18 липня 2022 р. № 400/12215/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Єланецької селищної ради, вул. Паркова, 20, смт. Єланець, Вознесенський район, Миколаївська область, 55501,
про:визнання протиправним та скасування п.19 рішення від 16.09.2021 року № 45; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Єланецької селищної ради (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення Єланецької селищної ради № 45 від 16.09.2021 «Про відмову у наданні дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Єланецької селищної ради».
зобов'язати Єланецьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах території Єланецької селищної ради (за межами с. Ольгопіль) земельної ділянки орієнтовним розміром (площею) 2 гектара, зазначеної у графічних матеріалах, доданих до зареєстрованого Єланецькою селищною радою 30.08.2021 за вх. № М-68 клопотання ОСОБА_1 .
встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, а саме зобов'язати Єланецьку селищну раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою від 06.12.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з метою реалізації свого права на безоплатне отримання у власність із земель комунальної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначеного Земельного кодексом України, він звернувся до Єланецької селищної ради з клопотанням про надання дозволу. Рішенням відповідача № 45 від 16.09.2021 «Про відмову у наданні дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Єланецької селищної ради», а саме пунктом 19 такого рішення, в наданні дозволу відмовлено, у зв'язку з ненаданням позивачем до своєї заяви генерального плану населеного пункту, що не відповідає вимогам ч.7 ст.118 ЗК України. Позивач вважає зазначене рішення таким, що не відповідає вимогам ст.118 Земельного кодексу України, тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач станрм на час розгляду справи відзиву на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2021р. надсилалась на поштову адресу відповідача, а також на електронну адресу через підсистему "Електронний суд".
18.01.2022 року представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до регламенту визначеному в ухвалі про відкриття провадження у справі, суд повинен був розглянути справу в інший строк. Але, у зв'язку з початком бойових дій суд не зміг дотриматися зазначених строків розгляду справи.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження 18.07.2022р.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
27.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Єланецької селищної ради з клопотанням щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
До клопотання позивачем були додані, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки орієнтовним розміром (площею) 2 та, що розташована в межах території Єланецької селищної ради (за межами с. Ольгопіль), яка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 4823083500:02:000:0571, що згідно з даними Державного земельного кадастру, відображеними, зокрема, у відкритому доступі на Публічній кадастровій карті, має загальну площу 8.8076 га, цільове призначення: "01 землі сільськогосподарського призначення", тип власності: "Комунальна власність", і ці дані відображені на поданих позивачкою графічних матеріалах.
02.12.2021 Єланецька селищна рада ухвалила Рішення №45 від 16.09.2021 «Про відмову у наданні дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Єланецької селищної ради», де пунктом 19 визначено, що Єланецька селищна рада вирішила:
« 19. Відмовити гр. ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, на підставі ч.7 cm. 118 Земельного кодексу України, так як земельна ділянка не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а саме відсутній генеральний план населеного пункту.».
Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її право на отримання відповідного дозволу.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною 1 статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Приписами, визначеними статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Положеннями частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що відмова відповідача, викладена в пункті 19 рішення сесії №45 від 16.09.2021р., у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою жодним чином не вмотивована, а відповідачем ухвалено протиправне рішення.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за відсутністю вичерпних підстав, визначених ч.7 ст.118 ЗК України, є не правом, а обов'язком відповідача. На це, зокрема, вказує абзац третій ч.7 ст.118 ЗК України, передбачивши наслідки «мовчазної згоди» у разі не вирішення питання по звернення громадянина протягом передбаченого законом строку.
У відповідача під час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні дискреційні повноваження. Оскільки, дискреційні повноваження - це можливість обирати на свій розсуд між двома правомірними варіантами вирішення питання.
А відповідно до вимог ч.7ст.118 ЗК України, у відповідача є лише один правомірний варіант вирішення питання, який залежить від наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
В цьому випадку суд вбачає, всі умови позивачем були виконані для того щоб суб'єкт владних повноважень міг прийняти рішення на його користь.
Про те, що саме такий спосіб захисту прав позивача є правильним, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.05.2019 у справі №821/925/18, від 23.01.2019 року у справі №808/3082/17, від 31.01.2019 року у справі №815/2488/17, від 06.03.2019 року у справі №1640/2592/18.
В той же час встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є правом, а не обов'язком суду. З урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини статті 139 КАС України.
Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єланецької селищної ради (вул. Паркова, 20, смт. Єланець, Вознесенський район, Миколаївська область, 55501, код ЄДРПОУ 04375079) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 19 рішення Єланецької селищної ради № 45 від 16.09.2021 «Про відмову у наданні дозволу громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Єланецької селищної ради».
3. Зобов'язати Єланецьку селищну раду Миколаївської області (код ЄДРПОУ 04375079) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах території Єланецької селищної ради (за межами с. Ольгопіль) земельної ділянки орієнтовним розміром (площею) 2 гектара, зазначеної у графічних матеріалах, доданих до зареєстрованого Єланецькою селищною радою 30.08.2021 за вх. № М-68 клопотання ОСОБА_1 .
4. В частині вимог щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Єланецької селищної ради (вул. Паркова, 20, смт. Єланець, Вознесенський район, Миколаївська область, 55501, код ЄДРПОУ 04375079) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений квитанцією від 02.12.2021р.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов