ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.07.2022Справа № 910/13232/20
За скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"
до: 1. Дочірнього підприємства "БЦТ"
2. Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія"
про визнання договорів недійсними
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники учасників судового процесу:
Від ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика": Яценко С.А.
Від ДП "БЦТ": не з'явився
Від скаржника - АТ "Державний ощадний банк України": Кур'ята В.В.
Від ТОВ "Крупенія": не з'явився
Від ВДВС: не з'явився
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/13232/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до Дочірнього підприємства "БЦТ", Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" про визнання договорів недійсними, а саме, договору купівлі-продажу від 13.02.2019, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Дочірнім підприємством "БЦТ", та договору № 55/3-1 від 19.06.2017 про припинення зобов'язань переданням відступного, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупенія".
28.08.21. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поляцко Анни Володимирівни.
Протоколом автоматизованого розподілу справи скаргу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.
Водночас, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 зупинено провадження у справі № 910/13232/20 до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.
Крім вказаного, 13.08.21. матеріали справи № 910/13232/20 у 6 томах скеровано на запит до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.21. відкладено вирішення питання про прийняття скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на дії державного виконавця до повернення матеріалів справи № 910/13232/20 до Господарського суду міста Києва та поновлення провадження у справі № 910/13232/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.22. поновлено провадження у справі №910/13232/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.22. від 25.06.22. розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 07.06.22.
07.06.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 05.07.22.
У судовому засіданні 05.07.22. представник скаржника (боржника) підтримав вимоги скарги в повному обсязі. Представник ТОВ "ТЛК "Арктика" проти задоволення скарги заперечував. Представники від державного виконавця та інших учасників судового процесу в засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили; та їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до частини 2 частини 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
05.07.22. суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши подану скаргу на дії державного виконавця, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга та заперечення виконавця, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду цієї скарги, суд встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.21. у справі № 910/13220/20 (суддя Трофименко Т.Ю.) частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; застосовано заходи процесуального примусу, а саме: тимчасове вилучення державним виконавцем доказів для дослідження судом; вилучено у Дочірнього підприємства "БЦТ" договір/договори купівлі-продажу рухомого майна, а саме: силового, електротехнічного і холодильного обладнання на базі компресорних станцій, розташованого за адресами: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46; 46-А; 46-Б; 46-Г, від 13.02.2019, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний-банк України" та Дочірнім підприємством "БЦТ" за результатами відкритих торгів Державного підприємства "Сетам", а також усі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо. Вилучення вказаних у пункті 3 доказів доручено Голосіївському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Вилучено в Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" договір/договори купівлі-продажу рухомого майна, а саме: силового, електротехнічного і холодильного обладнання на базі компресорних станцій, розташованого за адресами: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46; 46-А; 46-Б; 46-Г, від 13.02.2019, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Дочірнім підприємством "БЦТ" за результатами відкритих торгів Державного підприємства "Сетам", а також усі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо; договір № 55/3-1 від 19.06.2017 про припинення зобов'язань переданням відступного, укладеного між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крупенія", а також усі додатки, додаткові угоди, угоди про внесення змін тощо. Вилучення вказаних у пунктів 5 доказів доручено Печерському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
З виконання вказаної ухвали Господарського суду міста Києва державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Поляцко А.В. 26.05.21. було відкрито виконавче провадження № 65556545.
11.08.21. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65556545.
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" не погоджується із посиланням державного виконавця у постанові про закриття виконавчого провадження на вимоги ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" та вказує, що виконання даної ухвали мало здійснюватися в порядку, встановленому ст. 63 цього Закону.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 134 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.
Згідно зі ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи вимог скарги, боржник вказує, що при відкритті виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій державним виконавцем порушено права скаржника, оскільки статті 60 та 63 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають різний порядок вчинення виконавчих дій та різні наслідки невиконання судового рішення.
Так, скаржник вказує, що відповідно до п. 1 глави IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України № 512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.
Згідно з п. 2 глави IX Інструкції у разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
У відповідності до п. 10 глави IX Інструкції в разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.
Отже, виконавчі документи за нормами ст. 60 і ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконуються у порядку, що істотно відрізняються один від одного, зокрема за наслідками для сторін виконавчого провадження.
За таких обставин, за доводами скаржника порушення порядку виконання виконавчого документу внаслідок неправильного визначення державним виконавцем порядку його виконання призводить до порушення прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження, а саме: ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" регулює такі об'єктивні обставини, за яких у боржника відсутні предмети, які підлягають вилученню і передачі стягувачу. В такому випадку державний виконавець у відповідності до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" складає акт та виносить постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку із відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі. Повернення виконавчого документа стягувачу у даному випадку не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження"; натомість ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" не регулює такі об'єктивні обставини, за яких у боржника відсутні предмети, які підлягають вилученню і передачі стягувачу, оскільки регулює порядок виконання особистого зобов'язання. Натомість у випадку невиконання особистого зобов'язання боржником, державний виконавець накладає штрафи на боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення; у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
АТ "Ощадбанк" вказує, що він неодноразово повідомляв державного виконавця про те, що ухвала Господарського суду м. Києва від 12.05.21. у справі № 910/13232/20 має виконуватися у порядку, передбаченому ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", а не ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", а також про відсутність у Банку документів, які підлягають вилученню, передачі стягувачу відповідно до даного виконавчого документу.
Проте державний виконавець протиправно, на думку скаржника, продовжував здійснювати виконавче провадження № 65556545 в порядку, передбаченому ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", в результаті чого виніс оскаржувану постанову, протиправно керуючись вимогами п. 11 ст. 39 та ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження". Як вказує скаржника, державний виконавець повинен був встановити факт їх відсутності у порядку, передбаченому ст. ст. 37, 60 Закону України "Про виконавче провадження" та повернути виконавчий документ стягувачу.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судом встановлено, що положення Закону України ЗУ "Про виконавче провадження" не встановлюють окремого порядку виконання ухвал про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, тож суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неможливість виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.22. у справі № 910/13232/20 у порядку ст. 63 Закону.
Більше того, суд врахував наступне.
Порядок виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.22. у справі № 910/13232/20 було встановлено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження № 65556545, про що сам Банк вказує у своїй скарзі.
Отже, у разі незгоди з таким порядком виконання вказаної ухвали суду, боржник не був позбавлений можливості оскаржити в установленому законом порядку постанову про відкриття виконавчого провадження.
Проте матеріали справи доказів такого оскарження не містять.
Більше того, суд відзначає, що фактично мотиви поданої Банком скарги зводяться до незгоди боржника з наслідками закриття виконавчого провадження, а саме, з винесеними виконавцем постановами про накладення штрафу.
З цього приводу суд звертає увагу скаржника на те, що встановлення обставин наявності або відсутності підстав для стягнення штрафу має встановлюватися у відповідному провадженні з оскарження таких постанов, та не є предметом розгляду даної скарги і не спростовує висновків державного виконавця про закриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи те, що оскаржувана постанова виконавця про закриття виконавчого провадження прийнята відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця, внаслідок чого право заявника порушено не було, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги боржника.
З урахуванням наведеного вище, скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в задоволенні скарги на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 18.07.22.
Суддя Т.М. Ващенко