07 липня 2022 року м. Рівне №460/15373/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; представника позивача - адвоката В.О. Дороти; представника відповідача 1 - І.В. Величко; представника відповідача 2 - В.О.Шеремети; представника відповідача 3 - В.О.Шеремети; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергопостач» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергопостач» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач 2) та Державної податкової служби України (далі - відповідач 3), в якому позивач просить суд, з урахуванням заяви про зміну предмета позову: визнати протиправними дії відповідача 1 по видачі наказу №1386-п від 17.05.2021, дії по проведенню фактичної перевірки та дії по оформленню акта фактичної перевірки та додатків до нього; визнати протиправними дії відповідача 2 щодо складання податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00048560900; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 3 від 28.10.2021; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача 2 від 01.11.2021 №000107350900.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що наказ №1386-п від 17.05.2021 про проведення фактичної перевірки всупереч пункту 80.2 статті 80, абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України не містить: підстави для проведення перевірки; мети перевірки; конкретного періоду діяльності платника податків, який підлягає перевірці; проведення перевірки без наявності підстав для цього суперечить абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України; у наказі вбачаються ознаки виправлення, рік видачі наказу вказаний « 204». Результати перевірки оформлені з процедурними порушеннями - безпідставно винесене податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00048560900; ДПС України протиправно не скасувала податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00048560900 у повному обсязі; а податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №000107350900 підлягає скасуванню, як наслідок протиправних дій контролюючих органів.
Відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 1, обґрунтований тим, що контролюючий орган мав усі правові підстави для винесення наказу №1386-п від 17.05.2021 про проведення фактичної перевірки платника податків, у якому зазначені усі необхідні реквізити згідно норм чинного законодавства. Вказує, що платник податків допустив інспекторів до проведення фактичної перевірки, на наслідками якої правомірно сформований акт перевірки. Тому доводи позивача є безпідставними. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 2 та 3 обґрунтований тим, що до контролюючого органу надійшли матеріали перевірки, на наслідками яких сформоване податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00048560900. Рішенням Державної податкової служби України від 28.10.2021 №24428/99-00-06-03-02-06 ППР №00048550900 скасоване повністю, ППР №00048560900 скасоване в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 730,28 грн. Вказує, що дії ДПС України щодо розгляду скарги платника податків не впливають на права та інтереси позивача, а тому доводи останнього про протиправність дій ДПС України є необґрунтованими. Оскільки податкове повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00048560900 скасоване ДПС України в частині, тому відповідач 2 мав усі правові підстави для формування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2021 №000107350900. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 15.11.2021 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою суду від 22.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 13.12.2021.
Ухвалою суду від 13.12.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладене на 27.01.2022.
Ухвалою суду від 27.01.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі - залишене без задоволення.
Ухвалою суду від 27.01.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача 3 про закриття провадження у справі - залишене без задоволення.
Ухвалою суду від 27.01.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 11.02.2022.
Ухвалою суду від 11.02.2022 клопотання позивача про витребування доказів - задоволено; витребувано у відповідача 2 оригінали документів щодо перевірки.
Ухвалою суду від 11.02.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10.03.2022.
Ухвалою суду від 10.03.2022 судове засідання відкладене на 21.04.2022 за клопотанням відповідача 2.
Ухвалою суду від 21.04.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладене на 31.05.2022 за клопотанням позивача, відповідача 2 та відповідача 3.
Ухвалою суду від 31.05.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладене на 07.07.2022 за клопотанням відповідача 2.
У судове засідання 07.07.2022 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача 1, який брав участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Представник відповідача 2 та 3 також заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 07.07.2022.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесений Наказ від 17.05.2021 №1386-п «Про проведення перевірки», відповідно до якого постановлено провести фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергопостач», яке здійснює діяльність за адресою: місто Нетішин, вулиця Промислова, 1/6А, АЗС з магазином, з 18 травня 2021 року, тривалістю 10 діб (далі - Наказ №1386-п) (а.с. 8 том 1).
Контролюючим органом на підставі Наказу №1386-п сформовані направлення на перевірку від 17.05.2021 №1024 та №1025 (а.с. 75 том 1).
За результатами фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області оформлений Акт фактичної перевірки від 18.05.2021 (реєстраційний номер 2621/92-01-09-01/34781258) (далі - Акт перевірки), яким установлено факт реалізації бензину А-95-Євро 5 28,95 грн на 10,36 л на загальну суму 299,92 грн і при цьому було вибито фіскальний чек; в ході проведення перевірки здійснено зняття залишків товаро-матеріальних цінностей, а саме паливно-мастильних матеріалів (бензин - А92, А-95, ДП виробництва Литви, ДП виробництва білорусії), зняття залишків (фактичних) відбулося за допомогою метрштока (повіреного); відповідно до знятих залишків встановлено різницю між даними бухгалтерського обліку (Х-звіт) та фактичними даними, а саме: ДП (Литва) встановлено нестачу у 13,99 л на суму 365,14 грн, ДП (білорусія) 714,51 л на суму 19363,22 грн; бензин А-92 надлишок 4,38 л на суму 122,42 грн; бензин А-95 - надлишок 438,43 л на суму 12692,55 грн, чим порушено пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; похибку враховано у розмірі 0,8 %; документа, що підтверджує залишки пального в трубах, не надано (а.с. 9 том 1).
