07 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/16150/21 пров. № А/857/3601/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року (суддя Денисюк Р.С., ухвалене в м. Луцьку о 15:13) у справі №140/16150/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пирога С.С. про визнання протиправною та скасування постанови від 08.12.2021 ВП № 67809605 про стягнення з боржника основної винагороди.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Доводи апеляційної скарги фактично дублюють мотиви позовної заяви та зводяться до того, що ОСОБА_1 вважає, що вказана постанова винесена із порушенням вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» та «Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця» затвердженого Постановою КМ України від 08.09.2016 № 643 (далі Порядок № 643), а також і судовій практиці, згідно з якою стверджується можливість стягнення виконавцем винагороди у розмірі 10% суми, яка фактично стягнута, а не від суми, яка підлягає стягненню. Саме такі норми діяли на момент виникнення заборгованості. Тому, визначена приватним виконавцем сума стягнення основної винагороди в оскаржуваній постанові не відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач у заяві, яка надійшла на адресу суду 07.07.2022 просить розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, явки уповноваженого представника не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Протокольною ухвалою суду від 07.07.2022 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у відповідача на примусовому виконанні перебуває ВП № 67809605 з виконання виконавчого листа у справі № 161/7017/15-ц від 24.03.2017, виданого Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 2801925,68 грн та 42028,88 грн судових витрат.
08.12.2021 за заявою стягувача відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67809605, пунктом 3 якої стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в сумі 284395,46 грн., та в цей же день виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди в сумі 284395,46 грн. (а.с. 31,54)
З матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем вже здійснювалось примусове виконання виконавчого листа у справі № 161/7017/15-ц від 24.03.2017 у ВП №54486650.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі № 140/16535/20 (набрало законної сили 29.05.2021) визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ВП №54486650 від 16.11.2020 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 284395,46 грн.
Як вбачається із відмітки на виконавчому листі (а.с. 49) 25.11.2021 державним виконавцем було повернуто виконавчий лист на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», підстава -стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як передбачено частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 статті 26 даного Закону передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (частини 1,2,4 статті 27 Закону №1404-VIII).
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до частини 5 статті 37 Закону №1404-VIII, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Враховуючи норми наведеного вище законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем постанови по стягнення основної винагороди приватного виконавця, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спірних правовідносин в даній справі є законність постанови приватним виконавцем від 08.12.2021 у ВП 67809605 про стягнення основної винагороди в сумі 284395,46 грн, винесеної одночасно при відкритті виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що нормами ст. 37 Закону №1404-VIII передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12цього Закону, яким в даному випадку скористався стягувач, про що свідчить його заява від 07.12.2021 (а.с. 49).
Статтею 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(далі - Закон №1403-VIII) зокрема передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, на виконання статті 31 Закону №1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 19 якого передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5(далі -Інструкції № 512/5), вона розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1, 3 Інструкції № 512/5 передбачено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону №1404-VIII. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Відтак, враховуючи наведені норми, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню. Визначення розміру винагороди пов'язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом, а винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, в силу частини 7статті 31 Закону №1403-VIII, є обов'язком приватного виконавця.
Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження №67809605 винесено постанову про стягнення основної винагороди.
Що стосується визначення розміру винагороди виконавця, зазначеної в оскаржуваній постанові, то судом першої інстанції вірно зазначено, що аналізуючи положення частин 4, 5статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Стягнення основної винагороди законодавцем пов'язується саме з початком примусового виконання. При цьому, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів з примусового виконання виконавчого документу, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання виконавчого документу, та стягується з боржника у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум.
Доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин частини 2статті 27Закон № 1404-VIII (які визначають розмір виконавчого збору) судом першої інстанції вірно відхилено, оскільки ця норма Закону не регулює питання визначення розміру основної винагороди приватного виконавця. Такий розмір визначено пунктом 19 Порядку №643.
Як вже зазначено вище, частиною 7статті 31 Закону № 1403-VIII передбачено право приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди. В даному випадку при визначенні відсотка основної винагороди приватний виконавець виходив із розміру сум вказаних у виконавчому листі, що підлягають стягненню, та з врахуванням того, що виконується рішення майнового характеру.
Посилання апелянта на те, що подібні правовідносини були предметом судового розгляду і суд надав їх правову оцінку, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Як вірно встановлено судом першої інстанції, виконавче провадження ВП №54486650 було завершено з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст.37 Закону №1404-VIII, про що свідчать відповідні відмітки на виконавчому листі. Рішення суду в межах даного виконавчого провадження виконано не було і заборгованість із боржника не стягнута, а відтак виходячи із норм законодавства, ВП №54486650 є завершеним. Саме в межах даного виконавчого провадження боржником в судовому порядку оскаржено постанову про стягнення з нього виконавчого збору від 16.11.2020, яка в подальшому скасована судом.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення суду у справі 140/16535/20, яким скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 16.11.2020 у ВП №54486650 стосується саме даного виконавчого провадження та немає жодного правового значення при оцінці обставин та правомірності винесення постанови від 08.12.2021.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом оскарження в даній справі є постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди від 08.12.2021 у ВП №67809605, яка за своїм змістом є новими правовідносинами, що виникли між позивачем та відповідачем після винесення постанови про відкриття у ньому виконавчого провадження.
Що стосується посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, то колегія суддів вважає, що такі не можуть бути застосовані до даних правовідносин оскільки у цій постанові розглядалося питання застосування положень статей27,39,40 Закону № 1404, а не статті 31 Закону №1403-VIII та пункту 19 Порядку №643 що впливає на застосування таких позицій.
Враховуючи все вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова винесена із дотриманням вимог ст. ст.18, 26, 27, 45 Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірною, а тому судом першої інстанції підставно відмовлено в задоволенні позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі №140/16150/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 18.07.2022