18 липня 2022 року м. Київ № 640/26472/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років з 02.04.2018 по 07.02.2021.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 02.04.2018 року по 07.02.2021 року. На думку позивача, та обставина, що вона не отримувала соціальні виплати на дитину не можуть бути підставою не зарахування до її страхового стажу періоду перебування у декретній відпустці з 02.04.2018 по 07.02.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2021 суд передав адміністративну справу № 640/26472/21 до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 640/26472/21 передано на розгляд головуючому судді Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити дії. Додатково, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху. У строк визначений судом позивач усунула недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 суд продовжив розгляд адміністративної справи № 640/26472/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Також суд витребував від відповідача докази по справі та запропонував відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції копія ухвали суду від 31.01.2022 була направлена відповідачу на офіційну електронну адресу, а саме на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та доставлена до електронної скриньки 08.02.2022, про що свідчить звіт про успішне доставлення листа електронною поштою.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами частини першої - другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Додатково суд витребував від відповідача: належним чином засвідчені копії всіх документів що стосуються страхового стажу позивача; довідку форми ОК-5 щодо позивача; відомості щодо сплати страхових внесків за ОСОБА_1 в період 02.04.2018 по 07.02.2021.
Судове засідання, призначене у справі на 14.03.2022 знято з розгляду, наступне судове засідання призначене у справі на 17.05.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 суд відклав судове засідання в адміністративній справі № 640/26472/21 та повторно витребував докази по справі від відповідача.
У судове засідання, призначене у справі на 06.06.2022 сторони не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк.
Враховуючи викладене, суд протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
У подальшому до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 17.05.2022. Водночас, як встановлено судом, даний відзив поданий відповідачем із пропуском строку для його подачі, який визначено в ухвалі від 31.01.2022 і при цьому відповідачем не заявлено клопотання про поновлення цього строку із наведенням поважності причин його пропуску. Враховуючи викладене, суд не приймає даний відзив до уваги.
Також до суду від відповідача надійшла форма ОК-5 щодо позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується відомостями паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 виданого 05.03.2015 Вишгородським РВ Управлінням ДМС України в Київській області.
Відповідно до відомостей свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 виданого Подільським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 .
Згідно із витягом з Наказу Національної академії внутрішніх справ МВС України від 26.03.2018 № 50 о/с ОСОБА_1 , відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки» надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02 квітня 2018 року по 07 лютого 2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перерахунок страхового стажу, в якій просив на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» внести зміни до Персоніфікованого обліку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, врахувати його страховий стаж за період отримання ним виплат на дитину його дружині ОСОБА_1 , яка перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02.04.2018 по 07.02.2021.
За наслідком розгляду даної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом повідомив, що п.8 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини. Відповідач зазначив, що час догляду, починаючи з 01.01.2004 зараховується до страхового стажу виключно тій особі, яка отримувала допомогу в органах соціального захисту населення і сплати страхових внесків. Відтак, за результатами розгляду заяви позивача відмовлено у зарахуванні страхового стажу ОСОБА_1 за період з 02.04.2018 по 07.02.2021, яка перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02.04.2018 по 07.02.2021.
Не погоджуючись з діями пенсійного органу, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини 3 та 6 статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Відповідно до п. «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) .
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-VI страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-VI страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою вказаної статті обумовлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пунктів 1, 15 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини; а також особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що правовою підставою для нарахування особі страхового стажу за період її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є сплата відповідних страхових внесків самостійно, а у разі отримання нею відповідно до закону допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини їх сплата здійснюється органом, який виплачує таку допомогу.
Порядок призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку був визначений розділом IV Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).
Відповідно до статті 3 Закону №2811-ХІІ Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини; 21) допомога при усиновленні дитини;4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.
Статтею 5 Закону №2811-ХІІ обумовлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Статтею 6 вказаного Закону обумовлено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.
Приписами розділу ІІ Закону № 2811-ХІІ передбачено допомогу при народженні дитини. Допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (ст. 10 Закону № 2811-ХІІ).
Таким чином, з метою збереження права громадян на зарахування їм часу догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до трудового стажу, органами соціального захисту населення здійснюються відрахування до Пенсійного фонду України за непрацюючих одержувачів допомоги при народженні дитини та осіб, яким здійснюється виплата допомоги до досягнення дитиною трирічного віку.
Як вбачається з позовної заяви, допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 було отримано батьком ОСОБА_3 . Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 не надано до суду доказів отримання допомоги при народженні дитини чи сплати страхових внесків за період з 02.04.2018 по 07.02.2021 як особа, яка бере добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У свою чергу, відповідно до даних форми ОК-5, наданої відповідачем суду, нарахування страхових внесків ОСОБА_1 у вказаний період відсутнє.
Враховуючи викладене, а також те, що перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_1 не отримувала ані допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ані при народженні дитини, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача не здійснювало сплату за неї єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період згаданої відпустки.
З огляду на вказані обставини, у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 періоду по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 02.04.2018 по 07.02.2021 до страхового стажу позивача, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.