних правил, положення про САІ, законодавства України в сфері обслуговування/управління аеронавігаційною інформацією та з урахуванням вимог стандартів і рекомендованої практики ІСАО та вимог Євроконтролю. Положення про САІ погоджується Державіаслужбою.
Основним завданням CAI є забезпечення потоку аеронавігаційних даних та аеронавігаційної інформації, необхідних для забезпечення безпечного, регулярного, економічного та ефективного функціонування глобальної системи організації повітряного руху на екологічно збалансованій основі. При цьому аеронавігаційна інформація, яка необхідна для оперативного використання, має бути однаковою та послідовною на всіх етапах проходження аеронавігаційної інформації від отримання її з різних джерел до розповсюдження.
САІ надає аеронавігаційні дані та аеронавігаційну інформацію, необхідну для забезпечення безпеки, регулярності і ефективності аеронавігації, у формі, яка відповідає вимогам стандартів та рекомендованої практики ІСАО та документів Євроконтролю щодо організації повітряного руху, а також відповідає експлуатаційним потребам:
1) персоналу, який пов'язаний з виконанням польотів, у тому числі льотних екіпажів, які планують польоти на авіаційних тренажерах;
2) органу обслуговування повітряного руху, який є відповідальним за польотно-інформаційне обслуговування, та служб, які відповідають за передпольотну інформацію.
САІ отримує, перевіряє або компонує, редагує, форматує, видає/зберігає і розповсюджує аеронавігаційні дані та аеронавігаційну інформацію в межах повітряного простору України.
Згідно п. 1 розділу ІХ Правил, AIP України (збірник аеронавігаційної інформації) - це основне джерело постійної інформації і інформації про тимчасові зміни, що носять довготерміновий характер.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Авіаційних правил суб'єктами авіаційної діяльності є:
- Державна авіаційна служба України;
- провайдер аеронавігаційного обслуговування;
- постачальник аеронавігаційних даних і аеронавігаційної інформації;
- користувачі повітряного простору.
Відповідно п. 2 розділу ІІ Авіаційних правил Державна авіаційна служба України (далі - Державіаслужба) здійснює контроль та нагляд за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування. Відповідно до ст. ст. 6, 7 Повітряного кодексу України та Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.14. № 520, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Державіаслужба реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України і є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Авіаційних правил уповноваженим органом з питань обслуговування/управління аеронавігаційними даними та аеронавігаційною інформацією є Служба аеронавігаційної інформації (далі - САІ). САІ діє відповідно до Авіаційних правил, положення про САІ, законодавства України в сфері обслуговування/управління аеронавігаційною інформацією та з урахуванням вимог стандартів і рекомендованої практики ІСАО та вимог Євроконтролю. Положення про САІ погоджується Державіаслужбою. САІ надає аеронавігаційні дані та аеронавігаційну інформацію, необхідну для забезпечення безпеки, регулярності і ефективності аеронавігації, у формі, яка відповідає вимогам стандартів та рекомендованої практики ІСАО та документів Євроконтролю щодо організації повітряного руху, а також відповідає експлуатаційним потребам.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо ортодромічної відстані польотів, визначених позивачем.
Крім того, відповідно до вимог Авіаційних правил України, а також документу ІСАО Dос.4444 до Украероруху надходять телеграфні повідомлення про повітряний рух, які є документальним підтвердженням фактичного виконання польотів, а саме:
Плани польотів (FPL);
Виліт рейсу (DEP);
Посадка рейсу (ARR);
Проходження границь районів польотної інформації (INF).
Зазначені повідомлення формуються на кожний окремий політ та передаються всім органам управління повітряного руху за маршрутом польоту та до Євроконтролю, як центрального органу формування потоків повітряного руху у Європі. На основі цих повідомлень формуються списки фактично виконаних польотів у районі польотної інформації України, проводиться розрахунок та формуються реєстри польотів по кожній авіакомпанії (у т.ч. МАУ). У випадку внесення у реєстр польотів рейсу, який фактично не виконувався, авіакомпанія може оскаржити виставлений їй рахунок.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо кількості фактично виконаних польотів у серпні-вересні 2018 року.
Щодо заперечень відповідача стосовно розміру одиничних ставок на маршруті та на підході до аеродрому, суд відзначає наступне.
ДП "Украерорух" надає послуги з аеронавігаційного обслуговування на договірній основі. Відтак відповідач, як авіаперевізник України, користується послугами аеронавігаційного обслуговування, які надає ДП "Украерорух" на платній основі.
Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден повітряному просторі України встановлені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.09.10. №669 "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден повітряному просторі України". Вказаним наказом також доручено ДП "Украерорух" забезпечити опублікування ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України у збірнику аеронавігаційної інформації (AIP) України.
