18 липня 2022 року
м. Київ
справа №620/3275/21
адміністративне провадження № К/990/18058/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ НП в Чернігівській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області від 17 березня 2021 року №71о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) та наказ від 17 березня 2021 року №434 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності; поновити його на службі на посаді старшого оперуповноваженого ВКП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 17 березня 2021 року № 71 о/с та № 434. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Прилуцького районного відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з 20 березня 2021 року. Стягнуто з ГУ НП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 березня 2021 року по 09 вересня 2021 року у розмірі 51667,48 грн (сума без відрахувань обов'язкових платежів).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.
Предметом спору є правомірність наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та поновлення на посаді.
11 липня 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 послався на те, що справа має значний суспільний інтерес, оскільки від результатів її розгляду залежить його фінансова стабільність.
Верховний Суд відхиляє такі аргументи відповідача, оскільки, оскільки наявність «суспільного інтересу» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от: суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій); інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов'язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій). Водночас аналіз мотивів касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не свідчить про наявність підстав для відкриття провадження у справі за підпунктом «в» частини п'ятої статті 328 КАС України, так як заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили стверджувати, що справа становить значний суспільний інтерес. Також лише послання на іншу позицію Верховного Суду, без конкретизації у чому вона полягає та без зазначення норми і справ, в яких вона висловлена, не свідчить про виключні підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що вирішуючи такі спори суди, виходять із обставин, установлених у кожному конкретному випадку, тому такі правовідносини характеризуються індивідуальними ознаками. Лише посилання на загальні висновки Верховного Суду у подібних спорах, без зазначення конкретної норми, що неправильно застосовано судами саме у цій справі, без урахування індивідуальних ознак саме цього спору, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відхилення Верховним Судом, зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська