Справа №442/8742/21
Провадження №2/442/182/2022
11 липня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої судді - Курус Р.І.
з участю секретаря судового засідання - Федишин Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Грабовський Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики згідно розписки,
з участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Грабовського О.О.,
відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Сисина С.В.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 21913,10 доларів США.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.06.2021 між ним та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо надання коштів в позику та, було здійснено передання коштів, що підтверджується укладеною розпискою за умовами якої ОСОБА_1 надав, а ОСОБА_2 отримав в борг грошові кошти в розмірі 19921,00 долар США із зобов'язанням повернути суму 30 липня 2021 року. За несвоєчасне повернення відповідач зобов'язувався сплачувати штраф у розмірі 10% від суми боргу. Позивач звернувся до відповідача 07.10.2021 з вимогою про повернення грошових коштів, які він отримав відповідно до розписки, написаної власноруч, але відповідач проігнорував дану вимогу.
В зв'язку з наведеним, керуючись ст. 194, 526, 625, 612, 1046 ЦК України та власне договором позики яким передбачено, що за прострочення повернення суми боргу боржник сплачує штраф у розмірі 10% (19 921,00 доларів США * 10 % = 1 992,10 доларів США) просить стягнути з відповідача 21 913,10 доларів США.
Ухвалою судді від 23 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
14.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого відповідач зазначає про необґрунтованість такого позову, оскільки доводи представника позивача про наявність підстав для стягнення з нього боргу по розписці від 25.06.2021 є безпідставні, так як жодних коштів у позивача, зокрема, згідно розписки він не отримував, що було відомо позивачу на момент подачі позову.
У той же час, обставини, наведені у відзиві на позовну заяву, вказують про написання ним розписки під впливом неправомірних дій зі сторони позивача та іншого працівника ТзОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШН» ОСОБА_3 , які, скориставшись його пригніченим, наляканим і шоковим станом, викликаним діями цих осіб, погрожуючи притягненням його до кримінальної відповідальності, вчиняючи інші погрози та повідомивши йому неправдиві дані, схилили його як особу, яка знаходилася у їх підпорядкуванні, пов'язаному з трудовими відносинами, до написання такої розписки за відсутності фактичної передачі коштів по такій розписці.
Вказує про те, що він спершу був працевлаштований у ТзОВ «Суші Хаус Україна», а з 03.02.2021 - призначений на посаду торговельного представника відділу збуту департаменту комерційного ТзОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШН».
Під час звільнення його з роботи з ТзОВ «Суші Хаус Україна», призначення його з 03.02.2021 на роботу в ТзОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШН», під час подальшої роботи на цьому Товаристві, він усі свої питання по працевлаштуванню і щодо трудових відносин вирішував з ОСОБА_1 , який був регіональним менеджером ТзОВ «ГЛОБАЛ ФУДС ДИСТРИБЮШН». Фактично ОСОБА_1 був відповідальним за роботу Товариства на території Львівської і Закарпатської областей, та всі свої робочі питання він вирішував з ОСОБА_1 , з яким фактично кожного робочого дня (інколи і у вихідні) спілкувався по роботі: він ставив перед ним плани, завдання на день, тиждень, місяць та він відповідно звітував йому про виконану ним роботу та передавав отримані від реалізації товару кошти, вирішував інші робочі питання.
Його робота на Товаристві полягала в здійсненні оптової реалізації продуктами для виробництва суші, та інших продуктів японської кухні на території Дрогобицького, Стрийського і Самбірського регіонів. Фактично він отримував замовлення від клієнтів, на підставі отриманих замовлень від клієнтів створював на своєму власному ноутбуці так звані видаткові накладні (надалі - накладні) для кожного клієнта, після чого такі замовлення у формі таких накладних зберігав на спільному сервері ТзОВ «ГЛОБАД ФУДС ДИСТРИБЮШН» у програмі 1-С. Доступ до складених ним документів мав ОСОБА_1 , який, бували випадки, вносив зміни у такі складені ним документи по кількості та ціні.
З березня 2021 року Товариство орендувало складське приміщення на вул. Рєпіна, 1 у м. Дрогобичі. Перед відкриттям складу в м. Дрогобичі він познайомився з ОСОБА_3 , який був начальником відділу продаж Товариства Західного регіону. У середині березня 2021 року весь товар з м. Києва один раз на два тижні вантажним автомобілем доставлявся до складу у м. Дрогобичі на підставі попередньо поданих замовлень у вказаний вище спосіб.
З цього часу він почав виконувати функції регіонального супервайзера на території Дрогобицького, Самбірського і Стрийського регіонів. Тобто був відповідальний за реалізацію продуктів японської кухні на території вказаних районі, надалі отримував замовлення від клієнтів та здійснював їм доставку товару, але гроші за такий товар зберігав у себе. У середині березня 2021 року, ОСОБА_1 сказав йому, що він буде отримувати і зберігати кошти як супервайзер на території вказаних регіонів, а тому йому потрібно відкрити банківську скриньку в одному з банків, що він і зробив.
Вказує, що ОСОБА_1 , задля врегулювання робочих питань та з метою отримання грошей від супервайзерів Товариства та передачі грошей останнім, у мережі «ВАЦАП» було створено групу з назвою «РСВ» (тобто «Регіональні супервайзери»), в яку входили номера мобільних телефонів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Львівського супервайзера ОСОБА_5 та 29.06.2021 в цю групу було додано телефон ОСОБА_6 . У цю групу в мережі «ВАЦАП» також був включений і він 07.04.2021 та 01.07.2021 ОСОБА_1 був видалений з цієї групи.
