"18" жовтня 2007 р.
Справа № 17/201-3824
15:20
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Грохольській В.В.
Розглянув справу
За позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль
До відповідача: Приватно-орендного підприємства “Тернопільське», с. Дворіччя Теребовлянського району Тернопільської області
за участю представників :
Позивача: Гафтко Н.Л., головний спеціаліст, доручення № 04-81/648 від 04.07.2007 року;
Відповідача: Никитюк Р.І., уповноважений, довіреність № 90 від 25.09.2007 року.
В процесі розгляду справи представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені статтями 49,51,59, 130 КАС України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, 26.07.2007р. звернувся до господарського суду з позовом до Приватно-орендного підприємства “Тернопільське», с. Дворіччя Теребовлянського району Тернопільської області, про стягнення 14241,75 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році та 393,30 грн. нарахованої пені, всього - 14635,05 грн.
Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на те, що підприємство не виконало встановленого відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що свідчать дані «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік» (форма № 10-ПІ), що поданий підприємством.
Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає 4 (чотири) робочих ьмісця для працевлаштування інвалідаінвалідів, однак Приватно-орендним підприємством “Тернопільське», с. Дворіччя Теребовлянського району Тернопільської області у 2006 році було працевлаштовано лише одного інваліда.
Спираючись на положення ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001року №1767 та Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом та пеню, нараховану за порушення строків їх сплати.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, а отже розглядаються в порядку і за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), що набрав чинності з 01.09.2005р., у відповідності до п.6 Прикінцевих та перехідних положень якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України.
Ухвалою суду від 12.09.2007 р. відкрито провадження в порядку ст. 107 КАС України у справі із призначенням попереднього судового засідання.
Зважаючи на те, що сторонами не врегульовано спір, у порядку, визначеному частиною третьою статті 111 КАС України, судом проведені дії викладені у п. 4 ст. 111 КАС України, покликані забезпечити всебічне та об'єктивне вирішення справи протягом розумного строку, тому у відповідності до статті 121 КАС України, судом закінчено підготовче провадження та призначено справу № 17/201-3824 до судового розгляду на 18.10.2007р.
В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, згідно поданих заперечень на позов № 89 від 25.09.07р., вважає доводи позивача безпідставними, просить в позові відмовити. Зазначає, що згідно наказів № 23 від 29.12.05р. та № 3а від 10.02.06р. на підприємстві було створено комісію дляз атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів та проведено атестацію чотирьох робочих місця для працевлаштування інвалідів, про що повідомлено листом № 56 від 24.02.06р. Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської райдержадміністрації та, а також листом № 4 від 24.02.06р. Теребовлянський райцентр зайнятості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:
У відповідності до ч. 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У відповідності до статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно пункту 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань, за погодженням з Міністерством праці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Тернопільське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, відповідно до зазначеного Положення, є юридичною особою і на нього покладено контроль за додержанням підприємствами встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та здійснення контролю за своєчасним і повним надходженням до бюджету Фонду коштів від підприємств, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, а також, встановлює порядок визначення нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.
У відповідності до вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції Закону, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення штрафні санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини 5 статті 19 зазначеного Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
У відповідності до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно даних Звіту про зайнятість інвалідів (форма № 10-ПІ) за 2006 рік, поданого відповідачем до Фонду, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 91 особу, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для Приватно-орендного підприємства “Тернопільське» становив 4 робочих місця.
На підставі поданого Звіту позивачем у справі визначено, що у 2006 році відповідач повинен був працевлаштувати чотирьох осіб (фактично, згідно поданого звіту працевлаштовано двох інвалідів), однак, як видно з списку працюючих інвалідів на підприємстві відповідача, відповідачем зазначено, що інвалід Череватий А.Б. відпрацював у 2006р. лише 3 місяці. З урахуванням таких даних, позивач нарахувавпозивачем нараховано штрафні санкції в сумі 14241,75 грн. за 3 робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, виходячи з середньорічної заробітної плати на підприємстві в розмірі 4747,25 грн..
За порушення строків сплати санкцій на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України», позивачем нарахувавнарахувано пеню в розмірі 393,30 грн., котра обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.
