18 липня 2022 р. № 400/766/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135,
про:визнання протиправною та скасування від 18.11.2021 року № 306746,
19 січня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 18.11.2021 № 306746 (далі - Постанова № 306746) про застосування стосовно позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень.
Позов позивач обґрунтовує тим, що:
порушення, які були допущені під час заповнення товарно-транспортної накладної № 563538 є технічними помилками, описками і не можуть слугувати підставою для притягнення до відповідальності за відсутність товарно-транспортної накладної;
на момент зупинки транспортного засобу посадовими особами відповідача у водія була в наявності належним чином заповнена особиста книга обліку робочого часу водія, що була на їх вимогу їм надана та ними оглянута; тому притягнення позивача за відсутність особистої картки водія транспортного засобу є протиправним.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
02.02.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб та з 25.05.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу V Переліку територіальних громад, що розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 08 липня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2022 № 152), Миколаївська міська територіальна громада, на території якої розміщується Миколаївський окружний адміністративний суд, віднесена до громад, що розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Враховуючи вищезазначене і значну інтенсивність воєнних (бойових) дій, що проводяться на цей час на території Миколаївської міської територіальної громади, суд не вбачає за можливе розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін. Тому ця справа розглядається судом у порядку письмового провадження. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвала суду від 02.02.2022 про відкриття провадження надіслана Державній службі України з безпеки на транспорті в її електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримана ним 14.02.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався. На підставі частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач є власником вантажного - спеціалізованого контейнеровоза MERSEDES-BENZ ACTROS 2545, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), та причепа KRONE AZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ).
27.10.2021 головний спеціаліст відповідача ОСОБА_2 на автомобільній дорозі Н-24 210 км + 840 м провів перевірку транспортного засобу MERSEDES-BENZ ACTROS 2545, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом KRONE AZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за результатами якої склав Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2021 № 295999.
Згідно із зазначеним Актом під час перевірки виявлено порушення, а саме: в наданій товарно-транспортній накладній № 563538 відсутня дата складання документа (число, місяць), не вказано модель та тип автомобіля, відсутня інформація про причіп / напівпричіп (марка, модель, тип), відсутня повна інформація про вантажовідправника та пункт розвантаження, чим порушено пункт 11.1 наказу МТЗ № 363 від 14.10.1997 та статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також цим Актом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлення товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; не оформлено особисту картку водія до цифрового тахографа.
Від надання пояснень про причини порушення та від підпису акта водій ОСОБА_3 відмовився.
03.11.2021 відповідач направив позивачу Запрошення у розгляді справи за актом № 295999 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт в Миколаївській області, відповідно до якого позивачу запропоновано прибути 18.11.2021 в Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи про допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт. Це запрошення було направлено на адресу: АДРЕСА_1 . Цю ж адресу позивач зазначив у позовній заяві, як свою адресу місця проживання.
Вищезазначене запрошення позивач не отримав, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (форма 119) № 5405610582332. Повернувся лист до відповідача в грудні 2021 року.
18.11.2021 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Миколаївська область) винесено на підставі Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2021 № 295999 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306746.
Згідно з цією постановою позивачем допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, особистої картки водія ОСОБА_3 , а також постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до абзацу дванадцятого частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Частиною п'ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, має повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, а його посадові особи розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті утворені як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Таким чином, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не мало статусу юридичної особи, а його посадові особи були посадовими особами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.
З огляду на це суд прийшов до висновку, що посадові особи відповідача, зокрема, такого структурного підрозділу його апарату як Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, мали повноваження на розгляд справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (частина вісімнадцята статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до частини двадцять першої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» порядок проведення рейдових (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом першим пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) (у редакції, чинній до 04.02.2022), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Оскаржувана постанова складена відповідачем 18.11.2021, тобто в межах двомісячного терміну з дня складення відповідного акта (27.10.2021).
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно з частинами першою-третьою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Абзацами першим і другим пункту 11.1 глави 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Таким чином, автомобільний перевізник, водій повинні мати і пред'являти посадовим особам відповідача документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, товарно-транспортну накладну, що повинна обов'язково містити вищезазначені реквізити.