Таким чином, ОСОБА_1 , або у вказаній групі у мережі «ВАЦАП», або по мобільному телефону в мережі «ВАЦАП» (так як ОСОБА_1 забороняв телефонував телефонувати до нього по загальній мобільній мережі) раз на два тижні, як правило перед середою, повідомляв про час привезення йому грошей, зібраних ним та ОСОБА_7 у місто Львів. З цією метою, він за два тижні підбивав суму отриманих ним коштів, зібраних за доставлений клієнтам товар на території Дрогобицького, Самбірського і Стрийських регіонів, звіряв цю суму з даними бухгалтерії 1-С. Наявну суму коштів у доларах США передавав ОСОБА_1 та собі по роботі міг залишити залишок не більше 50 доларів США.
У такий спосіб він, у період з початку березня 2021 року по 23 червня 2021 року, один раз на два тижні, передавав кошти, отримані ним від клієнтів на території Дрогобицького і Самбірського регіонів та від ОСОБА_6 , отримані ним від клієнтів Стрийського регіону, - в одному запаковану пакеті, а також отримані від ОСОБА_4 - в іншому запаковану пакеті. Гроші таким чином він передавав ОСОБА_8 на складі на АДРЕСА_1 , однак за отримання цих грошей від нього ОСОБА_9 ніде не розписувався. Бували випадки, що таким чином гроші він передавав ОСОБА_8 і раз на тиждень.
До 23.06.2021 жодних претензій від ОСОБА_10 щодо отриманих коштів ніколи не було, і, наскільки йому відомо, такі отримані ним кошти він повинен був передавати ОСОБА_3 для того, щоб останній відвозив їх у місто Київ, у центральний офіс Товариства.
23.06.2021 він приїхав з грошима від нього та від ОСОБА_4 , які передав ОСОБА_8 у двох пакетах. У цей день ОСОБА_9 вперше за весь час передачі коштів з березня 2021 року запитав його, яку саме він суму привіз.
Після чого, він назвав суму коштів, наявну в пакеті (яка становила орієнтовно 11 000 доларів США), на що ОСОБА_9 сказав звірити суму із залишком у касі, на що він погодився. ОСОБА_9 на своєму ноутбуці зайшов у мережу Товариства в Інтернеті та сказав, що за ним станом на 11.06.2021 рахувався залишок в сумі 33 000 доларів США, а тому він висловив до нього претензію про нестачу коштів у сумі 22 000 доларів США.
Коли він у цей час подивився разом з ОСОБА_11 у мережу Товариства, в системі 1-С, то побачив, що не були зняті з залишку дві попередні здачі коштів в сумі 22 000 доларів США. Однак, така ситуація, щодо невідображення передачі коштів у мережі 1-С була і раніше, так як кошти з залишку знімалися у місті Києві, наскільки він зрозумів, після отримання даних грошей безпосередньо у центральному офісі в м. Києві.
Він повідомив ОСОБА_10 , що така ситуація була і раніше та наголосив, що він два тижні перед цим передав йому пакети з грошима, в яких була вказана сума коштів в сумі 22 000 доларів США. На це ОСОБА_9 сказав шукати помилку, внаслідок якої утворились така нестача 22 000 доларів США, але він запевнив, що усі гроші передав ОСОБА_8 раніше, тим більше, що згідно його попередніх інструкцій він усі отримані за тиждень (два тижні) гроші передавав у вказаний спосіб ОСОБА_8 і у нього в касі могло бути, не більше 50 доларів США. Взагалі усі отримані кошти він зберігав у банківській скриньці у центральному відділенні Ощадбанку в м. Дрогобичі по вулиці Замкова Гора, 3 і передавав їх ОСОБА_8 у повних сумах.
Коли 23.06.2021 він повернувся на склад у м. Дрогобич, то про розмову з ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_12 і разом з ним у цей день та 24.06.2021 вони переглядали мережу Товариства в Інтернеті. У ці дні він виявив помилки в системі 1-С, які виникли через невідомі йому обставини, оскільки хтось від його імені створював видаткові та прибуткові документи у реєстрі руху коштів, які рахувалися по його касі, а також через те, що у центральному офісі Товариства не зняли кошти, які були ним передані ОСОБА_13 тому, він 23.06.2021 і 24.06.2021 в мережі «ВАЦАП» переписувався з ОСОБА_11 та пояснював йому причину нестачі, з його слів, коштів у сумі 22 000 доларів США, які безпідставно рахувалися за ним, та відправляв йому скріншоти руху коштів по його касі.
25.06.2021 біля 9 години до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_9 , перепитав його місцезнаходження, і сказав, щоб він чекав його і ОСОБА_14 , що вони зараз приїдуть. Після цього телефонного дзвінка у цей день, біля 9 години 15 хвилин у складське приміщення у АДРЕСА_2 зайшли ОСОБА_9 і ОСОБА_15 .
У цей час у приміщенні складу були ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , яким ОСОБА_9 наказали вийти з кабінету приміщення складу, де у подальшому відбувалася розмова. У цей час ОСОБА_18 у погрозливій формі, запитав його, де є гроші. Він зрозумів, що мова іде про 22 000 доларів США, про які вказував ОСОБА_9 23.06.2021.
Після того як він відповів, що уже пояснював ОСОБА_8 , що усі гроші, які він отримував від клієнтів, передавав ОСОБА_8 і він не причетний до жодної нестачі коштів, ОСОБА_18 відповів йому, що такого не може бути, оскільки вони спілкувалися з працівниками Товариства, відповідальними за Інтернет-мережу, та останні вказали, що ніякої помилки не може бути. Він почав звинувачувати його у крадіжці грошей, говорячи до нього у погрозливій формі, що він буде відповідати за розтрату цих коштів, за що передбачена кримінальна відповідальність у вигляді семи років позбавлення волі.
