про повернення позовної заяви
18 липня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/5488/22
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову Виконавчого комітету Полтавської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Суми про скасування постанови про накладення штрафу, -
Позивач Виконавчий комітет Полтавської міської ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Суми про скасування постанови про накладення штрафу від 20.05.2022 ВП №66547070.
Ухвалою суду від 04 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю положенням статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України
Так, ухвалою суду від 04 липня 2022 року позивачу було запропоновано у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати обґрунтовані підстави для поновлення строку звернення до суду, виходячи з отримання Полтавською міською радою постанови про накладення штрафу №66547070 від 20.05.2022 саме 24.05.2022; документа про сплату судового збору в розмірі 2481,00 грн за реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; код отримувача 37959255; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA588999980313101206084016712; призначення платежу: судовий збір, за позовом (назва позивача), Полтавський окружний адміністративний суд.
Копію ухвали суду від 04.07.2022 позивач отримав 07.07.2022, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.
11.07.2022 позивачем надано до суду заяву про поновлення строку на оскарження постанови разом із копією платіжного доручення №291 від 01.06.2022 про сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн.
В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем зазначено, що десятиденний строк на оскарження зазначеної постанови закінчився 03.06.2022, однак 03.06.2022 була п'ятниця, послідуючі дні 4-5.06.2022- були вихідними, а у понеділок 06.06.2022 позов було направлено до суду. З огляду на ці обставини, а також на дуже короткий строковий проміжок пропущення строку на оскарження (всього 3 кал.дні, з яких 2 - вихідні) вважає за можливе просити суд поновити строк на право звернення до суду. Зазначено, що строки, які припали на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану. Вказував, що на виконання Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» переважна більшість спеціалістів юридичного управління виконавчого комітету Полтавської міської ради на час воєнного стану задіяна у заходах, направлених на організацію та надання допомоги переселенцям, гуманітарної та військової допомоги, волонтерство тощо, що відповідно також вплинуло на процес підготовки та подання позовних документів до суду. До того ж були значні перерви у загальному доступі до всіх Державних Електронних Реєстрів, у тому числі і Реєстру судових рішень тощо. Зазначено, що виконавчий комітет у встановлений термін звернувся до суду, що підтверджується ухвалою про залишення позовної заяви без руху у іншій справі № 440/4998/22.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Згідно з частини 5 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 287 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Так, відповідно до пункту першого частини другої статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та враховано судом у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 826/17879/17.
Разом з тим, Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.1998 № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин 2 і 3 статті 84 та частин 2 і 4 статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
З огляду на встановлений статтею 287 КАС України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм КАС України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.
Суд зазначає, що КАС України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду рішень, дій та бездіяльності державного виконавця, при цьому стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів.
Так, відповідно до частини 3 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині 1 статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
У постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року по справі №440/1290/19 також викладено правову позицію, згідно якої статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 287 КАС України передбачено право вибору особи порядку оскарження рішень державного виконавця. При цьому, такі оскарження є альтернативним способом захисту своїх прав. Скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган ДВС, позивач повинен керуватися статтею 287 КАС України, якою встановлено десятиденний строк для звернення, від дати отримання таких рішень, який обчислюється календарними днями.
Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження дій виконавця законодавством встановлено спеціальний 10-денний строку, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
Із документів доданих позивачем до позовної заяви слідує, що оскаржувану постанову отримано уповноваженим представником Полтавської міської ради 24.05.2022, що підтверджується вхідним номером та датою на супровідному листі до постанови про накладення штрафу від 20.05.2022 - вх.№04-54/1/4617 від 24.05.2022.
Отже щонайменше з 24.05.2022 позивач дізнався про спірну постанову.
Таким чином, граничний строк звернення до суду із таким позовом припадає на 03.06.2022, про що зазначено й позивачем у позовній заяві та заяві про поновлення строку на звернення до суду.
Разом із тим, з даною позовною заявою до суду позивач звернувся лише 06.06.2022, що також підтверджується позивачем.
Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, та не залежали від його волевиявлення чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Посилання позивача на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4998/22 не є доказом звернення позивача до суду у встановлений десятиденний строк.
Щодо посилання позивача на задіяння переважної більшості спеціалістів юридичного управління виконавчого комітету Полтавської міської ради у заходах, направлених на організацію та надання допомоги переселенцям, гуманітарної та військової допомоги, волонтерство тощо, суд зазначає, що позивачем не надано доказів задіяння всіх спеціалістів юридичного управління у вищевказаних заходах та не можливості написання ними даної позовної заяви та подання її до суду у десятиденний строк, який розпочався 24.05.2022 та закінчився 03.06.2022 включно, в тому числі через систему "Електронний суд".
Перерви у загальному доступі до всіх Державних електронних реєстрів, у тому числі і реєстру судових рішень не є істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Крім того, суд акцентує увагу, що у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Отже, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду які вказані Полтавською міською радою у заяві від 11.07.2022, не є поважними.
При цьому, як вже зазначалося судом, обов'язковою умовою для повернення позовної заяви є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин. Однак безпосередні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не наводились.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не у повній мірі виконав вимоги ухвали суду про залишення без руху позовної заяви від 04.07.2022, а тому на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС України - позовну заяву виконавчого комітету Полтавської міської ради слід повернути позивачеві.
Одночасно суд зазначає, що позивачем до заяви про поновлення строку оскарження постанови додано копію платіжного доручення №291 від 01.06.2022 про сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн.
При цьому в ухвалі суду від 04.07.2022 судом зазначено, що судовий збір згідно платіжного доручення №291 від 01.06.2022 сплачено за позовну заяву у справі №440/4998/22, яку було повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви залишеної без руху, а тому не є доказом сплати судового збору у справі №440/5488/22. Роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі повернення заяви, сплачена сума судового збору по справі №440/4998/22 повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, постановлених у вказаних справах, .
Таким чином, позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в частині надання документа про сплату судового збору у встановлений в такій ухвалі строк не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Таким чином, суд приходить висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248,294, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву Виконавчого комітету Полтавської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Суми про скасування постанови про накладення штрафу повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва