ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.07.2022Справа № 910/20185/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
до Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
про стягнення 495 000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Гордієнко Н. П.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - ТОВ "Іоніті", позивач) до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (далі - ПП "Автоентерпрайз", відповідач) про стягнення штрафу у сумі 495 000,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем, як стороною договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, було допущене порушення зобов'язання, а саме - здійснено відключення обладнання позивача без його згоди. Обставини вказаного порушення вже були встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 910/15859/20, у зв'язку з чим з ПП "Автоентерпрайз" стягнуто штрафні санкції, нараховані за період з 22.08.2020 по 15.10.2020. У подальшому зазначене порушення договору відповідач не усунув, тому позивач нарахував ПП "Автоентерпрайз" штраф у сумі 495 000,00 грн. за наступний період - з 16.10.2020 по 11.08.2021 та просить його стягнути у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У строк, передбачений законом, відповідач надав суду відзив, у якому позов не визнав, заперечив обставини укладення ПП "Автоентерпрайз" договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, також вказав, що позивачем не доведено факту належності обладнання ТОВ "Іоніті" та факту втручання у обладнання сторонніх осіб та його відключення. Просив відмовити у задоволенні позову.
Крім того, у передбачений для подачі відзиву строк ПП "Автоентерпрайз" подало зустрічний позов про визнання недійсними договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та "дублікатів" цього договору. Однак, вказаний зустрічний позов був повернутий заявнику без розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2022, у зв'язку з неусуненням зазначених у ній недоліків позовної заяви.
27.05.2022, до початку розгляду справи по суті, від представника відповідача - ПП "Автоентерпрайз" надійшла заява про відвід судді Головіної К. І., у обґрунтування якої заявник зазначив, що суддею безпідставно повернуто зустрічний позов і його про це не було повідомлено, що свідчить про упередженість, необ'єктивність та зацікавленість судді у розгляді даної справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 відвід судді Головіної К. І. визнано необґрунтованим, а ухвалою суду від 31.05.2022 у задоволенні заяви ПП "Автоентерпрайз" про відвід було відмовлено.
Також до початку розгляду справи по суті представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю її направлення до Північного апеляційного господарського суду для перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2022 про повернення зустрічного позову. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2022, відмовив у його задоволенні з огляду на його безпідставність, враховуючи наступне.
Згідно з приписами ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до пункту 17.10 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6 - 8, 10, 12 - 14, 17, 19, 21, 31 - 33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або про повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження) - до суду апеляційної передаються всі матеріали.В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.
Подання апеляційних або касаційних скарг на ухвали суду першої або апеляційної інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом, крім випадків, коли до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали справи (п. 17.11 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України). Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи (п. 17.12 вказаного розділу).
Разом з тим, враховуючи, що на адресу Північного апеляційного господарського суду були направлені матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2022 про повернення зустрічного позову (відповідно до пункту 17.10 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України), а не вся справа, то за висновком суду підстав для зупинення провадження у справі № 910/20185/21 не існувало.
При цьому Верховний Суд у постановах від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 20.06.2019 р. у справі № 910/12694/18 зазначив, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Також до початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, які на думку відповідача свідчать про відсутність повноважень представника ПП "Автоентерпрайз" Пальшина Ю. І. на підписання договору надання послуг від 16.12.2019; про зловмисну домовленість уповноваженого представника ПП "Автоентерпрайз" Пальшина Ю. І. та директора ТОВ "Іоніті" на підписання цього договору з метою незаконного заволодіння майном відповідача та інші докази. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2022, долучив до матеріалів справи надані відповідачем докази.
Крім того, до початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про витребування від ТОВ "Іоніті": оригіналів "дублікату" договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019; довіреності від 19.07.2019 на ім'я Пальшина Ю. І. та наказу директора ПП "Автоентерпрайз" № 17/07 від 05.07.2019 про видачу такої довіреності; доказів на підтвердження втрати оригіналу договору від 16.12.2019, інших доказів. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2022, відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 81 ГПК України передбачено право учасника справи, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідне клопотання такого учасника повинно містити вказівку на те: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ або може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно; докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Разом з тим, відповідач, звертаючись до суду із клопотанням про витребування доказів, не довів того, що такі докази існують та вони знаходяться у ТОВ "Іоніті" (а їх наявність позивач заперечував); не вказав яких заходів він вжив для самостійного отримання заявлених ним доказів; не додав доказів вжиття таких заходів, а тому суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання як у необґрунтованому.
Також до початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про залучення до розгляду справи ТОВ "СОК "Монітор" та ОСОБА_1 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.
За результатами розгляду вказаних клопотань суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2022, відмовив у їх задоволенні як у необґрунтованих, оскільки вважав, що питання про стягнення штрафних санкцій з ПП "Автоентерпрайз" не вплине на права та обов'язки вказаних осіб, вони не будуть наділені новими правами та не будуть змінені їх існуючі права та/або обов'язки за результатами розгляду справи.
Також до початку розгляду справи по суті представник відповідача заявив клопотання про виклик у судове засідання свідка ОСОБА_2 , який обіймає посаду директора ТОВ "Іоніті", для його допиту з метою з'ясування обставин щодо укладення договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та його виконання сторонами, зокрема, в частині обстеження обладнання.