ОСОБА_18 , у присутності ОСОБА_10 , погрожував йому, що, якщо він не поверне 22 000 доларів США, то вони про такі його «неправомірні» дії повідомлять у поліцію, а також про це розкажуть його близьким та знайомим, також про це розкажуть в церкві, де він, у вільний від роботи час, «прислуговує» , оскільки їм було відомо про таку його діяльність у церкві.
ОСОБА_18 хотів поїхали до нього додому, щоб поспілкуватися з його рідними, на що він вказав, що проживає з сімдесятирічною бабусею, а тому вони сказали поїхати до матері.
Перед цим вони запитували у нього, скільки грошей є у нього у касі станом на 25.06.2021, на що він відповів, що отримав від клієнтів гроші в гривнях у сумі еквівалентній 3 228,94 доларів СІНА і така сума коштів є у нього вдома.
Під впливом таких постійних погроз зі сторони ОСОБА_14 , у присутності ОСОБА_10 , які полягали у безпідставному звинувачуванні його у крадіжці грошей у сумі 22 000 доларів США, під впливом висловлених неодноразових погроз безпідставного його звільнення з роботи з ТзОВ «Глобал Фудс Диструбушн», поширення неправдивих відомостей стосовно нього про нібито вчинений ним злочин, пов'язаний з розтратою коштів на цьому Товаристві, він, знаходячись у пригніченому, шоковому стані, будучи наляканим через такі дії ОСОБА_14 і ОСОБА_10 , боячись безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, сказав, що він не здав у касу цю суму коштів. Почувши це, ОСОБА_18 та ОСОБА_9 навіть не вияснювали у нього, коли саме та у який спосіб він не здав таку суму грошей, а сказали, що він повинен повернути ці гроші в найближчий час. Також ОСОБА_18 неодноразово казав, що якщо він не визнає борг, то вони «зроблять» йому ще більшу недостачу на складі та у нього будуть ще більші проблеми через таку поведінку.
У подальшому він, на вимогу ОСОБА_14 , сів у автомобіль під керуванням ОСОБА_10 і вони поїхали разом з ОСОБА_19 до нього додому. ОСОБА_18 залишився у автомобілі, а ОСОБА_9 пішов разом зі ним додому. В присутності його бабусі - ОСОБА_20 , він передав ОСОБА_8 пакет з грошима в гривнях в сумі орієнтовно 88 000 гривень. Вийшовши з квартири, він з ОСОБА_11 і ОСОБА_19 поїхали на автомобілі під керуванням ОСОБА_10 до його матері ОСОБА_21 на роботу, яка працює топ-менеджером фірми «Оліс» на АДРЕСА_3 .
25.06.2021 в автомобілі ОСОБА_18 зразу сказав його матері, що він винен у касу велику сум грошей (біля 20 тисяч доларів), що він признався у крадіжці цих грошей і треба терміново повернути ці гроші, бо у нього будуть великі проблеми з правоохоронними органами. На що остання заперечила, вказавши що це помилка. Однак, ОСОБА_18 сказав, щоб він за декілька днів повернув гроші в касу, а, коли почув від матері, що таких грошей у них немає, то почав розпитував про наявне у них нерухоме майно, щоб вони могли під заставу отримати кредит, або позичали у когось зі знайомих гроші.
На пропозицію матері скласти акт нестачі, завірити його підписами відповідальних осіб і провести службове розслідування, ОСОБА_18 і ОСОБА_9 відмовилися, сказали, що вони хочуть це чимшвидше вирішити, бо про цю ситуацію не знають у м.Києві, вони не можуть його довго прикривати і як у Києві на Товаристві про це дізнаються, то він точно буде в тюрмі.
Під впливом таких погроз ОСОБА_14 , у присутності ОСОБА_10 , він з мамою, будучи наляканими, не бажаючи кримінального переслідування, будучи вперше у такій ситуації, погодилися все-таки з таким боргом, так як боялися негативних наслідків для нього і думали, що вони не зможуть довести його невинуватість, врешті чого погодись повернути нестачу.
Також ОСОБА_18 сказав, що, оскільки він винен гроші в сумі 22 000 доларів США в касу Товариства, а ОСОБА_9 не проконтролював непоступлення від нього таких коштів, з метою, щоб вони на той час не подавали заяву в правоохоронні органи про таку ситуацію, він повинен написати розписку, в якій вказати отримання грошей від ОСОБА_10 у позику і така розписка буде для них своєрідною гарантією, «страховкою» повернення ним грошей.
А тому він, під диктування ОСОБА_10 , 25.06.2021 біля 13 години у складському приміщенні на АДРЕСА_2 написав розписку, в якій вказав про отримання від ОСОБА_1 у борг грошей у сумі 625 000 гривень із зобов'язанням повернути до 30.07.2021.
Але у цей розписці він не вказав місця складання розписки, а також вказав про отримання грошей у національній валюті в сумі 625 000 гривень (що становило 22 тисячі доларів США). При цьому, він з мамою сказали, що будуть шукати гроші, щоб передати ОСОБА_8 , але так як це для них велика сума грошей, вони не можуть швидко її назбирати. ОСОБА_18 сказав, що спочатку він може передати 5000 доларів США, для того, щоб залишитися на роботі, продовжити працювати і поступово віддавати гроші, але 5000 доларів США вони мали передати 29.06.2021.Таку розписку він передав у руки ОСОБА_8 , після чого, на прохання матері вони відвезли її на роботу і таким чином вона біля двох годин була відсутня на роботі, а ОСОБА_18 залишився на складі разом з
ОСОБА_22 цей день, 25.06.2021 біля 17 години 15 хвилин йому зателефонував ОСОБА_9 і сказав, щоб він відправив по «ВАЦАПУ» ОСОБА_23 написану ним розписку про отримання від ОСОБА_10 625 000 гривень, а тому він 25.06.2021 о 17 годині 19 хвилин відправив таку розписку у вказаний спосіб ОСОБА_23 через мережу «ВАЦАП».