На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесені податкові повідомлення-рішення від 09.06.2021:
№00048550900 (далі - ППР №00048550900), яким застосовані штрафні санкції у розмірі 20000,00 грн (а.с. 14 том 1);
№00048560900 (далі - ППР №00048560900), яким застосовані штрафні санкцій у розмірі 65086,66 грн (а.с. 16 том 1).
Рішенням Державної податкової служби України від 28.10.2021 №24428/99-00-06-03-02-06 ППР №00048550900 скасоване повністю, ППР №00048560900 скасоване в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 730,28 грн (а.с. 24 том 1).
Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесене податкове повідомлення-рішення від 01.11.2021 №000107350900 (далі - ППР №000107350900), яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 64356,38 грн (а.с. 133 том 1).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних дій та рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області по видачі Наказу №1386-п від 17.05.2021, дії по проведенню фактичної перевірки та дії по оформленню акта фактичної перевірки та додатків до нього, суд зазначає таке.
Позивач у позовній заяві зазначив підстави, якими обґрунтовує заявлену позовну вимогу: Наказ №1386-п від 17.05.2021 всупереч пункту 80.2 статті 80, абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України не містить: підстави для проведення перевірки; мети перевірки; конкретного періоду діяльності платника податків, який підлягає перевірці; проведення перевірки без наявності підстав для цього суперечить абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України; у наказі вбачаються ознаки виправлення, рік видачі наказу вказаний «204».
Суд зазначає, що у даному випадку платник податків не оскаржує Наказ №1386-п, як акт індивідуальної дії, а оскаржує дії контролюючого органу щодо його винесення.
Наказ №1386-п містить посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як на підставу для проведення фактичної перевірки.
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
За правилами пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Тобто, контролюючий орган зазначив у Наказі №1386-п посилання на норму ПК України, як на підставу для проведення фактичної перевірки.
Щодо зазначення у Наказі №1386-п мети перевірки, то судом установлено, що такий документ містить чітке посилання на мету фактичної перевірки: «з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Щодо зазначення у Наказі №1386-п конкретного періоду діяльності платника податків судом установлено, що у такому документі період зазначений: «Період діяльності, що перевіряється: згідно ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями».
Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто відповідач 1 зазначив період діяльності платника податків, що підлягав перевірці.
За правилами абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Суд констатує, що відповідач 1 дотримався вимог ПК України щодо оформлення Наказу №1386-п та зазначив у ньому усі необхідні реквізити.
Зі змісту Направлень на перевірку №1024 та №1025 вбачається, що уповноважена особа платника податків отримала копію Наказу №1386-п, такій особі пред'явлені службові посвідчення та направлення на перевірку - 18.05.2021, що надавало контролюючому органу безумовне право приступити до проведення фактичної перевірки (а.с. 75 том 1).
Відповідно до пункту 80.5. статті 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
За правилами абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України, непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Судом установлено, що після пред'явлення уповноваженій особі платника податків службових посвідчень, направлень на перевірку та вручення копії наказу, платник податків допустив інспекторів до проведення фактичної перевірки, не зазначаючи жодних зауважень до документів, які були йому пред'явлені та вручені.
Відповідно до пункту 86.5. статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Зважаючи на те, що Наказ №1386-п оформлений контролюючим органом належним чином, копію такого документа вручено уповноваженій особі платника податків, пред'явлено службові посвідчення та направлення на перевірку, тому відповідач 1 мав правові підстави для проведення фактичної перевірки та оформлення результатів такої перевірки.
Щодо внесення, на думку позивача, до Наказу №1386-п виправлень та зазначення року «204» суд зазначає, що такі виправлення не впливають та не можуть вплинути на правомірність дій по винесенню такого документа, а зазначення року у даті Наказу №1386-п «204» не відповідає дійсності, оскільки рік у такому документі зазначений «2021».
Тому вказана вище позовна вимога не підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області щодо складання податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00048560900, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 86.7. статті 86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Позивач не надав суду належних до допустимих доказів подання контролюючому органу письмових заперечень на Акт перевірки.
За приписами статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За правилами пункту 86.8. статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 58.2. статті 58 ПК України, форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Вказані вище норми свідчать про те, що у разі оформлення Акта перевірки за результатами проведення фактичної перевірки платника податків, контролюючий орган зобов'язаний сформувати відповідне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.
Формування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій на підставі Акта перевірки є обов'язком контролюючого органу, а не його правом.
Суд звертає увагу на те, що у даному випадку позивач оскаржує дії відповідача 2 щодо складання податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00048560900, а не оскаржує таке ППР, як акт індивідуальної дії по суті.
