ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2022Справа № 910/17333/21
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко - Легких Г. П.,
за участю секретаря - Конон В. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін матеріали господарської справи №910/17333/21
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, буд. 6, м. Київ, 01601)
До Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (вул. Михайла Бойчука, буд. 4-б, м. Київ 103, 01103)
Про стягнення 821443,89 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Бернадцька О. В., адвокат, довіреність №14-337 від 22.12.2020;
Від відповідача: Полішко Ю. О., адвокат, довіреність №д-33/21 від 26.11.2021
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення заборгованості в розмірі 821 443, 89 грн, з яких 40 971, 67 грн основної заборгованості, 480 430, 56 грн пені, 171 860, 53 грн - 3 % річних та 128 181, 31 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати поставленого йому газу у період листопад 2018 року - липень 2020 року за договором № 18-519-РО купівлі - продажу природного газу від 06.11.2018. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
02.11.2021 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення ухвали від 02.11.2021
15.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2021 з додатками.
22.11.2021 суд відкрив провадження у справі №910/17333/21, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.12.2021 через канцелярію суду надійшли: (1) клопотання відповідача від 13.12.2021 №765/01 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; (2) заява відповідача від 13.12.2021 №767/01 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; (3) клопотання відповідача від 13.12.2021 №766/01 про продовження процесуального строку.
20.12.2021 через канцелярію суду надійшли клопотання №780/01 та заява №б/н про уточнення клопотання №766/01 від 13.12.2021 щодо продовження процесуальних строків на подання відзиву.
21.01.2022 суд ухвалою відмовив у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" від 13.12.2021 №767/01 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; клопотання Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" від 13.12.2021 №766/01 про продовження процесуального строку для подання відзиву задовольнив; продовжив відповідачеві строк для подання відзиву, який останній повинен подати до 02.02.2022 включно; клопотання Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" від 13.12.2021 №765/01 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задовольнив; розгляд справи №910/17333/21 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначив на 22.02.2022.
01.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив та клопотання про зменшення пені.
21.02.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.02.2022 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
В судове засідання 22.02.2022 прибули представники сторін. Суд, заслухавши пояснення сторін щодо поданих заяв по суті справи, на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні на 22.03.2022.
Судове засідання, призначене на 22.03.2022, не відбулось, у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України та введенням указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами та відсутністю можливості забезпечити розгляд справи у відкритому судовому засіданні із забезпеченням безпеки працівників суду та відвідувачів суду.
08.06.2022 суд ухвалою-викликом повідомив сторін про визначення нової дати судового засідання на 12.07.2022, яка була надіслана на поштову адресу сторін.
12.07.2022 до суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання заперечень та заперечення на відповідь на відзив.
В судове засідання прибули представники сторін. Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, Господарський суд міста Києва -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
06.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Додатковою угодою №6 до Договору назва змінена, теперішнє найменування Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», надалі - позивач, продавець) та Дочірнім підприємством «КиївГазЕнереджи» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір №18-519-РО купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Серед іншого сторони договору домовились про наступне:
Пункт 1.2. - природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовується для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Пункт 6.1 - оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Пункт 7.2. - у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Пункт 11.1 - цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 листопада 2018 року і діє в частині продажу природного газу до 30 листопада 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
29.11.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору згідно п. 2. якої сторони вирішили викласти п. 3.2. Договору у наступній редакції: « 3.2. Передача газу за цим договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС Сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені покупцем (заявка покупця) згідно з п. 2.1. цього Договору. У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених в п. 2.1. цього Договору), продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього Договору в частині передачі природного газу. Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.»
Зазначеною Додатковою угодою, в тому числі змінено умови Договору щодо кількості природного газу, що передається, а також строку дії договору.