Через декілька хвилин до нього зателефонував ОСОБА_9 і сказав, що він повинен переписати розписку, після чого він йому по мобільному телефону продиктував текст нової розписки, в якій він під його диктовку написав про отримання від нього грошей в сумі 550 000 гривень, вказав, що зобов'язується повернути цю суму до 30.07.2021, а у випадку неповернення до вказаного терміну більше ніж на 10 календарних днів він повинен сплатити 10 відсотків штрафу від суми позики.
Також у цій другій розписці він вказав, що така розписка вже написана у складському приміщенні, що у складському приміщенні на АДРЕСА_2 .
У другій розписці була вказана вже менша сума боргу - 550 000 гривень (а у першій розписці було вказано 625 000 гривень), оскільки під час телефонної розмови ОСОБА_9 сказав, що він, отримавши від нього 25.06.2021 гроші в сумі еквівалентній 3228,94 долари США, здав їх у в касу Товариства, а тому можна зменшити суму нібито отриманої ним позики.
Після того, після чого на вимогу ОСОБА_10 виправив у тексті розписки щодо штрафу зі слів: «В разі неповернення» на «В разі протермінування», а також над сумою отриманих коштів 550 000 гривень, зверху написав 19921 $ долар США.
Звертає увагу, що дана телефонна розмова відбувалася в складському приміщенні та під час цієї розмови був включив гучномовець телефону, оскільки під час всього часу був присутній ОСОБА_6 , який, на прохання ОСОБА_1 зняв на відео написання ним цієї розписки, яку ОСОБА_6 повинен був відправити ОСОБА_8 за допомогою сервісу «Нова пошта».
Написавши, а фактично переписавши текст попередньої розписки, він по вказівці ОСОБА_10 передав ОСОБА_6 цю третю розписку, в якій було вказано про отримання ним у позику грошей від ОСОБА_1 в сумі 19 921 долари США, із зобов'язанням повернути до 30.07.2021. Саме копія цієї розписки долучена позивачем до позовної заяви.
Звертає увагу суду на те, що наведені ним обставини підтверджують факт неотримання ним жодних коштів від ОСОБА_10 , а також написання ним розписки від 25.06.2021 про отримання від ОСОБА_1 у позику грошових коштів у сумі 19 921 доларів США з терміном повернення до 30.07.2021, фактично без отримання цієї суми коштів.
З огляду на щоЮ просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Крім того, 14.12.2021 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору позики.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 вказує на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву, а.с. 37-47, 51-71.
Крім того, звертає увагу суду на те, що розписка - є фактично документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Разом з тим, наявна в матеріалах справи розписка складена з порушення ряду норм цивільного законодавства, зокрема вимог ст. ст. 203, 207, 1047,1049 ЦК України, а тому є всі підстави для визнання недійсним договору позики - написаної ним розписки від 25.06.2021 про отримання від ОСОБА_1 у позику грошових коштів у сумі 19 921 доларів США з терміном повернення до 30.07.2021, так як при укладенні договору (при написанні розписки) недодержано вимоги, які встановлені частинами 1, 3 та 5 статті 203 ЦК України, та фактично не відбулося передачі ОСОБА_1 йому коштів згідно розписки, а він з ОСОБА_11 не укладали жодного договору позики.
З врахуванням наведеного, просить визнати недійсним договір позики згідно розписки від 25.06.2021 про отримання ним від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 19921 доларів США та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у справі.
04.01.2022 позивачем за первісним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказує, що робочі взаємовідносини, які зазначені у зустрічному позиві не мають жодного відношення до правовідносин між кредитором ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 . Крім того, зазначає, що відповідач намагається пов'язати факти нестачі грошових коштів на роботі з відносинами, що склались між фізичними особами ОСОБА_11 та ОСОБА_2 . В зустрічному позові ОСОБА_2 зазначає про факт нестачі коштів, який виявлено в процесі виконання його трудових обов'язків, але такі правовідносини, є справою виключно юридичної особи, де працював ОСОБА_2 та безпосередньо самого ОСОБА_2 .
Зазначає, що факт нестачі коштів на Підприємстві мав би бути оформленим актом, поясненнями особи, яка допустила нестачу, актом комісії, що повинна була б перевірити факти та надати їм оцінку, а також надати рекомендації для подальших дій Підприємства. Зазначені докази відсутні в матеріалах справи, а тому твердження ОСОБА_2 , що розписка отримання коштів в борг, насправді приховує інший правочин є безпідставними. Натомість, в переписці від 03.03.2021 о 06.42 особа, яка підписана як «ОІeh» просить у особи, яка підписана як « ОСОБА_24 » у борг 260 доларів. У випадку, якщо це є дійсно переписка між позивачем та відповідачем, питання отримання коштів у борг вже виникало до моменту написання розписки, що вбачається з електронної переписки, і це явно були взаємовідносини між фізичними особами, а не трудові або будь - які інші.
З аналізу доказів, які додає відповідач до відзиву на позов, не вбачається спростування позиції позивача за первісним позовом щодо наявності боргу та обов'язку сплатити цей борг Бандрівським О. Навпаки, в переписці останній вимагає повернути йому розписку, у відео розповідає, що у нього проблеми з мікрозаймами, каже, що поверне частину коштів тільки після отримання розписки, а тому намагання відповідача перевести дані відносини в іншу площину, ніж зазначено у розписці, можна розцінювати виключно як намагання звільнитись від відповідальності та маніпуляцію фактами. В зв'язку з наведеним, просить первісний позов задоволити, в задоволенні зустрічного - відмовити.
Ухвалою від 21.03.2022 закрито підготовче судове засідання по справі, справу призначено до судового розгляду по суті. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики згідно розписки прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Грабовський Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Частково задоволено клопотання про виклик свідків та допит позивача і відповідача в якості свідків, частково задоволено клопотання про витребування доказів.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_9 , будучи допитаним як свідок, та його представник адвокат Грабовський О.О. первісний позов підтримали та просили його задоволити. Вимоги зустрічного заперечили з підстав зазначених у відзиві на такий.
Крім того, ОСОБА_1 вказав, що за час роботи ОСОБА_2 , який був у його підпорядкуванні, на підприємстві в останнього не було ніякої заборгованості з огляду на те, що працівники не працювали з грошима. Кожен працівник підприємства мав доступ до системи 1-С. Підприємство працює на безготівковій формі оплат. Грошові кошти могли передаватись клієнтами лише у випадку відсутності таких на картці замовника, проте працівник повинен був одразу перерахувати такі на рахунок підприємства.
Вказує про те, що неодноразово позичав відповідачу гроші, та у березні 2021 року відповідач цікавився у нього щодо надання кредитів їхнім підприємством.
23.06.2021 відповідач попросив його позичити йому кошти в зв'язку з тим, що він отримав короткостроковий кредит з великими відсотками, ну що він погодився та позичив йому 22650 доларів США, бо не мав гривень, без жодних розписок, позаяк довіряв йому.
Відповідач почав розповідати йому про наявність у нього фінансових проблем і про те, що його сім'я нічого про це не знає. Після чого він вказав відповідачу, що потрібно все розповісти матері. Після його зустрічі з матір'ю відповідача, остання не заперечила факту наявності кредиту в її сина, проте запевнила, що такий погашено.
Зрозумівши, що останній не зможе повернути таку кількість грошей, попросив відповідача написати йому розписку.
Однак, після цього, відповідач прийшов до нього разом з чоловіком на ім'я ОСОБА_25 (нібито хресний батько) і повідомив його про те, що розписка не доводить факту позики. Крім того, зазначив, що його мама сказала повернути написану ним розписку та про те, що вони повернуть йому 5000 доларів США, на що він відмовився.
Зазначає, що спершу розписка була написана у гривнях, проте, оскільки він позичав відповідачу долари США, вказав йому про необхідність переписати таку, на що останній погодився. Вказав, що розписка була написана в приміщенні складу на АДРЕСА_4 в присутності ОСОБА_14 та матері відповідача, якій все було відомо та запевнила, що гроші вони швидко повернуть.
Вказує, що кінцева розписка була написана 25.06.2021 на суму 19921 долар США, оскільки відповідачем було повернено частину коштів, а саме в розмірі 75 000 гривень, а відтак залишок позики останнього складав 19221 доларів США. Просить стягнути позичені кошти з відповідача та вирішити питання щодо стягнення на його користь судових витрат згідно поданої письмової заяви.
Відповідач ОСОБА_26 , будучи допитаним як свідок, та його представник - адвокат Сисин С.В. в судовому засіданні первісний позов не визнали з підстав, які детально виклали у відзиві на позовну заяву. Додатково ОСОБА_26 вказав, що в 2020 році почав працювати з позивачем, який був його керівником.
Вказує про те, що 23.06.2021 він приїхав до Львова, щоб передати позивачу гроші від реалізації товару. Гроші оприбутковувались в м. Києві, а він повинен був лише створити видатковий касовий ордер.
Зазначає, що 23.06.2021 передав грошові кошти позивачу та останній спитав чому в нього в касі 22000 доларів США, на що він відповів йому це сума за 2 рази, що він привозив. На що позивач заперечив, та вказав про необхідність перевірки каси з метою виявлення неточностей.
В середу, 23.06.2021 він разом з ОСОБА_16 в приміщенні складу в м. Дрогобичі виявили неточності, про що він повідомив позивача. Звертає увагу суду, що позивач повинен був все з'ясувати, оскільки подібна ситуація мала місце в травні 2021 року, коли йому телефонували з Києва з приводу виявленої помилки (відсутність касового ордеру), однак потім все вирішилось.
Проте, в п'ятницю 25.06.2021 приїхав позивач разом з ОСОБА_18 і звинуватили його в крадіжці грошей та необхідності повернути такі, оскільки в іншому випадку він сяде в тюрму.
Вказує на те, що під час цієї розмови позивач та ОСОБА_18 тиснули на нього психологічно та постійно погрожували кримінальним провадженням.
Після таких дій зі сторони позивача та ОСОБА_14 він був дуже переляканий та повернув позивачу 75000 гривень.
Після чого, вони всі разом поїхали до його мами. Позивач повідомив її про наявність у нього великих проблем з приводу крадіжки великої суми грошей та необхідності повернути такі.
Згодом, вони всі поїхали на складське приміщення в м. Дрогобичі Львівської області, де під впливом психологічного впливу він і написав оспорювану розписку.
Суд дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.