У відповідності до вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції Закону, що діяла протягом звітного періоду (періоду, за який заявлено до стягнення штрафні санкції), працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Статтею 8 Закону України “Про зайнятість населення» встановлено, що громадяни України мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємств, установ, організацій і до іншого роботодавця або до державної служби зайнятості.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда та Порядку працевлаштування інвалідів, на яке і посилається позивач, робоче місце інваліда визначено як окреме місце або ділянка виробничої площі на підприємстві в установі, організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням можливостей інваліда воно може бути використане для працевлаштування інваліда. Даним Положенням передбачено, що центри зайнятості та відділення Фонду ведуть облік робочих місць для інвалідів, створюваних понад норматив (п. 6), для чого підприємствам виділяється цільова позика (п. 7).
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно п. 5 Положення ( 314-95-п ), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інваліда відповідно до висновків МСЕК.
З наведених положень чинного законодавства України можна зробити висновок, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування визначених ст. 19 Закону органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до наказів № 23 від 29 грудня 2005 року та № 3а від 10.02.2006р. було створено постійно діючу атестаційну комісію з атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів та наказано комісії розробити і затвердити Інструкцію про робоче місце інваліда, провести атестацію 4 робочих місць для працевлаштування інвалідів на посади: електрика, агронома по захисту рослин, прибиральника невиробничих приміщень та робітника на низько кваліфіковані ручні роботи по сільському господарству. З акту атестації робочого місця №1 від 22.02.2006р. вбачається, що відповідачем 22.02.2006р. атестовано чотири робочих місця для працевлаштування інваліда на вказані посади (копія акту №1 від 22.02.2006р. знаходиться в матеріалах справи). Атестацію робочих місць проведено за участю представників санітарно-гігієнічного відділу Теребовлянської санепідемстанції та експерта з умов праці Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації.
Окрім того, як зазначає відповідач, у 2006 році підприємство повідомляло Теребовлянський районний центр зайнятості, Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджує копіями листів № 4 та № 5 від 24.02.2006р.
Проте, надаючи оцінку доказам вручення листа № 4 від 24.02.2006р. Теребовлянському районному центру зайнятості та листа № 5 від 24.02.2006р. Управлінню праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, суд вважає, що такі докази в матеріалах справи відсутні, адже, як випливає з листа № РЦ-03/595 від 27.08.2007 р. Теребовлянського районного центру зайнятості, останнім підтверджується факт не подання звітності відповідачем до центру протягом 2006 року, а лист № 5 із відміткою про одержання (вх. №900 від 24.02.06р.), поданий відповідачем як доказ вручення листа Управлінню праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації теж до уваги судом не береться, адже з даної відмітки не вбачається, що остання належить адресату. Крім того, штамп не містить підпису та прізвища відповідальної особи Управління праці, що не може оцінюватися судом як належний доказ вручення листа.
Окрім того, суд відхиляє доводи відповідача стосовно скасування форми статистичної звітності 3-ПН на 2006 р. у відповідності до наказу № 392 від 30.11.05р. Держкомстату України як неспроможні, виходячи з такого.
Згідно наказу № 420 від 19.12.2005р. Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.12.2005р. за №1534/11814 було затверджено та введено в дію з 04.01.2006р. форми звітності та Інструкції, зокрема форму №3-ПН «Звіт про наявність вакансій».
Даним наказом визначено, що звіт про наявність вакансій (ф.3-ПН) подається при наявності вакансій у повному обсязі всіма підприємствами, установами, організаціями, їх структурними підрозділами та філіями незалежно від форми власності та господарювання центрам зайнятості за місцем реєстрації як платника страхових внесків.
У відповідності до «Загальних положень»Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 встановлено обов'язок підприємств, установ й організацій, їх структурних підрозділів та філій незалежно від форми власності та господарювання подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Ця форма звітності використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих в центрах зайнятості, як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб на ринку праці.
Порядок заповнення даної форми статистичної звітності передбачає інформування центри зайнятості про наявність вакансій , де в графі 15 під шифром 11 зазначаються дані про можливість працевлаштування на вільних робочих місцях інвалідів.
