Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/15230/21
19 липня 2022 року
Подільський районний суд міста Києва в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,
адвоката потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду в м. Києві кримінальне провадження №12021100070001239 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 393 КК України
В провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 12021100070001239 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 1 ст. 393 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 у виді тримання під вартою. Прокурор зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не відпали та перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, впливати на потерпілого у даному кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Детально ризики прокурором описані в письмовому клопотанні.
Потерпіла ОСОБА_4 , представник потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_6 підтримала думку прокурора.
Захисник ОСОБА_7 щодо продовження ОСОБА_8 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити міри запобіжного захід на інший, непов'язаний з триманням під вартою. Захисник ОСОБА_7 вважає, що прокурором ризики не доведені, а ризик впливу на потерпілу вже відпав, оскільки потерпіла вже допитана в судовому засіданні 19 липня 2022 року.
Обвинувачений ОСОБА_8 повністю підтримав думку свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, доводи сторони захисту, думку потерпілої та її представників, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25 травня 2022 року по даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який закінчується 23 липня 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Метою і підставою продовження строку тримання обвинуваченим під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, має бути враховано тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого тощо (ст. 178 КПК України).
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Таким чином, ризик можливого переховування обвинуваченого з урахуванням суворості передбаченого покарання за інкримінуємий йому злочин, суд оцінює як високий та вважає суттєвим елементом при його оцінці. Крім того, ризик переховувався від суду суд також оцінює через призму того, що обвинуваченому також інкримінується вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого - ч. 1 ст. 393 КК України - вчинення втечі з-під варти, у вчиненні якого ОСОБА_8 визнав себе винним. Вказане свідчить про те, що обвинувачений схильний до вчинення дій, які пов'язані з ухиленням від правосуддя.
В судовому засіданні 19 липня 2022 року була допитана неповнолітня потерпіла, однак ризик впливу на потерпілу суд вважає обґрунтованим, оскільки обвинувачений знайомий з потерпілою і обізнаний про те де вона проживає та проводить свій вільний час. Заклики обвинуваченого в судовому засіданні до потерпілої на підвищених тонах дали суду підстави дійти висновку про здійснення обвинуваченим тиску на неповнолітню потерпілу під час судового розгляду, що ще більше дає суду підстав дійти висновку про можливість схиляння потерпілої до зміни своїх свідчень у випадку, якщо обвинувачений не перебуватиме під вартою. Окремо судом враховано також те, що потерпіла як особа, яка не досягла шістнадцятирічного віку, не попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, що обвинуваченим може бути використано для схиляння неповнолітньої потерпілої до зміни своїх показань. Ризик впливу на законного представника потерпілої прокурором не доведений, тому судом не сприймається.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення судом вважається обґрунтованим, оскільки як вбачається з обвинувального акту, обвинувачений після вчинення одного інкримінуємого кримінального правопорушення вчиняє ще й інше, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.
Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, і потерпілої, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки підстав для його скасування або зміни не вбачає.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 177, 371, 372 КПК України, суд
постановив:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб в державній установі Київський слідчий ізолятор до 16 вересня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення, обвинуваченим, який утримується під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_9