Так, як встановлено в судовому засіданні, 25.06.2021 відповідачем ОСОБА_2 у складському приміщенні, що на АДРЕСА_4 власноручно написана розписка про отримання від позивача ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 19921 долар США в борг. Крім того, у тексті розписки зазначено про те, що відповідач зобов'язується повернути позику в строк до 30 липня 2021 року. В разі протермінування позики більш ніж на 10 календарних днів, позичальник сплачує 10 % штрафу від суми позики, а.с. 6.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. У правових висновках про застосування статей 1046,1047 ЦК України, які викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 4-бЗцсІЗ, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 4-996цс17, а також у постанові Верховного Суду від 11.06.2021 в справі № 753/11670/17, «значено, що, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
В судовому засіданні, свідок ОСОБА_21 вказала про те, що 23.06.2021 її син ОСОБА_26 повідомив її про наявність у нього великих проблем з приводу недостачі коштів. На наступний день син сказав, що питання вирішене. В п'ятницю, 25.06.2021 до неї знову зателефонував її син та попросив прийти її до нього на роботу. Сівши в автомобіль, за кермом якого був позивач, її син на передньому сидінні та ОСОБА_27 на задньому сидінні, останній вказав про те, що її син винен 20 тисяч доларів США і що потрібно їх повертати. Після такої інформації їй стало погано, та вона разом з ОСОБА_27 вийшли з автомобіля. Під час розмови з останнім, він вказав, що її син їх дуже підставив, а тому необхідно повернути гроші.
ОСОБА_27 запропонував поїхати на складське приміщення на АДРЕСА_2 , щоб перевірити документацію 1-С, на що вона погодилась. Однак, приїхавши на склад, ОСОБА_27 показав їй табличку в форматі EXEL, на що вона сказала, що така не є документом та щоб відкрив програму 1-С, останній відмовився, сказавши що це те саме. Після чого вона запропонувала, щоб її син з приводу ситуації, яка склалась, написав акт про недостачу грошей в касі, на що останні погодились та вказали, що її син зможе і надалі працювати на підприємстві, але йому необхідно тимчасово піти у відпустку.
Після чого, її син почав щось писати, проте, що саме, їй не було відомо, оскільки думала, що син пише акт про недостачу коштів. На пропозицію позивача та ОСОБА_27 теж підписати документ, який писав її син, - відмовилась, оскільки нічого спільного з роботою сина у неї не було. Після чого вона поїхала додому.
Додатково вказала, її син повинен був все вирішити з позивачем. Однак, в суботу син повідомив її про те, що переписував текст розписки (після її від'їзду додому) та показав їй другий примірник розписки. Після чого, нею був написаний пост в Фейсбуці про допомогу, з приводу якого її знайома вказала що це може підстава.
Звертає увагу суду на те, що була впевнена, що син не писав розписку, а писав акт про недостачу.
На наступний тиждень (в середу), вона разом з чоловіком її знайомої - ОСОБА_25 , якого представила як хресного батька її сина, запитала у позивача про факт написання розписки на таку суму. На що останній вказав, що недогледів і що це гроші за 2 місяці, і тому написали розписку на нього, оскільки іншого вирішення не було. Зазначає, що вказувала про неможливість повернути таку суму грошей та просила провести службове розслідування. Проте, на наступний день синові подзвонив ОСОБА_27 і сказав, що відвезе його до слідчого, і що його посадять та вимагав зустрічі.
Під час зустрічі, яка відбувалась в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ОСОБА_27 сказав, щоб не було непорозумінь, необхідно повернути кошти, оскільки за результатами службового розслідування винен саме її син.
Приблизно 6-7 липня 2021 позивач сказав їй, що її син винен ще за талони по пальному, оскільки не прозвітував. 28.07.2021 ОСОБА_27 скинув їй фото розписки сина і нагадав, що строк повернення коштів спливає, на що остання написала позивачу, щоб той повернув неправомірно написану розписку, однак відповіді так і не отримала.
Додатково звернула увагу суду, що станом на час написання її сином розписки у нього не було жодних боргів чи незакритих кредитів.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні вказала, про те, що 25.06.2021 їй подзвонив її онук відповідач ОСОБА_26 та сказав, щоб вона приготувала гроші, які були у її квартирі, оскільки останній не встиг покласти їх в ячейку у відділенні банку. Після чого, до неї в квартиру прийшов її онук з позивачем. Вона розповіла позивачу, що її онук розповідав, що останній є дуже хорошим начальником та запропонувала пригостити його чаєм, однак він відмовився. Вказує, що її онук був дуже збуджений та віддав гроші позивачу. Через кілька днів, її донька повідомила її про те, що позивач змусив онука написати боргову розписку на суму 20000дол. США.
Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні вказав, що його дружина повідомила його про наявність проблем на роботі у сина її подруги. Після чого, він разом з подругою своєї дружини та відповідачем зустрілись з позивачем, який вказав, що відповідач винен 20000 доларів США підприємству. Така відповідь позивача його здивувала з огляду на те, що розписка була написана на ім'я позивача.
Свідок ОСОБА_18 вказав, що вважає відповідача шахраєм. Крім того, вказав, що 24.06.2021 до нього звернувся позивач ОСОБА_9 та розповів йому про те, що він позичив відповідачу гроші, оскільки довіряє йому. Потім позивач став сумніватись у тому, що відповідач зможе повернути кошти, а тому попросив його бути свідком при написанні відповідачем відповідної розписки. Під час написання розписки він запитував відповідача де поділись гроші, на що він їх витратив, на що відповідач вказав про те, що на попередній роботі він взяв кредит в розмірі 50000 грн. в «Швидко-гроші» терміном на 2 місяці, однак не зміг їх повернути, а тому взяв інший кредит. Після чого йому стали телефонувати колектори та вимагати повернення грошей. Крім того, вказав, що про це ніхто не знає. На що він відповів що слід про все розповісти матері, після чого відповідач вказав, що у нього вдома є 75000 грн., а тому він їх поверне позивачу. Після того, вони поїхали до матері позивача та все їй розповіли, після вказали про необхідність написати розписку. Зазначає, що позивач диктував, а відповідач писав текст розписки в його присутності та в присутності матері відповідача, якій все було відомо. Після цього позивач разом з відповідачем відвезли маму останнього на роботу.