Реквізити товарно-транспортної накладної - це інформація, яку повинна містити товарно-транспортна накладна, та за відсутності якої документ не набуває визначений Правилами № 363 статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Суд встановив, що у товарно-транспортній накладній № 563538 відсутня інформація про дату складання документа (число, місяць), про модель та тип автомобіля, про причіп (марка, модель, тип), а також повна інформація про адреси вантажовідправника та пункт розвантаження.
Відтак товарно-транспортна накладна № 563538 не відповідає вимогам до документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів і не може вважатися товарно-транспортною накладною в розумінні частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, на момент здійснення відповідачем відповідної перевірки у автомобільного перевізника, водія були відсутні документи, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»
Аналіз змісту товарно-транспортної накладної № 563538 засвідчив, що відсутність відповідних у ній реквізитів не була обумовлена технічними помилками чи описками. Як наслідок, суд відхилив твердження позивача про те, що допущені під час заповнення товарно-транспортної накладної № 563538 відповідні порушення є технічними помилками, описками і не можуть слугувати підставою для притягнення до відповідальності за відсутність товарно-транспортної накладної.
З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що водій позивача не надав посадовим особам відповідача під час проведення перевірки документи, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Щодо аргументації позивача про протиправність притягнення його до юридичної відповідальність за відсутність особистої картки водія транспортного засобу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно з пунктом 6.1 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Абзацом п'ятим пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385), передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи розрдруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Відповідно до пункту 6.3 розділу VI Положення № 340 (у редакції чинній по 10.12.2021) водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Таким чином, відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пунктів 6.1 і 6.3 розділу VI Положення № 340, пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 при здійсненні внутрішніх вантажних перевезень:
водії вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн - індивідуальну книжку водія, встановленої форми;
а водії вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн зобов'язані мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
У позовній заяві позивач зазначає, що під час відповідної перевірки його водій посадовим особам відповідача пред'явив для огляду особисту книгу обліку робочого часу водія.
Копію цієї книги позивач суду не надав. Причину неподання її до суду позивач не повідомив.
Поряд з цим, відповідно до свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 транспортний засіб MERSEDES-BENZ ACTROS 2545, реєстраційний номер НОМЕР_1 , має повну масу 26 тонн.
Транспортний засіб MERSEDES-BENZ ACTROS 2545, як транспортний засіб з повною масою понад 3,5 тонни, при здійсненні внутрішніх вантажних перевезень повинен бути обладнаний тахографом, а його водій мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Тому надана водієм позивача посадовим особам відповідача при здійсненні відповідної перевірки особиста книга обліку робочого часу водія не є належним документом, що підтверджує облік робочого часу відповідно до Положення № 340.
Відтак у діях позивача містяться ознаки правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (особистої картки водія).
Отже суд не встановив порушень з боку відповідача щодо юридичної кваліфікації правопорушення, вчиненого позивачем.
Що стосується дотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 (у редакції, чинній до 04.02.2022) справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Абзацом першим пункту 27 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Суд встановив, що 03.11.2021 відповідач направив на адресу позивача Запрошення у розгляді справи за актом № 295999 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт в Миколаївській області, відповідно до якого позивачу запропоновано прибути 18.11.2021 в Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи про допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вищезазначене запрошення відповідач направив позивачу 03.11.2021, яке повернулось до нього у зв'язку з тим, що позивач його не отримав, у грудні 2021 року , що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (форма 119) № 5405610582332.
Отже 18.11.2021 відповідач розглянув справу про скоєння позивачем порушення законодавства про автомобільних транспорт та виніс Постанову № 306746 за відсутності даних про те, чи був позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду відповідної справи.
Тобто при винесені Постанови № 3306804 відповідач порушив пункти 26 і 27 Порядку № 1567.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Абзацом першим частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.
Судові витрати у цій справі становить судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений позивачем 19.01.2022, що підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд-
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 39816845) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306746 від 18.11.2021.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державнаої служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 18.07.2022