Відповідно до вказаного наказу за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, пов'язане із забезпеченням організації повітряного руху на маршруті, а також на підході та в районі аеродрому стягується плата за встановленими ставками.
Ставки плати встановлюються незалежно від національної належності повітряного судна та форми власності авіакомпанії.
Розмір плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті для польоту у повітряному просторі України обчислюється за встановленою формулою.
Одинична ставка плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті встановлюється у розмірі 45,56 євро.
Розмір плати за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому визначається залежно від MTOW повітряного судна, вказаної у сертифікаті експлуатанта, свідоцтві льотної придатності, інструкції з льотної експлуатації чи іншому рівноцінному офіційному документі, та одиничної ставки плати за встановленою формулою.
Одинична ставка плати за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлюється у розмірі 7,56 євро.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Повітряного кодексу України аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.
Згідно з ч. 2 ст. 36 ПК України розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору України і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (далі - ІСАО) і документів Євроконтролю.
Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов'язань України за міжнародними договорами України (ч. 3 ст. 36 ПК України).
Частиною 5 ст. 36 ПК України передбачено, що плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на надання таких послуг у порядку, визначеному законодавством України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації і документами Євроконтролю, а також для сплати членських внесків України до Євроконтролю. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті компенсуються витрати Євроконтролю на експлуатацію системи плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті.
Відповідно до ч. 6 ст. 36 ПК України плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на забезпечення цього обслуговування. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому компенсуються витрати Євроконтролю на справляння цієї плати.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" суб'єкти природних монополій зобов'язані: дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках; вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню; надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами; оприлюднювати і надавати інформацію за запитами відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про природні монополії" орган, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, під час регулювання цін (тарифів) на товари суб'єкта природної монополії враховує: витрати, які згідно з Податковим кодексом України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (крім витрат, визначених частиною третьою цієї статті); податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів; вартість основних засобів, амортизацію, потреби в інвестиціях, визначених у встановленому порядку; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; якість товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; державні дотації та інші форми державної підтримки.
Згідно з п. 16 ст. 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ціноутворення - процес формування та встановлення цін. Формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару (п. 14 ст. 1 Закону).
Тобто, регулювання цін (тарифів) на аеронавігаційні послуги, які надає суб'єкт природної монополії - ДП "Украерорух", здійснює орган, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єкта природної монополії ДП "Украерорух" - Міністерство інфраструктури України.
Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" зверталось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України про визнання протиправною бездіяльності щодо неврегулювання цін на аеронавігаційні послуги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.21. у справі №640/14489/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 23.12.21., у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" відмовлено.
Зокрема, Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №640/14489/19 встановлено наступне:
- Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.15. №460 (далі також - Положення №460), Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, поміж іншого, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного транспорту.
- Пунктом 2 вказаного Положення визначено, що Мінінфраструктури у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
- Згідно пунктом 3 Положення №460 з поміж інших завдань Міністерства інфраструктури України є участь у межах повноважень, передбачених законом, у формуванні та забезпеченні реалізації державної тарифної політики.
- Абзацом третім підпункту 36 пункту 4 Положення №460 визначено, що Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань затверджує ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі районів польотної інформації України.
- Аналогічні повноваження Мінінфраструктури визначено абзацом п'ятим підпункту "б" пункту 2 Додатку "Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг" до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", відповідно до якого Міністерство інфраструктури України встановлює за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
- Відтак, повноваження щодо встановлення ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України належать Мініфраструктури.
- Водночас зі змісту положень вказаних вище законодавчих актів адміністративним судом не встановлено обов'язку Мінінфраструктури щорічно встановлювати згадані ставки.
- Крім того, адміністративним судом зазначено, що 10.08.92. Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, яка набула чинності для України 09.09.92. та є частиною національного законодавства України в силу положень статті 9 Конституції України.
- Міжнародною організацією цивільної авіації (ICAO) надано Керівництво з економічних аспектів аеронавігаційного обслуговування (док.9161) (далі також - Керівництво ICAO) та Політика ICAO щодо аеропортових зборів та зборів за аеронавігаційне обслуговування (док.9082).
- Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.09. №1209 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.01 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.10. за №130/17425) введено в дію на території України документ Європейської організації з безпеки аеронавігації Євроконтроль - Принципи визначення вартісної основи для маршрутних зборів та обчислення одиничних ставок.
- Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.09. №1210 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю №07.60.02" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.10. за № 131/17426) введено в дію на території України документ Європейської організації з безпеки аеронавігації Євроконтроль - Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати.
