18 липня 2022 року Справа № 280/2053/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057)
Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
04.02.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2),в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.01.2022 року № 083950011534 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченими Списком № 1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 , починаючи з 04.01.2022 року, пенсію за віком на пільгових умовах, передбаченими Списком №1, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового страхового стажу періоди з 01.09.1984 року по 05.10.1985 рік, з 25.11.1985 року по 13.11.1987 рік, з 01.09.1988 року по 28.02.1990 рік, з 23.03.1990 року по 31.05.1997 рік.
Ухвалою суду від 09.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , 04.01.2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області через Відділ обслуговування громадян №6 із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченими Списком №1.
Листом від 10.01.2022 року Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було надано позивачу рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.01.2022 року № 083950011534 про відмову у призначенні пенсії, з підстав відсутності у позивача пільгового стажу.
В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 34 роки 4 місяці 19 днів, пільговий стаж відсутній; до страхового стажу не зараховано період навчання з 1984 по 1990, оскільки даний період перетинається з періодом проходження військової служби; до пільгового стажу по Списку №1 не зараховано період стажу з 23.03.1990 по 31.05.1997 згідно довідки про пільговий стаж від 16.03.2017 року № 08/31-647 виданої ПАТ «Донецьким металургійним заводом», оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р місто Донецьк належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження.
18.01.2022 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивача додатково було проінформовано, шо до страхового стажу не зараховано період навчання з 1984 року по 1990 рік, оскільки даний період перетинається з періодом військової служби. Крім того, до пільгового стажу по Списку №1 не зараховано період роботи з 23.03.1990 року по 31.05.1997 року згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.03.2017 року № 08/31-647 виданої ПАТ «Донецьким металургійним заводом», оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р місто Донецьк належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження. Крім того довідка надана «Министерством образования и науки Донецкой народной Республики Государственного профессионально образовательным учреждением «Донецкий политехнический колледж» від 08.11.2021 року № 1095 та довідка «О переименовании учебного заведення» від 08.11.2021 року №1095 є недійсними та не створюють правових наслідків, тому не зараховано до страхового стажу період навчання.
Позивач вважаючи таке рішення відповідача протиправним звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-1V).
Так, виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат тощо.
Згідно зі статтею 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною п'ятою цієї ж статті Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Правилами абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-1V встановлено: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціальною страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-І) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (даті - Порядок), для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку до заяви про призначення пенсії за віком надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_2 позивач в період з 23.03.1990 по 31.05.1997 працював у Державному підприємстві Донецький державний металургійний завод, який 10.04.1996 реорганізовано в відкрите акціонерне товариство «Донецький металургійний завод», електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообладнання листопрокатного цеху.
Вказана посада відноситься до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які діяли на час роботи позивача.
Так, до територіального органу Пенсійною фонду України надавався оригінал довідки від 16.03.2017 року № 08/31-647 виданої ПАТ «Донецький Металургійний завод», відповідно до якої позивач повний робочий день працював в металургійному прокатному виробництві з 23.03.1990 року по 31.05.1997 рік електромонтером по ремонту та обслуговуванню електрообладнання листопрокатного цеху, зайнятим по ремонту металургійного обладнання, де основні робочі технологічні процеси користуються правом переходу на пільгове пенсійне забезпечення відповідно Списку №1. Також разом із довідкою надано копію наказу про атестацію робочого місця.
Відповідач 2 рішенням від 06.01.2022 року № 083950011534 повідомив позивача, що йому не зараховано до пільгового стажу по Списку №1 період роботи з 23.03.1990 року по 31.05.1997 року згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.03.2017 року № 08/31-647 виданої ПАТ «Донецьким металургійним заводом», оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р місто Донецьк належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Суд зазначає, що відносно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.04.2019 по справі № 344/16404/16-а.
Таким чином, суд дійшов висновку, що документи надані позивачем до заяви про призначення пенсії, а саме архівна довідка від 16.03.2017 року № 08/31-647 видана ПАТ «Донецький Металургійний завод» має бути врахована органами Пенсійного фонду України при розгляді питання щодо призначення пенсії.
Щодо не зарахування періоду навчання та проходження військової служби до Списку №1 з 01.09.1984 року по 05.10.1985 рік, з 01.09.1988 року по 28.02.1990 рік, з 25.11.1985 року по 13.11.1987, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 01.09.1984 року по 05.10.1985 рік та з 01.09.1988 року по 28.02.1990 рік позивач навчався на очному відділені у Донецькому політехнічному коледжі за спеціальністю «Електрообладнання промислових підприємств і установок», що підтверджується довідкою від 08.11.2021 року № 1095 та дипломом серії НОМЕР_3 від 01.03.1990 року.
У період з 25.11.1985 року по 13.11.1987 рік позивач проходив військову службу, що підтверджується записом у військовому квитку (ст. 2 та ст. 3) та записом у трудовій книжці (запис 1).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховували до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності Закону 1058 (тобто до 01.04.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством, окрім випадків, визначених цим Законом.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Статтею 49 Закону СРСР від 19.07.1973 «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» було передбачено, що середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів. У середніх спеціальних навчальних закладах може проводитися денне, вечірнє і заочне навчання.
На період навчання позивача діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.
Підпунктом «и» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах тощо).
З копії диплому, виданого 01.03.1990 серії НОМЕР_3 судом встановлено, що позивач у 1984 році вступив до Донецького політехнічного коледжу, а в 1990 році закінчив повний курс названого технікуму за спеціальністю «Електрообладнання промислових підприємств і установок», та рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 22.02.1990 йому присвоєно кваліфікацію техніка-електрика.
Під час навчання позивач був призваний до армії та з 25.11.1985 по 13.11.1987 позивач проходив військову службу, що підтверджується записом у військовому квитку (ст. 2 та ст. 3) та записом у трудовій книжці (запис 1).
Отже, до пільгового страхового стажу, з урахуванням якого визначатиметься право на пенсію та її розмір, має бути зараховано навчання за фахом у період з 01.09.1984 року по 05.10.1985 рік та з 01.09.1988 року по 28.02.1990 року.
Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, шо дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього
Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Цим же Законом визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Зокрема, до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанський загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з пунктом 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКВД, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призивом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, до пільгового страхового стажу, з урахуванням якого визначатиметься право на пенсію та її розмір, має бути зарахований період проходження позивачем військової служби у період з 25.11.1985 року по 13.11.1987 рік.
Враховуючи вищевикладене, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.09.1984 року по 05.10.1985 рік, з 25.11.1985 року по 13.11.1987 рік, з 01.09.1988 року по 28.02.1990 рік, з 23.03.1990 року по 31.05.1997 рік, як стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2022 за призначенням/перерахунком пенсії, з урахуванням висновків суду, у зв'язку із чим, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України виходить за межі позовних вимог в даній частині.
Водночас, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з дня звернення за пенсією - з 04.01.2022 слід відмовити, як передчасної.
Суд звертає увагу, що позивач в адміністративному позові просив зарахувати певні періоди його навчання, роботи до стажу роботи, однак висновок про те, чи є достатніми зараховані періоди для призначення пенсії за віком на пільгових умовах позов не містить внаслідок відсутності в мотивувальній частині позову розрахунку (кількість років, місяців та днів) та нездійснення, у зв'язку із цим, його перевірки судом. Також вказаний розрахунок відсутній в оскаржуваному рішенні відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Суд у повній мірі погоджується із тим, що «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Однак, повноваження адміністративного суду полягають у перевірці рішення, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень на предмет відповідності критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд не має права перебирати на себе повноваження відповідача, як того вимагає позивач, та на власний розсуд робити розрахунки його стажу, визначаючи кількість років, місяців, днів, оскільки сам позивач на ці обставини у позові не вказував.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Третього апеляційного адміністративного суду по справі №280/5404/21 від 30 березня 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013)-задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.01.2022 року № 083950011534 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди з 01.09.1984 року по 05.10.1985 рік, з 25.11.1985 року по 13.11.1987 рік, з 01.09.1988 року по 28.02.1990 рік, з 23.03.1990 року по 31.05.1997 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2022 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень 10 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 248,10 грн. (двісті сорок вісім гривень 10 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 18.07.2022.
Суддя О.В. Конишева