В подальшому сторони уклали Додаткові угоди №2 від 26.12.2028, №3 від 18.01.2019, №4 від 28.02.2019, №5 від 20.03.2019, №6 від 29.03.2019, 7 від 19.04.2019, №8 від 13.05.2019, №9 від 21.06.2019, №10 від 25.06.2019, №11 від 15.07.2019, №12 від 22.07.2019, №13 від 20.08.2019, №14 від 30.09.2019, №15 від 21.10.2019, №16 від 22.11.2019, №17 від 28.12.2019, №18 від 30.01.2020, №19 від 27.02.2020, №20 від 23.03.2020, №21 від 23.04.2020, №22 від 30.04.2020, №23 від 27.05.2020, №24 від 25.06.2020, №25 від 03.07.2020, №26 від 27.07.2020 до Договору. Вказаними угодами змінювалися періоди постачання газу, обсяги та ціна газу, а також строк дії договору, який згідно додаткової угоди №25 від 03.07.2020 діє в частині продажу природного газу до 31 липня 2020 року (включно).
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача у період листопад, грудень 2018, січень-грудень 2019, січень-липень 2020 природний газ на загальну суму 10 842 962, 09 грн, що підтверджується підписаними Актами приймання-передачі природного газу, а саме:
Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 1100348,03 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 1 450 870, 98 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 1 545 092, 04 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 1 198 512, 41 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 949 281, 58 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 на суму 352 273, 90 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2019 на суму 110 709, 58 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 51 737, 82 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2019 на суму 42 226, 09 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2019 на суму 38 676, 54 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2019 на суму 55 088, 39 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 135 361, 04 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2019 на суму 603 464, 70 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2019 на суму 816 922, 45 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 936 301, 68 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 на суму 715 766, 09 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2020 на суму 470 608, 18 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2020 на суму 178 012, 54 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2020 на суму 41 894, 18 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2020 на суму 25 987, 57 грн;
Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2020 на суму 23 826, 30 грн;
Згідно виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідач лише частково сплатив вартість переданого природного газу та залишається неоплаченим природний газ за червень 2020 у розмірі 17 145, 37 грн та липень 2020 у розмірі 23 826, 30 грн.
Таким чином, позивач стверджує, що основний борг відповідача перед позивачем становить 40 971, 67 грн. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості природного газу, позивач нарахував відповідачеві на підставі п. 7.2. Договору пеню у розмірі 480 430, 56 грн, а також нарахував на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 171 860, 53 грн та інфляційні втрати у розмірі 128 181, 31 грн за прострочення виконання грошових зобов'язань.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 40 971, 67 грн, пені у розмірі 480 430, 56 грн, 3 % річних у розмірі 171 860, 53 грн та інфляційних втрат у розмірі 128 181, 31 грн.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 06.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Додатковою угодою №6 до Договору назва змінена, теперішнє найменування Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», надалі - позивач, продавець) та Дочірнім підприємством «КиївГазЕнереджи» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір №18-519-РО купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Згідно додаткової угоди №25 від 03.07.2020 діє в частині продажу природного газу до 31 липня 2020 року (включно);
(2) На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача у період листопад, грудень 2018, січень-грудень 2019, січень-липень 2020 природний газ на загальну суму 10 842 962, 09 грн, що підтверджується підписаними Актами приймання-передачі природного газу;
(3) Відповідач лише частково сплатив вартість переданого природного газу та залишається неоплаченим природний газ за червень 2020 у розмірі 17 145, 37 грн та липень 2020 у розмірі 23 826, 30 грн;
(4) Відповідач зобов'язаний на виконання вимог договору сплатити позивачеві залишок основного боргу у розмірі 40 971, 67 грн, а також за неналежне виконання договірних (грошових) зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати природного газу відповідач на підставі п. 7.2. Договору зобов'язаний сплатити позивачеві пеню за кожне прострочення в межах строку передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, що в сукупності становить 480 430, 56 грн, на підставі ст. 625 ЦК України - 3 % річних у розмірі 171 860, 53 грн та інфляційні втрати у сумі 128 181, 31 грн.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав:
(1) Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 на відповідача покладені спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу релігійним організаціям, що зобов'язувало відповідача закуповувати природний газ у позивача та постачати його релігійним організаціям на заздалегідь невигідних умовах без отримання прибутку відповідачем;
(2) З метою врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування, було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ (надалі - Закон №1639-ІХ), який набрав чинності 29.08.2021;
(3) Згідно статті 6 Закону №1639-ІХ неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню: з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року. Відповідач здійснив розрахунки з позивачем до 31.12.2021, окрім заборгованість за червень, липень 2020 року у розмірі 40 971, 67 грн, втім позивач здійснює розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних до 31.12.2021;
(5) Відповідач в порядку статті 3 вказаного Закону звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з листом від 17.12.2021 №778/01 з метою списання заборгованості. Оскільки, стаття 6 Закону №1639-ІХ є нормою прямої дії, нараховані позивачем пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають списанню з дня набрання чинності Законом (29.08.2021) та позовні вимоги не підлягають задоволенню.