Навіть за умови оскарження ППР №00048560900 по суті, така позовна вимога не підлягала б розгляду, оскільки таке ППР в силу норм пункту 60.1 статті 60 ПК України є відкликаним за результатами адміністративного оскарження: ППР №00048560900 скасоване в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 730,28 грн.
Тому дії відповідача 2 щодо складання податкового повідомлення-рішення від 09.06.2021 №00048560900 є правомірними, а тому вказана вище позовна вимога не підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 28.10.2021, суд зазначає таке.
Як зазначалося вище, рішенням Державної податкової служби України від 28.10.2021 №24428/99-00-06-03-02-06 ППР №00048550900 скасоване повністю, ППР №00048560900 скасоване в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 730,28 грн (а.с. 24 том 1).
Відповідно до пункту 55.1. статті 55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Суд визнає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі.
Належність такого висновку доведена судами попередніх інстанцій посиланнями на зміст Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може оцінювати повноту розгляду ДПС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Запроваджені ПК України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов'язків платника податків.
Рішення Державної податкової служби України від 28.10.2021 №24428/99-00-06-03-02-06 не є таким, що прийняте у зв'язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.
Рішення про результати розгляду скарги платника податків саме по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення можливості реалізувати належне право шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а тому рішення ДПС України не порушують права та інтереси позивача, на відміну від податкового повідомлення-рішення.
Правова позиція щодо оскарження рішень ДПС України за результатами розгляду скарги платника податків викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 (справа №826/7961/16), від 06.02.2020 (справа №810/101/16), від 06.02.2020 (справа №620/228/19), від 26.03.2019 (справа №810/1710/16), від 11.06.2019 (справа №826/24656/15), від 07.02.2020 (справа №826/11086/18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
Тому вказана вище позовна вимога не підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування ППР №000107350900, то представник позивача у судовому засіданні вказав, що таке рішення підлягає скасуванню через наявність порушень, допущених контролюючими органами при призначенні перевірки, оформлення Акта перевірки, при розгляді ДПС України скарги платника податків.
Як установлено судом вище, контролюючі органи при призначенні перевірки та оформлення її результатів діяли у порядку та у спосіб, визначені нормами чинного законодавства.
По суті ППР №000107350900 суд зазначає, що під час проведення фактичної перевірки установлено факт реалізації бензину А-95-Євро 5 28,95 грн на 10,36 л на загальну суму 299,92 грн і при цьому було вибито фіскальний чек; в ході проведення перевірки здійснено зняття залишків товаро-матеріальних цінностей, а саме паливно-мастильних матеріалів (бензин - А92, А-95, ДП виробництва Литви, ДП виробництва білорусії), зняття залишків (фактичних) відбулося за допомогою метрштока (повіреного); відповідно до знятих залишків встановлено різницю між даними бухгалтерського обліку (Х-звіт) та фактичними даними, а саме: ДП (Литва) встановлено нестачу у 13,99 л на суму 365,14 грн, ДП (білорусія) 714,51 л на суму 19363,22 грн; бензин А-92 надлишок 4,38 л на суму 122,42 грн; бензин А-95 - надлишок 438,43 л на суму 12692,55 грн, чим порушено пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; похибку враховано у розмірі 0,8 %; документа, що підтверджує залишки пального в трубах, не надано (а.с. 9 том 1).
Рішенням Державної податкової служби України від 28.10.2021 №24428/99-00-06-03-02-06 ППР №00048550900 скасоване повністю, ППР №00048560900 скасоване в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 730,28 грн (а.с. 24 том 1).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу «IX. Зміст рішення про результати розгляду скарги та його вручення» Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 р. за №617/28062), контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.
За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень:
1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;
2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;
3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін;
4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов'язання.
Під час прийняття цих рішень контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов'язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.
Рішенням Державної податкової служби України від 28.10.2021 №24428/99-00-06-03-02-06 установлено, що згідно з висновками Акта перевірки ототожнено надлишок та нестачу товарів з такими порушеннями як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку; Актом перевірки зафіксовано реалізацію товарів, які не обліковані в установленому порядку на загальну суму 32543,33 грн, зокрема, факт нестачі пального у розмірі 13,99 л на суму 365,14 грн.
Тому ППР №00048560900 скасоване в частині застосування штрафних санкцій у сумі 730,28 грн.
Відповідач 2 в установленому законом порядку прийняв ППР №000107350900 на суму штрафних санкцій, яка не була скасована за результатами прийнятого ДПС України рішення.
Актом перевірки установлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
За правилами пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За приписами статті 20 Закону Закону №265/95-ВР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Враховуючи той факт, що позивачем не спростовані висновки Акта перевірки щодо виявленого порушення, тому відповідач 2 правомірно сформував ППР №000107350900 на суму штрафних санкцій у розмірі 64356,38 грн.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачами доведено правомірність оскаржуваних дій та рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергопостач» (вулиця Макарова, 44а, місто Рівне, 33024; код ЄДРПОУ 34781258) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (вулиця Пилипчука, 17, місто Хмельницький, 29000; код ЄДРПОУ 44070171), Головного управління ДПС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 44070166) та Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, місто Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 липня 2022 року
Суддя К.М. Недашківська