Розглянувши заявлене клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2022, відмовив у його задоволенні, виходячи того, що нотаріально завіреної заяви вказаного свідка у межах даної справи немає, а долучена позивачем до матеріалів справи копія нотаріально завіреної заяви свідка ОСОБА_2 була надана представником ТОВ "Іоніті" в якості доказу в межах іншої господарської справи - № 910/19859/20, на яку позивач посилався в обґрунтування своїх вимог у цій справі. За таких обставин суд вважав, що підстав для виклику свідка в даній справі немає.
Також до початку розгляду справи по суті представник відповідача повторно подав клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Північним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2022 про повернення зустрічного позову, розглянувши яке, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 05.07.2022, відмовив у його задоволенні з тих самих підстав, що були зазначені в ухвалі суду від 02.06.2022.
У судовому засіданні, призначеному для розгляду справи по суті, представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не подав. За таких обставин суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, враховуючи положення ч. 3 ст. 202 ГПК України, за змістом яких суд розглядає справу за відсутності учасника справи у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.12.2019 між ТОВ "Іоніті" (замовник) та ПП "Автоентерпрайз" (виконавець) був укладений договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - договір). За умовами цього договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, за адресами та на умовах, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1). Місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі (п. 1.2).
Обладнання замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління обладнанням (пункт 1.3 договору).
Відповідно до п. 2.1.6, 2.1.7, 2.11 договору на виконавця покладене зобов'язання, зокрема, забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та його безперебійне електричне живлення, у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл замовника на відключення обладнання від електричної мережі.
За надані за договором послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду у розмірі 30,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5,00 грн.), а також 8 % вартості електроенергії, яку споживала кожна окрема одиниця обладнання замовника за місяць. Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків (п. 3.1, 3.2 договору).
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року включно, з подальшою його пролонгацією (п. 6.1, 6.2).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на виконання укладеного сторонами договору 16.12.2019 між ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз" був підписаний акт приймання-передачі, за умовами якого замовник розмістив, а виконавець надав місце для розміщення наступного обладнання:
- зарядний пристрій змінного струму для заряджання електромобілів (DC): "5 Элемент", місце розміщення - м. Київ, вул. Електриків, 29А;
- зарядний пристрій змінного струму для заряджання автомобілів (АC): "5 Элемент", місце розміщення - м. Київ, вул. Електриків, 29А.
Також із матеріалів справи вбачається, що в подальшому - 22.08.2020 представниками ТОВ "Іоніті" за участю директора ТОВ "Іоніті" Гулея С. В. та монтажника електричного устаткування Ступака О. В. було здійснене обстеження обладнання за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29А, за результатами якого встановлена неможливість використання обладнання (зарядних пристроїв для заряджання електромобілів) у зв'язку з його відключенням, про що представниками позивача був складений відповідний акт обстеження від 22.08.2020.
У зв'язку із виявленим фактом неможливості використання обладнання, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29А, внаслідок його відключення без згоди позивача, ТОВ "Іоніті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПП "Автоентерпрайз" штрафу в сумі 90 750,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 910/15859/20, позов ТОВ "Іоніті" про стягнення штрафу було задоволено, стягнуто з ПП "Автоентерпрайз" штраф у сумі 90 750,00 грн.
Отже, рішенням господарського суду апеляційної інстанції, що набрало законної сили, був встановлений факт порушення відповідачем умов договору щодо забезпечення електричним живленням обладнання позивача, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29А, у період з 22.08.2020 по 15.10.2020.
При цьому судом апеляційної інстанції, разом з іншими доказами, було взято до уваги заяву свідка Гулєя С. В. (директора ТОВ "Іоніті") від 23.12.2020, нотаріально завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Агарковою А. М., у якій свідок зазначив, що 15.12.2020 ним та монтажником електричного устаткування Ступаком О. В. було здійснене повторне обстеження обладнання, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29А, за результатами якого виявлено відсутність в зарядному пристрої струму для заряджання електромобілів модему ТОВ "Іоніті" і виявлено наявність стороннього модему, що не належить ТОВ "Іоніті" і походження якого ТОВ "Іоніті" невідоме. Не відновлена можливість використання обладнання після відключення, зафіксованого актом обстеження обладнання від 22.08.2020. Будь-яких вказівок щодо відключення від електричної мережі обладнання, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29А, та вказівок щодо заміни модему обладнання ТОВ "Іоніті" директором підприємства не надавалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд приймає до уваги ту обставину, що у справі № 910/15859/20 був встановлений факт порушення відповідачем умов договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 та судом підтверджено правомірність нарахування позивачем штрафу за таке порушення за попередній період. Указані обставини мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування у даній справі згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України.
У той же час, матеріали даної справи свідчать, що порушення договору, встановлене у справі № 910/15859/20, відповідачем у подальшому не було усунуте та на час розгляду даної справи використання позивачем обладнання після його відключення (22.08.2020) не відновлено.