Отже, за твердженням відповідача, що також підтверджується матеріалами справи, на підприємстві було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та проатестовано їх як такі, що відповідають встановленим нормам, відтак, з урахуванням положень наказу № 420 від 19.12.2005р. Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.12.2005р. за №1534/11814, зважаючи, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами та введені в дію шляхом працевлаштування, відповідач повинен був здавати звітність до центру зайнятості за формою 3-ПН. Проте така звітність не подавалася, що випливає з матеріалів справи та не заперечено в судовому засіданні та у відзиві на позов, представником відповідача.
З наведених обставин справи та оцінки представлених документів, суд дійшов висновку про відсутність доказів включення відповідачем до колективного договору заходів по створенню робочих місць для інвалідів в межах встановленого нормативу, належних доказів інформування відповідачем місцеві органи державної служби зайнятості та соціального захисту населення, відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів в порядку та у відповідності з нормами чинного законодавства; доказів інформування місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
При таких обставинах справи, суд вважає, що Відповідачем не вживалися усі, передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому правомірним є покладення на останнього відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Разом з тим, як встановлено судом, та вбачається з наданих копій з трудових книжок інвалідів Череватого А.Б. та Місіновича В.Д., копії посвідчення інваліда №275427 від 21.03.2003р. та №496220 від 29.01.2003р., копій заяв про прийняття на роботу від 25.06.2003р. та від 04.05.2003р.; виписок із наказів про прийняття на роботу №10 від 25.06.2003р. та №4 від 04.05.2003р.; копій витягів із книг наказів на підприємстві відповідача, у 2006 році на Приватно-орендному підприємстві “Тернопільське» працювало два інваліди -Місінович В.Д. -на посаді електрика, який працює з 04.05.2003 р. та Череватий А.Б. -на посаді робітника низькокваліфікованих ручних робіт у сільському господарстві, який працює на підприємстві з 25.06.2003р., тобто ці інваліди відпрацювали цілий календарний рік.
Таким чином, поданими відповідачем додатково доказами спростовуються доводи позивача щодо непрацевлаштування відповідачем одного інваліда у 2006 році в межах встановленого законом нормативу, відтак, вимоги про стягнення з Приватно-орендного підприємства “Тернопільське» штрафних санкцій у розмірі 4 747,25 грн. за недотримання нормативу по створенню одного робочого місця для працевлаштування інваліда є безпідставними та необґрунтованими, відповідно неправомірними є вимоги щодо стягнення 131,11 грн. пені, нарахованої за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій, на суму недоїмки в розмірі 14 241,75 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 17674 затверджено Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (був чинний протягом спірного періоду).
Пункт 1 Порядку визначає механізм сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання (далі - підприємства) штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"), а також акумуляції, обліку та використання цих коштів.
Згідно з п.п.2, 4 Порядку суми штрафних санкцій перераховуються самостійно підприємствами, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510, не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Дане положення кореспондується з приписами частини 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України .
З огляду на наведене, беручи до уваги, що Відповідачем самостійно штрафні санкції в строк до 15.04.2007 р. не сплачені, суд вважає правомірними вимоги в частині стягнення з Відповідача 9 494,50 грн. штрафних санкцій за не створення двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, які підлягають стягненню на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України.
В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовляється за безпідставністю, необґрунтованістю та неправомірністю.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка доказів на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється господарським судом, що передбачено положеннями статей 70, 138 КАС України.
За несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції, позивачем нараховано Приватно-орендному підприємству “Тернопільське» пеню в розмірі 393,30 грн. згідно ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України», за період з 17.04.2007 р. по 30.07.2007 р. (105 днів).
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.
Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворення двох робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році на 105 днів, тому повинен сплатити пеню в розмірі 262,19 грн., виходячи із розміру застосованих та несплачених адміністративно-господарських санкцій.
У відповідності до приписів ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 17, 49, 51, 59, 70, 94, 130, 138, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», господарський суд ,-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного підприємства “Тернопільське», с. Дворіччя Теребовлянського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 31422351 -9494,50 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів та 262,19 грн. пені на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ідентифікаційний код 14032334.
3. В іншій частині позовних вимог -відмовити.
На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Постанова складена в повному обсязі 22 жовтня 2007 року.
Суддя Н.О. Андрусик