Справа № 450/5108/21 Провадження № 3/450/540/22
10 січня 2022 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О. розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 108131 від 17.11.2021 року, 17.11.2021 року близько 09 год. 45 хв. на а/д Львів - Самбір у с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 перевозив пасажирів на т/з БАЗ А 079.24 д.н.з. НОМЕР_1 на маршруті № 722 Дрогобич - Львів не маючи сертифікату про вакцинацію та першої дози вакцини від COVID-19, чим порушив постанову Кабінету Міністрів України №1236. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом адміністративного правопорушення є передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Відповідно до ч. 1ст. 44-3 КУпАП адміністративне правопорушення полягає, зокрема, в порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Таким чином, диспозиція ст. 44-3 КУпАП є бланкетною нормою і відсилає до правил та обмежень, що визначаються іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При цьому, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 108131 від 17.11.2021 року, у такому вказано, що ОСОБА_1 порушив постанову КМ України № 1236.
З наведеного формулювання є незрозумілим порушення якої саме норми, якого нормативно-правового акту інкримінується ОСОБА_1 , оскільки поліцейським не вірно зазначено правову норму за порушення якої складено адміністративні матеріали.
Без чіткого зазначення назви нормативно правового акту, який містить інкриміновану норму, не зазначення його конкретної правової норми (її частини) чи вказівка на невірну норму закону, що єобов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, вказує на те, що дії поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення прямо суперечать принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28.10.2003 р. у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Чинне законодавство не звільняє працівників правоохоронного органу виконувати належним чином свої обов'язки, в тому числі щодо належного складання адміністративних матеріалів. Не дотримання вимог закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про те, що такий не може вважатися належним та допустимим доказом підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
При цьому, згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати на шкоду особі фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Водночас, пунктом 2 постанови КМ України від 09 грудня 2020 року №1236 (в редакції станом на дату складення протоколу серії ВАБ № 108131) встановлено, що залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, областей встановлюється зелений, жовтий, помаранчевий або червоний рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.
Підпунктом 8 пункту 2-2 постанови КМ України № 1236 від 09 грудня 2020 року №1236 (в редакції станом на дату складення протоколу) встановлено, що з 17 червня 2021 року на території України встановлюється зелений рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж сукупна кількість місць для сидіння та 50 відсотків місць для стояння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.
Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Як встановлено з індикаторних показників визначення рівнів епідемічної небезпеки відповідно до постанови КМУ від 09 грудня 2020 року №1236 МОЗ України, станом на 28.01.2022 року Львівська область перебувала у «помаранчевому» рівні епіднебезпеки.
Відповідно до пункту 3-2 зазначеної постанови КМУ на території регіонів, на яких установлено помаранчевий рівень епідемічної небезпеки, діють обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені пунктом 3цієї постанови, відповідно до якого додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 2-2цієї постанови, забороняється пасажирам (крім осіб, які не досягли 18 років) користуватися послугами регулярних та нерегулярних перевезень автомобільним транспортом у міжобласному та міжнародному сполученнях (крім перевезень легковими автомобілями з кількістю пасажирів, включаючи водія, до п'яти осіб без урахування осіб віком до 14 років або більшою кількістю пасажирів за умови, що вони є членами однієї сім'ї) без наявності у них негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до дня поїздки; або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або документа, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини, який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; або міжнародного, внутрішнього сертифіката чи іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Перевізник зобов'язаний забезпечити інформування пасажирів про передбачені цим підпунктом обмеження.
Водночас, здійснення пасажирських перевезень урозумінні ст.1Закону України« Про автомобільний транспорт» та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, є господарською діяльністю, яка здійснюється відповідним суб'єктом перевізником. Водій автобуса у даному випадку не може вважатися суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, оскільки не є перевізником, а лише виконує свої обов'язки за трудовим договором, укладеним між ним і автотранспортним підприємством, яке здійснює пасажирські перевезення.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суду не надано.
Так, в матеріалах справи відсутні будь які докази того, що водій не пред'явив ПЛР тестування на ковід -19 або документу, що підтверджує повний курс вакцинації (пояснення адмінправопорушника, покази свідків, матеріали відеофіксації).
Згідност.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, в матеріалах доданих до протоколу про адміністративне правопорушення не надано жодного доказу, який би підтверджував обставини, які вказані в протоколі.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Враховуючи викладене, суд, тлумачать всі сумніви на користь особи, яка притягується до відповідальності, вважає вину ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не доведеною належними і допустимими доказами.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин, визначених п. 1ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44-3, 245, 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП- закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Є. О. Данилів