ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.07.2022Справа № 910/17171/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна", про стягнення 1 005 155,37 грн,
за участю представників:
позивача: Москаленка Т.А.;
відповідача: Кухаревської Н.О.;
третьої особи: не з'явився;
У жовтні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід" (далі - Товариство) 1 005 155,37 грн страхового відшкодування, сплаченого позивачем за договором добровільного страхування майна від 23 квітня 2020 року № СОМ0046580, укладеним між Компанією та Приватним акціонерним товариством "Агріматко-Україна" (далі - Підприємство).
В обґрунтування своїх вимог Компанія посилалася на те, що в рамках укладеного між нею та Підприємством договору було застраховано майно останнього. Водночас між Підприємством на Товариством укладено договір про охорону об'єкта від 1 квітня 2018 року № 133, за умовами якого відповідач зобов'язався забезпечити охорону складських приміщень та споруд Підприємства від розкрадання та недопущення проникнення сторонніх осіб на об'єкт. У ніч з 23 листопада 2020 року на 24 листопада 2020 року невідома особа проникла в охоронюваний об'єкт Товариства, демонтувала та викрала належне страхувальнику майно, чим останньому було завдано матеріального збитку в розмірі 1 561 800,00 грн. Зважаючи на настання вказаного страхового випадку, Компанією, як страховиком за вищенаведеним договором, на користь Підприємства було здійснено виплату 1 005 155,37 грн страхового відшкодування. Оскільки повну матеріальну відповідальність за збиток, спричинений крадіжкою товарно-матеріальних цінностей, згідно умов договору про охорону несе Товариство, а також зважаючи на факт сплати Компанією спричинених Підприємству збитків за договором страхування, позивач, посилаючись на приписи статей 614, 618, 932, 934, 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 175, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 27 Закону України "Про страхування", просив суд стягнути з відповідача 1 005 155,37 грн витрат по виплаті страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року відкрито провадження в справі № 910/17171/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25 листопада 2021 року та залучено до участі у справі Підприємство як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
25 листопада 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23 грудня 2021 року.
У підготовчому засіданні 23 грудня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 січня 2022 року.
20 січня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 17 лютого 2022 року.
11 лютого 2022 року через загальний відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Компанії з огляду на те, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення та не надано належних доказів, які б підтверджували вину Товариства в заподіянні матеріальної шкоди, завданої внаслідок крадіжки. Також відповідач зазначив, що ним належним чином виконувалися покладені на нього зобов'язання за договором про охорону об'єкта від 1 квітня 2018 року № 133, про що також свідчить відсутність з боку відповідача претензій і повідомлень щодо порушення виконавцем умов даної угоди, а також підписання між сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період від 30 листопада 2020 року № ОУ-0000046.
15 лютого 2022 року через підсистему "Електронний суд" від Підприємства надійшли письмові пояснення.
Судове засідання, призначене на 17 лютого 2022 року, не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Павленка Є.В. у період з 7 лютого 2022 року по 18 лютого 2022 року.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2022 року учасників справи повідомлено про те, що судове засідання у цій справі призначено на 17 березня 2022 року. Водночас вказане засідання не відбулося у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 31 травня 2022 року учасників справи повідомлено про те, що судове засідання призначено на 30 червня 2022 року.
14 червня 2022 року через підсистему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява про участь його представника у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів через онлайн сервіс відеозв'язку EasyCon. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 червня 2022 року вказана заява була повернута відповідачу без розгляду.
25 червня 2022 року через підсистему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява про участь його представника у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів через онлайн сервіс відеозв'язку EasyCon. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 червня 2022 року вказана заява відповідача задоволена.
29 червня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від Товариства повторно надійшла заява про участь його представника у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів через онлайн сервіс відеозв'язку EasyCon, яка вже була розглянута і задоволена ухвалою суду від 28 червня 2022 року.