Згодом, того ж дня позивач подзвонив знайомому, та той підказав йому, що оскільки ним було позичено грошові кошти в доларах США, а тому в розписці слід вказати валюту - долари США, а тому розписка була переписана. Процес написання розписки був знятий на відео Наливайком.
На наступному тижні, відповідач сказав, що віддасть лише 5 тисяч доларів США і не більше. На його зауваження, що буде суд, все заперечував. Під час зустрічі з матір'ю відповідача в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », останні все заперечували та сказали, що нічого повертати не будуть. Після чого, позивач вирішив звернутись до суду.
Крім того, вказав, що йому відомо зі слів позивача, що кошти були передані відповідачу в розмірі приблизно 23 тисячі доларів США та на момент передачі грошей розписка не складалась.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні вказав, що безпосередньо не був свідком передачі коштів відповідачу, позаяк лише здійснював відеозапис процесу написання останнім розписки про отримання від позивача у борг грошей.
Не заперечив факту добровільного переписування відповідачем розписки, оскільки в першій були якість помилки. Після чого, він відіслав таку позивачу за допомогою пошти «Нова пошта».
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні вказав, про те, що йому нічого невідомо про позику грошей. Лише вказав про те, що у п'ятницю приїхав позивач та ОСОБА_18 , і його та ОСОБА_29 попросили вийти з приміщення складу, внаслідок чого вони поїхали по робочих справах. В приміщенні складу залишився відповідач. З приводу причин приїзду на складське приміщення позивача та ОСОБА_14 йому нічого не відомо. Після того, як він повернувся на склад, залишив там документи і поїхав додому. Чи перебувала в приміщенні складу мати відповідача, та чи писав відповідач будь-яку розписку йому не відомо.
Водночас, у відповідності до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У відповідності до ст. 646 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Суд надає віри доводам позивача з приводу передання відповідачу грошових коштів в розмірі 22650 доларів США, позаяк як встановлено в судовому засіданні про дану обставину було відомо свідку ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 .
Крім того, дана обставина також підтверджується і фактом повернення позивачу відповідачем частини позичених грошових коштів в розмірі 75000 грн., які були передані в квартирі бабусі відповідача та в її присутності.
Доказів про те, що такі кошти були передані позивачу за наслідками його роботи як безпосередньому керівнику відповідачем не надано (акт, касовий ордер, квитанція, тощо) і такі не спростовані останнім.
Крім того, згідно тексту самої розписки вбачається факт отримання відповідачем від позивача ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 19921 долар США в борг.
Щодо факту написання розписки суд вважає за доцільне зазначити таке.
Як встановлено в судовому засіданні, 25.06.2021 відповідачем ОСОБА_2 у складському приміщенні, що на АДРЕСА_4 , власноручно написана розписка про отримання від позивача ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 19921 долар США в борг. Крім того, у тексті розписки зазначено про те, що відповідач зобов'язується повернути позику в строк до 30 липня 2021 року. В разі протермінування позики більш ніж на 10 календарних днів позичальник сплачує 10 % штрафу від суми позики, а.с. 6.
Згідно оглянутого відеозапису, який містить процес написання такої, суд вважає за доцільне зазначити, що така була написана особисто відповідачем без будь якого тиску, оскільки під час написання такої відповідач веде себе адекватно, навіть посміхається, уточнює правильність написання прізвища, імені та по батькові, зазначення щодо написання слова «відсотків» у дужках та як наслідок підписання її шляхом проставлення дати, свого прізвища, ініціалів та власноручного підпису.
Щодо зауважень відповідача що така була переписана під диктування сторонньої особи, суд вважає за доцільне вказати про те, що чинним законодавством не передбачено заборони писати таку під диктування чи здійснювати її переписування з огляду на наявність помилки щодо написання певних слів.
Відтак, доводи проте, що розписок було три не мають значення, оскільки предметом первісного спору є наявність заборгованості саме за розпискою від 25.06.2021 у розмірі 19921 долар США.
Безпідставними суд вважає доводи відповідача про те, що розписка була написана в результаті виявлення недостачі за наслідкам його трудової діяльності, оскільки матеріали справи не містять жодних актів недостач, прийому - передачі, чи будь яких інших звернень відповідача безпосередньо до свого керівника - позивача по справі чи до адміністрації підприємства з приводу досить таки значної недостачі.
Крім того, у випадку виявлення ним такої недостачі та примушування відшкодувати завдані не ним збитки підприємству, останній вправі був звернутись до правоохоронних органів з метою захисту свого порушеного права. Натомість матеріали справи не містять жодних даних щодо такого звернення.
Посилання відповідача та його представника на те, що він був наляканий, з огляду на що не міг реально оцінювати ситуацію є необгрунтованими оскільки відповідач є повнолітньою, дієздатною особою, який своїми діями набув для себе певних цивільних прав, позаяк був працевлаштований на підприємство, самостійно їх здійснював - виконував роботу згідно посадових інструкцій, тим самим створивши для себе цивільні обов'язки, які слід самостійно виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Крім того, як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , яка є матір'ю відповідача, останній було відомо про факт недостачі грошей на роботі в її сина та остання вказувала про необхідність проведення службового розслідування, з огляду на що суд вважає про обізнаність відповідача з приводу можливості його поведінки в ситуації, яка склалась. Також, свідок ОСОБА_28 , участь якого в даній справі відбувалась саме за проханням матері відповідача, також вказував про наявність сумнівів щодо обставин написання розписки саме на ім'я позивача.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пояснень, наданих в судовому засіданні як позивачем, так і відповідачем, останній, працюючи у підпорядкуванні позивача не був матеріально відповідальною особою, відтак доводи відповідача з приводу відсутності коштів за результатами його безпосередньої роботи та як наслідок - вимушене написання оспорюваної розписки є безпідставними.
