18 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5225/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 виплатити перераховану пенсію за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21 лютого 2018 року, з урахуванням виплачених сум,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21 лютого 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21 лютого 2018 року. Зазначив, що у позивача виникли "законні сподівання", оскільки останній отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у січні 2018 року, а постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103, яка фактично звужує право на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018 - 2019 роки, прийнята 21 лютого 2018 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).
Відповідачем до суду надано відзив на позов, у якому, зокрема, зазначено, що бюджетні асигнування з Державного бюджет України Пенсійному фонду не збільшувалися, інших рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій урядом не приймалось, а відтак виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань, визначених на цю мету. Поряд з цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" виплата пенсій, призначених згідно із Законом 2262 до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 здійснювалося у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на березень 2018 року.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Cправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 65% грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ГУПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивачу з 01 січня 2018 року, виходячи з розміру 65% грошового забезпечення. При цьому, до виплати позивачу з 01 січня 2018 року визначено суму пенсії з урахуванням 50% від суми підвищення до пенсії, з 01 січня 2019 року - з урахуванням 75% від суми підвищення до пенсії та з 01 січня 2020 року - з урахуванням 100% від суми підвищення до пенсії.
Рішенням від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 Окружний адміністративний суд м. Києва визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язав Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №826/3858/18 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року без змін.
20 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою в якій просив перерахувати та виплатити пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі.
Листом від 22 лютого 2022 року № 2819-1229/О-02/8-1600/22 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомлено, що підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії відсутні.
Вважаючи дії ГУПФУ в Полтавській області щодо не проведення виплати перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21 лютого 2018 року з урахуванням виплачених сум, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року /далі - Закон № 2262-XII/.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності з 01 січня 2017 року, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З такого законодавчого регулювання слідує, що підставою для здійснення перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Право встановлювати умови, порядок перерахунку пенсій та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії звільненим із служби військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, делеговано Кабінету Міністрів України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Цією постановою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років та установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, з набранням чинності постановою №704 у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії за вислугу років.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Відповідно до пункту 1 цієї постанови постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374).
Згідно з пунктом 2 цієї ж постанови виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до приписів частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Таким чином, положення пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратили чинність з 05 березня 2019 року.
Отже, виплату позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року суд вважає безпідставною та необґрунтованою.
Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у рішенні від 06 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.
Оскільки позивач має право на отримання пенсії з урахуванням 100% суми підвищення, з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про протиправність дій ГУПФУ в Полтавській області щодо зменшення позивачу пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та необхідність зобов'язання ГУПФУ в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) позивачу з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018.
Відповідно права на отримання пенсії з урахуванням 100% суми підвищення за період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року позивач не має, а відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити.
При цьому, суд не бере до уваги довід ГУПФУ в Полтавській області щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (набрала чинності 04 вересня 2019 року), оскільки частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ визначено, що у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Беручи до уваги наявність у позивача права на отримання пенсії за вислугу років з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, застосування з 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року постанови від 14 серпня 2019 року №804 призведе до зменшення виплати позивачу пенсії (з урахуванням 75% суми підвищення), а відтак і до звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача щодо належного пенсійного забезпечення, що в свою чергу є неприпустимим з огляду на приписи статті 22 Конституції України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Стосовно посилань представника позивача на постанову Верховного Суду від 30 серпня 2021 року по справі № 520/8675/18, суд зазначає наступне.
Вирішуючи це питання, суд враховує, що 21 жовтня 2021 року Верховний Суд у постанові №300/1813/19 переглядав правильність правозастосування Восьмого апеляційного адміністративного суду (постанова від 18 лютого 2020 року), котрий у спорі за аналогічних обставин ухвалив судове рішення, яким позов особи, що отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262, задовольнив частково:
- визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року за період з 05 березня 2019 року до 04 вересня 2019 року;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 05 березня 2019 року до 04 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням здійснених виплат;
- відмовив в задоволенні решти позовних вимог (за період з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 та з 04 вересня 2019 року по 31 грудня 2019 року, а також щодо виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року, з урахуванням проведених платежів, однією сумою).
Верховний Суд у цій постанові вказав таке:
"19. Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами.
20. Так, у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 (справа №640/19928/18) суд дійшов таких правових висновків. «щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати позивачу лише 50 % суми підвищення пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постановою №704 та постановою № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено пунктом 2 постанови №103, відповідно до якого виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Разом з тим, скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були діючими.
З урахуванням наведеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій в тому числі в частині відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати йому лише 50% суми підвищення пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постановою №704 та постановою № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу у березні 2018 року пенсійний орган керувався ще чинними положеннями постанови №103, а підставою звернення позивача до суду з даним позовом були, на його думку, незаконні дії відповідача щодо виплати 50% суми підвищення пенсії».
21. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №2540/2873/18.
22. Застосовуючи цей висновок до обставин цієї справи, Суд звертає увагу на те, що правовідносини у цій справі цілком тотожні справі №640/19928/18, висновок Верховного Суду у якій процитований вище. Тобто, позовні вимоги щодо протиправності дій відповідача з виплати ОСОБА_1 у 2018 році лише 50%, у 2019 році по 05.03.2019 лише 75% суми підвищення пенсії обґрунтовано залишено судом апеляційної інстанції без задоволення.
23. Щодо дій відповідача з виплати ОСОБА_1 з 05.03.2019 лише 75% суми підвищення пенсії, колегія суддів зазначає таке.