30 червня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати відмовив представнику відповідача в задоволенні усного клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, постановив протокольні ухвали про продовження процесуального строку для подачі відзиву до 11 лютого 2022 року та про оголошення перерви в судовому засіданні до 7 липня 2022 року.
4 липня 2022 року на електронну адресу суду від Товариства надійшло клопотання про участь його представника у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів через онлайн сервіс відеозв'язку EasyCon. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 липня 2022 року вказане клопотання відповідача задоволено.
У судовому засіданні 7 липня 2022 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог Компанії заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що позивач не надав належних доказів, які б встановлювали вину Товариства, як виконавця за вказаним договором про охорону об'єкта.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23 квітня 2020 року між Підприємством та Компанією було укладено договір добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № СОМ0046580, який складається з «Базових умов» та «Спеціальних умов». За положеннями вказаного правочину за взаємним погодженням сторін зобов'язання позивача по сплаті страхового відшкодування виникає тільки відносно тих страхових випадків, які відповідно зазначені в Базових умовах.
Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
У ніч з 23 листопада 2020 року на 24 листопада 2020 року в приміщеннях Підприємства за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Піківець, вулиця Уманська, будинок 148а, невідома особа, шляхом демонтажу металевої частини ангару проникла всередину об'єкта, звідки демонтувала систему GPS, антенну GPS, монітор, вмонтовані в обприскувачі "Jacto Uniport", які знаходилися в приміщенні ангару та на правах власності належать Підприємству. Відомості по даному факту внесені відповідальним працівником Уманського РУП ГУНП в Черкаській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250100000482 від 24 листопада 2020 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, по факту таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище.
Зазначені обставини підтверджуються листом Уманського РУП ГУНП від 3 червня 2021 року № 6632/14, копія якого знаходиться у матеріалах справи.
Відповідно до відношення Підприємства від 24 листопада 2020 року № 772 та розрахунку до нього, розмір збитку, завданого внаслідок вказаного страхового випадку, склав 1 561 800,00 грн.
Судом також встановлено, що 10 червня 2021 року позивачем було складено страховий акт від цієї ж дати № 5000026084, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 1 005 155,37 грн з урахуванням франшизи 250 000,00 грн (пункт 7 Базових умов договору страхування).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору страхування зазначена сума страхового відшкодування в розмірі 1 005 155,37 грн була перерахована позивачем на рахунок Підприємства, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 10 червня 2021 року № 500182382.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, до позивача в зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаним випадком перейшло право вимоги на вказану суму.
Судом встановлено, що на час скоєння вищевказаної крадіжки між відповідачем та страхувальником було укладено договір про охорону об'єкта від 1 квітня 2018 року № 133, за яким Підприємство доручило, а Товариство - взяло під охорону складські приміщення та споруди на території виробничої бази страхувальника, що розташовані за адресою: Черкаська область, Уманський район, село Піківець, вулиця Уманська, будинок 148-А, на умовах та в порядку, визначених цим договором. Охорона об'єкту здійснюється фізичними особами - інспекторами охорони відповідача цілодобово згідно дислокації постів (додаток № 1), який є невід'ємною частиною цієї угоди.
Наведений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих юридичних осіб.
Відповідно до пункту 3.2. цього правочину Товариство зобов'язане забезпечувати охорону товарно-матеріальних цінностей Підприємства, прийнятих під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється.
Судом встановлено, що між сторонами підписано та скріплено печатками дислокацію об'єктів, які передаються - охороняються відповідачем (додаток № 1).
З вказаного документу вбачається, що відповідач взяв під охорону відкритий майданчик зберігання сільськогосподарської техніки та приміщення складів з прилеглою територією Підприємства за вищевказаною адресою.
Сторони обумовили, що Товариство несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені, зокрема, крадіжками товарно-матеріальних цінностей, здійсненими шляхом злому на об'єкті приміщень, що охороняються, замків, вікон, вітрин та огорож, іншими способами в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання останнім встановленого на об'єкті, що охороняється, порядку вивозу (винесення) товарно-матеріальних цінностей (підпункт 5.1.1. пункту 5.1. договору).