01.02.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, в якому відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90 % з наступних підстав:
(1) Господарська діяльність відповідача є об'єктом державного регулювання. Відповідач не може діяти на загальних принципах господарської діяльності, а діє виключно в межах дозвільних, регулюючих та забороняючих норм чинного законодавства;
(2) У зв'язку з тим, що відповідач поставляючи релігійним організаціям природний газ, що купувався у позивача, виконував спеціальні обов'язки покладені на нього Постановою КМУ від 19.10.2018 №867 - ДП «КиївГазЕнерджи» не отримував ніякого прибутку від вказаної діяльності;
(3) Матеріали справи не містять будь-які докази на підтвердження ймовірності завдання чи наявності збитків у позивача, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у даній справі виник внаслідок наявності чи відсутності підстав у позивача для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 821 443, 89 грн за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу. Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи підтверджений факт укладання між сторонами договору купівлі-продажу природного газу та на яких умовах;
- чи підтверджений факт передання позивачем у власність відповідача у період листопад, грудень 2018, січень-грудень 2019, січень-липень 2020 природного газу на загальну суму 10 842 962, 09 грн, а відтак чи виник у відповідача обов'язок з його оплати;
- чи підтверджений факт прострочення відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати природного газу за спірний період;
- чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а відтак, чи підлягає списанню неустойка, інфляційні втрати та 3 % річних, що нараховані позивачем;
- чи наявні підстави для зменшення заявленої позивачем пені за клопотанням відповідача на 90 %;
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині;
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.10.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - "Положення"), що діяло в період з 01.11.2018 по 20.05.2021.
Положення визначало обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов'язки), зокрема, для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. Це положення не позбавляло постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов'язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності (п. 1 Положення).
Суб'єктом, на якого були покладені спеціальні обов'язки відповідно до вимог даного Положення, було Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» (відповідач), що вбачається з додатку до Положення, що визначав перелік постачальників природного газу, на яких покладались спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (Додаток виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 740 від 19.08.2020).
Згідно пп.3 п. 3 Положення до 1 серпня 2020 р. на постачальників природного газу, які придбали природний газ у НАК "Нафтогаз України" покладались спеціальні обов'язки - постачати такий природний газ побутовим споживачам, релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державному підприємству України "Міжнародний дитячий центр "Артек" і звітувати про його використання на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням.
Матеріалами справи підтверджено, що 06.11.2018 між позивачем (АТ «НАК «Нафтогаз України») та відповідачем (ДП «КиївГазЕнерджи») укладено Договір №18-519-РО купівлі-продажу природного газу, згідно пунктів 1.1. якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовується для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) (пункт 1.2. Договору).
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно наявних в матеріалах справи підписаних з обох сторін та скріплених печатками Актів приймання-передачі природного газу підтверджено, що позивач в період з листопада 2018 по липень 2020 на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 10 842 962, 09 грн.
