про залишення позовної заяви без руху після відкриття
18 липня 2022 року Справа № 360/532/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,
20.01.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області суму недоотриманої позивачем одноразової грошової винагороди при звільненні у розмірі 1127,37 грн;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 66374,46 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 28 травня 2021 року позивача на підставі складеного 30 квітня 2021 року рапорта було звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
05 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача з запитом щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні.
Листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 06.08.2021 позивача було повідомлено, що листом від 20.06.2021 року № 1108/111/22-2021 нараховано та направлено до ДФЗБО НПУ інформацію про потребу в коштах на виплату одноразової грошової винагороди при звільненні ОСОБА_1 у сумі 75129,81 грн.
Окрім того, в вищевказаному листі зазначено, що період виплати відповідно до внутрішніх наказів Національної поліції України здійснюється протягом двох місяців з дати звільнення з лав Національної поліції, але як вбачається з дати самого листа на день його відправлення вже минув гарантований строк для виплати позивачу одноразової грошової винагороди при звільненні позивачу.
29 жовтня 2021 року позивачу на його картковий рахунок було зараховано суму вихідної допомоги у розмірі 74002,44 грн, хоча в листі відповідача від 06.08.2021 було зазначено суму одноразової грошової винагороди при звільненні у розмірі 75129,81 грн.
Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України одноразова грошова допомога при звільненні мала бути виплачена позивачу в день звільнення, тобто 28 травня 2021 року. Таким чином, затримка розрахунку при звільненні складає 153 доби та недоплата у розмірі 1127,37 грн.
Згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05 січня 2022 № 26/111/22-2022 середньоденний заробіток позивача складає 433,82 грн. Отже, середній заробіток за весь час затримки складає 66374,46 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 25.01.2022 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 08.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.07.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що витяг з наказу про звільнення від 28.05.2021 № 215 о/с позивач отримав 01.06.2021. Одноразову грошову допомогу при звільненні позивачу було перераховано 28.10.2021. Отже, перебіг місячного строку на звернення позивача до адміністративного суду розпочався з 29.10.2021 та закінчився 29.11.2021. При цьому позивач звернувся до суду тільки 20.01.2022, тобто з пропуском строку звернення. Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не заявлялося. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин.
Розглянувши матеріали позову, суд встановив, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, з огляду на таке.
Спірним питанням у справі є розмір нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та наявність у позивача права на середній заробіток за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з частиною першою статті 94 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»).
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі Порядок № 260 у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Загальні положення Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 11 розділу І Загальні положення Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Пунктом 23 розділу І Загальні положення Порядку № 260 передбачено:
поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення (абзац перший);
при цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду (абзац другий);
днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (абзац третій);
день звільнення вважається останнім днем служби (абзац четвертий).
Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні входить до структури грошового забезпечення поліцейських, є його складовою.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
В аспекті спірних правовідносин поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення поліцейським, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Позивач у даній справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї.
З огляду на викладене, строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми недоотриманої позивачем одноразової грошової винагороди при звільненні у розмірі 1127,37 грн позивачем не пропущено.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 66374,46 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верхового Суду від 14 липня 2021 року у справі № 1340/4393/18).
Верховний Суд в своїх постановах від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19) та від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) зазначив, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення Кодексу адміністративного судочинства України, як норми спеціального процесуального закону, котрі визначають місячний строк звернення до суду.
За таких обставин для звернення до адміністративного суду з вимогами щодо виплати середнього заробітку під час звільнення з публічної служби застосовується місячний строк, визначений частиною 5 статті 122 КАС України.
Відповідно до виписки по картковому рахунку 29.10.2021 на картковий рахунок позивача було зараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 74002,44 грн.
До суду позивачка звернулася 20.01.2022, тобто з порушенням місячного строку.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем до позовної заяви не додано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, позивачу слід надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 66374,46 грн.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху зі встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачеві протягом п'яти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання шляхом надання на електронну пошту суду через офіційну електронну адресу або підсистему “Електронний суд” заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 66374,46 грн.
Роз'яснити, що відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяІ.О. Свергун