19.07.2022 року м.Дніпро Справа № 209/2599/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 про повернення позовної заяви (суддя Ліпинський О.В.) у справі № 209/2599/18
за позовом ОСОБА_1 , м. Кам'янське
до відповідача-1 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт", м. Кам'янське
до відповідача-2 Відділу державної реєстрації Кам'янської міської ради, м.Кам'янське
про визнання загальних зборів такими, що не відбулися
1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт" та Відділу державної реєстрації Кам'янської міської ради про визнання загальних зборів такими, що не відбулися.
За результатами розгляду матеріалів позовної заяви на предмет їх відповідності вимогам господарського процесуального закону станом на дату звернення позивача з даним позовом (16.08.2018), ухвалою від 13.12.2021 року Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху. Позивачу запропоновано протягом 7 днів із моменту отримання ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви, зокрема, надати докази оплати судового збору в розмірі 7 048,00 грн.
17.01.2022 року позивач подав до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
18.01.2022 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відхилено; повернено позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи без розгляду.
Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Надані Позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017 рік, а також, довідки про доходи отримані у вигляді пенсії за 2017 та 2021 роки., не є беззаперечними і достатніми доказами його скрутного майнового стану та не підтверджують достовірність тієї обставини, що він не може сплатити судовий збір, оскільки заявник не надав доказів про наявність чи відсутність інших доходів, рухомого або нерухомого майна, цінних паперів, рахунків у банківських та інших фінансових установах, тощо.
2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі № 209/2599/18 і направити справу для розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, упередженістю, а також тим, що вимоги суду щодо необхідності надання доказів про наявність чи відсутність інших доходів, рухомого або нерухомого майна, цінних паперів, рахунків у банківських та інших фінансових установах, тощо, суперечать судовій практиці у тому числі й практиці Верховного Суду, а саме постанові ВС від 31.07.2019 у справі № 821/1896/15-а, не відповідає вимогам ст. 236 ГПК та судовій практиці в аналогічних випадках.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу, додаткові клопотання, заяви до суду не надходили.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №209/2599/18 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Як було встановлено в п. 1 цієї постанови, ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт" та Відділу державної реєстрації Кам'янської міської ради, за змістом якого, з урахуванням поданих уточнень, просив:
- визнати проведення позачергових загальних зборів співвласників ОСББ Моноліт -2016, що відбулися 11.08. 2018 таким, що не відповідає статуту ОСББ Моноліт -2016 - порушують права співвласників, а прийняті на цих зборах рішення, у вигляді Протоколу №3 загальних зборів багатоквартирного будинку ОСББ Моноліт -2016 , що відбулись 11 серпня 2018р. який підписаний головою зборів, секретарем зборів - не дійсним;
- зобов'язати державного реєстратора відділу державної реєстрації міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань які було внесено| на підставі недійсного рішення, а саме:
1) скасувати запис від 16.08.2018р 12231070003006097; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи;
2) скасувати запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах від 17.08.2018 12231070004006097; зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.
3) скасувати запис про органи управління юридичної особи.
Заявлені вимоги обґрунтовані порушенням порядку скликання та проведення оскаржуваних зборів.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.07.2020, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.09.2021 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, провадження у справі № 209/2599/18 закрито.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2021 справу № 209/2599/18 передано для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області, вирішено питання про повернення позивачу судового збору, сплаченого при подані позову, апеляційної та касаційної скарг.
За результатами розгляду матеріалів позовної заяви на предмет їх відповідності вимогам господарського процесуального закону станом на дату звернення позивача з даним позовом (16.08.2018), ухвалою від 13.12.2021 року Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху. Позивачу запропоновано протягом 7 днів із моменту отримання ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви, зокрема, надати докази оплати судового збору в розмірі 7048,00 грн.
22.12.2021 ухвала про залишення позову без руху повернулася до суду з відміткою в поштовому повідомленні про відсутність адресата (позивача) за вказаною адресою.
10.01.2022 ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду, отримано представником позивача за довіреністю.
17.01.2022 позивач подав до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Заявлене клопотання мотивовано тим, що майновий стан позивача не дозволяє сплатити судовий збір у відповідному розмірі (7048,00 грн.). В підтвердження свого фінансового становища ОСОБА_1 надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017 рік, а також, довідки про доходи отримані у вигляді пенсії за 2017 та 2021 роки.
18.01.2022 місцевим господарським судом у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви відмовлено, позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду, з підстав, викладених у п. 1 цієї постанови.
6. Доводи, за якими апеляційний суд частково погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Разом з тим, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
У § 55 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), від 19.06.2001, заява № 28249/95), ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".
При цьому процесуальна норма частини другої статті 123 ГПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України "Про судовий збір", в якому визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.174 ГПК України (в редакції Закону України № 460-IX від 15.01.2020) у разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом 16.08.2018 року, а відтак, суд першої інстанції правильно перевірив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного станом на вказану дату.
Підстави для залишення позовної заяви без руху визначені ч. 1 ст. 174 ГПК України (тут і далі - в редакції, чинній станом на 16.08.2018), відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становить 1 762,00 грн.
Як було зазначено вище, суд встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.ч. 1-2 ст.174 ГПК України).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 ухвалено позивачу у визначений строк сплатити суму судового збору у сумі 7048 грн. за заявлені чотири позовні вимоги.
Натомість позивач надав до суду клопотання, в якому просив звільнити його від сплати судового збору посилаючись на пенсійний вік та майновий стан, що не дозволяє сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 на сьогоднішній день є пенсіонером, у 2021 році він не працював, а його сукупний дохід дорівнює пенсійним виплатам у розмірі 48836,48 грн. При цьому сума судового збору в розмірі 7048 грн., яку він мав сплатити за розгляд позовної заяви на ухвалу господарського суду складає 14,43% від сукупного доходу за 2021 рік та 10,13% від сукупного доходу за 2017 рік (69545,86грн).
Проте, за оцінкою суду першої інстанції, наведені ОСОБА_1 відомості в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, не є беззаперечними і достатніми доказами скрутного майнового стану позивача, тому в задоволенні такого клопотання суд відмовив.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для звільнення сторони від сплати.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Господарський місцевий суд залишив поза увагою, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Так, однією з умов для відстрочення/розстрочення сплати судового збору на певний строк, або звільнення від його сплати є одержання позивачем - фізичною особою річного доходу за попередній календарний рік, 5 відсотків якого перевищує розмір судового збору, що підлягає сплаті (підпункт а) пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
В рішеннях у справах «Kniat v. Poland» та «Jedamski and Jedamska v. Poland» Європейський суд з прав людини вказав, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Таким чином, враховуючи особу позивача, його пенсійний вік, річний розмір пенсії, відсутність іншого доходу, надання позивачем суду у кості доказу відомостей щодо наявності нерухомого майна тощо не змінює його фінансового становища, а свідчить протилежне - значне погіршення фінансового становища у разі сплати судового збору оскільки позивач отримує річний дохід, 5 відсотків якого значно перевищує розмір судового збору.
Зважаючи на заявлене клопотання позивача та додані докази, колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання сплати судового збору, не надавши належної уваги матеріальному становищу позивача, оскільки розмір 7048,00 грн. судового збору, що є встановленою сумою судом першої інстанції для можливості відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , на думку колегії, є обтяжливою для позивача.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Європейський суд з прав людини у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» наголошував на тому, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового становища заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий розмір судового збору, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Також Європейський Суд неодноразово вказував на необхідність дотримання, з одного боку, балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншого, - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.
Отже, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.
Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що не розглянувши належним чином клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позову у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення матеріалів позову без розгляду через несплату судового збору.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими з огляду на п. 6 цієї постанови.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, ст. 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 р..)
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали та підлягає скасуванню, з передачею справи на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника було порушено .
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Таким чином, наявні передбачені положеннями статті 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування оскарженої ухвали з подальшою передачею справи до місцевого господарського суду.
10. Судові витрати.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі № 209/2599/18 скаржник звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №209/2599/18 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі № 209/2599/18 - скасувати.
Справу №209/2599/18 направити до Господарського суду Дніпропетровської області на стадію перевірки матеріалів та вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моноліт" та Відділу державної реєстрації Кам'янської міської ради про визнання загальних зборів такими, що не відбулися.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19.07.2022.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков