12.07.2022 року м. Дніпро Справа № 904/6223/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Березкіної О.В., Чередка А.Є.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 (повне судове рішення складено 28.12.2021; суддя Новікова Р.Г.), постановлену за результатами розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі № 904/6223/19
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення грошових коштів, -
1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до місцевого господарського суду з заявою про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2020 у справі № 904/6223/19 таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу»), відповідно до якої на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 заяву Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2020 у справі № 904/6223/19 таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково.
Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2020 у справі № 904/6223/19 про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пені в розмірі 170428,52 грн, 3% річних в розмірі 1153441,38 грн, інфляційних втрат в розмірі 2589037,22 грн визнано таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю умов з якими законодавець пов'язує обов'язок списання заборгованості з неустойки, 3% річних, інфляційних витрат, що має на меті вилучення з обліку кредитора, та звільнення боржника від додаткового навантаження, в умовах повного виконання основного зобов'язання задля забезпечення досягнення мети Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», оскільки погашення основної заборгованості за зобов'язанням, нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних за неналежне виконання якого стало предметом позовних вимог у справі № 904/6223/19, відбулося до 01.06.2021.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 у справі № 904/6223/19 і ухвалити рішення, яким у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на невідповідність викладених судом висновків, дійсним обставинам справи.
Скаржник зазначає, що положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не наділяють суд правом визнавати недійсними раніше видані виконавчі документи, тому обов'язок відповідача перед позивачем за рішенням місцевого господарського суду вважає дійсним.
На думку скаржника, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.
Скаржник посилається на те, що боржник не є учасником процедури врегулювання заборгованості, оскільки з даних реєстру, розміщеного на офіційному сайті Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, боржника не включено до реєстру врегулювання заборгованості саме перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», тобто за стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 63495397.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» відзив на апеляційну скаргу не надало.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 у справі № 904/6223/19, постановлену за результатами розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,.
У судовому засіданні 12.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) уклало 26.09.2017 з Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (споживач) договір № 3251/1718-ТЕ-5/3 постачання природного газу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 у справі № 904/6223/19 позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено.
Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» за неналежне виконання умов договору № 3251/1718-ТЕ-5/3 пеню у сумі 170428,52 грн, інфляційні втрати в сумі 1153441,38 грн, 3% річних в розмірі 2589037,22 грн та 58693,61 грн судового збору.
Господарським судом Дніпропетровської області 14.08.2020 видано наказ на примусове виконання рішення суду від 17.03.2020 у справі № 904/6223/19.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до місцевого господарського суду з заявою про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2020 у справі № 904/6223/19 таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до акту звіряння розрахунків станом на 31.05.2021 Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» не має перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованості (основної суми боргу) за отриманий відповідно до умов договору № 3251/1718-ТЕ-5/3 від 26.09.2017 природний газ.
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Положеннями частини першої, другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України свідчать, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
- матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили, якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню або видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів чи можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа. До цієї групи також відносяться підстави помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване, або видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання, або пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17.
29 серпня 2021 року набрав чинності Закон України N 1639 від 14.07.2021 «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639), яким, між іншим, внесені зміни до Закону України №1730 від 03.11.2016 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон № 1730).
Положеннями статті 2 Закону № 1730 в редакції з урахуванням змін, внесених Законом № 1639, визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1730 для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1730 зі змінами, внесеними Законом № 1639, на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, запровадження в дію частини першої статті 7 Закону № 1730 (з урахуванням змін, внесених Законом № 1639) встановлює імперативний припис про списання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість, утворену станом на 1 червня 2021 року, в разі її погашення до цієї дати.
При цьому зазначеною нормою Закону не обумовлено жодної іншої обставини для такого списання, крім набрання чинності цим Законом, що не вимагає узгодження з постачальником газу чи підтвердження останнім, тому і підтвердження відповідачем (боржником) факту списання коштів в даному випадку не вимагається, оскільки обов'язок списати заборгованість виникає у стягувача з моменту набрання Законом № 1730 чинності.
Наявним в матеріалах справи актом звіряння розрахунків станом на 31.05.2021 підтверджується, що відповідач у даній справі не має перед позивачем заборгованості за отриманий природний газ на підставі вищенаведеного договору поставки, у зв'язку з чим місцевий господарський суд доходить висновку, що погашення основної заборгованості за природний газ відбулося до 01.06.2021.
Оскільки основна заборгованість за природний газ сплачена до 01.06.2021, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що нарахована на основну заборгованість пеня, інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню у силу вимог Закону № 1730.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача, що зі змісту частини першої статті 3 Закону № 1730 (в редакції Закону № 1639) для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, тому його дія поширюється лише на учасників, що включені до реєстру, оскільки сфера дії Закону, визначена в преамбулі та статті 2 Закону № 1730, у редакції Закону № 1639, поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ. У цьому Законі прямо не передбачено та не обумовлено, що його положення застосовуються лише до учасників, що включені до реєстру (для порівняння, стаття 2 Закону № 1639, прямо визначає, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру).
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду першої інстанції, що норми статті 7 Закону № 1730, у редакції Закону № 1639, виключають можливість застосування відносно відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань, оскільки заборгованість за договором повністю погашена відповідачем до 01.06.2021. У такому разі обставини включення до реєстру не мають значення.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 07.06.2022 у справі №920/526/21.
Доводи скаржника стосовно того, що Закон № 1730 не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними видані виконавчі документи у зв'язку із прийняттям вказаного Закону, оскільки у ньому відсутня вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов'язання, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2020 у справі № 904/6223/19 видано на виконання рішення господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних і інфляційних втрат.
Водночас заборгованість зі сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, на примусове стягнення якої видано зазначений судовий наказ, фактично відсутня, оскільки підлягає списанню в силу Закону № 1730, тому відповідно до частини другої статті 328 Господарського процесуального кодексу України цей судовий наказ є таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів при цьому зауважує, що не може учасник енергетичного ринку, відносно якого є рішення суду про стягнення заборгованості, знаходитись у більш невігідному становищі, ніж учасник ринку, відносно якого відсутнє рішення суду.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 у справі № 904/6223/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 у справі № 904/6223/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.07.2022
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.В. Березкіна
Суддя А.Є. Чередко