18 липня 2022 р. № 400/258/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Державна служба України з безпеки на транспорті , пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135,
про:визнання протиправною та скасування постанови від 25.11.2021 року № 306804,
10 січня 2022 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) та Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Драгомірова А. від 25.11.2021 № 306804 (далі - Постанова № 306804) про застосування стосовно позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень.
Позов позивач обґрунтовує тим, що:
законодавством не передбачено відповідальності за відмову надати посадовим особам відповідача, що проводили перевірку, документи, перелік яких визначено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а лише за неоформлення останніх;
водій при відповідній перевірці пред'явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів та накладну;
позивач на моменти виникнення спірних правовідносин не був автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не несе відповідальності за вказане порушення;
запрошення у розгляді справи за актом № 295994 про скоєння правопорушення законодавства про автомобільний транспорт він отримав 10.12.2021, тобто після винесення відповідачем Постанови № 306804.
12.01.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
14.01.2022 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, за результатами розгляду якої 17.01.2022 суд постановив ухвалу про її задоволення, а саме: зупинив дію Постанови № 306804, а також стягнення з позивача на її підставі адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/258/22.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб та з 25.05.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу V Переліку територіальних громад, що розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 08 липня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2022 № 152), Миколаївська міська територіальна громада, на території якої розміщується Миколаївський окружний адміністративний суд, віднесена до громад, що розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Враховуючи вищезазначене і значну інтенсивність воєнних (бойових) дій, що проводяться на цей час на території Миколаївської міської територіальної громади, суд не вбачає за можливе розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін. Тому ця справа розглядається судом у порядку письмового провадження. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвала суду від 12.01.2022 про відкриття провадження надіслана Державній службі України з безпеки на транспорті в її електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримана ним 12.01.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У встановлений ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали правом на подання відзиву відповідачі не скористались.
Поряд з цим, 07.07.2022 від представника Державної служби України з безпеки на транспорті через канцелярію суду засобами електронної пошти надійшов відзив на позовну заяву, тобто із значним порушенням строку для його подання.
У вищезазначеній процесуальній заяві представник Державної служби України з безпеки на транспорті заперечив проти задоволення позову і просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю, а також клопотав про поновлення строку для надання відзиву з додатками.
Разом з тим, у цій заяві не зазначено, чим обумовлено таке значне прощення Державною службою України з безпеки на транспорті строку для подання відзиву. Будь-яких аргументів і доводів з цього приводу не наведено.
Відтак суд прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення строку для надання відзиву. Зазначена процесуальна заява представника відповідача не може вважатися заявою по сутті справи.
Що стосується безпосередньо позовних вимог, то підставами для відмови у задоволенні позові представник Державної служби України з безпеки на транспорті зазначає наступні:
під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача було виявлено факт надання ним послуг з перевезення вантажу без оформлення товарно-транспортної накладної;
запрошення на розгляд справи позивачу завчасно було направлено рекомендованим листом; на розгляд справи позивачем не надано доводів, що спростовують той факт, що позивач був автомобільним перевізником 22.10.2021 і не надано документів, що були відсутні на момент проведення рейдової перевірки.
Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач є власником вантажного - спеціалізованого сідлового тягача IVECO AS 440S45, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Напівпричіп BODEX KIS 33, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ).
Відповідно до накладної від 22.10.2021 № 27 на підставі доручення № 9786 (без дати) ТОВ «ГРАНІТ ЮГ» відпустив 25,1 т відсіву не встановленій особі.
22.10.2021 головний спеціаліст відповідача ОСОБА_3 на автомобільній дорозі Н-24 210 км + 840 м провів перевірку транспортного засобу IVECO AS 440S45, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом BODEX KIS 33, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за результатами якої склав Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2021 № 295994.
Згідно із зазначеним Актом під час перевірки виявлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягає в тому, що водій відмовився надати посвідчення водія та товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж. Також цим Актом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: посвідчення водія відповідної категорії, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
Прізвище, ім'я по батькові водія транспортного засобу в цьому Акті не зазначено. Від надання пояснень про причини порушення та від підпису Акта водій відмовився.
11.11.2021 відповідач направив на адресу позивача Запрошення № 95150/20.2/24-21 у розгляді справи за актом № 295994 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт в Миколаївській області, відповідно до якого позивачу запропоновано прибути 25.11.2021 в Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи про допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вищезазначене запрошення відповідач направив позивачу 15.11.2021, яке отримане ним 10.12.2021, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (форма 119) № 5405610612731.
25.11.2021 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Миколаївська область) винесено на підставі Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2021 № 295994 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306804.
Згідно з цією постановою позивачем допущено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, посвідчення водія відповідної категорії, а також постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 гривень.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до абзацу дванадцятого частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Частиною п'ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, має повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, а його посадові особи розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті утворені як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Таким чином, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не мало статусу юридичної особи, а його посадові особи були посадовими особами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.
Відповідно до частини першої статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Оскільки Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки було структурним підрозділом апарату Державної служби з безпеки на транспорті (центрального органу виконавчої влади) без статусу юридичної особи, тому воно не мало адміністративної процесуальної правоздатності і не могло мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві.
З огляду на це суд прийшов до висновку, що Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), яке позивач зазначив у позовній заяві як відповідач 2, не є належним відповідачем у цій справі.
Що стосується порядку здійснення державного контролю у сфері автомобільного транспорту суд зазначає наступне.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (частина вісімнадцята статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до частини двадцятої статті 6 Порядок проведення рейдових (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом першим пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) (у редакції, чинній до 04.02.2022), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Оскаржувана постанова складена відповідачем 25.11.2021, тобто в межах двомісячного терміну з дня складення відповідного акта (22.10.2021).
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно з частинами першою-третьою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Абзацами першим і другим пункту 11.1 глави 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Таким чином, автомобільний перевізник, водій повинні мати і пред'являти посадовим особам відповідача документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, товарно-транспортну накладну, що повинна обов'язково містити вищенаведену інформацію.
У позовній заяві позивач стверджує, що водій при відповідній перевірці пред'явив посадовим особам відповідача накладну від 22.10.2021 № 27.
Суд встановив, що у накладній від 22.10.2021 № 27, яка міститься у матеріалах справи, зазначена лише інформація про назву документа, його дата і номер, назви осіб, що відпустили і одержали вантаж, найменування вантажу і його кількість.
Разом з тим, у цьому документі відсутні обов'язкові для товарно-транспортних накладних відомості як-от про:
найменування перевізника та/або експедитора;
автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер);
пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси;
посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Як наслідок, накладна від 22.10.2021 № 27 не відповідає вимогам до документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а отже на момент здійснення відповідачем відповідної перевірки у автомобільного перевізника, водія були відсутні документи, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на зазначене суд прийшов до висновку, що діяння автомобільного перевізника містять ознаки складу правопорушення, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Тому суд відхилив аргументи позивача про те, що водієм надано інший, визначений законодавством, документ на вантаж, оскільки такий юридичний факт спростовується матеріалами справи.
На підтвердження факту наданням водієм посадовим особам відповідача водійських прав позивач зазначив, що на його запит відповідачем надано йому копії свідоцтв про реєстрацію відповідних автомобіля та напівпричепа. Оскільки реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія відповідної категорії є різними документами, тому факт надання одного з цих документів зовсім не свідчить про надання іншого документа.
Таким чином, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту надання водієм посадовим особам відповідача свого посвідчення водія.
У позовній заяві позивач вказує на те, що він не був автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки під час відповідного руху він не здійснював перевезення. А тому він не може бути суб'єктом відповідного адміністративного правопорушення.
Абзацом першим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.
Тобто суб'єктами адміністративних правопорушень, диспозиції яких передбачені статтею 60 зазначеного Закону України, є автомобільні перевізники.
Відповідно до абзацу дев'ятнадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з абзацом сімнадцятим глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезення вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.
Будь-яких вимог щодо того, щоб перевізник зобов'язаний при перевезенні використовувати виключно ті транспортні засоби, які перебувають у його власності, законодавством не встановлено.
Таким чином, автомобільний перевізник може використовувати при перевезені вантажів транспортні засоби, що йому не належать на праві власності.
Як наслідок, за правопорушення, передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», притягаються автомобільні перевізники не залежно від того, чи належить їм відповідний транспортний засіб на праві власності.
Вище суд встановив, що у накладній від 22.10.2021 № 27 відсутня інформація про автомобільного перевізника. Не зазначена ця інформація і в інших документах, що містяться у справі. Будь-яких доказів того, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин був автомобільним перевізником відповідач суду не надав.
Відповідно до абзаців першого і другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів того факту, що у спірних правовідносинах позивач був автомобільним перевізником, суд прийшов до висновку, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивач не вчиняв.
Тобто Постанова № 306804 складена стосовно неналежного суб'єкта, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.
Щодо аргументації позивача про те, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 (у редакції, чинній до 04.02.2022) справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Абзацом першим пункту 27 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Суд встановив, що 11.11.2021 відповідач направив на адресу позивача Запрошення № 95150/20.2/24-21 у розгляді справи за актом № 295994 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт в Миколаївській області, відповідно до якого позивачу запропоновано прибути 25.11.2021 в Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи про допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Вищезазначене запрошення відповідач направив позивачу 15.11.2021, яке отримане ним 10.12.2021, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (форма 119) № 5405610612731.
Отже 25.11.2021 відповідач розглянув справу про скоєння позивачем порушення законодавства про автомобільних транспорт та виніс Постанову № 306804 за відсутності даних про те, чи був позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду відповідної справи.
Тобто при винесені Постанови № 3306804 відповідач порушив пункти 26 і 27 Порядку № 1567.
З огляду на вищевстановлені порушення абзацу першого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» і пунктів 26 та 27 Порядку № 1567, допущені відповідачем при винесені оскаржуваної постанови, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Абзацом першим частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступила його посадова чи службова особа.
Судові витрати у цій справі становить судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений позивачем 24.12.2021, що підлягає стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 39816845) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306804 від 25.11.2021.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державна служба України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 18.07.2022