24. У зв'язку із визнанням протиправним та нечинним пункту 2 постанови № 103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
25. Отже, з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягала виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії"
Отже, в постанові №300/1813/19 від 21 жовтня 2021 року Верховний Суд узагальнив раніше висловлені позиції з цього питання та сформував правовий висновок щодо застосування Постанови №103 в часі за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року. Оскільки ця постанова прийнята пізніше (21 жовтня 2021 року) за згадану позивачем постанову №520/8675/18 від 30 серпня 2021 року, суд відхиляє аргументи позивача, що стосуються періоду з 01 січня 2018 року по 05 березня 2019 року.
Стосовно порушення права позивача мирно володіти своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції
Релевантною до обставин цієї справи є практика розгляду скарг на порушення державою прав, гарантованих статтею 1 Першого Протоколу до ЄКПЛ (в тому числі щодо змісту застосованого в цій статті поняття "майно" в автономному тлумаченні Суду) в таких судових рішеннях ЄСПЛ: 1) рішення по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10) від 26 червня 2014 року, що набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року; 2) ухвала щодо прийнятності заяви № 54704/10 "Іван Миколайович СЕРЕБРЯНСЬКИЙ проти України" від 03 червня 2014 року; 3) ухвала щодо прийнятності заяви № 43331/12 "Валентина Ніканорівна ВЕЛИКОДА проти України" від 03 червня 2014 року; 4) ухвала щодо прийнятності заяви № 4519/11 "Тетяна Володимирівна ФАКАС проти України" від 03 липня 2014 року.
Аналіз змісту цих судових рішень дозволяє зробити висновок про існування таких усталених підходів ЄСПЛ:
1) стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (див., наприклад, рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany), заяви №№ 46720/99, 72203/01 і 72552/01, п. 78, ЄСПЛ 2005-VI);
2) що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам;
Отже, якщо право на отримання надбавки до пенсії (доплати, соціальної допомоги тощо) та критерії її надання прямо передбачені національним законодавством, а заявник відповідає цим критеріям, ЄСПЛ зазвичай вважає, що суть права заявника є достатньо чіткою для застосування статті 1 Першого протоколу та що право заявника на отримання надбавки до пенсії (доплати тощо), передбачене національним законодавством, становить "майно" у значенні цього положення Конвенції;
3) ЄСПЛ розрізняє вимоги щодо виплати певної надбавки/допомоги (як такої) і твердження заявників, що вони мають право на конкретні суми виплат; якщо заявник стверджує, що він має право на певні суми надбавки/доплати (більші, аніж ті, які він отримує), ЄСПЛ детально аналізує, чи можуть вважатися "майном" у значенні статті 1 Першого протоколу твердження заявника про те, що він має право на певні суми виплат, і якщо так чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном.
Так, ЄСПЛ вказує, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимні очікування» (деколи застосовується термін «законне сподівання» як синонім), якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність "легітимних очікувань", якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
4) ЄСПЛ не погодився із твердженнями заявників про те, що згідно з рішеннями Конституційного Суду України до відповідних нормативно-правових актів (якими передбачено певні доплати та їх розмір) не можна вносити зміни. У цих справах сама суть права заявників на соціальне забезпечення не ставиться під сумнів. Закони, якими зменшувалися розміри чи скасовувалися певні соціальні виплати, були ухвалені за звичайною процедурою демократично обраним парламентом і це явно робилося з економічних міркувань. Що стосується конкретного розміру соціальних виплат, ЄСПЛ не погодився з тим, що вимоги заявників стосовно отримання надбавки (доплати) у певному розмірі становили "легітимні очікування" у значенні практики Суду з цього питання, оскільки:
- такі вимоги не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві;
- немає жодних доказів усталеної практики національних судів на підтримку скарг заявників.
Враховуючи проаналізовану судову практику ЄСПЛ та вважаючи цілком виправданим процесуальний підхід, застосований у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (вимоги заявників стосувалися різних періодів в контексті чинності законів, що регулювали спірні правовідносини, тому ЄСПЛ розглядав скарги заявників щодо кожного періоду окремо) суд дійшов таких висновків:
1) в період з 01 січня 2018 року до 05 березня 2019 року (до набрання чинності рішенням суду від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18) Кабінет Міністрів України врегулював порядок перерахунку та виплати перерахованих пенсій, в цей період положення постанови №103 була чинною та обов'язковою для застосування відповідачем. В задоволенні позовів щодо виплати 100% підвищення за вказані періоди національні суди відмовляли, що підтверджується усталеною судовою практикою, а правильність такого правозастосування підтверджується висновком касаційного суду, що узагальнив цю практику (вже згадана в цьому рішенні постанова Верховного Суду №300/1813/19 від 21 жовтня 2021 року). Отже, вимоги про виплату 100% підвищення за ці періоди не мають ані достатнього підґрунтя в національному законодавстві, ані підтримки національних судів у формі усталеної судової практики. За таких обставин позивач не мав «законних сподівань», що можуть вважатися «майном» у значенні статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ, тому його твердження про порушення державою зобов'язань за статтею 1 Першого протоколу Конвенції є помилковими.
2) в період з 05 березня 2019 року позивач дійсно мав "легітимні очікування" на отримання 100% підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Суд враховує, що визнав позовні вимоги ОСОБА_1 за цей період обґрунтованими та такими, підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014 код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення ОСОБА_1 пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів.
Суддя С.О. Удовіченко