ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" липня 2022 р. справа № 300/4062/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 05.03.2021 за №445 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу роботи. ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не зараховано до його страхового стажу наступні періоди роботи, а саме з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена» на території російської федерації, оскільки зарахування даних періодів роботи до страхового стажу з 01.01.2004 здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків компетентними органами даної країни згідно з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року; з 01.07.1996 по 31.01.1997 в ПП «ВМ-Контакт», оскільки відповідно до довідки Пенсійного фонду від 01.03.2021 дане підприємство не нараховувало внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; з 01.12.1981 по 23.07.1982 - слухач підготовчого відділення у Івано-Франківському інституті нафти і газу, оскільки особа яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Також до страхового стажу позивача не зараховані періоди здійснення підприємницької діяльності з 09.01.1998 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.09.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, оскільки згідно довідки від 01.03.2021 виданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підприємець не нараховував та не сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач вважає такі дії та рішення протиправними, тому просить суд скасувати вказане рішення, зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період слухача підготовчого відділення у Івано-Франківському інституту нафти і газу з 01.12.1981 по 23.07.1982; періоди роботи: з 01.07.1996 по 31.01.1997 в ПП «ВМ- Контакт»; з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена», періоди підприємницької діяльності - з 01.01.1998 по 01.12.1998; з 01.01.2000 по 01.04.2001; з 01.01.2002 по 31.12.2002; з 01.10.2003 по 30.06.2004, та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.09.2021. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити. Так зазначила, що оскільки особа яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, то підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу немає. Звернула увагу суду, що відповідно до довідки Пенсійного фонду від 01.03.2021 ПП «ВМ-Контакт» не нараховувало внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.1996 по 31.01.1997, тому вказаний період не враховано до страхового стажу позивача. Щодо незарахованих спірних періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності представник відповідача вказала, що вони не зараховані до страхового стажу позивача у зв'язку з не підтвердженням сплати страхових внесків. Одночасно представником Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначено, що квитанції, які наявні в матеріалах справи підтверджують сплату позивачем страхових внесків за наступні періоди: з 01.09.1998 по 01.10.1998, з 01.11.1998 по 01.12.1998, з 01.01.2000 по 01.10.2000, з 01.06.2000 по 01.07.2000, з 01.10.2000 по 31.12.2000, з 01.12.2000 по 01.04.2001, з 01.01.2002 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 28.02.2002, з 01.06.2002 по 30.09.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, з 01.10.2003 по 31.10.2003. Крім цього зазначила, що періоди роботи з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена» на території російської федерації, підлягатимуть врахування за умови підтвердження сплати вказаними організаціями страхових внесків. Просила суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення №455 від 05.03.2021 про відмову в призначення пенсії. Згідно вказаного рішення, відповідач повідомив ОСОБА_1 про наявний страховий стаж 22 роки 6 місяців. В той же час, при розгляді заяви позивача, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача наступні періоди роботи, а саме з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена» на території російської федерації, оскільки зарахування даних періодів роботи до страхового стажу з 01.01.2004 здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків компетентними органами даної країни згідно з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року; з 01.07.1996 по 31.01.1997 в ПП «ВМ-Контакт», оскільки відповідно до довідки Пенсійного фонду від 01.03.2021 дане підприємство не нараховувало внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; з 01.12.1981 по 23.07.1982 - слухач підготовчого відділення у Івано-Франківському інституті нафти і газу, оскільки особа яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Також до страхового стажу позивача не зараховані періоди здійснення підприємницької діяльності з 09.01.1998 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 30.09.2002, з 01.01.2003 по 31.03.2003, оскільки згідно довідки від 01.03.2021 виданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підприємець не нараховував та не сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. З 01.01.2004 підприємницька діяльність зарахована відповідно даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон №1788-ХІІ), від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058- IV).