Крім того, як ствердив в судовому засіданні позивач, за час роботи відповідача на підприємстві на було виявлено жодних недостач чи невиконання відповідачем своїх посадових обов'язків. Навпаки, як ствердив судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , позивач надавав позитивну характеристику щодо роботи відповідача та був задоволений ним як керівник.
А тому, суд з врахуванням наведених вище обставин, суд приходить висновку про те, що між сторонами склались відносини договору позики, а тому первісний позов підлягає до задоволення.
Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання договору позики недійсним, судом встановлено наступне.
У відповідності до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Позивач за зустрічним позовом не визнає отримання ним грошових коштів зазначених в розписці, вказує, що насправді ці кошти не були одержані ним, що фактично розписка свідчить про те, що він погодився повернути гроші від виявленої недостачі, яка виникла за місцем його роботи, проте не з його вини.
Факт отримання відповідачем коштів підтверджується наявними у позивача оригіналом розписки боржника, копія якої додана до позовної заяви.
Згідно положень ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тобто, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, надана розписка є документом, що підтверджує боргове зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .
Як зазначав неодноразово Верховний Суд в своїх постановах, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
З матеріалів справи вбачається та не оспорювалося ОСОБА_2 у судовому засіданні, що надана ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог розписка підписана ОСОБА_2 . Однак, позивач за зустрічним позовом у поданій зустрічній позовній заяві просить визнати договір позики, укладений відповідно до розписки від 25.06.2021 недійсним з підстав не відповідності її нормам діючого законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсності.
Тлумачення норм ст.ст. 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналіз ч. 2 ст. 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Таким чином, вимоги, які вважає стороні позивача за зустрічним позовом недотриманими, не передбачені для такого виду документа як розписка.
Крім того, суд звертає увагу, що у сторони позивача за первісним позовом наявний оригінал розписки, яка була досліджена судом в судовому засіданні, що свідчить про наявність у останнього права вимоги до ОСОБА_2 щодо виконання зобов'язання.
ОСОБА_26 та його представник адвокат Сисин С. у поданій зустрічній позовній заяві та в поясненнях наданих в судовому засіданні посилається на те, що написанню оспорюваної ними розписки існували ще дві розписки, однак жодних заперечень відносно того, що розписки складалися власноручно ОСОБА_2 та переписувались безпосередньо ним, подана зустрічна позовна заява не містить, а також відсутні і відповідно докази, що могли б підтвердити такі твердження сторони.
Посилання ОСОБА_2 та його представника адвоката Сисин С. на те, що в тексті розписки та матеріалах справи відсутні докази передання грошових коштів не відповідають дійсності з огляду на наступне.
Суд, дослідивши зміст поданої розписки, оригінал якої було оглянуто у судовому засіданні, встановив те, що між сторонами виникли правовідносини із договору позики грошових коштів, оскільки вказана розписка містить відомості, що ОСОБА_26 отримав кошти від ОСОБА_1 із зобов'язанням їх повернення, а не отримав ці кошти на іншій підставі.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.11.2020 року (справа № 154/3443/18) зазначив, що розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання договору позики недійсним відсутні.
Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Станом на день подачі позову до суду відповідачем не повернуто борг за розпискою, за змістом якої він зобов'язувався повернути кошти у розмірі 19921 долар США, а також у випадку
несвоєчасне повернення відповідач зобов'язувався сплачувати штраф у розмірі 10% від суми боргу, розмір якого - 1 992,10 доларів США.
Верховний Суд у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц зазначив, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Таким чином, при визначенні зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.
У розписці від 25.06.2021 сторони не погоджували визначення гривневого еквіваленту виконання зобов'язання, а сума отримана позичальником визначена у доларах США, тому при визначені розміру заборгованості суд вважає що стягнення підлягає відбуватись у валюті зазначеної у розписці, тобто у доларах США.
Разом з тим, за положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі № 638/17330/16ц.
З огляду на наведене, первісний позов підлягає задоволенню, вимоги ж зустрічної позовної заяви є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
З урахуванням задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5715,07 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Так, судом встановлено, що позивачем у поданому клопотанні про розподіл судових витрат заявлено про витрати на правову допомогу у розмірі 54053,28 грн.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Грабовським О.О. укладено договір про надання правової допомоги.
Так, зокрема витрати на правову допомогу складаються з : 10 000,00 грн. - гонорару адвоката за розгляд позову ОСОБА_1 , 12 000,00 грн. - гонорару адвоката за розгляд зустрічного позову, та (21 913,10 * 29,2549) * 5% - гонорар успіху адвоката.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду у постанові від зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Позивачем та його представником адвокатом Грабовським О.О. не надані докази в підтвердження сплати «гонорару успіху».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, враховуючи предмет спору та складність розгляду справи, на думку суду витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000 грн. Саме така сума буде відповідати критеріям розумності, виваженості та справедливості.
На підставі викладеного та керуючись статтями 16, 640, 646, 1046, 1051 ЦК України, статтями 10, 13, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 25.06.2021, 5715,07 гривень понесених судових витрат та 10000,00 витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.
В решті первісного позову - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики згідно розписки - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса - АДРЕСА_6 .
Повний текст рішення суду виготовлено 18 липня 2022 року
Суддя Курус Р.І.