Доводи ПП "Автоентерпрайз" про те, що договір про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 відповідач не укладав, а його представник (Пальшин Ю.І.) підписав цей договір з перевищенням повноважень, суд до уваги не приймає, оскільки факт укладення вказаного договору підтверджується не лише підписами сторін договору, а й обставинами щодо подальшого його схвалення сторонами (виконання договору надання послуг, передача ПП "Автоентерпрайз" обладнання, його розміщення та обслуговування останнім).
Відповідно до ст. 241 ГПК України якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.
Отже, доводи ПП "Автоентерпрайз" в цій частині є необгрунтованими.
Також суд відхиляє твердження відповідача про те, що підпис на довіреності Пальшина Ю. І. від 05.07.2019 не належить директору ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_3 , зважаючи на висновки Харківського НДЕКЦ судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2021 та судово-технічної експертизи № СЕ-19/121-21/15118-ДД від 12.07.2021.
У той же час, судом встановлено, що предметом судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ від 20.07.2021 були питання ідентифікації підпису від імені ОСОБА_3 на іншій довіреності, виданій 01.12.2019 іншій особі ( ОСОБА_4 ), тобто зазначений доказ не стосується даної справи. А під час проведення експертизи № СЕ-19/121-21/15118-ДД від 12.07.2019 на вирішення експерту Харківського НДЕКЦ не ставилось питання про приналежність ОСОБА_3 підпису на довіреності ПП "Автоентерпрайз" від 05.07.2019, тому і висновок цього дослідження не може бути взятий судом до уваги.
Окрім вказаного суд зазначає, що наведені висновки були надані у якості доказів у межах кримінальної справи, відтак, вони не можуть бути прийняті у якості належних та допустимих доказів під час розгляду даної господарської справи.
Стосовно доводів відповідача про те, що договір про надання послуг від 16.12.2019 був підписаний ОСОБА_1 виключно на свою користь та з метою отримання майна ПП "Автоентерпрайз", що свідчить про зловмисну домовленість між ОСОБА_1 та ТОВ "Іоніті" на укладення спірного договору, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 роз'яснив, що кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює доведення та встановлення судом таких умов: від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють; наявність причинного зв'язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.
У той же час, відповідач будь-яких доказів про зловмисну домовленість між ОСОБА_1 та ТОВ "Іоніті" не надав, не довів наявність умислу обох сторін правочину від 16.12.2019 на його укладення шляхом зловмисної домовленості, не довів наявність несприятливих наслідків та причинно-наслідкового зв'язку між такими наслідками та діями обох сторін.
З приводу тверджень відповідача про безпідставність посилань позивача на факт втручання в обладнання та його неправомірне відключення з огляду на те, що обладнання і так належить ПП "Автоентерпрайз", суд зазначає, що такі твердження вже були предметом розгляду апеляційного суду у справі № 910/15859/20, за результатами якого Північним апеляційним господарським судом було встановлено, що обладнання за умовами договору (п. 1.3) належить ПП "Автоентерпрайз" на праві власності або користування, при цьому саме відповідач повинен був забезпечити підключення обладнання та безперебійне живлення обладнання позивача, проте, порушив умови договору та своїх обов'язків не виконав, що стало підставою для стягнення штрафу за період з 22.08.2020 по 15.10.2020.
Отже, всі наведені доводи відповідача суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та доказами, наданими позивачем.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Іоніті" просить стягнути з ПП "Автоентерпрайз" штраф за період - з 16.10.2020 по 11.08.2021 (до прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови від 11.08.2021 у справі № 910/15859/20), оскільки порушення умов договору (відсутність підключення обладнання) відповідачем не було усунуто.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Із п. 5.4 договору вбачається, що у випадку будь-якого порушення виконавцем умов даного договору, що призвело до неможливості використання замовником для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору, за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі, що вираховується за встановленою вказаним пунктом договору формулою: P=DC*1500+AC*150, в якій елементи мають наступне значення: Р - сума штрафу у гривнях, що підлягає сплаті за день надання послуг, впродовж якого існувала неможливість використання обладнання або окремих одиниць обладнання; DC - кількість одиниць обладнання (зарядних пристроїв постійного струму), які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу; AC - кількість одиниць обладнання, а саме зарядних пристроїв змінного струму, які було неможливо використовувати в день, за який розраховується сума штрафу.
Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, відсутність доказів його усунення станом на 11.08.2021 та враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату штрафу за період з 16.10.2020 по 11.08.2021, є правомірними.
Перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми штрафної санкції відповідно до формули, наведеної у п. 5.4 договору, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 495 000,00 грн. за період з 16.10.2020 по 11.08.2021 підлягають задоволенню у розрахованій позивачем сумі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору позивача та витрати відповідача на правничу допомогу, заявлені у відзиві, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення 495 000,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61070, м. Харків, вул. Рудика, 6; код ЄДРПОУ 40119580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, м. Київ, вул. Євгенія Коновальця, буд. 36 Д, офіс 54.1; код ЄДРПОУ 42153109) штраф у сумі 495 000 (чотириста дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 7 425 (сім тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 5 липня 2022 року.
Повний текст рішення складений 15 липня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.