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як встановлено ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Пенсійний орган, мотивуючи відмову у зарахуванні періоду навчання на підготовчому відділенні до загального стажу, зазначає, що слухач підготовчого відділення вищого навчального закладу не здобуває освітньо-кваліфікаційного рівня.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01 грудня 1981 року зарахований слухачем підготовчого відділення (наказ №325/7 від 26.11.1981); 23 липня 1982 року закінчив курси підготовчого відділення та зарахований студентом денної форми навчання Івано-Франківського інституту нафти і газу (наказ №235/7 від 23 липня 1982 року).
Таким чином, позивач у період з 01 грудня 1981 року по 23 липня 1982 року перебував на денному навчанні на підготовчому відділенні у Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 листопада 1993 року за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Із змісту наведених норм слідує, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.
Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.
Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування особи студентом першого курсу вищого навчального закладу та до закінчення чи відрахування.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2020 прийнятої у справі №456/2503/16-а зробив висновок про те, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи зазначене, відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні періоду його навчання на підготовчому відділенні.
Щодо незарахування відповідачем періоду роботи ОСОБА_1 з 01.07.1996 по 31.01.1997 в ПП «ВМ-Контакт», оскільки відповідно до довідки Пенсійного фонду від 01.03.2021 дане підприємство не нараховувало внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 20 Закону України №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови в зарахуванні до страхового та пільгового стажу позивача вищевказаних періодів роботи слугувала відсутність інформації щодо сплати страхових внесків.
Суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірного періоду роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджено періоди роботи позивача з 01.07.1996 по 31.01.1997 в ПП «ВМ-Контакт».
Відтак, враховуючи, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, і трудова книжка позивача оформлена належним чином, суд зазначає, що відповідач протиправно не врахував вказаний період роботи позивача до його страхового стажу.
Стосовно незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області періодів роботи позивача з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена» на території російської федерації,, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року, встановлено те, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно зі статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (надалі - Угода) для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
З системного аналізу наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений сторонами.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як вже зазначено судом вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відомостями, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 , підтверджено періоди роботи позивача з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена».
Слід зазначити, що «ООО «Гранд+»», «ООО «Гранд» та «ООО «Ивушка»», у яких працював позивач, знаходиться на території російської федерації. Відтак, поряд з нормами національного законодавства, підлягають застосуванню норми міжнародних договорів.
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп. 13, п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280).
У ст. 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993 року) вказано, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. При цьому, згідно зі ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст. 5). Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання вживати необхідних заходів до встановлення обставин, що мають вирішальне значення для визначення права на пенсію (ст. 10 Угоди).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем на підтвердження вказаного стажу роботи до заяви долучено серед іншого, довідку про доходи за 2008 рік №16 від 31.07.2009 в ИФНС №3812; довідку про доходи за 2009 рік №143 від 31.07.2009 в ИФНС №3812; довідку про доходи за 2011 рік №25 від 20.06.2013; довідку про заробітну плату від 21.06.2013; довідку про доходи за 2011 рік №49 від 20.06.2013; довідку про доходи за 2012 рік №49 від 20.06.2013; довідку про доходи за 2013 рік №50 від 21.06.2013; довідку про заробітну плату від 21.06.2013; довідку про доходи за 2011 рік №65 від 20.06.2013; довідку про доходи за 2012 рік №65 від 20.06.2013; довідку про доходи за 2013 рік № 66 від 21.06.2013; повідомлення Пенсійного фонду російської федерації про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи за 2009 рік та за 2011 рік, копію трудового договору №65 від 30.09.2011.
Відповідно до ст. 11 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації (аналогічна норма права міститься у ст. 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).
При цьому як вже зазначено судом вище, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано стаж роботи позивача з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена» до страхового стажу позивача, отже такий стаж підлягає зарахуванню, з огляду на вищенаведені приписи Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року та Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 01.12.1998; з 01.01.2000 по 01.04.2001; з 01.01.2002 по 31.12.2002; з 01.10.2003 по 30.06.2004, суд зазначає таке.
Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Таким чином, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи (ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Абзацом п'ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Так, відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
З системного аналізу наведених норм слідує, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Так, у відповідності до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 за №21-1, платниками страхових внесків є зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Таким чином, в силу вимог пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Суд зазначає, що позивачем підтверджено здійснення ним підприємницької діяльності за період з 01.01.1998 по 30.06.1998, з 01.09.1998 по 01.10.1998, з 01.11.1998 по 01.12.1998, та сплату страхових внесків за періоди з 01.01.2000 по 01.04.2001, з 01.01.2002 по 01.08.2002, з 01.09.2002 по 31.12.2002, з 01.10.2003 по 30.06.2004.
Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями патенту АВ №158036 строк дії якого з 01.01.1998 по 31.03.1998, патенту АВ № 162856 - з 01.04.1998 року по 30.06.1998 та копіями квитанцій від 05.10.1998 за період з 01.09.1998 по 01.10.1998, від 30.12.1998 за період з 01.11.1998 по 01.12.1998, від 15.12.2000 за період з 01.01.2000 по 01.10.2000, від 15.12.2000 за період з 01.01.2000 по 01.10.2000, від 12.07.2000 за період з 01.06.2000 по 01.07.2000, від 03.01.2001 за період з 01.10.2000 по 31.12.2000, від 10.04.2001 за період з 01.12.2000 по 01.04.2001, від 20.02.2002 за період з 01.01.2002 по 31.01.2002, від 18.03.2002 за період з 01.01.2002 по 31.03.2002, від 20.03.2002 а період з 01.02.2002 по 28.02.2002, від 27.05.2002 за період 01.05.2002 по 31.05.2002,від 17.06.2002 за період з 01.04.2002 по 01.07.2002, від 29.07.2002 за період з 01.06.2002 по 01.08.2002, від 16.09.2002 за період з 01.09.2002 по 30.09.2002, від 08.01.2003 за період з 01.10.2002 по 31.12.2002, від 21.11.2003 за період з 01.10.2003 по 31.10.2003, від 19.02.2004 за період з 01.10.2003 по 01.01.2004, від 13.05.2004 за період з 01.01.2004 по 01.04.2004, від 27.07.2004 за період з 01.04.2004 по 30.06.2004.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив в зарахуванні позивачу до страхового стажу вищевказані періоди роботи, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід зобов'язати зарахувати вказані період до страхового стажу ОСОБА_1 .
Одночасно суд зауважує, що позивачем ані до пенсійного органу, ані до суду не надано жодних доказів про сплату страхових внесків за наступні періоди, а саме з 01.07.1998 по 31.08.1998, з 02.10.1998 по 31.10.1998, 02.08.2002 по 31.08.2002. Відтак у зарахуванні вказаних періодів здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 до його страхового стажу слід відмовити.
У відповідності до частини 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду вбачається, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що рішення відповідача від 05.03.2021 за №455 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії було обґрунтоване відсутністю необхідного стажу. Зобов'язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до його страхового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії. Тому відповідачу слід повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в сумі 454,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена» та періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.1998, з 01.09.1998 по 01.10.1998, з 01.11.1998 по 01.12.1998, з 01.01.2000 по 01.04.2001, з 01.01.2002 по 01.08.2002, з 01.09.2002 по 31.12.2002, з 01.10.2003 по 30.06.2004.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.03.2021 за №445 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу роботу періоди роботи з 01.12.2008 по 31.07.2009 в «ООО «Гранд+»», з 30.09.2011 по 06.10.2011 в «ООО «Гранд», з 07.10.2011 по 19.06.2013 в «ООО «Ивушка»», з 07.10.2011 по 19.06.2013 по сумісництву в «ООО «Елена» та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.1998, з 01.09.1998 по 01.10.1998, з 01.11.1998 по 01.12.1998, з 01.01.2000 по 01.04.2001, з 01.01.2002 по 01.08.2002, з 01.09.2002 по 31.12.2002, з 01.10.2003 по 30.06.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періодів зарахованих даним судовим рішенням та правової позиції, викладеної у рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.