- Нормами зазначених актів міжнародного законодавства, поміж іншого, регулюється процес перегляду одиничних ставок плати за аеронавігаційне обслуговування для країн, що є безпосередніми та повноправними членами Спільної системи маршрутних зборів Євроконтролю.
- Так, зокрема, за змістом пункту 4.63 Керівництва ICAO розподіл витрат, пов'язаних із наданням аеронавігаційного обслуговування, здійснюється з метою надання допомоги адміністрації організації, яка надає аеронавігаційне обслуговування, з тим, щоб вона могла уявляти собі, контролювати та визначати витрати на обслуговування з метою відшкодування таких витрат з користувачів. Розподіл витрат в обліку може здійснюватися одночасно із занесенням витрат по категоріям в загальну систему бухгалтерського обліку або може, при необхідності, здійснюватися періодично (тобто щомісячно або кожні півроку). Відповідно до пункту 7.20 Керівництва ICAO основною метою при встановленні зборів звичайно є визначення того, які збори мають стягуватись за обслуговування руху в найближчому майбутньому, яким звичайно є наступний фінансовий рік. Це вимагає проведення оцінки вартісної основи для індивідуальних зборів на наступний рік, які звичайно встановлюються, виходячи із витрат на попередній фінансовий рік.
- З огляду на викладене адміністративний суд зазначив, що відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів" від 26.11.2003 №1341-IV, який набрав чинності 05.01.04, Україна приєдналася до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, проте станом на час звернення МАУ до суду з адміністративним позовом, Україна перебувала в процесі технічної інтеграції до Спільної системи маршрутних зборів (додаток 1 "Зони застосування системи плати за послуги з ОрПР на маршруті" документу Євроконтролю №07.60.02, де ОрПР - організація повітряного руху і стосовно України міститься примітка про те, що вона технічно не інтегрована).
- Відтак, норми вищевказаних документів щодо щорічного перегляду тарифів набувають обов'язкової сили для України виключно після завершення процесу технічної інтеграції України до Спільної системи маршрутних зборів.
- Відповідно до інформації, що міститься на сайті Мінінфраструктури за посиланням в Інтернет-мережі https://mtu.gov.ua/news/32406.html процес приєднання України до Спільної системи маршрутних зборів завершився 24.11.2020 внаслідок прийняття на засіданні Розширеного комітету Євроконтролю з питань маршрутних зборів (CRCO) рішення, яким схвалено приєднання України до Спільної системи маршрутних зборів.
- У зв'язку із закінченням процесу інтеграції України до Спільної системи маршрутних зборів вищевказані норми міжнародного законодавства щодо формування плати за аеронавігаційні послуги, зокрема шляхом щорічного перерахунку ставок плати за аеронавігаційне обслуговування та встановлення актуальних ставок, стали обов'язковими для України, що у свою чергу зумовлює приведення законодавства України у відповідність до вимог цих законодавчих актів.
- Отже, станом з вересня 2010 року (після видання Міністерством транспорту та зв'язку України наказу від 15.09.2010 №669 "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден повітряному просторі України"), до вересня 2020 року (звернення МАУ до суду з адміністративним позовом) у Мінінфраструктури був відсутній законодавчо визначений обов'язок щодо щорічного врегулювання (перерахунку) плати за аеронавігаційне обслуговування з дотриманням механізму вартісної основи, передбаченого статтею 36 Повітряного кодексу України та документами ІСАО та Євроконтролю, як і у ДП "Украерорух" щодо подання до названого Міністерства відповідної інформації, необхідної для визначення та встановлення ставок плати за аеронавігаційне обслуговування.
- Відповідно до положень нормативних документів Міжнародної організації цивільної авіації ("Політика ІСАО стосовно аеропортових зборів та зборів за аеронавігаційне обслуговування", Doc 9161 "Керівництво ICAO щодо економічних аспектів аеронавігаційного обслуговування"), а також документів Європейської організації з безпеки аеронавігації ("Принципи визначення вартісної основи для маршрутних зборів та обчислення одиничних ставок" введений в дію на території України наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.09. №1209 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю N 07.60.01" та "Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати" введений в дію на території України наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.09. №1210 "Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю N 07.60.02") та зазначених вище положень Повітряного Кодексу України, ставки плати за аеронавігаційне обслуговування (на маршруті; на підході та в районі аеродрому) розраховуються на основі планової національної бази витрат, до складу якої входять бази витрат різних суб'єктів задіяних в процесі надання послуг з організації повітряного руху, а саме національні наглядові органи (Міністерства, авіаційні служби), провайдери аеронавігаційного обслуговування, провайдери метеорологічної та аеронавігаційної інформації, а також провайдери послуг з пошуку та рятування та інше.
