30 червня 2022 року справа №320/248/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-274388-50/4979 від 12.11.2020, що винесена ГУ ДПС у Київській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 26.01.2009 по 30.10.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та сплачував єдиний податок. Відповідно до довідок МСЕК серії АВ №0764270 від 21.06.2017, АВ №1038433 від 20.06.2018, АВ №1039712 від 27.06.2019, АВ №0089809 від 11.07.2020 на період з 21.06.2017 по 01.07.2021 позивачу встановлена 3 група інвалідності. Позивач з 20.06.2017 отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 3 групи.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-274388-50/4979 від 12.11.2020 на суму 23972,30 грн., оскільки як інвалід 3 групи відповідно до норм ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач не є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому позивачем не укладався договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справі (у письмовому провадженні). Також зазначеною ухвалою суду витребувано від сторін належним чином засвідчені докази у справі.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 26.01.2009 по 30.10.2020. На дату формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-274388-50/4979 від 12.11.2020 на суму 23972,30 грн. платник знаходився на спрощеній системі оподаткування. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.10.2020 заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску становила 23972,30 грн. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-274388-50/4979 від 12.11.2020 на суму 23972,30 грн. сформовано відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідач також зазначив, що згідно з поданими позивачем звітами про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску позивачем самостійно визначені суми зобов'язання з єдиного внеску, а саме згідно звіту від 31.01.2018 визначено суму зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 8448,00 грн. (сплата за рахунок переплати на суму 7372,15 грн.), від 23.01.2019 визначено суму зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн., від 30.01.2020 позивачем самостійно задекларовано єдиного внеску на суму 11016,72 грн. Сума боргу з єдиного внеску, самостійно визначеного до сплати позивачем, з урахуванням переплати, становить 21921,29 грн.
Крім того, вказує, що 08.09.2020 по ФОП ОСОБА_1 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0159235005 на загальну суму 2051,01 грн., з яких штрафних санкцій нараховано на суму 824,35 грн. та пені на суму 1226,66 грн.
Відтак загальна сума боргу з єдиного соціального внеску станом на 30.10.2020 становить 23972,30 грн., що стало підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-274388-50/4979 від 12.11.2020.
Відповідач зазначає, що оскаржувана вимога винесена у відповідності до вимог чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 про забезпечення позову заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено повністю. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 12.11.2020 №Ф-274388-50/4979 на суму 23972,30 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Білоцерківським МВ ГУ МВС України в Київській області 01.10.2020.
Позивач 26.01.2009 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області як платник єдиного податку з 05.02.2009, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с 4). Основний вид діяльності - 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний); 31.01 - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.
30.10.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підстава: власне рішення.
Відповідно до довідки про доходи №571/102-05 від 19.11.2020, виданої Білоцерківським відділом обслуговування громадян №2 Головного управління ПФУ у київській області, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) перебуває на обліку в Білоцерківському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області і отримує пенсію по інвалідності 3 групи за загальним захворюванням з 20.06.2017 року у розмірі 1712 грн. (а.с. 9).
Відповідно до довідок МСЕК серії АВ №0764270 від 21.06.2017, АВ №1038433 від 20.06.2018, АВ №1039712 від 27.06.2019, АВ №0089809 від 11.07.2020 позивачу з 20.06.2017 встановлена 3 група інвалідності за загальним захворюванням (а.с.6-8а).
25.11.2020 позивачу Пенсійним фондом України видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , термін дії до 30.06.2021, вид пенсії: по інвалідності, 3 група, загальне захворювання (а.с. 74).
17.07.2017 до Білоцерківської ОДПІ позивачем було подано заяву, в якій позивач просив не нараховувати єдиний соціальний внесок з 01.07.2017 року у зв'язку з тим, що він є інвалідом третьої групи згідно довідки № 0764270 від 21.06.2017 (а.с. 8). Відповіді на вказану заяву позивач не отримав.
12.11.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу № Ф-274388-50/4979 від 12.11.2020, якою повідомлено, що станом на 31.10.2020 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) становить 23972,30 грн., з яких недоїмка - 21921,29 грн., штрафи - 824,35 грн., пеня - 1226,66 грн. (а.с.5).
Вимогу про сплату боргу № Ф-274388-50/4979 від 12.11.2020 направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням, яке отримано 24.11.2020, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №0911710901379 (а.с. 50).
03.12.2020 позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Київській області від 12.11.2020 № Ф-274388-50/4979, за наслідками якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 36126/6/99-00-06-03-01-06 від 23.12.2020, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-274388-50/4979 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с 10-11).
Згідно розрахунку суми боргу згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-274388-50/4979 на загальну суму 23972,30 грн., до складу сум ЄСВ, включених до спірної вимоги, входить:
- недоїмка з єдиного внеску, який нараховано згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 31.01.2018 за 2017 рік, поданого позивачем самостійно до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яким визначено суму зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 8448,00 грн. (враховуючи наявну переплату з єдиного внеску у сумі 7372,15 грн., сума єдиного внеску за 2017 рік сплачена за рахунок переплати на суму 7372,15 грн., сума боргу склала 1075,85 грн.);
- недоїмка з єдиного внеску, який нараховано згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 23.01.2019 за 2018 рік, поданого позивачем самостійно до ГУ ДФС у Київській області, яким визначено суму зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн.;
- недоїмка з єдиного внеску, який нараховано згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 30.01.2020 за 2019 рік, поданого позивачем самостійно до ГУ ДПС у Київській області, яким визначено суму зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 11016,72 грн.
- штрафні санкції на суму 824,35 грн. і пеня на суму 1226,66 грн., нараховані Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005, на загальну суму 2051,01 грн., з яких штраф у розмірі 824,35 грн. за період з 22.10.2013 по 20.10.2015 та пеня у розмірі 1226,66 грн. (а.с. 51-52).
Суд зазначає, що рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005 на загальну суму 2051,01 грн. направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням, яке отримано 23.09.2020, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №0911709510339 (а.с. 53).
Судом встановлено, що позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було подано до контролюючого органу звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, а саме:
- звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 31.01.2018 за 2017 рік, поданий позивачем самостійно до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яким визначено суму зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 8448,00 грн., квитанція №2 від 31.01.2018 (а.с.54-56);
- звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 23.01.2019 за 2018 рік, поданий позивачем самостійно до ГУ ДФС у Київській області, яким визначено суму зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 9828,72 грн., квитанція №2 від 25.01.2019 (а.с. 57-59);
- звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 30.01.2020 за 2019 рік, поданий позивачем самостійно до ГУ ДПС у Київській області, яким визначено суму зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 11016,72 грн., квитанція №2 від 30.01.2020 (а.с.60-62).
З наданої суду інтегрованої картки платника позивача з єдиного соціального внеску вбачається, що станом на 31.12.2017 у позивача існувала переплата з єдиного внеску на суму 7372,15 грн. (а.с.41-42).
09.02.2018 в інтегрованій картці платника позивача з єдиного соціального внеску відбулось нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування згідно поданого позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 31.01.2018 за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн.
У зв'язку з наявною станом на 31.12.2017 переплатою на суму 7372,15 грн., 09.02.2018 в інтегрованій картці платника позивача з єдиного соціального внеску відбулась сплата нарахованої суми єдиного внеску, відтак сума недоїмки станом на 28.02.2018 склала 1075,85 грн. (8448,00 - 7372,15).
В подальшому в інтегрованій картці платника позивача з єдиного соціального внеску 11.02.2019 відбулось нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування згідно поданого позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 23.01.2019 за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн., у зв'язку з чим станом на 28.02.2019 сума недоїмки збільшилась та склала 10904,57 грн. (а.с.43).
Сума недоїмки з єдиного соціального внеску станом на 31.12.2019 не змінилась та становила 10904,57 грн. (а.с.44).
10.02.2020 в інтегрованій картці платника позивача з єдиного соціального внеску відбулось нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами і підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування згідно поданого позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 30.01.2020 за 2019 рік у розмірі 11016,72 грн., у зв'язку з чим станом на 29.02.2020 сума недоїмки збільшилась та склала 21921,29 грн. (а.с.44).
09.10.2020 в інтегрованій картці платника позивача з єдиного соціального внеску відбулось нарахування штрафних санкцій на підставі рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005 на суму 824,35 грн., які нараховані Головним управлінням ДПС у Київській області за період з 22.10.2013 по 20.10.2015, внаслідок чого сума недоїмки станом на 31.10.2020 збільшилась на 824,35 грн. та склала 22745,64 грн. (21921,29 + 824,35) (а.с. 44-48).
Також 09.10.2020 в інтегрованій картці платника позивача з єдиного соціального внеску відбулось нарахування пені на суму 1226,66 грн., яка нарахована Головним управлінням ДПС у Київській області у зв'язку з несплатою позивачем штрафних санкцій на підставі рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005 (а.с. 44-48).
Як вбачається з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , станом на 31.10.2020 загальна сума боргу з єдиного соціального внеску становить 23972,30 грн., з яких недоїмка - 21921,29 грн., штрафи - 824,35 грн., пеня - 1226,66 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Київській області від 12.11.2020 № Ф-274388-50/4979, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату ЄСВ, направленої на адресу позивача, яка в період, за який нараховано ЄСВ був зареєстрованим як фізична особа-підприємець, має третю групу інвалідності та отримує пенсію по інвалідності, проте щороку подавав звіти, в яких самостійно визначав обов'язок зі сплати єдиного внеску.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №806/1503/16, № 806/2169/16.
У постановах від 4 вересня 2019 року і 5 листопада 2018 року, відповідно, ухвалених за результатами касаційного розгляду зазначених справ, Верховний Суд зазначив, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Подання особою звітів не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, як наслідок, не свідчить про наявність обов'язку зі сплати ЄСВ.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з абзацом п'ятим частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200,00 грн.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція №449).
За приписами п.п. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції, який кореспондується з п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, платниками єдиного внеску є будь-які фізичні особи-підприємці не залежно від того, яку вони обрали систему оподаткування.
Відповідно до ч. 4 ст.4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, аналіз правових норм права дає підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох визначених умов, зокрема: - така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге - отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Водночас, суд зауважує, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, обмежень щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які є особами з інвалідністю та які перебувають на спрощеній системі оподаткування вказаними нормами не передбачено.
Поряд із цим, розділом V Інструкції №449 передбачені умови, порядок та підстави добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.
Разом з тим, порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений ч. 3 ст. 10 Закону №2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
При цьому, з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, слід акцентувати увагу на тому, що добровільній участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, повинно передувати подання такою особою заяви та в свою чергу укладення з нею договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу викладених норм слідує висновок, що фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу, позивачем у позовній заяві наголошувалося про відсутність укладених будь-яких договорів з контролюючим органом на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що у свою чергу підтверджується матеріалами справи, зокрема поданою позивачем 17.07.2017 до Білоцерківської ОДПІ заявою, в якій позивач просив не нараховувати єдиний соціальний внесок з 01.07.2017 року у зв'язку з тим, що він є інвалідом третьої групи згідно довідки № 0764270 від 21.06.2017.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що позивачем не укладався договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача відносно того, що позивач зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки ним добровільно подавалися звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 2017 року по 2019 рік.
Разом з тим, слід наголосити на тому, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про наявність договорів на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування укладених між позивачем та відповідачем.
Дійсно матеріалами справи підтверджується факт самостійного подання позивачем звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 2017 року по 2019 рік, які були прийняті відповідачем та відомості щодо нарахування єдиного внеску за такими звітами відображено в інтегрованій картці платника.
Проте відповідачем не враховано той факт, що така особа повинна подавати вказану звітність лише в разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а в разі подачі такої звітності за відсутності укладеного договору щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування самостійно визначені до сплати суми ЄСВ не підлягають нарахуванню в інтегрованій картці платника, оскільки відповідно до ч. 4 ст.4 Закону № 2464-VI позивач, як фізична особа-підприємець, інвалід 3 групи, який отримує пенсію по інвалідності, може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому суд звертає увагу, що 17.07.2017 до Білоцерківської ОДПІ позивачем було подано заяву, в якій позивач просив не нараховувати єдиний соціальний внесок з 01.07.2017 року у зв'язку з тим, що він є інвалідом третьої групи згідно довідки № 0764270 від 21.06.2017, копію якої додав до даної заяви. Вказана заява 17.07.2017 була зареєстрована у Білоцерківській ОДПІ, про що свідчить відтиск штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції на заяві. Відтак відповідач мав докази встановлення позивачу групи інвалідності, що є підставою для звільнення останнього від сплати ЄСВ з моменту встановлення групи інвалідності, проте безпідставно цього не врахував.
Відтак, подані позивачем звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 2017 року по 2019 рік, не є підставою для сплати останнім єдиного соціального внеску, починаючи з дати встановлення 3 групи інвалідності (20.06.2017), оскільки для такої сплати необхідна обов'язкова згода такого платника. Вказана згода висловлюється у вигляді укладання відповідного письмового договору щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що передбачено чинним законодавством.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до довідки МСЕК серії АВ №0764270 від 21.06.2017 позивачу з 20.06.2017 встановлена 3 група інвалідності за загальним захворюванням (а.с.6-8а).
Отже в період з 01.01.2017 по 20.06.2017 у позивача не було підстав для звільнення від сплати ЄСВ. В позовній заяві позивачем таких підстав не наведено.
Згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 31.01.2018 за 2017 рік, поданого до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, позивачем самостійно визначено суму, на яку нараховується єдиний внесок у розмірі мінімальної заробітної плати на 2017 рік, а саме 3200,00 грн. на місяць (а.с.54-56).
Враховуючи обов'язок нарахування внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до сплати, навіть у разі відсутності доходу, позивач як фізична особа-підприємець, зобов'язаний був сплатити за звітний період з 01.01.2017 по 19.06.2017 щонайменше 3942,40 грн., а саме: за січень-травень 2017 року у сумі 3520,00 грн. (мінімальна заробітна плата - 3200 грн. х 22% = 704,00 грн. х 5 місяців) та за період з 01.06.2017 по 19.06.2017 у сумі 422,40 грн. (мінімальна заробітна плата - 3200 грн. : 20 робочих днів у червні 2017 року = 160,00 х 22% х 12 робочих днів).
Таким чином, оскільки єдиною метою збору внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач повинен був сплатити внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 19.06.2017 в розмірі не менше мінімального у сумі 3942,40 грн.
Натомість за період з 20.06.2017 (дата встановлення 3 групи інвалідності) по 31.12.2019 обов'язок у позивача щодо сплати єдиного внеску за поданими звітами про суми нарахованого єдиного внеску відсутній.
З огляду на те, що у позивача відсутній обов'язок по сплаті за себе єдиного соціального внеску за період з 20.06.2017 по 31.12.2019, тому враховуючи подані останнім звіти про суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2017-2019 роки не можна вважати добровільною участю позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, приймаючи до уваги, що позивач є особою з інвалідністю, отримує відповідну пенсію по інвалідності, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.06.2017 по 31.12.2019.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19, ухваленій за аналогічних обставин розглядуваній справі.
Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19 дійшов правового висновку про те, що добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - це можливість забезпечити страховий стаж та створити умови для збільшення розміру майбутньої пенсії. Якщо особа у певні періоди не сплачувала страхові внески, то єдиною можливістю для включення цих періодів до страхового стажу є добровільна сплата таких внесків.
Варто зауважити, що вимога у цій справі сформована відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з ЄСВ.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон № 2464-VI.
Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов'язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов'язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.
Отже, з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов'язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19.
Також суд зауважує, що до розрахунку суми ЄСВ згідно спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-274388-50/4979 від 12.11.2020 увійшла сума штрафних санкції на суму 824,35 грн. і пені на суму 1226,66 грн., нарахованих Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005, на загальну суму 2051,01 грн., з яких штраф у розмірі 824,35 грн. за період з 22.10.2013 по 20.10.2015 та пеня у розмірі 1226,66 грн. (а.с. 51-52).
Як встановлено судом вище, рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005 на загальну суму 2051,01 грн. направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням, яке отримано 23.09.2020, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0911709510339 (а.с. 53).
Доказів оскарження рішення Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005 на загальну суму 2051,01 грн. в адміністративному та/або судовому порядку матеріали справи не містять.
Позивачем в частині нарахованих на підставі рішення від 08.09.2020 № 0159235005 сум штрафу та пені на загальну суму 2051,01 грн., яка увійшла до розрахунку суми боргу згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-274388-50/4979, жодних обґрунтувань у позові не вказано.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено наявності підстав для визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-274388-50/4979 в частині штрафних санкцій на суму 824,35 грн. і пені на суму 1226,66 грн., нарахованих Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005, на загальну суму 2051,01 грн.
Відтак суд вважає, що оскаржувану вимогу в частині єдиного внеску у розмірі 3942,40 грн. за період з 01.01.2017 по 19.06.2017 та штрафних санкцій і пені на загальну суму 2051,01 грн., нарахованих Головним управлінням ДПС у Київській області відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.09.2020 № 0159235005, а всього на загальну суму 5993,41 грн. складено правомірно, у зв'язку з чим дана вимога в цій частині не підлягає скасуванню.
В решті суми заборгованості зі сплати недоїмки з єдиного внеску в розмірі 17978,89 грн., визначеної згідно оскаржуваної вимоги, спірна вимога Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-274388-50/4979 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №13FH3340M від 29.12.2020 (а.с.3).
За подачу заяви про забезпечення позову, яку задоволено повністю ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 про забезпечення позову, позивачем було сплачено судовий збір на суму 681,00 грн. згідно квитанції №13FH3262M від 27.05.2021 (а.с.79).
Розмір задоволених вимог позивача становить 75 %, відтак стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області належить судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 1141,35 грн. (840,80+681,00 х 75 : 100).
Витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 12.11.2020 № Ф-274388-50/4979 в частині визначення заборгованості зі сплати недоїмки з єдиного внеску в розмірі 17978,89 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1141,35 грн. (одна тисяча сто сорок одна грн. 35 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, ідентифікаційний код: 43141377).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 30.06.2022р.
Суддя Кушнова А.О.