Згідно з пунктами 5.4.-5.6. вказаної угоди факти крадіжки, а також факти знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, встановлюється органами дізнання, попереднього слідства або судом. Відповідач несе матеріальну відповідальність при встановленому факті проникнення на об'єкт з пошкодження замків, стін, стелі, підлоги, вікон, люків та дверей об'єкта. Відшкодування завданого з вини Товариства збитку здійснюється після надання Підприємством постанови органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановив факт крадіжки, а також факт знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, або внаслідок пожежі чи в силу інших причин з вини працівників відповідача, що здійснюють охорону об'єкта. Розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей та викрадених грошових сум, складеними за участю Товариства, та звіреними бухгалтерськими даними Підприємства. До збитку, що підлягає відшкодуванню, включаються вартість викраденого або знищеного майна, розмір зниження вартості пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, або витрати проведені на його відновлення, а також викрадені грошові суми.
Як встановлено пунктом 6.3. вказаного правочину відповідач звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено Підприємством самостійно, без участі відповідальних працівників Товариства, при відсутності письмового повідомлення Підприємства про день, коли необхідно з'явитися представникам відповідача для визначення розмірів збитків.
Відповідно до пунктів 7.2., 7.3. договору оплата за надані послуги з охорони в поточному місяці здійснюється Підприємством у наступному місяці протягом п'яти робочих днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт та отримання від відповідача відповідного оригіналу рахунку на оплату. Підприємство протягом трьох робочих після закінчення надання послуг за відповідний місяць, але не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним, зобов'язаний підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), або надати вмотивовану письмову відмову від приймання послуг. Якщо Підприємство протягом п'яти календарних днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць, не підписує акт здачі-прийняття робіт (послуг) та не виставляє вмотивованих письмових претензій до Товариства, то вважається, що послуги надані у повному обсязі, акт здачі-прийняття вважається підписаним та підлягає виконанню Підприємством.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами частини 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 1 статті 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.
Враховуючи те, що порядок приймання-передачі наданих послуг прямо не визначений у законодавстві, у даному випадку слід застосовувати аналогію закону.
Згідно з частиною 8 статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Так, частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що акт, підписаний однією стороною, є належним доказом виконання роботи, за умови, що судом не визнано мотиви відмови від підписання іншою стороною обґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом із цим у матеріалах даної справи, як це прямо передбачено пунктом 5.6. договору, відсутній належний процесуальний документ, зокрема, постанова органів слідства, постанова органу дізнання або вирок суду, яким встановлено факт крадіжки.
Водночас, суд не приймає як належний доказ обґрунтованості позовних вимог лист Уманського РУП ГУНП від 3 червня 2021 року № 6632/14, оскільки в ньому йдеться лише про наявність досудового розслідування по вказаному факту за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України - викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище.
Також з наданого позивачем розрахунку збитків до відношення від 24 листопада 2020 року № 772 вбачається, що він всупереч пункту 5.6. договору про охорону містить лише підпис та відтиск печатки Підприємства. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів письмового повідомлення Підприємством відповідача про день, коли останньому необхідно з'явитися для визначення розміру збитків, що в силу пункту 6.3. цієї угоди є безумовною підставою для звільнення Товариства від відповідальності за такі збитки.
У тож же час судом встановлено, що за листопад 2020 року, коли було вчинено крадіжку на об'єкті Підприємства, між відповідачем та третьою особою було підписано та скріплено печатками без жодних зауважень і претензій акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 листопада 2020 року № ОУ-0000046.
Оскільки позивач не довів, що саме відповідач є відповідальною особою за вищезазначений заподіяний матеріальний збиток, позов Компанії про стягнення з Товариства 1 005 155,37 грн виплаченого страхового відшкодування є необґрунтованим.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Компанії слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18 липня 2022 року
СуддяЄ.В. Павленко