Кіровоградської області
"18" жовтня 2007 р.
Справа № 4/243
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І., розглянувши справу № 4/243
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування", м. Сімферополь
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп", м. Олександрія, Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне представництво товариства з обмеженою відповдальністю «САТ» м. Кіровоград
про стягнення 5537 грн. 70 коп.
Представники сторін:
від позивача - Лещенко О.В., довіреність № 15-78 від 17.01.07
від відповідача - Нєдов І.М., довіреність № 1 від 03.01.06
від 3-ої особи: участі не брали. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України (вих.№26918 від 02.10.2007 року). Підстави для відкладення розгляду справи на підставі ст.77 ГПК України відсутні. Господарський суд вважаєза можливе провести розгляд справи без участі 3-ої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Подано позов про стягнення 5537,70 грн. оплати за отримані деталі для укомплектування виробів та проведення випробувань сільськогосподарської техніки на користь відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування", м. Сімферополь .
Відповідач позов заперечив та зазначив наступне.
У відповідача не виникли зобов'язання згідно до п.6 договору від 02.02.2006 року про проведення викупу або повернення позивачу переліку виробів по комплектації одного ріжучого апарату жатки, оскільки позивач не провів поставку таких комплектуючих виробів і їх випробування спільно з позивачем не проводилось.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до вимог ст.75 ГПК України за наявним у справі матеріалами.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами після відкладення розгляду справи 16 год. 18.10.2007 року, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного договору №01У-06/011 від 02.02.2006 року про проведення випробувань ( в подальшому договору) за умовами п.1 якого позивач повинен передати відповідачу вироби для комплектації апарату жниварки, що випускається підприємством відповідача на загальну суму 5537 грн. 70 коп., а відповідач згідно до п.6 договору після проведення випробувань провести викуп цієї продукції згідно до наданого рахунку або повернути продукцію позивачу.
Причому, п. 3 договору передбачалась участь представників позивача у проведенні установки деталей на жниварку та при проведенні первичної технічної експертизи.
За твердженням позивача на виконання умов договору по видатковій накладній №100029 від 16.02.2006 року та через транспортну організацію за вантажною декларацією №С6535 17.02.2006 року ним було поставлено відповідачу вироби для комплектування жниварки на суму 5226 грн. 71 коп. враховуючи ПДВ, а згідно до видаткової накладної №100038 від 24.02.2006 року проведено поставку виробів для укомплектування жниварки на суму 310 грн. 99 коп., тобто проведено поставку продукції на загальну суму 5537 грн. 70 коп.
Відповідач оспорює твердження позивача про отримання ним вказаної продукції, оскільки будь - яких доказів про отримання продукції відповідачем або уповноваженими ним особами позивач до суду не подав. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що надати докази про передачу відповідачу відправленої продукції через транспортну організацію він не може, оскільки позивач не звертався до транспортної організації з претензією про невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по договору перевезення, а на даний час вже закінчились терміни пред'явлення такої претензії.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінк, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги є необгрунтованими і в позові необхідно відмовити.
Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Фактично надана в якості доказу передачі відповідачу продукції на суму 5226 грн. 71 коп. видаткова накладна №100029 від 16.02.2006 року може слугувати лише внутрішнім бухгалтерським документом про переміщення продукції на підприємстві позивача і ніяким чином не є доказом передачі продукції саме представнику відповідача і навіть транспортній організації, оскільки складена працівниками лише однієї із сторін спору і не спростовує заперечень відповідача про відсутність поставки йому цієї продукції.
Поряд з цим, видаткова накладна №100038 від 24.02.2006 року про видачу продукції на суму 310 грн. 99 коп. взагалі не має відомостей про особу отримувача матеріальних цінностей.
Відсутність на видаткових накладних підписів осіб, які отримували матеріальні цінності, судом визнається як порушення порядку відображення в документах бухгалтерського обліку господарських операцій, передбаченого Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року “ Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.» Єдиним належним та допустимим доказом здійснення господарської операції може бути саме первинний документ з суворо визначеними Законом реквізитами: назвою підприємства, установи від імені якої складено документ, назвою документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища, підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції.
Поряд з цим, господарський суд звертає увагу на те, що позивачем при проведенні господарських операцій не дотримувались вимоги п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за N 293/ 1318 ( надалі -інструкція), сировина, матеріали паливо... та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери ( надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей ( п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.
Відповідно до вимог пунктів 12, 13 і 15 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.... Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Господарський суд визнає визначальним для підтвердження обставин пов'язаних з фактичним отриманням матеріальних цінностей відповідачем саме наявність у позивача довіреностей на отримання уповноваженою особою відповідача матеріальних цінностей та відповідність інформації про отримувача в довіреностях та в видаткових накладних.
Наданий в якості доказу рахунок №200013 від 26.01.2006 року про проведення оплати на суму 5537 грн. 70 коп. не містить обставин, що підтверджують факт отримання вказаної в ньому продукції відповідачем, а навпаки був складений до підписання договору, не містить посилання на підстави поставки і фактично протирічить викладеним в п.6 договору умовам про викуп продукції відповідачем згідно до виставленого рахунку або повернення продукції після проведення випробувань.
Через відсутність обгрунтованих підстав для проведення оплати претензії позивача №15-1340 від 12.07.2007 року та №08-944 від 25.05.2006 року залишені відповідачем без задоволення (а.с.31-32).
Крім того, господарським судом приймається до уваги, що згідно до п.п.3, 6 договору сторонами погоджено питання про проведення спільних випробувань продукції та визначено умовою для проведення викупу або повернення продукції саме проведення випробувань. Докази про проведені випробування позивач до суду не надав, а строк дії договору згідно до п.11 договору визначено 2 роки з моменту його підписання та можливістю продовження за спільним погодженням між сторонами. Отже, строк дії договору сторонами встановлено до 02.02.2008 року і в даний час сторони спору перебувають в правовідносинах щодо спільного проведення випробувань продукції, а строки виконання умов договору про викуп продукції чи її повернення не настали.
При таких обставинах господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення повністю.
Крім того, враховуючи, що будь-які позовні вимоги стосовно 3-ої особи на стороні відповідача не заявлялись і при розгляді справи не виникли підстави для притягнення 3-ої особи до цивільної відповідальності в позові відносно цієї особи необхідно відмовити.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у спорі та витрати по оплаті вартості послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Ю. І. Хилько