- Пунктом 2 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96. № 1548, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України встановлюються Мінінфраструктури за погодженням з Мінекономрозвитку.
- На виконання повноважень із встановлення ставок плати за послуги з АНО, Міністерством транспорту та зв'язку України було прийнято наказ від 15.09.10. № 669, яким затверджено Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
Разом з тим, суд у справі №640/14489/19 вказав, що 04.06.19., тобто ще до звернення МАУ до суду з адміністративним позовом, Мінінфраструктури видало наказ №415 "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України", який набрав чинності 12.07.19., відповідно до якого визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.09.10. №669 "Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України", та затверджено нові ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, що свідчить про виконання Мінінфраструктури наданих йому повноважень щодо встановлення ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування та спростовує доводи МАУ про його протиправну бездіяльність.
Таким чином, судом у справі №640/14489/19 встановлено, що саме Міністерство інфраструктури України, переглядає, формує та встановлює ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
В свою чергу, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є виключно провайдером послуг з аеронавігаційного обслуговування, а не суб'єктом на якого покладено обов'язки щодо встановлення та зміни розміру плати за аеронавігаційне обслуговування.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Таким чином, факти, встановлені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.21. у справі №640/14489/19, яка набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
За таких обставин, згідно до нормами міжнародного законодавства обов'язок щодо формування розміру плати за аеронавігаційне обслуговування та встановлення тарифів покладається на національні наглядові та регулюючі органи (в Україні ці функції виконує Міністерство інфраструктури України та Державна авіаційна служба України), а не на провайдерів аеронавігаційного обслуговування, яким є позивач.
На підтвердження своїх доводів відповідачем було долучено до матеріалів справи копію Висновку експерта з економічного дослідження № 9556 від 19.08.20., який було підготовлено для подання до Господарського суду міста Києва у справі № 910/9327/19 (сторонами у якій також є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України та Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"), у зв'язку з чим суд не приймає такий висновок до уваги в даному судовому провадженні.
При цьому суд зауважує, що викладені в цьому висновку обставини не спростовують того, що правовідносини між сторонами регулюються Договором № 6/2-18 від 01.01.18, умовами якого, зокрема, обома сторонами погоджено як розмір одиничних ставок на маршруті, так і розмір одиничних ставок на підході та в районі аеродрому.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" зверталось до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсними договорів про АНО, укладених з Украерорухом у 2016 та 2018 роках.
Проте, рішенням Господарського суду Київської області від 21.08.20. у справі № 911/2532/18, зміненим у мотивувальній частині постановою Верховного Суду від 26.05.21., у задоволенні позову відмовлено.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказувалось судом вище, на час звернення позивача до суду з даним позовом розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 173.729.633,33 грн.
Під час судового розгляду даної справи відповідачем було також сплачено заборгованість у розмірі 76.021.148,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем було сплачено позивачу суму заборгованості в розмірі 76.021.148,36 грн після звернення позивача до суду, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі слід закрити в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, судом встановлено, що в день направлення позовної заяви засобами поштового зв'язку до суду (13.11.18.) відповідач сплатив заборгованість у розмірі 10.000.000,00 грн, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на час постановлення даного рішення загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 87.708.484,94 грн.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного в сукупності обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом, є позовні вимоги про стягнення з відповідача 87.708.484,94 грн заборгованості за Договором. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 76.021.148,36 грн слід закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору. У частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10.000.000,00 грн суд відмовляє.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає суму судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У зв'язку із відсутністю відповідного клопотання, питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору на даний час не вирішується судом.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також судовий збір у розмірі 311.344,83 грн, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Закрити провадження у справі № 910/15243/18 в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ідентифікаційний код 19477064) 76.021.148 (сімдесят шість мільйонів двадцять одну тисячу сто сорок вісім) грн 36 коп. заборгованості.
2. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ідентифікаційний код 19477064) 10.000.000 (десять мільйонів) грн 00 коп. заборгованості.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, м. Київ, вул. Лисенка, б. 4; ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, м. Бориспіль Київської області, Аеропорт; ідентифікаційний код 19477064) 87.708.484 (вісімдесят сім мільйонів сімсот вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 97 коп. заборгованості.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, м. Київ, вул. Лисенка, б. 4; ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, м. Бориспіль Київської області, Аеропорт; ідентифікаційний код 19477064) 311.344 (триста одинадцять тисяч триста сорок чотири) грн 83 коп. судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.07.22.
Суддя Т.М. Ващенко