Пунктом 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу настав:
- За Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 1 100 348, 03 грн - 26.12.2018 (оскільки 25.12.2018 вихідний день);
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 1 450 870, 98 грн - 25.12.2018;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 1 545 092, 04 грн - 25.02.2019;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 1 198 512, 41 грн - 25.03.2019;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 949 281, 58 грн - 25.04.2019;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 на суму 352 273, 90 грн - 27.05.2019 (оскільки 25.05-26.05.2019 вихідні дні);
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2019 на суму 110 709, 58 грн - 25.06.2019;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2019 на суму 51 737, 82 грн - 25.07.2019;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2019 на суму 42 226, 09 грн - 27.08.2019 (оскільки 25.08-26.08 вихідні та святкові дні);
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2019 на суму 38 676, 54 грн - 25.09.2019;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2019 на суму 55 088, 39 грн - 25.10.2019;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 135 361, 04 грн - 25.11.2019;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2019 на суму 603 464, 70 грн - 26.12.2019 (оскільки 25.12.2019 святковий день);
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2019 на суму 816 922, 45 грн - 27.01.2020 (оскільки 25.01-26.01.2020 вихідні дні);
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 936 301, 68 грн - 25.02.2020;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2020 на суму 715 766, 09 грн - 25.03.2020;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2020 на суму 470 608, 18 грн - 27.04.2020 (оскільки 25.04-26.04.2020 вихідні дні);
- За Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2020 на суму 178 012, 54 грн - 25.05.2020;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2020 на суму 41 894, 18 грн - 26.05.2020;
- За Актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2020 на суму 25 987, 57 грн - 27.07.2020 (оскільки 25.07-26.07.2020 вихідні дні);
- За Актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2020 на суму 23 826, 30 грн - 25.08.2020;
Як зазначає позивач, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками та відомостями по операціям з ДП «КиївГазЕнерджи», листом відповідача 10.01.2019 вих. №05/01 про зміну призначення платежу, а також не заперечується самими відповідачем у заявах по суті справи та безпосередньо під час судових засідань, відповідач здійснював оплату за отриманий в період з листопада 2018 по липень 2020 природний газ із порушенням умов п. 6.1. Договору. Природний газ за червень 2020 у розмірі 17 145, 37 грн та липень 2020 у розмірі 23 826, 30 грн залишається неоплаченим, що в тому числі підтверджено відповідачем у своїх заявах по суті справи та безпосередньо в судових засіданнях.
Згідно частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, обставини визнання учасниками справи наявності у відповідача основного боргу з оплати природного газу за червень, липень 2020 року у розмірі 40 971, 67 грн, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, з огляду на вище встановлене, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Згідно із пунктом 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5-ть років.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов п. 6.1. Договору в частині своєчасної та повної оплати природного газу за період з листопада 2018 по липень 2020, позивач, в межах строку передбаченого вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахував відповідачеві пеню у розмірі, що передбачений п. 7.2. Договору, що становить в сукупному розмірі 480 430, 56 грн.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування на суму боргу трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За прострочення строків оплати природного газу, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 171 86, 53 грн 3 % річних та 128 181, 13 грн інфляційних втрат.
Контррозрахунку нарахованих фінансових та штрафних санкцій, відповідачем суду надано не було. Натомість, відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог в цій частині, з підстав того, що нараховані позивачем суми підлягають списанню на підставі приписів статті 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», що набув чинності 29.08.2021.
Згідно абзацу другого статті 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню:
з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Як було встановлено судом вище, згідно умов п. 2.1. Договору купівлі-продажу природного газу - природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовується для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач здійснює діяльність з торгівлі газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
Додані до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу підтверджують, що природний газ за укладеним між сторонами Договором передавався відповідачеві виключно для подальшого постачання природного газу релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Згідно із абзацами 4-5, 9 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» врегулюванню підлягає наступна заборгованість постачальників природного газу:
- заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату;
- заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату.
Тобто, відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» врегулюванню підлягає заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу виключно для постачання побутовим споживачам, а також за договорами про надання послуг з транспортування.
Врегулювання інших видів заборгованості постачальників природного газу Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» не передбачено, що унеможливлює застосування положень статті 6 зазначеного Закону до правовідносин, що виникли між сторонами з Договору №18-519-РО купівлі-продажу природного газу від 06.11.2018 для постачання виключно релігійним організаціям.
Крім того, суд критично оцінює наданий відповідачем до відзиву лист до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.12.2021 за вих. №778/01, що поданий у відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», з підстав наведених нижче.
Згідно статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до Реєстру, зокрема: постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем, особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, НАК "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (частина 1 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»).
Рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті (абзац 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» ).
Відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» Реєстр це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Для включення до Реєстру суб'єкти ринку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву, до якої додаються документи, що перечисленні в частині 2 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» ).
Втім, наданий відповідачем лист до НКРЕКП від 17.12.2021 за вих. №778/01 не є такою заявою, а отже відповідачем не доведено, що його включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та така інформація відсутня на офіційному сайті НКРЕКП станом на дату винесення даного рішення.
З огляду на вище встановлене, суд, перевіривши за допомогою ІПС «Ліга:Закон» проведені позивачем розрахунки пені у розмірі 480 430, 56 грн, 3 % річних у розмірі 171 860, 53 грн та інфляційних втрат у розмірі 128 181, 13 грн, встановив, що періоди прострочення заборгованостей по кожному окремому акту приймання-передачі визначені позивачем правильно, а розрахунки є арифметично вірними, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %, дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити:
- чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу;
- ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- незначного прострочення виконання;
- наслідків порушення зобов'язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам;
- поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України N 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі N 913/89/18, від 04.12.2018 у справі N 916/65/18, від 26.03.2019 у справі N 913/284/18,від 03.07.2019 у справі N 917/791/18, від 22.10.2019 у справі N 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі N 902/855/18, від 27.01.2020 у справі N 916/469/19, від 04.02.2020 у справі N 918/116/19, від 25.02.2020 у справі N 903/322/19, від 07.04.2020 у справі N 904/1936/19.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд враховує, що за спірний період позивачем було передано природний газ відповідачеві на загальну суму 10 842 962, 09 грн та відповідачем були виконані грошові зобов'язання за період з листопада 2018 по травень 2020 в повному обсязі. Разом з тим, основний борг, що стягується з відповідача даним рішенням виник лише за два останні місяці постачання природного газу - червень, липень 2020 у розмірі 40 971, 61 грн.
В той же час, у зв'язку з покладенням на відповідача спеціальних обов'язків з постачання до 01.08.2020 природного газу виключно для потреб релігійних організацій, можливість своєчасного виконання відповідачем прийнятих на себе за умовами договору грошових зобов'язань ставиться в залежність від оплати такими релігійними організаціями спожитого природного газу.
Згідно звітів ДП «КиївГазЕнерджи» про фінансові результати, суд встановив, що відповідач в 2019 році мав збиток у розмірі 43 482 000, 00 грн, у 2020 році збиток становив 162 253 000, 00 грн, а на кінець вересня 2021 року збиток від операційної діяльності склав 258 497 000, 00 грн. Також, відповідач до клопотання про зменшення розміру пені подав фінансову звітність за 2020 рік позивача.
Натомість, позивач не заявляє та не доводить в позовній заяві про те, що ним були понесені збитки, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.
З огляду на вище викладене, суд, оцінивши інтереси обох сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, ступінь виконання зобов'язання, розміру пені, що більше як в 10 разів перевищує суму основного боргу, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності дійшов висновку про часткове задоволення клопотання та наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 % до 240 215,28 грн.
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У зв'язку з вище викладеним, суд керуючись приписами статті 129 ГПК України покладає сплачений позивачем судовий збір на відповідача в повному обсязі. Про понесення інших судових витрат позивач не заявляв.
На підставі вище викладеного суд, керуючись 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення 821 443, 89 грн задовольнити з урахуванням часткового задоволення клопотання Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про зменшення розміру пені на 50 %.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (вул. Михайла Бойчука, буд. 4-б, м. Київ 103, 01103; ідентифікаційний код: 39835779) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код: 20077720) 40 971 (сорок тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн 67 коп. - основного боргу, 240 215 (двісті сорок тисяч двісті п'ятнадцять) грн 28 коп. - пені, 171 860 (сто сімдесят одну тисячу вісімсот шістдесят) грн 53 коп. - 3 % річних, 128 181 (сто двадцять вісім тисяч сто вісімдесят одну) грн 31 коп. - інфляційних втрат, а також 12 321 (дванадцять тисяч триста двадцять одну) грн 66 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.07.2022.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких