ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" липня 2022 р. справа № 300/3656/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Калуської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Калуської міської ради щодо порушення терміну розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
- зобов'язати Калуську міську раду прийняти на черговому засіданні сесії рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передати у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Мостище Калуського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2622884300:02:003:0038.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач зазначив, що проект землеустрою пройшов всі необхідні погодження передбачені земельним законодавством.
З метою затвердження проекту землеустрою позивач подав на затвердження відповідачу вказаний проект, проте рішення щодо його затвердження Калуською міською радою не приймається, з огляду на відсутність необхідної кількості голосів для його прийняття.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, вказав на правомірність своїх дій, оскільки прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки є дискреційними повноваженнями Калуської міської ради.
У відповіді на відзив позивач заперечив проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомленням (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.
На підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 18.08.2020 року № 80-УБД «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Івано- Франківська область, Калуський район, Мостищенська сільська рада, за межами населеного пункту с. Мостище та погоджений відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України.
Надалі даний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки поданий до Міськрайонного управління у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на реєстрацію земельної ділянки та на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки ЗВ-2611517932021 від 16.01.2021 та заяви про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру ЗВ-2611519532021 від 19.01.2021 земельній ділянці, площею 2,0000 га, присвоєно кадастровий номер 2622884300:02:003:0038 та видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2611348592021 від 19.01.2021.
20.01.2021 позивач звернувся до центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Калуської міської ради із клопотанням, реєстраційний номер №437665 від 20.01.2021, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передати у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Мостище Калуського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2622884300:02:003:0038. До даного клопотання позивачем додано:
1. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, Мостищенська с.р., за межами населенного пункту с. Мостище, розробленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ;
2. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2611348592021 сформованого Міськрайонним управлінням у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області 19.01.2021.
За даним клопотанням підготовлено проект рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га за межами населеного пункту с. Мостище Калуського району у власність для ведення особистого селянського господарства та подано на розгляд сесії Калуської міської ради, засідання якої відбулося 28.04.2021. Однак, за результатами розгляду даного питання, даний проект рішення на дванадцятій сесії міської ради восьмого демократичного скликання не набрав достатньої кількості голосів для прийняття рішення. Дані результати розгляду питання на засіданні сесії Калуської міської ради, яке відбулося 28.04.2021, позивача повідомлено листом Калуської міської ради від 14.05.2021 № 1029/02-15/38.
В подальшому дане питання розглядалося на черговій сесії міської ради, яке відбулося 27.05.2021, однак, за результатами, даний проект рішення на тринадцятій сесії міської ради восьмого демократичного скликання не набрав достатньої кількості голосів для прийняття рішення. Дані результати розгляду питання на засіданні сесії Калуської міської ради, яке відбулося 27.05.2021, позивача повідомлено листом Калуської міської ради від 01.06.2021 року № 1088/02-15/38.
Надалі дане питання ще раз розглядалося на черговій сесії міської ради, яке відбулося 24.06.2021, однак, за результатами, даний проект рішення на п'ятнадцятій сесії міської ради восьмого демократичного скликання не набрав достатньої кількості голосів для прийняття рішення. Дані результати розгляду питання на засіданні сесії Калуської міської ради, яке відбулося 24.06.2021, позивача повідомлено листом Калуської міської ради від 01.07.2021 року № 1599/02-15/38.
Позивач, вважаючи, такі дії (бездіяльність) відповідача є протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом, за захистом порушеного на його думку права.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.
Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради України і Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Разом з тим, відповідно до змісту п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"визначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1,29 і 31статті 43та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення вважається прийнятим, якщо воно прийнято більшістю депутатів від загального складу ради.
Водночас, відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 20.01.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства не прийнято і станом на час ухвалення судом рішення.
Разом з тим, питання про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Калуська міська рада зобов'язана була розглянути на пленарному засіданні у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою та прийняти відповідне рішення, чого відповідачем зроблено не було.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін та надавши їм юридичну оцінку, суд вважає, що відповідач не навів суду обґрунтованих підстав щодо неможливості прийняти рішення щодо розгляду клопотання позивача, натомість неприйняття рішення про розгляд клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою у двотижневий строк та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №826/14320/17 від 19.08.2021.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних щодо порушення терміну розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Визначаючись щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача та прийняти рішення по зазначеному клопотанню відповідно до чинного законодавства, суд виходить із наступного.
Суд звертає увагу, що зобов'язання затвердити проект щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04.08.2020 у справі №340/2074/19).
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному. Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зауважує, що 20.01.2021 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак, відповідачем протягом законодавчо встановленого двотижневого терміну не вчинено дій щодо його розгляду та не прийнято відповідного рішення на сесії міської ради.
На думку суду, такі обставини, на які посилається відповідач, а саме не прийняття остаточного рішення щодо затвердження проекту землеустрою, оскільки проект рішення, щодо відведення у власність позивачу відповідної земельної ділянки, виносився на розгляд на пленарних засіданнях Калуської міської ради, проте не був прийнятий, оскільки за результатами голосування не набрав необхідної кількості голосів для його прийняття, спрямовані на створення штучних умов, які не спрямовані на об'єктивний розгляд поданого позивачем клопотання та прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою. Тому найефективнішим способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Окрім того, суд враховує, що позивачем дотримано усіх умов для затвердження проекту землеустрою, про що свідчить включення питання до порядку денного сесії, відсутність підстав для відмови у затвердженні проекту, проте відповідачем на час прийняття рішення у даній справі не прийнято у спосіб, визначений законом, рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні.
Разом з тим, частина 8 статті 186 ЗК України передбачає, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.
Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичної особи на отримання земельної ділянки у власність, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
На переконання суду, зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивача та призведе до реального їх відновлення.
При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24.01.2020 та №560/1334/19 від 27.01.2021, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов'язання суб'єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.
В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивача та не виключається повторність звернення позивача за захистом до суду з питань реалізації прав на отримання земельної ділянки у власність.
Розподіл судових витрат судом не проводиться, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", а інші витрати у зв'язку із розглядом справи не понесені.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Калуської міської ради щодо порушення терміну розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.01.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов'язати Калуську міську раду прийняти на черговому засіданні сесії рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Мостище Калуського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2622884300:02:003:0038.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - Калуська міська рада, код ЄДРПОУ 33578261, вул. Івана Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300.
Суддя Шумей М.В.